Рішення

від 03.10.2013 по справі 922/3028/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2013 р.Справа № 922/3028/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Яризька В.О.

при секретарі судового засідання Сінченко І.В.

розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків", м. Харків, до товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Імпекс", м. Харків, про стягнення 173418,43 грн. за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "МД Груп Харків", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Техно-Імпекс", про стягнення заборгованості за договорами поставки № П-2012/07-21 від 20.07.2012р. та № В-03/2010-1 від 15.03.2010р. у загальній сумі 172803,58 грн., в т.ч. основний борг - 94852,92 грн., штраф - 18970,58 грн., пеня - 44849,44 грн., 20% річних - 12287,51 грн., 3% річних - 1843,13 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

Позивачем через канцелярію суду 16.08.2013р. надана заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами поставки № П-2012/07-21 від 20.07.2012р. та № В-03/2010-1 від 15.03.2010р. у загальній сумі 173418,43 грн., в т.ч. основний борг - 94852,92 грн., штраф - 19370,58 грн., пеня - 45012,82 грн., 20% річних - 12332,27 грн., 3% річних - 1849,84 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

03.10.2013р. позивачем через канцелярію суду надана заява про уточнення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договорами поставки № П-2012/07-21 від 20.07.2012р. та № В-03/2010-1 від 15.03.2010р. у загальній сумі 137598,72 грн., в т.ч. основний борг - 94852,92 грн., штраф - 19370,58 грн., пеня - 9222,43 грн., 20% річних - 12332,27 грн., 3% річних - 1820,52 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог, подана заява відповідає вимогам ГПК України.

За таких обставин заява позивача приймається судом та розгляд справи продовжується з її урахуванням.

В слуханні справи оголошувалась перерва до 03.10.2013р. о 10:00 год.

Позивач у судове засідання 03.10.2013р. не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Отримання відповідачем поштових відправлень суду підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Від відповідача неодноразово надходили клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки повноважного представника в судове засідання, які судом задовольнялись.

Однак повноважний представник відповідача не з'явився в судове засідання, відзив на позов не надав.

Суд вважає, що нез'явлення сторін не перешкоджає розгляду справи, розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Вислухавши представника позивача, який був присутній в попередніх судових засіданнях, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

20.07.2012р. між ТОВ "МД Груп Харків" (постачальник, позивач) та ТОВ "Техно- Імпекс" (покупець, відповідач) укладений договір поставки № П-2012/07-21, згідно якого постачальник зобов'язався продати та передати у власність покупця металопрокат (товар), а покупець зобов'язався прийняти його та оплатити згідно умов договору.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється шляхом 100% передплати, яка сплачується протягом 2-х банківських днів з дати виписки постачальником рахунку-фактури.

Позивачем на виконання умов договору був поставлений товар відповідачу, однак, як зазначає позивач, оплата за отриманий товар буза здійснена не в повному обсязі.

Зокрема, відповідно до видаткової накладної № 2480 від 28.09.2012р. позивач поставив на адресу відповідача, а відповідач прийняв товар на загальну суму 8196,36 грн. Позивачем був виставлений рахунок - фактура на оплату товару № 2826 від 28.09.2012р. на суму 8196,36 грн. Отриманий відповідачем товар був оплачений частково, у зв'язку з чим залишок заборгованості склав 4196,36 грн.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 693 ЦК України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. При цьому частиною 4 цієї статті передбачено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Враховуючи, що відповідач не здійснював попередню оплату товару, а позивач поставив товар, суд дійшов висновку, що сторони змінили порядок оплати, за таких умов відповідно до зазначених норм у відповідача виникло зобов'язання з оплати товару в день отримання такого товару, яке не було виконано відповідачем.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства..

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 4196,36 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 договору № П-2012/07-21 від 20.07.2012р. у випадку невиконання зобов'язань з оплати товару покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми.

Сума нарахованого штрафу на заборгованість 4196,36 грн. складає 839,27 грн.

Умовами договору № П-2012/07-21 від 20.07.2012р., а саме п. 7.3 договору передбачено, що окрім штрафу, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем наданий розрахунок пені, згідно з яким позивачем нарахована пеня за період з 28.09.2012р. по 21.06.2013р., тобто за 267 днів прострочення платежу.

Суд зазначає, що позивачем невірно визначена дата, з якої починається нарахування пені, оскільки строк оплати товару - 28.09.2012р., то нарахування пені здійснюється з наступного дня, а саме з 29.09.2012р.

