Рішення

від 15.10.2013 по справі 911/3476/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. Справа № 911/3476/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГУМА",

07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 127

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія КРАС",

08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, 9

про стягнення 93 611,43 грн.

за участю представників:

позивача - Федорець М.О. (довіреність від 22.07.2013, б/н);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГУМА" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія КРАС" (далі - відповідач) про стягнення 103 611,43 грн., з яких: 95 000,00 грн. - основний борг, 8 611,43 грн. - штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.09.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 20407 від 26.09.2013) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу в розмірі 7 000,00 грн., на підтвердження чого додано банківську довідку від 26.09.2013 № 136 та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 96 611,43 грн., з яких: 88 000,00 грн. основного боргу та 8 611,43 грн. штрафних санкцій.

У судове засідання 26.09.2013 представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 09.09.2013 не виконав, розгляд справи відкладено на 15.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21722 від 15.10.2013) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу в розмірі 3 000,00 грн. та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 93 611,43 грн., з яких: 85 000,00 грн. основного боргу та 8 611,43 грн. штрафних санкцій.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21733 від 15.10.2013) позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу в розмірі 3 000,00 грн. та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 93 611,43 грн., з яких: 85 000,00 грн. - основний борг, 100,11 грн. - інфляційні втрати, 1 460,48 грн. - 3 % річних та 7 050,84 грн. - пеня.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, а заявлені позовні вимоги про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних, пені відповідають змісту позовної заяви, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням пункту 6. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 93 611,43 грн., з яких: 85 000,00 грн. - основний борг, 100,11 грн. - інфляційні втрати, 1 460,48 грн. - 3 % річних та 7 050,84 грн. - пеня, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

У судовому засіданні 15.10.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у позові.

Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, представника у судове засідання вдруге не направив, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового засідання.

Нез'явлення у судове засідання представника відповідача та неподання відповідачем письмового відзиву на позов не перешкоджає розгляду справи.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.10.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "КИЇВГУМА" (далі - позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія КРАС" (далі - відповідач, покупець) укладено договір від 01.12.2012 № 1210 (далі - Договір), відповідно до умов якого, продавець протягом терміну дії Договору зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію у порядку і на умовах, визначених Договором (пункт 1.1. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору кількість та асортимент продукції узгоджується сторонами на кожну окрему партію продукції відповідно до заявки покупця, яка погоджується продавцем і зазначається у рахунку-фактурі та накладній.

Доказом передачі продукції покупцю є накладна на відпуск продукції за підписом уповноваженої особи покупця та довіреність на отримання продукції (пункт 3.2. Договору).

Ціна на продукцію за Договором є договірна, встановлена в гривнях і зазначена в рахунку-фактурі (пункт 4.3. Договору).

Відповідно до пункту 4.5. Договору, покупець зобов'язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця суму вартості продукції протягом 30 календарних днів з дня її одержання.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013, за умов виконання сторонами всіх зобов'язань за Договором (пункт 10.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов Договору, поставив відповідачу товар на суму 100 108,80 грн., що підтверджується наданою в матеріали справи видатковою накладною від 30.01.2013 № 364/ГП, а відповідач, за довіреністю від 29.01.2013 № 310, що підписана уповноваженою особою відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказаний товар отримав.

До матеріалів справи подано рахунок-фактуру від 30.01.2013 № 364/ГП, що виставлений відповідачеві на оплату вказаної поставки товару в сумі 100 108,80 грн.

На момент звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач не оплатив вартість прийнятого товару на суму 95 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

На підставі статті 32 Господарського процесуального кодексу України, при з'ясуванні обставин справи, судом враховано письмові пояснення позивача про відсутність між сторонами інших правовідносин, крім тих, що виникли на підставі Договору, стягнення заборгованості за яким є предметом позову в даній справі, що не заперечене відповідачем.

З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем, строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

Позивачем подане клопотання про зменшення розміру позовних вимог, де зазначено про часткову оплату відповідачем товару, отриманого за вищевказаною видатковою накладною, на підтвердження чого надано банківську довідку.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що клопотання підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

Враховуючи викладене, у даному провадженні розглядаються остаточні позовні вимоги про стягнення з відповідача 93 611,43 грн., з яких: 85 000,00 грн. - основний борг, 100,11 грн. - інфляційні втрати, 1 460,48 грн. - 3 % річних та 7 050,84 грн. - пеня.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищевикладені норми законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність, на час звернення позивача з позовом до суду, грошового зобов'язання відповідача перед позивачем за Договором у розмірі 95 000,00 грн., строк виконання якого настав, а, зважаючи на зменшення розміру позовних вимог, що прийнято господарським судом, у зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем та наданням суду відповідних доказів, суд встановив доведеним право позивача на стягнення з відповідача 85 000,00 грн. боргу з оплати товару, а, відтак, позовна вимога про стягнення основної заборгованості є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач на підставі пункту 6.2. Договору заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає 7 050,84 грн.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду обставин справи, суд здійснив перерахунок розміру пені та встановив, що вказаний розрахунок є невірним, позивачем надмірно нарахована пеня у розмірі 304,45 грн. і вказана позовна вимога у цій частині задоволенню не підлягає.

Окрім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України заявляє до стягнення інфляційні втрати в розмірі 100,11 грн. та 3% річних в розмірі 1 460,48 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду обставин справи судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що поданий позивачем.

За результатами перевірки розрахунку 3% річних судом встановлено, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 1 394,66 грн.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних втрат, судом враховане наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Інфляційні нарахування входять до складу грошового зобов'язання. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

При перевірці нарахованих позивачем сум інфляційних втрат, судом виявлена помилковість їх обрахування, і здійснено перерахунок інфляційних втрат за періоди, що вказані позивачем та встановлено, що у зв'язку з тим, що у вказані періоди мала місце дефляція, розрахунок позивача є невірний, а позовна вимога про стягнення інфляційних втрат у розмірі 100,11 грн. не підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі аналізу вищезазначених норм чинного законодавства, дослідження матеріалів та всебічного розгляду всіх обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 85 000,00 грн. основного боргу, 1 394,66 грн. 3% річних та 6 746,39 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню. Позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 304,45 грн., 3% річних у розмірі 65,82 грн. та інфляційних втрат у розмірі 100,11 грн. задоволенню не підлягають.

При вирішенні питання про розподіл господарських витрат, судом враховано правову позицію, що викладено в пункті 4.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" про те, що, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 2 частини 1, частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 2 072,24 грн., покладається у частині зменшених позовних вимог - на відповідача, а в решті - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія КРАС" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Оксамитова, 9, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38183326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВГУМА" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кутузова, 127, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35115248) 85 000 (вісімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. основної заборгованості, 1 394 (одна тисяча триста дев'яносто чотири) грн. 66 коп. 3% річних, 6 746 (шість тисяч сімсот сорок шість) грн. 39 коп. пені та 2 062 (дві тисячі шістдесят дві) грн. 83 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.10.2013.

Суддя С.О. Саванчук