Постанова

від 27.08.2013 по справі 804/10797/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2013 р. Справа № 804/10797/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі Салюк Л.Ю.

за участю:

представників позивача Родіна Д.В., Шпакової О.С.

представника відповідача 1 Сависька В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобітек-Самара» до Відповідача 1 Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Відповідача 2 Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 року № 0000372201, визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги №1278/10/10-25 від 23.07.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобітек-Самара» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Відповідача 1 Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Відповідача 2 Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби , в якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви, просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 року №0000372201, видане Новомосковською об'єднаною ДПІ Дніпропетровської області ДПС;

- визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду скарги №1278/10/10-25 від 23.07.2013 року, видане першим заступником начальника Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Ревенко С.А.;

- стягнути на користь позивача витрати в солідарному порядку з відповідачів суму судового збору у розмірі 664,75 грн.;

- стягнути на користь позивача в солідарному порядку з відповідачів витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість у взаємовідносинах з ТОВ «Лігран» за період березнь-квітень 2012 року, за результатами якої був складений акт від 25 лютого 2013 року № 68/221/36267126, на підставі якого було прийнято вищевказане оспорюване податкове повідомлення-рішення про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 53180,00 грн. (в т. ч. за березень 2012 року - 38620,00 грн., за квітень 2012 року - 14560,00 грн.), у зв'язку з тим, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Лігран». Позивач не погоджується з такими висновками податкового органу, вважає обґрунтування акту перевірки безпідставними, з огляду на те, що позивачем під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, що підтверджують реальність господарських відносин, а саме податкові та видаткові накладні, платіжні доручення, виписки із банківської установи, доручення, які оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Окрім того, представник позивача зазначає, що позивач жодним чином не порушував податкове законодавство, а порушення податкового законодавства іншими платниками податків не породжують у позивача відповідальності, оскільки діюче законодавство не передбачає покладення відповідальності за дії свого контрагента. У зв'язку з наведеним позивач вважає, що вказані ним обставини свідчать про обґрунтованість формування ним податкового кредиту отриманого у відповідних періодах та відображення його у деклараціях з податку на додану вартість. Позивачем також було зазначено про порушення ГУ Міндоходів процедури розгляду скарги, а саме на неповідомлення позивача про продовження розгляду скарги.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в уточненому адміністративному позові.

Представник відповідач 2 в судове засідання 27.08.2013 року не з'явився, до суду надав письмові заперечення, в яких свою позицію обґрунтовував не підтвердженням факту придбання, транспортування товару від ТОВ «Лігран» до ТОВ «Мобітек Самара». На думку відповідача 2, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню, оскільки висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи та є правомірними, отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засідання 27.08.2013 року суд усно ухвалив відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача 2 про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.

25.08.13 судом у судовому засіданні було допитано свідка ОСОБА_5, яка крім іншого, пояснила, що угоди укладалися в офісі Товариства «Лігран», у присутності директора, який є її сином. Товар під час постачання приймався ОСОБА_5 та іншими співробітниками. Товар супроводжував чоловік, що пред'явив довіреність від ТОВ «Лігран», однак копії цієї довіреності або довіреності на право передачі ТМУ надано не було. Свідок також зазначила, що документи щодо транспортування обладнання не змогла надати перевіряючим у зв'язку з тим, що на момент перевірки вони були втрачені. Клопотання щодо надання часу для відновлення документів не заявлялось, оскільки не вважала їх наявність важливою.

Заслухавши пояснення представників сторін, пояснення свідка, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із положеннями Податкового кодексу України основним завданням та функцією органів державної податкової служби є здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що на підставі повідомлення від 12.02.2013 року № 17/221/12, виданого Новомосковською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС та відповідно до наказу Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 12 лютого 2013 року № 55, була проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Мобітек Самара» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по податковим деклараціям з ПДВ у взаємовідносинах з ТОВ «Лигран» (код ЄДРПОУ 34656476) за період березень та квітень 2012 року.

За результатами перевірки складено Акт від 25 лютого 2013 року № 68/221/36267126.

На підставі зазначеного Акту відповідачем було встановлено порушення: п. 198.1, 198.2, п.198.3, 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 - VI, завищення розміру податкового кредиту на загальну суму ПДВ - 53 180,00 грн. (в т. ч. за березень 2012 року - 38620,00 грн., за квітень 2012 року - 14560,00 грн.).

