Рішення

від 27.01.2009 по справі 17/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "27" січня 2009 р.

Справа

№  17/112

Господарський

суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши матеріали

справи №17/112

за

позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АСТІКА", м.

Харків 

до

відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Олександрія Кіровоградської

області

за

участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю

"Світловодськмолсервіс", м. Світловодськ  Кіровоградської області    

про

стягнення 22010 грн. 

ПРЕДСТАВНИКИ:

від

позивача - Туз В.Ж., довіреність б/н  

від 19.01.09 р.,  представник;

від

відповідача - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про

державну реєстрацію НОМЕР_1 від 26.11.96р.;

від

відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н  

від 26.01.09 р., представник;

від

третьої особи - участі не брали.

Товариством

з обмеженою відповідальністю “Астіка” (далі- ТОВ “Астіка”) подано позов про

стягнення з фізичної особою-підприємця ОСОБА_1 (далі- приватний підприємець

ОСОБА_1) 22010 грн. боргу.

Відповідач

позов заперечив, посилаючись на те, що між ним та позивачем договір перевезення

вантажу не укладався (а.с.76-78). При цьому ним заявлено клопотання про

залучення до участі у справі  в якості

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні

відповідача- товариство з обмеженою відповідальністю “Консерваторія” (а.с.82)

та товариство з обмеженою відповідальністю "Хай Вей Логистикс"

(а.с.101). В задоволенні вказаних клопотань слід відмовити, оскільки рішення з

даного господарського спору не може вплинути на права та обов'язки зазначених

осіб.

Третя

особа в письмових поясненнях повідомила про те, що при здійсненні господарської

діяльності не мало ніяких правовідносин зі сторонами по справі (а.с.35).

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,

оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, господарський

суд встановив наступне.

28.05.2008

р.  за допомогою каналів факсимільного

зв'язку між приватним підприємцем 

ОСОБА_1 ("замовник")  та  товариством з обмеженою відповідальністю

“Астіка” ("перевізник") укладено договір на транспортне обслуговування

(далі- договір від 28.05.2008 р.), за умовами якого перевізник зобов'язався

здійснити перевезення вантажу (масло в кількості 20 тонн) по маршруту

м.Бобровиця Україна - м.Астана Казахстан автомобілем марки мерседес (номер

автомобіля-НОМЕР_2; номер причепу-НОМЕР_3), а приватний підприємець ОСОБА_1

зобов'язався сплатити за перевезення вантажу плату в сумі еквівалентній 6600

доларів США за курсом НБУ (а.с.12, 79).

Згідно

частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що

вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох

документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин

вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за

допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Як

вбачається із матеріалів справи даний договір було укладено за допомогою

засобів факсимільного зв'язку, що не протирічить вказаним вище правовим нормам.

Відповідно

до вимог статті 909 Цивільного кодексу України за  договором перевезення вантажу одна сторона

(перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною

(відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право

на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за

перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічне визначення договору  перевезення вантажу містить частина перша

статті 307 Господарського кодексу України.

Частиною

другою статті 307 Господарського кодексу України та частиною третьою статті 909

Цивільного кодексу України передбачено, що 

укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням

перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до

вимог законодавства.

На

виконання умов вказаного договору від 28.05.2008 р. позивачем було здійснено

перевезення вантажу, що підтверджується 

міжнародною товарно-транспортною накладною серії А №0441870 (а.с.13,

19).

Договором

від 28.05.2008 р. передбачено проведення попередньої оплати відповідачем за

перевезення вантажу  в сумі еквівалентній

3000 доларам США за курсом НБУ.

Станом

на 28.05.2008 р. Національним банком України було встановлено такий офіційний

курс гривні: 4,85 грн. за 1 долар США.

