Рішення

від 01.10.2013 по справі 917/825/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2013 р. Справа №917/825/13

за позовом Прокурора міста Полтави в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Полтавської обласної ради - Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул.Комарова-2а, м.Полтава, 36008

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Полагросервіс", вул. Половка- 68, м.Полтава, 36000

про стягнення 41365,28грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача : Міняйло Г.Ю., дор. № 19-14/8 від 02.01.13р.

від відповідача: не з"явився

від прокуратури : Мушук Р.В.

У судовому засіданні 01.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позов про стягнення з відповідача заборгованості за договором №3395 "С" від 01.03.2012р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за період з 01.10.2012р. по 31.03.2013р. у розмірі 41365,28грн., у т.ч. 22619,54грн. - сума основного боргу, 18525,85грн. - пеня, 151,90грн. - 3% річних, 67,99грн. - інфляційні нарахування

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзив і на позов від 25.06.2013р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши предстаника позивача та прокуратури, встановив:

01.03.2012 року, між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полагросервіс» ( відповідач) укладено договір № 3395 «С» на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (надалі договір), з метою забезпечення опалення та гарячою водопостачання нежитлового приміщення магазину по вул. Алмазній. 6/11.

Пунктом 19 договору визначено, що до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показаннями приладу обліку теплової енергії додаються втрати на дільницях тепломережі, що перебувають на балансі Споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.

Кількість тепловорї енергії, яка щомісячно нараховується споживачу в опалювальний період за опалення, визначається як різниця показань теплового лічильника на 25 число звітного місяця та на 25 число минулого місяця, з урахуванням втрат на теплових мережах. При цьому коефіціент переводу теплової енергії в Гкал складає 0,239, а коефіціент втрат теплової енергії та теплових мережах складає 1,05 (п.21 договору).

Згідно з п.22 договору розподіл загальної кількості теплової енергії, визначеної за показниками приладу обліку, встановленому на об"єкті, в якому знаходиться декілька споживачів, проводиться пропорційно займаній площі кожного Споживача.

Відповідно до Додатку №1, який є невід"ємною частиною договору, відповідачу належить 196,1 кв.м. - 20,51%.

Пунктом 30 договору визначено, що оплата за опалення, що проводить Споживач стягується на підставі тарифів встановлених уповноваженим органом.

Відповідно до п. 2 ч.І ст. 5 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» та абз. 7 ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Пунктом 2 Порядку формування тарифів на теплову енергію. її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011 року «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» визначено, що він застосовується під час установлення Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг та органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію. її виробництво транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках та поширюється па таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.

На підставі вищезазначених норм. Національною комісією державного регулювання у сфері комунальних послуг постановою № 81 від 30.09.2011 року встановлено Полтавському обласному комунальному виробничому підприємству теплового господарства «Полтаватеплоенерго» тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів в сумі 802.18 гри. за 1 Гкал (без ПДВ).

Згідно пункту 2 зазначеної постанови вона набирає чинності з 1 жовтня 2011 року.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1 198 від 03.10.2007 року, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі.

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п. 31 договору споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію, в строки визначені договором з кінцевим розрахунком до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Як вказує позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полагросервіс» не виконує умов договору, внаслідок чого за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року за відпущену теплову енергію до сплати нараховано 28291,28 грн.

При цьому встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полагросервіс» проведено оплату в рахунок погашення зазначеної суми лише на суму 5671,74 грн., у зв'язку з чим, утворилася заборгованість в розмірі 22619,54 грн.

Статтею 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. З ст. 1 Закону України № 686-ХІУ від 20.05.1999 року "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Відповідно до п.31 договору у випадку неоплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1% за кожний день прострочки.

Так, відповідачу нараховано пеню у розмірі - 18525,85грн. за період з 11.11.2012р. по 11.04.2013р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також З % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Так, сума 3% річних становить 151,90грн. за період з 11.11.2012р. по 11.04.2013р., сума інфляційних нарахувань становить 67,99грн. за період з листопада 2012р. по березень 2013р.

Отже, загальна сума заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полагросервіс» перед ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" за договором № 3395 «С» від 01.03.12 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за період з 01.10.12р. по 31.03.13р. складає 41365,28 грн., з яких сума за спожиту теплову енергію -22619,54 грн., пеня у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення - 18 525,85 грн. (за період з 11.11.12 по 11.04.13), 3 % річних - 151,90 грн. за період (з 11.11.12 по 11.04.13) та інфляційні збитки в сумі 67,99 грн. (за період з листопада 2012 року по березень 2013 року).

Вказана сума підтверджується розрахунками сум заборгованості за невиконання товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полагросервіс» умов договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3395 від 01.03.12.

Відповідно до ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» на прокуратуру покладається представництво інтересів держави в судах у випадках, визначених законом.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статутом Полтавського обласного комунального виробничого теплового господарства «Полтаватеплоенерго» передбачено, що підприємство засновано на майні комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області і передано в оперативне управління Департаменту житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації.

Засновником підприємства є Полтавська обласна рада, власником - територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області в особі Полтавської обласної ради.

Отже, внаслідок безоплатного споживання теплової енергії ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" не отримує кошти необхідні для розрахунків з енергопостачальними і газопостачальними підприємствами, яке може призвести до припинення відпуску природного газу та електричної енергії, що потягне за собою виникнення перебоїв або припинення подачі теплової енергії споживачам.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування,не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Полагросервіс» (вул.Половка, 68, м.Полтава, 36034; код ЄДРПОУ 32844640, р/р 26007054502273 в ПРУ КБ "Приватбанк", МФО 331401)

- на користь Полтавського обласного комунального виробничого теплового господарства «Полтаватеплоенерго» (вул.Комарова, 2а, м.Полтава, 36008; р/р 260007148 АК "Потава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030) - заборгованість за договором №3395 "С" від 01.03.2012р. на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води у розмірі 41365,28грн., у т.ч. 22619,54грн. - сума основного боргу, 18525,85грн. - пеня, 151,90грн. - 3% річних, 67,99грн. - інфляційні нарахування;

- в доход УДКСУ у м.Полтаві, 22030001, код отримувача за ЄДРПОУ - 38019510, р/р 31214206783002, банк отримувача ГУДКСУ у Полтавській області, код банку отримувача 831019, коду класифікації доходів бюджету 22030001 - 1720,50 грн. судового збору.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено: 03.10.2013р.

Суддя Кльопов І.Г.