cpg1251
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
15.10.2013 Справа № 905/6392/13
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Михайловій Ю.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа», м. Слов'янськ Донецької області
до відповідача: Державного закладу «Слов'янська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Донецькій залізниці» Міністерства охорони здоров'я України, м. Слов'янськ Донецької області
про: стягнення суми основного боргу у розмірі 39 922,47 грн., пені 2274,94 грн., інфляційних нарахувань - 39,92 грн., 3 % річних - 516,72 грн.
за участю уповноважених представників :
від позивача - Караваєва Н.В. (за довіреністю № юр/7714 від 28.12.2012р.);
від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПРАВИ:
Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа», м. Слов'янськ Донецької області звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Державного закладу «Слов'янська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Донецькій залізниці» Міністерства охорони здоров'я України, м. Слов'янськ Донецької області про стягнення боргу за договором про закупівлю теплової енергії № 485 від 01.01.2012р. у розмірі 42 607,11 грн., з яких сума основного боргу складає 39 922,47 грн., пені - 2274,94 грн., інфляційних нарахувань - 39,92 грн., 3 % річних - 516,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання грошових зобов'язань за договором про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 485 від 01.01.2012р. з оплати поставленої теплової енергії, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені у сумі 2 328,18 грн., 3 % річних - 316,54 грн. та інфляційних нарахувань - 39,92 грн.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 485 від 01.01.2012р. та додатки до нього; додаткову угоду до договору № 485 від 01.01.2012р.; акт на підключення (відключення) опалення від 01.11.2012р.; рахунки № 485 за січень - березень 2013р.; розрахунок суми боргу; правоустановчі документи.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує, посилаючись на ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 173, 216-218, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 509, 525, 526, 527, 549, 625, 627 Цивільного кодексу України.
На виконання вимог ухвали суду позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи: копія акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2013р.; копія акту на відключення опалення від 22.03.2013р.; копія листа № 0115-01/6902 від 18.12.22012р.; копія акту звірки взаєморозрахунків станом на 20.09.2013р. та супровідного листа; пояснення б/н б/д.
15.10.2013р. від позивача надійшла заява № 011/1104 від 15.10.2013р. про уточнення позовних вимог відносно нарахування пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань.
Відповідач у судове засідання без пояснення причин не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів. До канцелярії повернувся конверт з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців серії АВ № 913642 відповідач перебуває в стані припинення підприємницької діяльності за рішенням засновників та знаходиться за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: 84109, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Ком'яхова, 38 а.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність представника належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.
Дійсно, Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача здійснювати свої процесуальні права.
Вислухавши у судовому засіданні представника Позивача та дослідивши матеріали справи і оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВСТАНОВИВ:
01.01.2012р. між позивачем (Теплопостачальна організація) та відповідачем (Споживач) був укладений договір закупівлю теплової енергії за державні кошти № 485 (а.с.7-9) (далі Договір), згідно умов п.п. 1.1. Теплопостачальна організація зобов'язується постачати Споживачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач - прийняти і оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором. Відповідно до п. 12.1. договір діє з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. Пунктом 12.5. договору встановлено, що договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Умовами розділу 5 Договору сторонами передбачено порядок здійснення оплати, зокрема:
- п.5.2 «розрахунковим періодом є календарний місяць»;
- п.5.3. (з урахуванням додаткової угоди до договору» розрахунки проводяться на підставі наданого акту приймання-передачі теплової енергії протягом 10 днів після його отримання»;
- п.5.4 «якщо Споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується Споживачем окремо у період з 25-го по 30 (31) число поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку».
Відповідно до п. 9.2.8. Договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки платежу.
Як вбачається з акту на підключення (відключення) опалення від 01.11.2012р. зроблено підключення опалення об'єкту за адресою: вул. Ком'яхова, 38 а.