18.04.2013 року ТОВ «Мобітек Самара» були направлені заперечення на Акт перевірки. 26.04.2013 року в.о. заступника начальника Новомосковської ОДПІ Дніпропетровської області ДПІ Пугач Д.О. було направлено податкове повідомлення-рішення від 26.04.2013 року №0000372201. Сума грошового зобов'язання, що виникає на підставі податкового повідомлення рішення, складає 66 475 грн.

29.05.2013 року до Державної податкової служби у Дніпропетровській області було направлено скаргу на податкове повідомлення-рішення від 25.02.2013 року №68/221/36267126 Новомосковської ОДПІ.

23.07.2013 року першим заступником начальника Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Ревенко С.А. було прийняте рішення про результати розгляду скарги №1278/10/10-25.

В ході перевірки позивача було встановлено наступне.

Проведеним аналізом податкової звітності з податку на додану вартість за пероід березень - квітень 2012 року встановлено наявність господарських взаємовідносин ТОВ «Мобітек-Самара» з ТОВ «Лігран».

Новомосковською ОДПІ було отримано акт №7250/224/34656476 від 28.12.2012р. щодо результатів позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лігран» з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, згідно витягу з акту №7250/224/34656476 від 28.12.2012р.: «основними контрагентами, які відображені у складі податкових зобов'язань ТОВ «Лігран» за період березень - квітень 2012 року, контрагенти, якими за даними АРМу «Журнал звірки податкових зобов'язань в розрізі контрагентів» сформовано податкові зобов'язання первинні документи фінансово - господарської діяльності ТОВ «Лігран», відповідно до БД «Автоматизоване співставлення ПЗ та ПК у розрізі контрагентів» можливо зробити висновок, що «покупцями» виступають наступні підприємства: березень 2012 року - покупець ТОВ «Мобітек - Самара» (код ЄДРПОУ 36267126), квітень 2012 року - «Мобітек - Самара» (код ЄДРПОУ 36267126)».

Таким чином, операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) без фактичної поставки товару (робіт, послуг) ТОВ «Лігран» порушують ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання із ТОВ «Інфотерм», ТОВ «Олімп», ПП «СВ Гермес», ПВП «Форест», ТОВ «Кафепродакшн», ТОВ «Пасіфік», БПП «Сура», ТОВ «Хімагросервіс» - ТОВ «Лігран» та покупцями зазначеними в таблицях.

Перевіркою встановлено відсутність документів, які б підтверджували факт прийому/передачі товару.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Лігран» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, у ТОВ «Лігран» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям у 2011-2012 році.

Оскільки первинні документи фінансово - господарської діяльності ТОВ «Лігран» відсутні, на даний час неможливо зробити висновок стосовно включення сум взаємовідносин з постачальниками до валових витрат.

У висновку акту перевірки №7250/224/34656476 від 28.12.2012р. зазначено, що невиїзною документальною перевіркою встановлено: порушення ТОВ «Лігран» ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями.

Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам - покупцям у період 2011-2012 рр.

Щодо податкового кредиту ТОВ «Мобітек-Самара» за березень 2012 року, з акту перевірки від 25.02.2013 року вбачається, що для проведення позапланової невиїзної перевірки по господарських відносинах з ТОВ «Лігран» за період березень - квітень 2012р. ТОВ «Мобітек-Самара» перевіряючим було надано наступні документи:

- копію договіру оренди №5 від 01.09.2010р.;

- копію договіру зберігання з правом користування №4 від 01.09.2012р;

- копію договіру поставки № 203 від 02.03.12р.;

- копії податкових накладних за 03/04 2012р.;

- копії видаткових накладних за 03/04 2012р.;

- копію реєстру отриманих та виданих податкових накладних за 03/04 2012р.;

- копію банковської виписки за 05/08 2012р.;

- копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

- копію свідоцтва про реєстрацію платника податку з ПДВ.

Згідно договору поставки №203 від 02.03.2012 ТОВ «Лігран» зобов'язанний передати у власність ТОВ «Мобітек - Самара» - Машина для виробництва паперових стаканів ЕИДД/Л., на що було виписано наступні податкові накладні: від 02.03.2012р. № 133, від 05.03.2012р. № 269, від 07.03.2012 року №457, від 12.03.2012 року № 637, від 16.01.2012 року № 1037.

За період з 01.03.2012р. по 30.03.2012р. ТОВ «Мобітек - Самара» задекларовано всього ПК в сумі 38626 грн., в наступних податкових деклараціях з ПДВ, наданих до Новомосковській ОДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку, які відповідають даним дод.№5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів:

№ 9027998973 від 19.05.2012 сума ПК 7576 грн.,

№ 9040584584 від 14.07.2012 сума ПК 15988 грн.,

№ 9049891055 від 17.08.2012 сума ПК 15056 грн.,

та які відображені у реєстрі отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року.

Згідно Системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА Українини за період березень 2012р. встановлено розбіжності по взаємовідносинам ТОВ «Мобітек - Самара» з ТОВ «Лігран» в сумі 38626,00 грн.

Щодо податкового кредиту ТОВ «Мобітек - Самара» у квітні 2012 року, в акті зазначено, що згідно договору поставки №203 від 02.03.2012 ТОВ «Лігран» зобов'язанний передати у власність - Машина для виробництва паперових стаканів ЕИДД/Л. ТОВ «Мобітек -Самара», на що було виписано наступні податкові накладні: від 02.04.2012 року № 56, від 04.04.2012 року № 223.

За період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. ТОВ «Мобітек - Самара» в податковій декларації з ПДВ за період квітень 2012 року задекларовано всього ПК в сумі 14560 грн, наданої до Новомосковській ОДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку, які відповідають даним дод.№5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (вх.№9027998973 від 19.05.2012р.) та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року.

Відповідно до даних системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за період квітень 2012 року встановлено розбіжності по взаємовідносинам ТОВ «Мобітек - Самара» з ТОВ «Лігран» в сумі 14560,00 грн.

Оплата за обладнання була проведена з розрахункового рахунка по наступним платіжним дорученням:

№598 від 25.05.2012 в сумі 50424,00 грн.;

№602 від 01.06.2012 в сумі 45000,00 грн.;

№609 від 20.06.2012 в сумі 48000,00 грн.;

№633 від 30.07.2012 в сумі 16000,00 грн.;

№634 від 03.08.2012 в сумі 30000,00 грн.;

№636 від 03.08.2012 в сумі 25000,00 грн.;

№647 від 22.08.2012 в сумі 20000,00 грн.;

№655 від 27.08.2012 в сумі 15000,00 грн.;

№657 від 30.08.2012 в сумі 40000,00 грн.;

№658 від 30.08.2012 в сумі 9000,00 грн.;

№659 від 03.09.2012 в сумі 20656,00 грн.

заборвогоність за обладнання ТОВ « Лігран» відсутня.

З акту перевірки вбачається, що товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товару від ТОВ «Лігран» до ТОВ «Мобітек - Самара», до перевірки не надано.

За результатами проведеного аналізу виконання укладених договорів, перевіряючими встановлено відсутність будь-якої підтверджуючої документації по передачі товару від продавця до покупців, а саме: відсутні довіреності на отримання товару, відсутні будь-які технічні паспорти на товар, сертифікати якості, дані щодо маркування товару, його походження та інше.

Таким чином, в зв'язку з не доведенням підприємством фактичного транспортування товару (ненаданням первинних документів), не доведено, відповідно й фактичний рух товару.

Отже, фактичною підставою для вищезазначеного висновку акту перевірки від 25 лютого 2013 року № 68/221/36267126 став факт не надання позивачем під час перевірки підтверджуючої документації по передачі товару від продавця до покупців, а також акт перевірки №7250/224/34656476 від 28.12.2012р., яким встановлено порушення ТОВ «Лігран» ст. 185 ПК України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Нормами підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ передбачено, що постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

У відповідності до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платника податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних

операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що в свою чергу в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також належить враховувати вимоги «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88. Так, відповідно до пунктів 2.4., 2.14-2.16 Положення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі: зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2010 року №К-38733/06 за відсутності доказів щодо перевезення товару, його зберігання, сертифікації та прийняття включення до складу валових витрат на придбання такого товару є неправомірним. Крім того, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Однак, фіктивність операцій, відсутність доказів їх реального вчинення виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Надаючи оцінку доказам позивача про отримання обладнання саме від ТОВ «Лігран», що, на думку представника позивача, підтверджується наданими документами, суд зазначає, що документальне оформлення операцій між позивачем та означеним підприємством не може свідчити про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між ними, оскільки в розглянутих правовідносинах суд достовірно не встановив факт надання спірних послуг контрагентом позивача.

