Рішення

від 09.10.2013 по справі 919/847/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року справа № 919/847/13 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №919/847/13:

за позовом Підприємства "Будівельне управління Чорноморського флоту

Міністерства оборони Російської Федерації"

(99011, м.Севастополь, пр. Нахімова, 13, ідентифікаційний код: 30120798)

до Комунального підприємства "Благоустрій"

Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна,48, ідентифікаційний код: 03360472)

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1,

ідентифікаційний код: НОМЕР_1)

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Регіонального відділення Фонду державного майна України

в АР Крим та місті Севастополі

(99008, м. Севастополь, пл. Повсталих, 6)

та за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської

державної адміністрації

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2).

про усунення перешкод у користуванні майном та заборону здійснювати дії,

за участю представників:

від Позивача (Підприємство "Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства) - Колягін Віталій Володимирович - представник, довіреність №б/н від 27.06.2013;

Відповідач (КП "Благоустрій" СМР) - явку уповноваженого представника не забезпечив;

Відповідач (ФОП ОСОБА_1) - не прибула, явку уповноваженого представника не забезпечила;

третя особа (Регіональне відділення Фонду державного майна України АР Крим та місті Севастополі) - явку уповноваженого представника не забезпечила;

третя особа (Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації) - явку уповноваженого представника не забезпечила.

Суть спору:

23.07.2013 підприємство "Будівельне управління Чорноморського флоту Містерства оборони Російської Федерації" (далі -Позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) з позовом до комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської міської Ради (далі - Відповідач-1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном та заборону здійснювати дії.

Позов мотивовано порушенням прав Позивача шляхом розміщення Відповідачами зовнішньої реклами на майні, яке знаходиться у Позивача в оренді.

Ухвалою суду від 26.07.2013 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору. Черговий розгляд справи призначений на 28.08.2013.

Ухвалою суду від 28.08.2013 в порядку статей 24, 27 Господарського процесуального кодексу України замінено неналежного Відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_6 належним - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2) та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України АР Крим та місті Севастополі. Розгляд справи розпочато заново та відкладено на 12.09.2013.

Ухвалою суду від 12.09.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації, розгляд справи відкладено на 09.10.2013.

У судове засідання Відповідачі та треті особи явку уповноважених представників не забезпечили. Від третьої особи - Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності її представника (арк..с.167-168). Причини неявки інших учасників процесу суду невідомо.

Зі змісту статті 22 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Ураховуючи викладене, суд вирішив за можливе продовжити розгляд справи за відсутністю представників відповідачів та третіх осіб.

У відзиві на позов Відповідач-1 позов не визнав. У відзиві зазначено, що Відповідач-1 не має відношення до видачі дозвільної документації на розміщення реклами на території м.Севастополя, а також будівлях та спорудах, а також зазначено, що Відповідач-1 лише демонтує самовільно розміщені рекламні носії, розташовані на комунальній власності в межах самозахисту прав територіальної громади. На підставі викладеного просив відмовити у й задоволенні позову в частині вимог, заявлених до Відповідача-1 (арк.с.50).

Відповідач-2 також надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов не визнав, зазначивши, що рекламні конструкції розміщено ним на законних підставах та у відповідності з виданими дозвільними документами. У задоволенні позову просив відмовити (арк.с.145-146)

Представник Позивача у судовому засідання позов підтримав у повному обсязі з підстав у ньому викладених та просив його задовольнити.

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників учасників процесу суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно базової Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 28.05.1997 року, а саме статті 1 зазначеної угоди Чорноморський флот Російської Федерації використовує зазначені у статтях 2 і 3 цієї Угоди об'єкти Чорноморського флоту в місті Севастополі та інші пункти базування і місця дислокації корабельного складу, авіації, берегових військ, об'єкти оперативного, бойового, технічного і тилового забезпечення на умовах та протягом строку дії Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року та Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про взаємні розрахунки, пов'язані з поділом Чорноморського флоту і перебуванням Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року.

Відповідно до статті 2 зазначеної угоди основна база Чорноморського флоту Російської Федерації знаходиться в місті Севастополі. На основній базі Чорноморського флоту Російської Федерації розміщуються його штаб та інші органи управління, а також військові формування, підприємства, організації та установи Чорноморського флоту Російської Федерації. Перелік і параметри об'єктів, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації у м. Севастополі, містяться у Додатку N 2.

Відповідно до додатку № 2 Угоди між Україною і Російською Федерацією про параметри поділу Чорноморського флоту від 28.05.1997 р. у Розділі 23 знаходиться 54 Мехбудзавод з військовим містечком № 35.

Відповідно протоколу п'ятого засідання Підкомісії з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації і його перебування на території України змішаної Української та Російської комісії по співпраці від 03 07. 2003 р.(Надалі - Протокол Підкомісії), а саме пункту 3 Протоколу Підкомісії, у якому зазначено питання щодо проведення інвентаризації усіх об'єктів, нерухомого майна та земельних ділянок, переданих у оренду Російської Федерації для потреб ЧФ РФ відповідно до базової Угоди від 28,05.1997., підкомісія вирішила, що Російська сторона зобов'язана передати матеріали по питанню інвентаризації об'єктів та нерухомого майна переданих в оренду ЧФ РФ у місячні строк після проведення п'ятого засідання підкомісії Фонду державного майна Украй по м. Севастополю (Регіональному відділенню Фонду державного майна по Севастополю ), а саме наступні документи повну інвентаризацію (перелік будівель споруд, з урахуванням закріплених за ними військовими містечками) з відповідними коментаріями. Також у двомісячний строк Російська сторона зобов'язується надати Українській стороні деталізований перелік з Додатком № 2 , № З, Угоди , включаю-будівлі, споруди з урахуванням закріплених за ними військовими містечками.