На виконання до умов договору Позивачем була поставлена Відповідачу теплова енергія та відповідно до умов договору надано акти виконаних робіт та рахунки за поставлену теплову енергію за січень 2013р. № 485 (а.с. 16), за лютий 2013р. № 485 (а.с. 17), за березень 2013р. № 485 (а.с. 18) відповідно на загальну суму 39 922,47 грн. в об'ємі 1 305 Гкал, які були отримані Відповідачем 04.03.2013р., 20.03.2013р.
З огляду не виконання зобов'язання зі сплати боргу за спожиту теплову енергію у період січень, лютий, березень 2013р., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнути з Відповідача суму основного боргу у розмірі 39 922,47 грн., пеню - 2 328,18 грн., інфляційні нарахування - 39,92 грн., 3 % річних - 316,54 грн.
Заявою №011/1104 від 15.10.2013р. Позивач уточнив позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних.
Відповідач процесуальними правами передбаченими ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України не скористався, своєї позиції по суті спору до відома суду не довів.
Суд розглядає справу в контексті позовних вимог, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви від 15.10.2013р., а саме: про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 39922,47грн., пені 2274,94грн., інфляційних нарахувань - 39,92грн., 3 % річних - 516,72грн.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з Відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 485 від 01.01.2012р., а також 3% річних, інфляційних, пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті послуг.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти № 485 від 01.01.2012р.
Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору № 485 від 01.01.2012р. суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про енергопостачання.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, Відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків по оплаті спожитої теплової енергії, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що ати виконаних послуг були отримані та підписані останнім.
Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано та під час розгляду справи не заперечувалось.
З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 39 922,47 грн.
Стосовно нарахованих пені, 3% річних та інфляційних то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається, сторонами у п. 9.2.8. Договору, встановлено, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки платежу.
Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статей 549, 625 Цивільного кодексу України Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 2274,94 грн. пені, 39,92 грн. інфляційних нарахувань, 516,67 грн. 3% річних.
Суд враховує, що умовами договору сторони встановили кінцевий строк оплати за отриманим актом приймання-передачі - до 10 днів з моменту його отримання (п. 5.3 договору). Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу лютий 2013р. - 14.03.2013р., березень 2013р. - 30.03.2013р
Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних витрат та пені за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих вимог.
Суд також зазначає, що неможливо встановити коли Відповідачем було отримано рахунок № 485 за січень 2013р., тому не має можливості визначити період нарахування пені. Виходячи з цього суд не вбачає за можливе задовольнити позовні вимоги щодо нарахування пені у розмірі 1073,62 за період 16.02.2013р. по 01.08.2013р.
А саме стягнути з відповідача: пеню - 1198,84грн., інфляційні нарахування - 39,92грн., 3 % річних - 516,67грн.
Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в інтересах виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа», м. Слов'янськ Донецької області до Державного закладу «Слов'янська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Донецькій залізниці» Міністерства охорони здоров'я України, м. Слов'янськ Донецької області про стягнення суми основного боргу у розмірі 39 922,47 грн., пені - 2274,94 грн., інфляційних нарахувань - 39,92 грн., 3 % річних - 516,72 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного закладу «Слов'янська лінійна санітарно-епідеміологічна станція на Донецькій залізниці» Міністерства охорони здоров'я України (84109, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Ком'яхова, 38 а, ЄДРПОУ 23124029) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (83036, м. Донецьк, вул. Донецька, б.38, ЄДРПОУ 26221744) в інтересах виробничої одиниці «Слов'янськтепломережа» (84112, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Іскри, 5, ЄДРПОУ 05540965) 39922,47грн. суми основного боргу, пені - 1198,84грн., інфляційних нарахувань - 39,92грн., 3 % річних - 516,67грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1669,14 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 15.10.2013р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2013р.
Суддя Я.О. Левшина
Вх: 19524/13
надруковано 4 прим.:
1 - ГСДО,
2 - позивачу
1 - відповідачу
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 15.10.2013 |
Оприлюднено | 21.10.2013 |
Номер документу | 34219298 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Донецької області
Я.О. Левшина
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні