Ухвала

від 18.10.2013 по справі 569/10598/13-к

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 569/10598/13-к

18 жовтня 2013 року Рівненський міський суд

в особі головуючого

судді Кухарця В.М.

при секретарі судового засідання Теслав А.В.

за участі прокурора Костюка О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

та його захисника - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працює директором товариства з обмеженою відповідальністю В»АПН - ЛТДВ» , мешканця ІНФОРМАЦІЯ_4, про обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого статтею 219 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, будучи призначеним на посаду директора приватного підприємства - фірма «Юнісон» (код ЄДПОУ 24175313, смт.Квасилів Рівненської області, вул.Індустріальна, 4) рішенням №1 засновника ППФ «Юнісон» від 13 листопада 2009 року, будучи службовою особою підприємства, діючи умисно, вчинив дії, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, що завдало великої матеріальної шкоди кредитору, при наступних обставинах.

В період 2009 - 2011 років ОСОБА_1, діючи умисно, достовірно знаючи, що внаслідок несплати підприємством кредиторської заборгованості ППФ «Юнісон» може бути визнано банкрутом, маючи на меті незаконне збагачення, шляхом доведення підприємства до банкрутства, створив умови, при яких кредитори підприємства не мали змоги в інший передбачений законом спосіб, окрім як визнання ППФ «Юнісон» банкрутом, погасити вказану заборгованість.

Так ОСОБА_1, діючи умисно, маючи на меті штучно збільшити розмір кредиторської заборгованості ППФ «Юнісон», у 2009 році уклав договір №352 від 15 листопада 2009 року з ПП «Айслаг» (код ЄДПОУ 13369787, м.Луцьк, вул.Стрілецька, 4), за умовами якого в період з листопада 2009 року по червень 2010 року ПП «Айслаг» поставило на ППФ «Юнісон» паливно-мастильні матеріали. Однак, в подальшому ОСОБА_1 за поставлену продукцію в повному обсязі не розрахувався, чим збільшив кредиторську заборгованість ППФ «Юнісон» перед ПП «Айслаг» на 295082,88 грн.

Надалі, керівник ПП «Айслаг», розуміючи, що ППФ «Юнісон» в повному обсязі за поставлені паливно-мастильні матеріали не розрахується, у 2010 році подав позов до Господарського суду Рівненської області про стягнення боргу з ППФ «Юнісон» на суму 295082,88 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14 вересня 2010 року вирішено стягнути з ППФ «Юнісон» на користь ПП «Айслаг» заборгованість за поставлений товар у розмірі вищевказаної суми, державне мито за подання позовної заяви у сумі 2950,83 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. На виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили 27 вересня 2010 року, винесено судовий наказ про примусове виконання від цього ж числа.

Продовжуючи реалізовувати свій умисел, незважаючи на рішення Господарського суду Рівненської області від 14 вересня 2010 року, директор ППФ «Юнісон» ОСОБА_1 розрахунки згідно укладеного договору не провів, що призвело до того, що ПП «Айслаг», в особі директора підприємства, 23 лютого 2011 року, керуючись ст.ст.6, 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» подало до Господарського суду Рівненської області офіційну письмову заяву про порушення справи про банкрутство ППФ «Юнісон», в якій зазначило, що вимоги ПП «Айслаг» до ППФ «Юнісон», встановлені рішенням Господарського суду Рівненської області від 14 вересня 2010 року, становлять 298269,71 грн. та є безспірними.

Таким чином, діючи умисно, шляхом бездіяльності, яка проявилася у непогашенні боргу перед кредитором - ПП «Айслаг», ОСОБА_1 збільшив існуючу фінансову заборгованість ППФ «Юнісон» на 295082,88 грн., що в подальшому призвело до неспроможності ППФ «Юнісон» відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Факт стійкої фінансової неспроможності ППФ «Юнісон» також підтвердився постановою Господарського суду Рівненської області від 18 жовтня 2011 року про визнання банкрутом по справі №5019/538/11, якою підприємство визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