На думку суду, правила податкового обліку розраховані на добросовісність платника податків, однак, з сукупності матеріалів справи вбачається, що операції позивача із вищезазначеним контрагентом, який знаходиться поза межами податкового контролю, мають ознаки регулювання рівня податкових зобов'язань та податкового кредиту, що дає податкові переваги за рахунок державного бюджету.

Суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення перевірки у позивача встановлено відсутність будь-якої підтверджуючої документації по передачі товару від продавця до покупців, а саме: відсутні довіреності на отримання товару, відсутні будь-які технічні паспорти на товар, сертифікати якості, дані щодо маркування товару, його походження та інше.

Судом встановлено, що на підставі наведених вище банківських виписок, підприємством «Мобітек - Самара» перераховувались грошові кошти на адресу ТОВ «Лігран». Отже, якщо підприємство перераховує кошти контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України.

Суд зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку па додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

27 серпня 2013 року перебуваючи в судовому засідання, директор - Родін Д.В., як представник ТОВ «Мобітек - Самара», не зміг пояснити, де і коли укладався договір поставки № 203 від 02.03.2012 року на постачання Машини для виробництва паперових стаканів ЕИДД/Л з ТОВ «Лігран». Також не зміг надати відповіді на питання щодо порядку і способу постачання товару. При цьому, суд критично відноситься до пояснення представника позивача - Шпакової О.С. щодо неадекватності відповідей директора у зв'язку з перенесеною хворобою, у зв'язку з тим, що як було повідомлено представником, рішень суду щодо визнання директора Родіна Д.В. недієздатнім не має.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на приписи ст. 44.6 ПК України, відповідно до яких у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Таким чином, у зв'язку з не підтвердженням позивачем під час розгляду справи факту здійснення операцій з контрагентом - ТОВ «Лігран», суд вважає, що органом ДПІ правомірно було сформовані суми податкового кредиту з ПДВ за березень - квітень 2012 року по ланцюгу поставки від ТОВ «Лігран» до ТОВ «Мобітек - Самара» та встановлено порушення п.198.1, п.198.2. п.198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги №1278/10/10-25 від 23.07.2013 року, видане першим заступником начальника Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області С.А. Ревенко, суд зазначає, що згідно з п. 14.1.7 Податкового кодексу України оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Відповідно до положень статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

За наслідками розгляду скарги (тобто перегляду спірного рішення) відповідно до рішення органу вищого рівня про розгляд скарги органом державної податкової служби нижчого рівня приймаються податкові повідомлення-рішення, які є підставою для сплати податкового зобов'язання.

Таким чином, рішення контролюючого органу вищого рівня про результати розгляду скарги, яким останній може залишити без змін, скасувати повністю або частково рішення про обов'язок сплати податкового зобов'язання, є обов'язковим саме для органу державної податкової служби нижчого рівня, а не для суб'єкта господарювання.

Отже, рішення про результати розгляду скарги, яке є підставою для зміни (в разі необхідності) керівником державної податкової інспекції податкового повідомлення-рішення, не містить обов'язкових приписів для суб'єкта господарювання,

З огляду на викладене, рішення про результати розгляду скарги не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Право позивача не може бути захищено задоволенням вимоги про скасування рішення про результати розгляду скарги.

Обґрунтовуючи позовну вимогу, позивач посилається на порушення ГУ Міндоходів процедури розгляду скарги - а саме на неповідомлення позивача про продовження розгляду скарги. Але наслідком порушення процедури розгляду скарги може бути скасування податкового повідомлення-рішення з наведених мотивів.

Під час розгляду справи позивачем не доведено протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та не зазначено обґрунтованих підстав для його скасування.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що в ході судового засідання ані з досліджених судом доказів, ані з пояснень директора ТОВ «Мобітек-Самара» та показань свідка встановити факт отримання обладнання саме від ТОВ «Лігран» не представилось можливим, суд не знайшов підстав для задоволення позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, оскільки податковою інспекцією висновки, викладені у акті перевірки, здійснені у відповідності до досліджених під час перевірки документів та наявної на момент проведення перевірки інформації.

Згідно ч.2 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, в задоволенні вимог про стягнення судового збору та витрат на правову допомогу належить відмовити.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобітек-Самара» до Відповідача 1 Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, Відповідача 2 Новомосковської об'єднаної Державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013 року № 26.04.2013 року, визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги №1278/10/10-25 від 23.07.2013 року - відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 26 серпня 2013 року.

Суддя В.В. Кальник