Рішення

від 15.10.2013 по справі 914/3536/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2013 р. Справа № 914/3536/13

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ГРАВЕ УКРАЇНА», м. Львів, до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДАНА», м. Львів, про: відшкодування шкоди в сумі 6 911,00 грн. Суддя М.М. Синчук при секретарі Н. Григорчук За участю представників: позивача:Лотиш Я. Я. - довіреність №103 від 29.01.13 р. відповідача:не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ГРАВЕ УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДАНА» про відшкодування шкоди в сумі 6 911,00 грн. Ухвалою від 17.09.2013 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 01.10.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Позивач на виконання умов договору страхування транспортного засобу здійснив страхове відшкодування на користь застрахованої особи. Оскільки винуватець дорожньо-транспортної пригоди є працівником відповідача, то це дає правові підстави для вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у сумі 6 911,00 грн.

В судове засідання 01.10.2013 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду від 17.09.2013р. виконав частково.

В судове засідання 01.10.2013 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, за адресою вказаною в позовній заяві та у Витязі з ЄДРПОУ на відповідача ( 79058, м. Львів, проспект Чорновола, буд. 57 ), причини неприбуття в судове засідання уповноваженого представника не повідомив, вимог ухвали суду від 17.09.2013 р. не виконав.

В судовому засіданні 01.10.2013 р. розгляд справи відкладено на 15.10.2013 р.

В судове засідання 15.10.2013 р. представник позивача з'явився, надав пояснення по суті заявлених позовних вимог. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Вимоги ухвали суду від 17.09.2013 р. виконав.

В судове засідання 15.10.2013 р. представник відповідача повторно не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, причини неприбуття в судове засідання уповноваженого представника не повідомив, вимог ухвали суду від 17.09.2013 р. не виконав без поважних причин.

Згідно ст. 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. За умовами ст.17 Закону України від 15.05.2003, № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України. Зокрема, в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Відповідно до ст. 88 та ч. 2 ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи вказується в установчих документах. Оскільки відповідно до ст. 88 ЦК України установчі документи юридичної особи по винні обов'язково містити місцезнаходження юридичної особи, то у разі коли відбувається зміна місцезнаходження, повинні вноситися відповідно зміни до установчих документів і бути проведена державна реєстрація цих змін. Після проведення державної реєстрації в спеціалізованому друкованому засобі масо вої інформації має бути надруковане повідомлення, яке повинно містити: най менування юридичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи; по переднє та нове місцезнаходження юридичної особи; місце та дату проведення державної реєстрації змін до установчих документів, зокрема щодо зміни місцезнаходження юридичної особи (ст. 22 Закону).

Як вбачається із Витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходження юридичної особи - відповідача, станом на 04.10.2013 р.: 79058, Львівська область, Шевченківський район, м. Львів, проспект Чорновола, буд. 57.

За таких обставин, з врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України . За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови).

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторонни зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд, керуючись ст. 75 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

06 листопада 2010 року громадянин Ковалець Євген Іванович, в м. Львові на вул. Зелена, 73, керуючи автомобілем марки мікроавтобус А ГАЛАЗ-3207, д.н.з. ВС 2499 АА, що належить Антохів Олегу Романовичу, вчинив дорожньо-транспортну пригоду, зіткнувшись з автомобілем "Хюндай Соната" д.н.з. ВС 3799 ВА, що належить Інгуульському Андрію Васильовичу, під керуванням Тизьо Івана Ілліча.

В результаті зіткнення автомобіль "Хюндай Соната" д.н.з. ВС 3799 ВА, отримав теханічні пошкодження.

Як убачається з Відомості Відділу Державної автомобільної інспекції №8718635 у м. Львові, вул. Зелена, 73, 06.11.2010 р. о 19 год. 05 хв. сталася ДТП, за участю транспортного засобу А ГАЛАЗ-3207, д.н.з. ВС 2499 АА, яким керував Ковалець Євген Іванович та автомобілем "Хюндай Соната" д.н.з. ВС 3799 ВА, під керуванням Тизьо Івана Ілліча. (а.с. 11 )

Ковалець Євген Іванович, на час вчинення ДТП, працював водієм у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДАНА», що підтверджується Дорожнім листом №1855 від 06.11.2010 р. (а.с. 23 )

Відповідно до п. 33.1.2. ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про факт вчинення ДТП у трьох денний строк з дня настання ДТП.

До матеріалів позовної заяви позивачем долучено копію заяви - повідомлення про випадок з транспортним засобом №2534 від 09.11.2010 р. (а.с. 10 )

Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20.12.2010 р. по адміністративній справі №3-2132/2010, громадянина Ковалець Євгена Івановича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно п. 2 акту про взаємооблік боргів від 17.12.2010 р., страхувальник, згідно з умовами Договору страхування №066.30-100.865 від 21.04.2010 р., має зобов'язання перед страховиком, щодо оплати страхової премії в сумі 1 603,86 грн. (а.с.22 )

У відповідності до Договору страхування №066.30-100.865 від 21.04.2010 р., страхового акту №СНТ/00066.030-0100.0865/2 від 16.12.2010, платіжного доручення №16662 від 29.12.2010 р., заяви про страхове відшкодування від 09.12.2010 р., розрахунку страхового відшкодування від 16.12.2010 р., ремонтної-калькуляції №450 від12.11.2010 р., кошториса СПД Костів В.Б. від 09.11.2010 р., позивач провів страхувальнику автомобіля "Хюндай Соната" д.н.з. ВС 3799 ВА Маївка Олегу Васильовичу страхове відшкодування в розмірі 5 307,12 грн. (6 911,00 грн. сума збитку - 1 603,86 грн. зобов'язання перед страховиком, щодо оплати страхової премії).

Позивачем на адресу відповідача надіслано досудову вимогу від 02.02.2013 р. вих.№19762 із вимогою про сплату страхового відшкодування в сумі 9' 930,52 грн.

Станом на день розгляду справи судом, відповідач не надав суду доказів відшкодування в сумі 6 911,00 грн.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, позивач зазначає, що відповідач повинен відшкодувати вартість відновлювального ремонту у сумі 6 911,00 грн.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є винна у скоєнні ДТП - Ковалець Євген Іванович.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України , частинами першою і другою якої передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, вина особи, що завдала шкоди, за правовідносинами, врегульованими статтею 1166 Цивільного кодексу України , є фактом, який вважається встановленим відповідно до закону; відповідна презумпція вини такої особи може бути спростована в загальному порядку.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України та пункту 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), під власником джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав. Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного рухові автомобіля). Не вважається власником джерела підвищеної небезпеки й не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) передбачено, що відповідальність юридичної особи настає у випадку, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходилась з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійними, сезонними, тимчасовими за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Матеріалами справи підтверджується, що дорожньо-транспортна пригода сталась з вити транспортного засобу - А ГАЛАЗ-3207, д.н.з. ВС 2499 АА, яким керував Ковалець Євген Іванович., вина якого встановлена постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 20.12.2010 р. по адміністративній справі №3-2132/2010.

Як встановлено судом, Ковалець Євген Іванович, на час вчинення ДТП, працював водієм у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВЕРДАНА», що підтверджується Дорожнім листом №1855 від 06.11.2010 р. (а.с. 23 )

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - А ГАЛАЗ-3207, д.н.з. ВС 2499 АА, застрахована не була.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу марки "Хюндай Соната" д.н.з. ВС 3799 ВА Маївка Олегу Васильовичу.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону ), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги те, що винний у вчиненні ДТП Ковалець Євген Іванович перебував з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДАНА у трудових відносинах, та під час ДТП виконував трудові обов'язки, а також те, що виплата здійснена позивачем за послуги з ремонту пошкодженого транспортного засобу в загальному розмірі 6 911,00 грн. документально підтверджена, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ГРАВЕ УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДАНА» про відшкодування шкоди в сумі 6 911,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України .

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРДАНА» (адреса: 79058, м. Львів, проспект Чорновола, буд. 57; ідентифікаційний код 31363181 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія ГРАВЕ УКРАЇНА» (адреса: 79044, м. Львів, вул. Метрологічна, буд. 2; ідентифікаційний код 19243047 ) 6 911,00 грн. заборгованості, 1 720,50 грон. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.