Приватним

підприємцем ОСОБА_1 05.06.2008 р. перераховано 

на розрахунковий рахунок позивача 10 000 грн., про що свідчать  банківська виписка по рахунку ТОВ “Астіка”

(а.с.14) та платіжне доручення №1 від 05.06.2008 р. (а.с.99), із змісту яких

вбачається, що кошти були перераховані згідно рахунку  НОМЕР_4 від 02.06.2008 р. Рахунок- фактура

НОМЕР_4 від 02.06.2008 р., на підставі якого було проведено відповідачем

часткову оплату за  надані послуги з

перевезення, підтверджує узгодженість між сторонами вартості послуг з

перевезення вантажу та  виникнення саме

між позивачем та відповідачем по справі зобов'язань з  перевезення (а.с.20).

Договором

від 28.05.2008 р. не визначено строк проведення кінцевого розрахунку  замовника з перевізником.

Згідно

частини 2 статті 530 Цивільного кодексу 

України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або

визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його

виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у

семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного

виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем

на адресу відповідача 01.10.2008 р. було направлено претензію з вимогою

провести розрахунки за договором на транспортне обслуговування від 28.05.2008

р. (а.с.17-18), докази направлення якої містяться в матеріалах справи (а.с.22).

Проте

відповідач залишив вказану претензію без задоволення.

Згідно

вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші

учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання

належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог,

що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна

сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею

зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення

загальногосподарського інтересу.

До

виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення

Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським

кодексом України.

Відповідно

до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися

належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв  ділового обороту  або 

інших  вимог,  що 

звичайно ставляться.

Докази

виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором від

28.05.2008 р. в повному обсязі в матеріалах справи відсутні, на вимогу

господарському суду - не подано, а тому позовні вимоги в сумі 22010 грн.

заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Твердження

відповідача щодо відсутності договірних відносин між ним та позивачем  спростовуються матеріалами справи, зокрема

договором від 28.05.2008р., обидва примірника (у позивача та у відповідача)

яких оглянуто в судових засіданнях, копії містяться в матеріалах справи, та

іншими первинними бухгалтерськими документами, що зазначались вище.

Посилання

приватного підприємця ОСОБА_1   на те, що

решту плати за перевезення вантажу повинен сплатити позивачеві

вантажовідправник (ТОВ “Світловодськмолксервіс”) та на те, що експедитор

повинен здійснити оплату послуг з перевезення вантажу після одержання від

клієнта коштів на оплату послуг перевізника, яка до цього часу ним не

проведена, до уваги господарським судом не приймаються, оскільки в силу статті

625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за

неможливості виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, відповідач не

позбавлений права звернутись з відповідним позовом до особи, яка є замовником

послуг з організації транспортного 

експедирування. Укладення  ж низки

договорів приватним підприємцем ОСОБА_1, ТОВ “Консерваторія”, ТОВ "Хай Вей

Логистикс", ТОВ "Торговий дім "Клуб сиру" та їх фактичне

виконання не є предметом дослідження у даній справі.

Інші

доводи відповідача не спростовують правомірність заявлених позовних вимог.

Витрати

по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу

України покладаються на відповідача.

Керуючись

статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального

кодексу України, господарський суд

                                                ВИРІШИВ:    

Позовні

вимоги задовольнити повністю.

Стягнути  з 

фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,  ід. номер НОМЕР_5, р/р НОМЕР_6в філії ВАТ КБ

“Надра” Кіровоградське РУ, МФО 323624) на користь товариства з обмеженою

відповідальністю “Астіка” (61002, м.Харків, вул.Чернишевського, 42, ід. код

21257393, р/р №26009004189001 в філії ВАТ КБ “Надра” Харківське РУ, МФО

351834)-  22010 грн. боргу,   220,10 грн. державного мита та 118грн.

витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ

видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно

ч. 3 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення

господарського  суду  набирає законної сили після закінчення  десятиденного 

строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було

оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає  законної сили після закінчення

десятиденного  строку  з  

дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до ст. 84

Господарського процесуального кодексу України.

Рішення

може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду

через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому

Господарським процесуальним кодексом України.           

Суддя