Крім того при розрахунку пені позивачем не враховані положення ч.6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позивачем вірно розрахована пеня на суму заборгованості 4196,36 грн. за період з 29.09.2012р. по 29.03.2013р. в сумі 313,42 грн., в іншій частині, а саме в сумі 146,99 грн. нарахування пені є необґрунтованим.

Крім того умовами договору, а саме п. 7.7 договору № П-2012/07-21 від 20.07.2012р. передбачено, що у випадку невиконання зобов'язань у термін, зазначений у п. 4.4 Договору до правовідносин між сторонами застосовуються положення законодавства щодо надання кредиту як відстрочення оплати за товар та на таку прострочену суму нараховуються проценти в розмірі 20% річних, від дня коли товар мав бути оплачений до дня його фактичної оплати.

Згідно ч.1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивачем наданий розрахунок 20% річних, згідно з яким позивачем здійснені нарахування за період з 28.09.2012р. по 21.06.2013р., тобто за 267 днів прострочення платежу.

Суд зазначає, що позивачем невірно визначена дата, з якої починається нарахування 20% річних, оскільки строк оплати товару - 28.09.2012р., то нарахування 20% річних здійснюється з наступного дня, а саме з 29.09.2012р.

Наданий позивачем розрахунок відповідає умовам договору та чинного законодавства в частині нарахування 20% річних на суму заборгованості 4196,36 грн. за період з 29.09.2012р. по 21.06.2013р. в сумі 611,04 грн., в іншій частині, а саме в сумі 2,89 грн. нарахування є безпідставними.

Позивачем також нараховані 3% річних на підставі ст. 625 УК України за період з 28.09.2012р. по 21.06.2013р. у сумі 62,77 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В даному випадку сторонами в договорі погоджена виплата боржником процентів в розмірі 20% річних, що є способом захисту майнових прав постачальника у разі невиконання покупцем своїх зобов'язань, а отже застосування в такому випадку ще додаткових нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України суд вважає неправомірними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за договором № П-2012/07-21 від 20.07.2012р. з відповідача на користь позивача підлягають стягненню основна сума заборгованості - 4196,36 грн., штраф - 839,27 грн., пеня - 313,42 грн., 20% річних товарного кредиту - 611,04 грн. В частині стягнення пені в сумі 146,99 грн., 20% річних у сумі 2,89 грн., 3% річних у сумі 62,77 грн. суд відмовляє.

08.10.2012р. між ТОВ "МД Груп Харків" (постачальник, позивач) та ТОВ "Техно- Імпекс" (покупець, відповідач) укладений договір поставки № В-2012/10-31, згідно якого постачальник зобов'язався продати та передати у власність покупця металопрокат (товар), а покупець зобов'язався прийняти його та оплатити згідно умов договору.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється шляхом 100% оплати на умовах відстрочення платежу протягом 15 банківських днів з дати відвантаження товару, про що свідчить підписана обома сторонами видаткова накладна.

Позивачем на виконання умов договору був поставлений товар відповідачу, однак, як зазначає позивач, оплата за отриманий товар була здійснена не в повному обсязі.

Відповідно до видаткової накладної № 2563 від 08.10.2012р. позивач поставив на адресу відповідача, а відповідач прийняв товар на загальну суму 93556,56 грн. Позивачем був виставлений рахунок - фактура на оплату товару № 2919 від 08.10.2012р. на суму 93556,56 грн. Отриманий відповідачем товар був оплачений частково, а саме 12.10.2012р. в сумі 900,00 грн., 07.03.2013р. у сумі 1000,00 грн., 15.03.2013р. у сумі 1000,00 грн., у зв'язку з чим залишок заборгованості склав 90656,56 грн.

З урахуванням пункту 4.4 Договору строк оплати товару настав 29.10.2012р.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до положень ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства..

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у визначений строк, позивачем обґрунтовано пред'явлено до стягнення основний борг у сумі 90656,56 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, штраф та пеня є різновидами неустойки, які відрізняються тим, що розмір пені залежить від тривалості прострочення боржника, а штраф не залежить.

Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.2 договору № В-2012/10-31 від 08.10.2012р. у випадку невиконання зобов'язань з оплати товару покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% несвоєчасно сплаченої суми.

Враховуючи, що позивачем несвоєчасно здійснена оплата товару на суму 92656,56 грн., суд вважає правомірним нарахування штрафу в сумі 18531,31 грн., виходячи саме з цієї суми заборгованості.

Умовами договору № В-2012/10-31 від 08.10.2012р., а саме пунктом 7.3 договору передбачено, що окрім штрафу, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Позивачем наданий розрахунок пені, згідно з яким позивачем нарахована пеня за період з 30.10.2012р. по 21.06.2013р., тобто за 233 дні прострочення платежу.

Суд зазначає, що позивачем вірно враховані суми заборгованості, а саме з урахуванням часткових сплат, що здійснювались, однак при розрахунку пені позивачем не враховані положення ч.6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, позивачем вірно розрахована пеня на суму заборгованості 92656,56 грн. за період з 30.10.2012 р. по 06.03.2013р. (128 днів) в сумі 4874,24 грн., на суму заборгованості 91656,56 грн. за період з 08.03.2013 р. по 14.03.2013р. (7 днів) в сумі 263,69 грн., а також на суму заборгованості 90656,56 грн. за період з 16.03.2013р. по 01.05.2013р. (47 днів) в сумі 1751,04 грн., в іншій частині, а саме в сумі 1873,05 грн. нарахування пені є необґрунтованим.

Крім того умовами договору, а саме п. 7.7 договору № В-2012/10-31 від 08.10.2012р. передбачено, що у випадку невиконання зобов'язань у термін, зазначений у п. 4.4 Договору до правовідносин між сторонами застосовуються положення законодавства щодо надання кредиту як відстрочення оплати за товар та на таку прострочену суму нараховуються проценти в розмірі 20% річних, від дня коли товар мав бути оплачений до дня його фактичної оплати.

Згідно ч.1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Згідно ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Позивачем наданий розрахунок 20% річних, згідно з яким позивачем здійснені нарахування за період з 30.10.2012р. по 21.06.2013р., тобто за 233 дні прострочення платежу з урахуванням сум заборгованості, які існували в різні періоди. Нараховані 20% річних складають 11718,34 грн.

Наданий розрахунок відповідає умовам договору, вимогам чинного законодавства, а тому приймається судом.

Позивачем також нараховані 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України за період з 30.10.2012р. по 21.06.2013р. у сумі 1757,75 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В даному випадку сторонами в договорі погоджена виплата боржником процентів в розмірі 20% річних, що є способом захисту майнових прав постачальника у разі невиконання покупцем своїх зобов'язань, а отже застосування в такому випадку ще додаткових нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України суд вважає неправомірними.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за договором № В-2012/10-31 від 08.10.2012р. з відповідача на користь позивача підлягають стягненню основна сума заборгованості - 90656,56 грн., штраф - 18531,31 грн., пеня - 6888,97 грн., 20% річних товарного кредиту - 11718,34 грн. В частині стягнення пені в сумі 1873,05 грн., 3% річних у сумі 1757,75 грн. суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору суд покладає на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позову платіжним дорученням № 586 від 21.06.2013р. сплачений судовий збір у сумі 3456,07 грн., в процесі розгляду справи після збільшення суми позовних вимог позивачем платіжним дорученням № 821 від 13.08.2013р. у сумі 12,30 грн. Таким чином позивачем сплачений судовий збір у загальній сумі 3468,37 грн.

Згідно заяви про зменшення суми позовних вимог, позивачем до стягнення заявлена загальна сума 137598,72 грн., а за дану вимогу сплаті підлягає судовий збір у сумі 2751,97 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи викладене на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 716,40 грн. сплачений платіжним дорученням № 586 від 21.06.2013р.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Техно - Імпекс" (61017, м. Харків, пров. Благоєва, б. 17, код ЄДРПОУ 31439784, п/р 26006348115001 у відділенні № 1 ХГРУ "Приват Банк", МФО 351533) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків" (61099, м. Харків, вул. Хабарова, 2, код ЄДРПОУ 33290304, п/р 26006001314683 у АТ "ОТП БАНК", м. Київ, МФО 300528) основну заборгованість у сумі 94852,92 грн., штраф у сумі 19370,58 грн., пеню в сумі 7202,39 грн., 20% річних у сумі 12329,38 грн., судовий збір у сумі 2675,10 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МД Груп Харків" (61099, м. Харків, вул. Хабарова, 2, код ЄДРПОУ 33290304, п/р 26006001314683 у АТ "ОТП БАНК", м. Київ, МФО 300528) зайво сплачений платіжним дорученням № 586 від 21.06.2013р. судовий збір у сумі 716,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.10.2013 р.

Суддя Яризько В.О.