У подальшому, завершуючи свої протиправні дії, спрямовані на доведення ППФ «Юнісон» до банкрутства, переслідуючи корисливі мотиви, з метою особистого збагачення, розуміючи, що фінансовий стан підприємства різко погіршився, свідомо допускаючи, що це призведе до банкрутства та ліквідації підприємства, за умови якої борг ППФ «Юнісон» буде визнано безнадійним, а вимоги кредиторів залишено без задоволення, директор ППФ «Юнісон» ОСОБА_1 у березні 2011 року, згідно договору купівлі-продажу №000001 від 15 березня 2011 року, реалізував для ПП «Нікаля» паливно-мастильні матеріали на загальну суму 3795747 грн., у тому числі ПДВ в сумі 635356 грн., кошти за реалізацію яких протягом березня 2011 року зняв готівкою у Луцькій філії ПАТ «УкрІнБанк» за адресою: м.Луцьк, вул.Соборності, буд.32, з відкритого ним 02 березня 2011 року розрахункового рахунку №26000001061001, відповідно до грошових чеків ЛЕ7337327, ЛЕ7337330, ЛЕ7337332, ЛЕ73373234, ЛЕ7337335, ЛЕ7337336, ЛЕ7337338, ЛЕ7337339, ЛЕ7337327 ЛЕ7337340, ЛЕ7337341, ЛЕ7337342, ЛЕ7337343, ЛЕ7337344, ЛЕ7337345, ЛЕ7337346, ЛЕ7337347, ЛЕ7337348, ЛЕ7337349, однак вказані кошти по бухгалтерському обліку очолюваного ним підприємства не оприбуткував, на погашення кредиторської заборгованості не спрямував, а використав їх в особистих інтересах, чим завершив реалізацію свого протиправного умислу. 31 березня 2011 року, після проведення операцій зі зняття готівки, ОСОБА_1 вказаний вище рахунок закрив.

Таким чином, директор ППФ «Юнісон» ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, будучи особисто заінтересованим, шляхом укладення договору №352 від 15 листопада 2009 року з ПП «Айслаг» про поставку паливно-мастильних матеріалів, внаслідок чого у ППФ «Юнісон» перед ПП «Айслаг» виникла кредиторська заборгованість, впродовж 2009 2011 років не розрахувавшись у повному обсязі за поставлені паливно-мастильні матеріали, достовірно знаючи, що вказані дії можуть призвести до банкрутства підприємства, отримавши в період з 01 по 31 березня 2011 року на розрахунковий рахунок грошові кошти в сумі 3795747 грн., перевівши їх у готівку, отримані грошові кошти на погашення заборгованості не спрямував, а використав їх на особисті потреби, що призвело до стійкої фінансової неспроможності приватного підприємства та завдало великої матеріальної шкоди кредитору на загальну суму 298269,71 грн.

Відтак, ОСОБА_1 вчинив дії, що проявилися в доведенні до банкрутства, тобто умисному, з корисливих мотивів вчиненні громадянином - засновником (учасником) або службовою особою суб’єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб’єкта господарської діяльності, що завдало великої матеріальної шкоди кредитору, тобто вчинив злочин, передбачений статтею 219 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтвердивши суду такі встановлені під час досудового розслідування фактичні обставини справи як час, місце, спосіб і наслідки вчиненого ним суспільно-небезпечного діяння.

Разом з тим, захисник обвинуваченого заявив суду клопотання, а його підзахисний дане клопотання підтримав, про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

Заслухавши думку прокурора, який не заперечив проти задоволення клопотання сторони захисту та, відповідно, закриття кримінального провадження й звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Як вбачається з положень статті 12 й санкції статті 219 КК України, вчинений ОСОБА_1 злочин є злочином невеликої тяжкості, за вчинення якого передбачено основне покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Виходячи з наведеного, в березні 2013 року спливла, передбачена п.1 ч.1 ст.49 КК України, кількість повних років строку притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за статтею 219 КК України.

Керуючись ст.ст.285, 286, 288, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, від кримінальної відповідальності за статтею 219 КК України у зв’язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити.

Скасувати застосований під час досудового розслідування захід забезпечення кримінального провадження шляхом зняття арешту із належної ОСОБА_1 на праві приватної власності двокімнатної квартири №32 в житловому будинку №27 по вул.Відінська в м.Рівне.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала не набрала законної сили.

На ухвалу протягом семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд.

Головуючий: