Вирок

від 16.08.2013 по справі 760/12831/13-к

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 1-кп/760/442/13

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2013 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Макухи А.А.,

при секретарі Лісовій Т.В.,

за участю:

прокурора Віноградова Д.С.,

потерпілої ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 42013110090000069 по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Острожок Баранівського району Житомирської області, українця, громадянина України, одружений, працюючий директором ТОВ «Нафтопродукт - сервіс», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175 КК України,-

в с т а н о в и в :

Відповідно до обвинувального акту від 13 червня 2013 року під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3, працюючи директором ТОВ «Нафтопродукт - сервіс», умисно та безпідставно, маючи на те можливість, не виплатив працівникам зазначеного підприємства заробітну плату більше ніж за один місяць в період з квітня 2012 року по січень 2013 року при наступних обставинах.

Відповідно до наказу №1 від 08.10.2010 року ТОВ «Нафтопродукт - сервіс» ОСОБА_3 призначений на посаду директора ТОВ «Нафтопродукт - сервіс» (код ЄДРПОУ 37377975, зареєстрованого Солом'янською районною у м. києві державною адміністрацією за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до статуту ТОВ «Нафтопродукт - сервіс», затвердженого протоколом загальних зборів товариства №1 від 06.10.2010 року:

-п.п. 3.1. «Основними цілями діяльності товариства є найбільш повне і якісне задоволення потреб українських та іноземних підприємств і громадян в продукції, роботах, послугах, насичення ринку товарами та отримання на цій основі прибутку».

-п.п. 9.1. «Для належного функціонування Товариства діють наступні органи управління:

1. Загальні збори учасників - вищий орган Товариства.

2. Директор Товариства - виконавчий орган Товариства.

-п.п. 9.12. «Директор Товариства є одноособовим виконавчим органом, який здійснює оперативне управління поточною діяльністю Товариства. Директор обирається та відкликається Загальними зборами Товариства».

-п.п. 9.14. «Директор Товариства в межах своєї компетенції відповідно до чинного законодавства та цього Статуту має право:

- здійснювати управління поточною та фінансовою діяльністю Товариства;

- розпоряджатися майном та грошовими коштами Товариства з урахуванням обмежень встановлених чинним законодавством України та цим Статутом;

- без довіреності діяти від імені цього Товариства, представляти Товариство в усіх установах, організаціях, судах, господарських та третейських судах як в Україні, так і за її межами;

- укладати (підписувати) від імені Товариства договори, угоди, довіреності, фінансові документи, вчиняти інші правочини, з урахуванням обмежень встановлених чинним законодавством України та цим Статутом;

- приймати на роботу та звільняти з роботи співробітників Товариства, організовувати їх роботу, затверджувати кошторис матеріального та інших видів забезпечення, встановлювати посадові оклади співробітникам Товариства та застосовувати до них дисциплінарні стягнення;

- розподіляти обов'язки між працівниками Товариства, керівниками підрозділів, філій та представництва;

- розробляти та затверджувати штатний розклад Товариства, його філій та представництва;

- затверджувати план доходів та витрат Товариства;

- здійснювати будь - які інші дії, які необхідні для досягнення мети Товариства, крім тих, відповідно до цього Статуту та чинного законодавства віднесені до компетенції Загальних зборів;

Враховуючи викладене, директор ТОВ «Нафтопродукт - сервіс» ОСОБА_3 є безпосередньо керівником вищевказаного підприємства, оскільки виконує організаційно - розпорядчі та адміністративно - господарські функції.

Право кожного громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю закріплено статтею 43 Конституції України, якою передбачено: "Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частина 5 ст. 97 Кодексу законів про працю (Далі: КЗпП) передбачає, що «Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці».

Частина 3 ст. 15 Закону України "Про оплату праці" (в редакції від 21.10.2004 р.) передбачає, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» визначено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Статтею 22 Закону України «Про оплату праці» визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені у колективному договорі, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Будучи керівником ТОВ «Нафтопродукт - сервіс», ОСОБА_3, діючи умисно, в порушення вимог ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 5 ст. 97 КЗпП, ст. 4, ч. З ст. 15, 21, 22, 23, 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року, з подальшими змінами та доповненнями, безпідставно не виплатив нараховану до сплати заробітну плату працівникам вказаного товариства: з квітня 2012 року по січень 2013 року ОСОБА_1 - 31 044,08 грн., з вересня 2012 року по січень 2013 року ОСОБА_4 - 3 964,58 грн., з квітня 2012 року по січень 2013 року ОСОБА_5 - 20 343,38 грн., а наявні грошові кошти на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 відкритому в ПАТ «Кредитпромбанк» (МФО 300863) та НОМЕР_2 відкритому у філії AT «Ощадбанк» (МФО 320326) витратив на інші потреби господарської діяльності товариства: оплата постачальнику - 204 547,30 грн., перерахування коштів на інший рахунок - 143 207 грн., виплата коштів підзвітнику - 4 471,22 грн., повернення коштів покупцям - 76 240, 80 грн.

Отже, внаслідок умисних дій ОСОБА_3, вчинених в порушення вимог ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 5 ст. 97 КЗпП, ст. 4, ч. З ст. 15, 21, 22, 23, 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року, працівникам ТОВ «Нафтопродукт - сервіс» безпідставно не виплачено нараховану до виплати заробітну за період з квітня 2012 року по січень 2013 року в розмірі 55 352,04 гривень.

Допитаний в ході судового розгляду ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, фактичні обставини викладені в обвинувальному акті визнав, та суду показав, що він обов'язково виплатить працівникам заробітну плату, затримання коштів відбулося, у зв'язку з тим, що покупцями невчасно була зроблена про плата за продукцію, тому, оскільки підприємство співпрацює з залізничною перевозкою, дана продукція простояла 2 доби на залізничній станції, у зв'язку з чим товариству були виставленні штрафні санкції на які були витрачені кошти.

За згодою учасників судового провадження, згідно з ч.3 ст.349 КПК України, після допиту обвинуваченого, суд визнав недоцільним дослідження доказів зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, окрім характеризуючих матеріалів.

Потерпіла ОСОБА_1 підтвердив всі обставини кримінального правопорушення та щодо міри покарання просила призначити йому у виді штрафу.

Потерпілий ОСОБА_2 також підтвердив всі обставини кримінального правопорушення та щодо міри покарання просив призначити йому у виді штрафу.

На підставі ч.3 ст. 349 КПК України суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, ОСОБА_3 своїми умисними діями які виразилися у безпідставній невиплаті заробітної плати громадянам більше ніж за один місяць, винний у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175 КК України.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, в силу ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, в силу ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує, його вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, думку потерпілих щодо міри покарання обвинуваченому, ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, його особу, раніше не судимого, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має позитивну характеристику за місцем проживання, конкретні обставини скоєного ним злочину та його відношення до цього, щире каяття, а також ту обставину, що вчинене ним кримінальне правопорушення, згідно із ст.12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості і вважає, що для його виправлення та попередження скоєння нових злочинів буде достатньою міра покарання у вигляді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків.

При цьому судом з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, суд переконався у добровільності їх позиції, а також роз'яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Отже, з урахуванням наведеного, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу, оскільки саме таке покарання буде необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд,-

з а с у д и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.175 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 копійок з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на 1 (один) рік.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду міста Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя А.А. Макуха