На виконання п'ятого засідання Протокол Підкомісії була зроблена інвентаризація земельної ділянки №23-10-35 по вул. Капітанська, 1, де знаходиться В/Ч 53158 ЧФ РФ (Морська інженерна служба ЧФ РФ) 54 механізований завод ЧФ РФ (Військові містечко № 35).

З матеріалів справи вбачається, що майно 54 механізованого заводу ЧФ РФ входить до складу активів Підприємства «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації» (Позивач) (а.с.37-49,137-140).

Таким чином, зазначений об'єкт - Військове містечко № 35 та його складові частини у тому числі підпірна стінка по вулиці Капітанська, 1 - є державною власністю України, яка знаходиться в оренді Чорноморського флоту Російської Федерації а саме у Позивача.

На думку Позивача, розміщення зовнішньої реклами Відповідачем-2 за договором з Відповідачем-1 на майні, яке знаходиться у Позивача в оренді, порушує його права, що і стало підставою для звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 28 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Статтею 386 Цивільного кодексу України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (Стаття 391 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про рекламу», зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг;

Статтею 16 Закону України «Про рекламу» встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

Відповідно до рішення Севастопольської міської ради від 31.01.2011. за №294 дозвіл на розміщення зовнішньої реклами надається робочим органом міської державної адміністрації з питань зовнішньої реклами, а саме Управлінням містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації. (а.с.58-85)

З матеріалів справи вбачається, що 02 квітня 2012 року такий Дозвіл №6 на розміщення зовнішньої реклами на підпірній стінці по вулиці Капітанська, 1 надано Фізичної особі-підприємцю ОСОБА_1, де зазначено, що форма власності майна, на якому підлягає розміщенню зовнішня реклама, є комунальна. (а.с.92-101,169-175)

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Але, ані Комунальне підприємство «Благоустрій» Севастопольської міської ради, ані Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ані Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської державної адміністрації не надали суду доказів права власності на спірне майно на якому розміщена зовнішня реклама.

Натомість, з матеріалів справи вбачається, що підпірна стінка по вулиці Капітанська, 1 - є державною власністю України, яка знаходиться в оренді Чорноморського флоту Російської Федерації а саме у Позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Дозвіл №6 на розміщення зовнішньої реклами на підпірній стінці по вулиці Капітанська, 1 надано з порушенням порядку розміщення зовнішньої реклами відповідно до вимог законодавства, а саме як такий що видано без отримання дозволу власника майна, тобто Позивача.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Пунктом 3.17.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснено, що «згідно з частиною другою статті 4 ГПК господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Актами, що не відповідають законодавству України, можуть бути акти центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування або будь-яких інших органів, які за своїм статусом не є державними.

Ненормативні акти (акти індивідуальної дії), - тобто такі, що передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію, - оцінюються господарським судом нарівні з іншими доказами у справі і не мають для нього заздалегідь встановленої сили».

Згідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки Дозвіл №6 не може бути враховано судом як належний доказ, то інших правових підстав для розміщення зовнішньої реклами на підпірній стінці по вулиці Капітанська, 1 у Відповідачів немає.

За викладених обставин, вимоги Позивача щодо припинення дії, яка порушує його право як власника майна, підлягають задоволенню.

Стосовно вимог Позивача до Комунального підприємства «Благоустрій» Севастопольської міської ради щодо демонтажу рекламних конструкцій, суд зазначає таке.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що власником самих рекламних конструкцій є Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, а ні Комунальне підприємство «Благоустрій» Севастопольської міської ради.

Відповідно до пункту 1.1. договору №47, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, та Комунальним підприємством «Благоустрій» Севастопольської міської ради, останній лише надає в користування місце для розміщення зовнішньої реклами.

Згідно з частинами 4, 5 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, а також зобов'язаний, здійснюючи свої права, не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних осіб і держави.

Тобто обов'язок припинення порушень інтересів власника підпірної стінки (Позивача) покладається на власника майна (рекламних щитів), а ні на особу, яка надала дозвіл на їх розміщення, тому вимоги до Комунального підприємства «Благоустрій» Севастопольської міської ради щодо демонтування рекламних щитів є безпідставним.

Також є необґрунтованими вимоги щодо заборони Відповідачам розміщувати рекламні щити на майні Позивача без його згоди.

Так, статтяею15 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Але вимога Позивача щодо заборони певних дій націлена на майбутнє, тобто його право ще не є порушеним, а відтак не підлягає захисту.

Відповідно приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині зобов'язання Відповідача-2 демонтувати (прибрати) рекламні конструкції (щити), розміщені на майні Позивача, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача-2 на користь Позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 573,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22, 33, 34, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) демонтувати (прибрати) рекламні конструкції (щити), розміщені на майні Підприємства «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації» (99011, м.Севастополь, пр. Нахімова, 13, ідентифікаційний код: 30120798) - підпорній стінці (огорожі) за адресою місто Севастополь, вул.Капітанська,1.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1 з будь-якого рахунку, виявленого під час проведення виконавчих дій на користь Підприємства «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації» (99011, м.Севастополь, пр. Нахімова, 13, ідентифікаційний код: 30120798) витрати по сплаті судового збору у сумі 573,50 грн (п'ятсот сімдесят три гривні 50 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 14.10.2013

Суддя І.А. Харченко