Рішення

від 01.10.2013 по справі 905/5120/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.10.2013 Справа № 905/5120/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.

при секретарі судового засідання Табачніковому В.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Хімекс» в особі Торгового підприємства «Голд Дроп» філія ТОВ «Фірма Хімекс», м. Рогатин Івано-франківської області

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєком», м. Донецьк

про стягнення 114859,96 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Хімекс» в особі Торгового підприємства «Голд Дроп» філія ТОВ «Фірма Хімекс», м. Рогатин Івано-франківської області звернувся до господарського суду Донецької області до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєком», м. Донецьк про стягнення 114859,96 грн., з яких 90318,42 грн. основного боргу, 20453,12 грн. пені, 4088,42 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №33 від 14.04.2011р., внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору поставки №33 від 14.04.2011р., Додаткової угоди до дистриб'ютерського договору №33 від 14.04.2011р., Додаткової угоди №2 від 01.01.2013р., Розхідних накладних №XEp-000038 від 14.01.2013р., №XEp-000383 від 11.02.2013р., XEp-000383 від 11.02.2013р., XEp-000524 від 25.02.2013р., XEp-000752 від 11.03.2013р., XEp-000952 від 25.03.2013р., XEp-001103 від 25.03.2013р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 193, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 549, 550, 691, 692 Цивільного кодексу України.

13.08.2013р. представник Позивача через канцелярію господарського суду долучив до матеріалів справи копії Додаткової угоди №1 до Договору поставки №3 від 14.04.2011р. від 01.01.2012р., Додатку №1 до Договору №33 від 14.04.2011р., податкових накладних № 12 від 14.01.2013р., № 62 від 28.01.2013р., №27 від 11.02.2013р., №85 від 25.02.2013р., №26 від 11.03.2013р., №163 від 25.03.2013р., №110 від 25.03.2013р., Платіжних доручень №31 від 29.01.2013р., №113 від 22.03.2013р., №114 від 26.03.2013р., №117 від 29.03.2013р.

12.09.2013р. представником Позивача надано клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.09.2013р. продовжено строк розгляду справи до 01.10.2013р.

Відповідач відзиву на позов не надав, в судові засідання не являвся. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів за юридичною адресою згідно Витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державної реєстраційної служби України Серія АА №446759.

Враховуючи норми ст. 75 ГПК України, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку щодо наступного.

14.04.2011р. між ТП «Голд Дроп» ТзОВ «Фірма Хімекс» (Продавець) та ТОВ «ВЄКОМ» (Покупець) укладений Договір поставки №33 від 14.04.2011р.

За умовами вказаного договору Продавець продає, а Покупець купує Продукцію з метою її подальшого поширення та продажу на умовах, передбачених Договором (п.1.1).

Відвантаження Продукції здійснюється Продавцем на підставі письмових замовлень Покупця. Форма подачі замовлення встановлюється Продавцем. Кожне замовлення приймається Продавцем від Покупця по електронній пошті або факсу (абз. 1 Розділу 3).

Продавець доставляє Продукцію відповідно до замовлення Покупця за свій рахунок на складські приміщення, вказані Покупцем у замовленні (абз. 5 Розділу 3).

Покупець приймає поставлену Продукцію по кількості і якості, зазначеним у супровідній документації Продукції (абз. 2 Розділу 4)..

Продукція, що поставляється Покупцеві, відпускається за Базовими цінами (абз.1 Розділу 5).

У Додатку №1 до Договору №33 від 14.04.2011р. сторони встановили умови співпраці, які вступають в силу з 01.01.2013р., зокрема максимальний термін відтермінування здійснення оплати за поставлену продукцію - 30 календарних днів від дати поставки продукції. При протермінуванні оплати за продукцію більше ніж на 30 календарних днів припиняється поставка продукції до повного погашення заборгованості.

До матеріалів справи Позивачем долучено копії Розхідних накладних №XEp-000038 від 14.01.2013р., №XEp-000383 від 11.02.2013р., XEp-000383 від 11.02.2013р., XEp-000524 від 25.02.2013р., XEp-000752 від 11.03.2013р., XEp-000952 від 25.03.2013р., XEp-001103 від 25.03.2013р.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Як було зазначено вище, за приписами Господарського процесуального кодексу України, судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Господарський суд вказує, що вказані накладні не містять обов'язкових реквізитів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Зокрема, в них не зазначено посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; відсутні дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні спірних господарських операцій.

Разом з цим, господарський суд зазначає, що стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, ч. 2 ст. 203 ЦК передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в ч.1 ст. 181 ГК України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що підпис сторони на розхідних накладних підтверджує лише їх письмову форму, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, що має письмову форму. Наявність печатки на вищеперелічених видаткових накладних є свідченням скріплення не підпису особи, а самого документа.

Крім того, вищевказані розхідні накладні містять посилання на Договір поставки №33 від 14.04.2011р., отже господарський суд приходить до висновку, що поставка за даними накладними відбулась у межах саме Договору №33 від 14.04.2011р., укладеного між Позивачем та Відповідачем по справі.

Таким чином, Позивачем Відповідачу поставлено товар (гігієнічні, миючі, дезінфікуючі засоби) враховуючи накладні на загальну суму 90318.44 грн.:

№Номер накладноїДата накладноїКількість найменуваньСума (з ПДВ) 1 XEp-000038 14.01.2013 34 12731.4 2 XEp-000189 28.01.2013 10 2020.18 3 XEp-000383 11.02.2013 27 14175.9 4 XEp-000524 25.02.2013 39 21918.79 5 XEp-000752 11.03.2013 29 21484.09 6 XEp-000952 25.03.2013 3 1958.4 7 XEp-001103 25.03.2013 39 16029.68 Загалом 181 90318.44грн.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу обумовленого товару та прийняття його останнім в межах спірного правочину.

Зазначені обставини у порядку статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України не спростовані.

Отже, за викладених обставин, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором №33 від 14.04.2011р.

Про вказане також свідчать надані до матеріалів справи податкові накладні № 12 від 14.01.2013р., № 62 від 28.01.2013р., №27 від 11.02.2013р., №85 від 25.02.2013р., №26 від 11.03.2013р., №163 від 25.03.2013р., №110 від 25.03.2013р

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У Додатку №1 до Договору №33 від 14.04.2011р. сторони погодили максимальний термін відтермінування здійснення оплати за поставлену продукцію - 30 календарних днів від дати поставки продукції.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, означені грошові зобов'язання Відповідача перед Позивачем у встановлені договором строки не виконані.

Водочас господарський суд зазначає, що Позивачем невірно визначено періоди прострочення з оплати Відповідача по накладним з урахуванням норм Додатку №1 до Договору №33 від 14.04.2011р. Враховуючи вказане, Відповідачем мав би бути сплачений наявний борг наступним чином:

- за накладною XEp-000038 не пізніше 13.02.2013р.;

- за накладною XEp-000189 - не пізніше 27.02.2013р.;

- за накладною XEp- 000383 - не пізніше 13.03.2013р.;

- за накладною XEp- 000524 - не пізніше 27.03.2013р.

- за накладною XEp- 000752 - не пізніше 10.04.2013р.

- за накладною XEp- 000952 - не пізніше 24.04.2013р.

- за накладною XEp- 001103 - не пізніше 24.04.2013р.

Як вказує Позивач, Відповідачем не здійснено погашення заборгованості по спірній накладній в повному обсязі. Дане Відповідачем не спростовано.

Таким чином, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, зважаючи на межі позовних вимог, становить 90318,42 грн., а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в сумі 4088,42 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням зокрема процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (п.2.).

Означене встановлено Верховним судом України у Постанові від 12.12.2011р. (про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02.08.2011р. у справі №07/238-10), та вказано, що зокрема 3% річних нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

З врахуванням вищевказаного, зважаючи на вірні періоди нарахування, межі позовних вимог, за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд дійшов висновку про те, що 3% річних підлягають частковому задоволенню у сумі 535,55 грн .

Також Позивач просить суд стягнути 20453,12 грн. пені за несвоєчасне виконання Відповідачем грошового зобов'язання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Проте в Договорі поставки №33 від 14.04.2011р. умова про застосування до Відповідача відповідальності у вигляді пені відсутня.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України не встановлені випадки, підстави та порядок застосування пені за порушення зобов'язання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в цій частині є такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам у відповідності до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Хімекс» в особі Торгового підприємства «Голд Дроп» філія ТОВ «Фірма Хімекс», м. Рогатин Івано-франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєком», м. Донецьк про стягнення 114859,96 грн., з яких 90318,42 грн. основного боргу, 20453,12 грн. пені, 4088,42 грн. 3% річних. задовольнити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєком» (83054, м.Донецьк, вул.Економічна, 34/а/406, код ЄДРПОУ 37434734, банківські реквізити не вказані) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Хімекс» (77000, Івано-Франківська область, м.Рогатин, вул.Галицька, 104а, р/р 2600601058420 в ЦФ ПАТ «Кредо банк» м.Львів, МФО 325365, код ЄДРПОУ 32121793) 90853,97 грн., з яких 90318,42 грн. заборгованість за договором поставки, 535,55 грн. 3% річних та відшкодування сплаченого судового збору у сумі 1817,08 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні в іншій частині позову відмовити.

5. У судовому засіданні 01.10.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено 06.10.2013р.

Суддя С.М. Соболєва