Рішення

від 03.10.2013 по справі 905/4559/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.10.2013 Справа № 905/4559/13

Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М.,

при секретарі судового засідання Табачніковому В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Донмашенергоснаб», м.Донецьк

про стягнення 8951,48 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Ковальова О.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Донмашенергоснаб», м.Донецьк про стягнення 8951,48 грн., з яких основного боргу у сумі 8332,27 грн.., 533,06 грн. пені, 3% річних у сумі 86,15 грн..

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем Договору на відпуск теплової енергії №76502 від 01.10.2005р.

На підтвердження викладених обставин Позивачем надано розрахунок основної суми боргу, пені, 3% річних, копії: договору на відпуск теплової енергії №76502 від 01.10.2005р., Договір оренди нежитлового приміщення від 25.02.1999р, наказу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» №562 від 03.10.2011р. «Про порядок застосування тарифів на послуги опалення та гарячого водопостачання», рахунків за спожиту теплову енергію №76502 від 26.10.2012р., 23.11.2012р., 20.12.2012р., 24.01.2013р., 20.02.2013р., 20.03.2013р., 17.04.2013р з доказами їх отримання Відповідачем, претензії-вимоги №562сб від 18.05.2013р., акту про здійснення включення опалення від 15.10.2012р. та акту на відключення опалення від 24.04.2013р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 611,, 625, Цивільного кодексу України, приписами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання».

Згідно письмових пояснень представника Позивача від 11.07.2013р., за послуги з теплопостачання, надані Позивачем у спірний період, Відповідачем оплата не проводилась.

Заявою від 11.07.2013р. Позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з Відповідача 8921,75 грн., з яких 8332,27 грн. основного боргу, 487,65 грн. пені, 101,83 грн. 3% річних. До матеріалів справи долучив уточнюючі розрахунки вказаних позовних вимог.

Дана заява прийнята господарським судом у відповідності до ст.22 ГПК України. Подальше слухання справи здійснювалось з урахуванням зменшеного розміру позовних вимог.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 06.08.2013р. справу №905/4559/13 передано судді М.Ю. Мальцеву.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 12.08.2013р. справу №905/4559/13 передано судді С.М.Соболєвій.

Відповідач відзиву на позов не надав, в судові засідання не являвся. Про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що зокрема свідчать повідомлення про вручення поштової кореспонденції.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

25.02.1999р. між Представництвом Фонду Державного майна України у м.Донецьку (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Донмашенергоснаб» (Орендатор) укладений договір оренди нежитлового приміщення, за яким у відповідності з патентом №209 від 25.02.1999р., виданим Представництвом Фонду Державного майна України у м.Донецьку, Орендодавець передає, а Орендатор (Відповідач по справі) приймає приймає в оренду вбудоване приміщення підвалу загальною площею 48,4 кв.м., розташоване у м.Донецьку по вул..Рози Люксембург, 30.

За умовами вказаного правочину Відповідач зокрема зобов'язався оплачувати фактичні витрати за користування комунальними послугами (п.4.1. Договору).

Строк дії договору встановлюється з моменту його підписання та по 25.02.2009р.

Докази, які б свідчили про фактичне припинення правовідносин між Орендодавцем та Орендарем за Договором від 25.02.1999р., на час розгляду справи, суду не представлені.

01.10.2005р. ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (Підприємство) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Донмашенергоснаб», м.Донецьк (Абонент) уклали договір на відпуск теплової енергії №76502, за яким Підприємство зобов'язалось постачати теплову енергію до елеваторного вузлу, вказаного власником будівлі (п.1.1.). Відповідач зобов'язався прийняти теплову енергію та здійснити оплату за використану теплову енергію (п.1.2.).

Теплова енергія, що поставляється по даному договору, використовується Абонентом виключно для теплопостачання приміщень, згідно дислокації (п.1.3.).

Абонент здійснює оплату за теплопостачання приміщень, які належать йому на праві власності, знаходяться у нього в оперативному управлінні, чи орендуються ним приміщення (п.3.1.) Поставка теплової енергії здійснюється Абоненту за умови 100% передплати чи оплати не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, згідно встановленим тарифам (п.3.2.).

Договір вважається укладеним з 15.10.2005р. та діє в частині поставки теплової енергії до 01.05.2010р., а якщо від сторін за місяць до закінчення строку дії договору не надійшло заяв про розірвання даного договору, він вважається продовженим на наступний строк, а в частині проведення розрахунків за теплову енергію - до їх повного виконання (п.7.1.).

Згідно Наказу ККП «Донецькміськтепломережа» від 03.10.2011р. №562 «Про порядок застосування тарифів на послуги опалення та гарячого водопостачання» встановлено тариф на послуги теплопостачання з 01.10.2011р. для усіх споживачів (крім населення) у розмірі 23,72 грн. без ПДВ; при наявності приладів обліку споживання теплової енергії - 763,69 грн..

Факт надання Позивачем послуг з теплопостачання у спірний період підтверджується Актом на включення опалення від 15.10.2012р. та Актом про відключення опалення від 24.04.2013р.

Позивачем долучено до матеріалів справи рахунки №76502 від 26.10.2012р., 23.11.2012р., 20.12.2012р., 24.01.2013р., 20.02.2013р., 20.03.2013р., 17.04.2013р з доказами їх отримання Відповідачем.

Господарський суд вказує, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України ; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги Позивача з теплопостачання.

Дана позиція встановлена Верховним судом України згідно Постанови від 29.09.2009р. у справі №37/405.

Крім цього, умови спірного договору не передбачають обов'язку Позивача у конкретно визначений проміжок часу виставляти рахунки Відповідачу.

Згідно наданого розрахунку Позивача, він визначив моментом настання прострочення по кожному з рахунків - 11 число місяця, наступного за розрахунковим. Господарський суд вказує, що вказане відповідає умовам п.3.2. Договору №76502 від 01.10.2005р.

Враховуючи вищевикладене, Позивачем у період з жовтня 2012р. по квітень 2013р. надано послуг Відповідачу на загальну суму 8332,27 грн.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов , визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 24 Закону України „Про теплопостачання" до основних обов'язків Споживача теплової енергії віднесено, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Приймаючи до уваги викладені норми матеріального права, а також умови договору №76502 від 01.10.2005р., належним виконанням зобов'язання з оплати, є її вчинення Відповідачем.

Пред'являючи даний позов, Позивач вказує про несплату в повному обсязі Відповідачем наявної суми заборгованості на час подання позовної заяви.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості є такими, що підлягають задоволенню, а саме на суму 8332,27 грн .

Позивачем до стягнення заявлено також 3% річних у сумі 101,83 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство», зважаючи на межі позовних вимог, судом встановлено правомірність задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних у сумі 98,48 грн .

Одночасно Позивачем заявлено до стягнення 487,65 грн. пені.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони у п.4.4. Договору погодили, що пеня у розмірі 0,75% за кожний день прострочення від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, нараховується Постачальником протягом 1 року з моменту звернення з вимогою, претензією, позовом .

Таким чином, сторони фактично змінили порядок нарахування пені, встановлений ч.6 ст. 232 ГК України.

В матеріалах справи є наявною Претензія-вимога №562 сб від 18.05.2013р., надіслана Позивачем Відповідачу 18.05.2013р., що вбачається з листа-опису вкладення до цінного листа та фіскального чеку №5295 від 18.05.2013р.

Враховуючи норми Розділу 4 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 12.12.2007р. №1149, Відповідачем вказана претензія мала б бути отримана 20.05.2013р.

Зважаючи на вищевказане та межі позовних вимог, правомірними періодами нарахування пені на наявну заборгованість Відповідача є з 21.05.2013р. по 15.07.2013р.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок вказаних позовних вимог, зважаючи на межі позовних вимог, господарський суд пришов до висновку про правомірність задоволення даних позовних вимог, а саме в сумі 183,54 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно роз'яснень, наданих у п. 2.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).

Враховуючи зменшення розміру позовних вимог Позивачем та оплату ним при зверненні з первісними позовними вимогами судового збору, що відповідно до приписів Закону України «Про судовий збір» відповідає мінімальній сумі судового збору, повернення судового збору у даному випадку не відбувається.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донмашенергоснаб», м.Донецьк про стягнення 8921,75 грн., з яких 8332,27 грн. основного боргу, 487,65 грн. пені, 101,83 грн. 3% річних. - задовольнити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Донмашенергоснаб» (83120, м.Донецьк, вул.Петровського, 126 Г, кв. 23, р/р 260018682 в ДФ ВАТ АБ «Укргазбанк» ЄДРПОУ 25331873, МФО 335894) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, м.Донецьк, вул.Постишева, 68, р/р 26003040177 в ПАТ «Мегабанк», м. Харків, МФО 351629, ЄДРПОУ 33257089, ІПН 332570805621) 8614,29 грн., з яких основного боргу у сумі 8332,27 грн., пені у сумі 183,54 грн., 3% річних у сумі 98,48 грн. а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 1661,21 грн.

3. Після набрання рішенням чинності видати наказ.

4. В задоволенні в іншій частині позову відмовити.

5. В судовому засіданні 03.10.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено 08.10.2013р.

Суддя С.М. Соболєва