Постанова

від 14.10.2013 по справі 805/13633/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2013 р. Справа №805/13633/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-45 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. при секретарі судового засідання Поддубному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганське обласне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство», м. Донецьк

до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька

про визнання протиправною та скасування вимоги від 2 серпня 2013 року № Ю-2995 в частині 31389 грн. 04 коп.

за участю представників:

від позивача: Цукер І.Б. - за дов. від 01.05.2013р.

від відповідача: Качмар В.О. - за дов. від 23.09.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Луганське обласне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» заявлено позов до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про визнання протиправною та скасування вимоги від 2 серпня 2013 року № Ю-2995 в частині 31389 грн. 04 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається те, що 20 серпня 2013 року підприємством була отримана вимога про сплату боргу № Ю-2995 від 2 серпня 2013 року, згідно якої станом на 31 липня 2013 року нарахований борг зі сплати єдиного внеску в розмірі 62370 грн. 61 коп., в тому числі недоїмка у сумі 62239 грн. 64 коп., штрафи - 130 грн. 97 коп. Ухвалою господарського суду Донецької області від 21 травня 2012 року у відношенні позивача було порушено провадження по справі про банкрутство. Для цілей провадження про банкрутство вимоги кредиторів діляться на конкурсні та поточні, конкурсними вимогами є вимоги кредиторів, які виникли до дати порушення справи про банкрутство. Таким чином, вимоги відповідача зі сплати єдиного внеску, які виникли з 1 січня 2011 року по 21 травня 2012 року, є конкурсними у справі про банкрутство позивача, а відповідач в частині цих вимог - конкурсним кредитором, а в частині вимог, які виникли з 22 травня 2012 року по 31 грудня 2012 року - поточним кредитором. Відповідно до статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), всі конкурсні кредитори протягом 30 днів з дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду вимоги до боржника. Вимоги, які були заявлені після спливу цього строку або не заявлене взагалі - вважаються погашеними та не розглядаються. Таким чином, відповідач втратив право вимоги до боржника відносно до платежів, нарахованих з 1 січня 2011 року по 21 травня 2012 року. Як зазначив позивач, вимоги зі сплати єдиного внеску за період з 1 січня 2011 року по 21 травня 2012 року у розмірі 3249 грн. 09 коп. були ним сплачені. Отже, сума боргу зі сплати єдиного внеску за вищезазначений період складає 31389 грн. 04 коп., у тому числі недоїмка у сумі 31258 грн. 07 коп., штрафи - 130 грн. 97 коп.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення, в обґрунтування яких пояснив, що 2 серпня 2013 року органом Пенсійного фонду сформовано вимогу про сплату боргу № Ю-2995 про сплату суму недоїмки по єдиному внеску в сумі 62370 грн. 61 коп. В позовній заяві позивач зазначає, що 20 серпня 2013 року отримав вимогу про сплату боргу рекомендованим почтовим відправленням № 8305206641651, позовна заява подана до суду 18 вересня 2013 року. Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» строк (10 робочих днів) на оскарження вимоги про сплату боргу сплинув 5 вересня 2013 року. Таким чином, спірна вимога про сплату боргу набула статус виконавчого документа та позивач втратив право на її оскарження.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Луганське обласне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом, включене до ЄДРПОУ за номером 00476599.

Відповідачем була прийнята вимога про сплату боргу № Ю-2995 від 2 серпня 2013 року, відповідно до якої станом на 31 липня 2013 року у позивача існує заборгованість зі сплати єдиного внеску в загальній сумі 62370 грн. 61 коп., у тому числі недоїмка у сумі 62239 грн. 64 коп., штрафи - 130 грн. 97 коп.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21 травня 2012 року порушена справа про банкрутство позивача № 5006/5/22-9б/2012 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. З ухвали господарського суду Донецької області від 4 грудня 2012 року по справі № 5006/5/22-9б/2012 вбачається, що в газеті «Голос України» № 155 (5405) від 21 серпня 2012 року опубліковано оголошення про порушення справи № 5006/5/22-9б/2012 про банкрутство позивача. Після публікації даного оголошення до суду з письмовими заявами з вимогами до боржника, у визначений статтею 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строк звернулися 11 кредиторів, серед яких відповідача немає.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Згідно з частиною 2 статті 14 зазначеного Закону вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Таким чином, відповідач втратив право вимоги до позивача заборгованості за період з 1 січня 2011 року по 21 травня 2012 року, тобто до дня прийняття ухвали господарським судом Донецької області про порушення справи про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Луганське обласне виробниче сільськогосподарське-рибоводне підприємство».

Отже заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, яка зазначена у спірній вимозі від 2 серпня 2013 року № Ю-2995 на суму 31389 грн. 04 коп., виникла до 21 травня 2012 року, тобто до порушення справи про банкрутство, а також відповідачем ці вимоги не були заявлені до позивача у встановленому законодавством порядку та строк.

Суд зазначає, що постановами Донецького окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року по справі № 805/1817/13-а, від 22 липня 2013 року по справі № 805/5865/13-а, від 28 серпня 2013 року по справі № 805/11112/13-а задоволені у повному обсязі позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Луганське обласне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька та визнані частково протиправними та скасувані вимоги від 3 січня 2013 року № Ю-74, від 5 лютого 2013 року № Ю-169, від 1 березня 2013 року № Ю-692, від 2 липня 2013 року № Ю-2634 в частині 31389 грн. 04 коп. Зазначені судові рішення є такими, що набрали законної сили. Даними судовими рішеннями встановлені обставини, які свідчать про втрату відповідачем права вимоги до позивача заборгованості за період з 1 січня 2011 року по 21 травня 2012 року, тобто до дня прийняття ухвали господарським судом Донецької області про порушення справи про банкрутство стосовно позивача.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятої вимоги від 2 серпня 2013 року № Ю-2995 в оскаржуваній частині, якою позивачу за період з 1 січня 2011 року по 21 травня 2012 року нараховано суму єдиного внеску в розмірі 31389 грн. 04 коп., у тому числі недоїмка у сумі 31258 грн. 07 коп., штрафи - 130 грн. 97 коп., тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Стосовно посилання відповідача на строк оскарження позивачем вимоги суд зазначає наступне. Відповідно до частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (в редакції, чинній на час прийняття спірної вимоги від 2 серпня 2013 року) у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються. Проаналізувавши дану норму, суд дійшов висновку, що сплив десятиденного строку з дня надходження вимоги в розумінні цієї норми Закону свідчить про право органу Пенсійного фонду надіслати вимогу до державної виконавчої служби як виконавчий документ або звернутися із позовом до суду про стягнення недоїмки, однак це не позбавляє права позивача на судовий захист шляхом оскарження такої вимоги. Відповідно до частини 5 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк. Даний строк позивачем не пропущений.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Луганське обласне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про визнання протиправною та скасування вимоги від 2 серпня 2013 року № Ю-2995 в частині 31389 грн. 04 коп. задовольнити повністю.

Визнати частково протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька від 2 серпня 2013 року № Ю-2995 в частині боргу в сумі 31389 грн. 04 коп., в тому числі недоїмка в сумі 31258 грн. 07 коп., штраф в сумі 130 грн. 97 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганське обласне виробниче сільськогосподарсько-рибоводне підприємство» витрати по сплаті судового збору у розмірі 314 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 жовтня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 18 жовтня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.