Рішення

від 15.10.2013 по справі 911/3510/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. справа № 911/3510/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НТЦ «Промтехдіагностика», Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Металпромпостач», Київська обл., м. Бориспіль

про стягнення 18 980,02 гривень

за участю представників:

від позивача: Савчук В.Р. (довіреність б/н від 13.11.2012р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.09.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «НТЦ «Промтехдіагностика» (далі-ТОВ «НТЦ «Промтехдіагностика»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Металпромпостач» (далі-ТОВ «Торговий дім «Металпромпостач»/відповідач) про стягнення 18 980,02 грн. вартості попередньо оплаченого та непоставленого товару.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.09.2013р. порушено провадження у справі №911/3510/13 та призначено справу до розгляду на 24.09.2013р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 15.10.2013р.

В судові засідання 24.09.2013р. та 15.10.2013р. представник відповідача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2012р. на підставі виставленого рахунка №ТД-0004096 від 29.11.2012р. позивачем було сплачено відповідачу 18 980,02 грн. за трубу 108х4 (L=3м), що підтверджується платіжним дорученням №2478 від 29.11.2012р.

Натомість, відповідач свої обов'язки в частині поставки оплаченого товару належним чином не виконав, здійснивши поставку труб з параметрами 180х3, у кількості 22 шт., що не відповідає характеристикам труб, зазначеним у рахунку №ТД-0004096 від 29.11.2012р. та які були попередньо оплачені позивачем.

Факт невідповідності поставленого товару підтверджується протоколом контрольних замірів товщини стінок труб ультразвуковим методом від 03.12.2012р., складеним випробувальною лабораторією ТОВ «НТЦ «Промтехдіагностика» та актом вхідного контролю від 03.12.2012р.

15.02.2013р. позивачем було надіслано відповідачу вимогу №409/П відповідно до якої у зв'язку з поставкою відповідачем труби, що не відповідає погодженим сторонами характеристикам та є непридатною для використання і експлуатації, позивач просив здійснити заміну неналежного товару або повернути сплачені за такий товар кошти.

Посилаючись на те, що відповідач на зазначену вимогу не відповів, заміну неналежного товару не здійснив, як і не повернув сплачені кошти, позивач просить суд стягнути з відповідача 18 980,02 грн. вартості поставленого товару, що не відповідає погодженим сторонами асортименту з підстав ст. 672 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, приписами статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За таких обставин, виходячи з аналізу наведених законодавчих положень, суб'єктного складу та характеру правовідносин, суд дійшов висновку, що відносини між сторонами в частині заявленої позовної вимоги підпадають під дію правових норм, що регулюють правовідносини в сфері поставки, оскільки угода, яка відбулася між сторонами у вигляді виставлення відповідачем рахунку-фактури, який в подальшому був оплачений позивачем за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами статей 265, 193 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 712, 671, 672 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

З огляду наведеного, неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару у відповідності до погоджених сторонами параметрів та пред'явлення у зв'язку з цим позивачем вимоги про повернення, у відповідності до ст. 672 ЦК України, породжує у відповідача обов'язок по поверненню сплачених позивачем коштів у повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи той факт, що відповідач здійснив поставку товару, який не відповідає погодженим сторонами параметрами (характеристиками), а суму сплаченої попередньої плати не повернув, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 18 980,02 грн., сплачених за такий товар коштів з підстав ст. 672 ЦК України підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 59, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 202, 205, 525, 526, 671, 672, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Металпромпостач» (08306, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Котовського, 81, ідентифікаційний код 38265513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТЦ «Промтехдіагностика» (76014, Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. Височана, 47, ідентифікаційний код 13655725) 18 980 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн. 02 коп. заборгованості та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 18.10.2013р.

Суддя В.А. Ярема