Рішення

від 14.10.2013 по справі 921/976/13-г/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" жовтня 2013 р.Справа № 921/976/13-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Ленд Україна", с. Млинівці, вул. Залозецька, 35, Зборівський район Тернопільської області

до відповідача Приватного малого підприємства "Імперія", м. Тернопіль, вул. Хліборобна, 35а

про cтягнення 33 000 грн. заборгованості.

За участю представників сторін:

позивача: Питель В.І., довіреність від 01.08.2013 р.;

відповідача: Палямар Л.І., паспорт МС 345 533 від 02.06.1998р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20 , 22 , 81-1 Господарського процесуального кодексу України . Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейн Ленд Україна" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного малого підприємства "Імперія" про стягнення заборгованості в сумі 33000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання щодо оплати в повному обсязі отриманого ним на підставі видаткових накладних № РН-0000071 від 09.04.2010 р. та № РН-0000072 від 19.04.2010 р. товару(пшениці), внаслідок чого в останнього виникла заборгованість в сумі 32000,00 грн., стягнення якої і є предметом судового розгляду.

Ухвалою господарського суду від 25.09.2013 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 14.10.2013 р.

14 жовтня 2013 р. позивачем через канцелярію суду було подано заяву про зміну підстави позову, за змістом якої товариство з обмеженою відповідальністю замість посилань зазначених в первісній позовній заяві про те, що відповідачу було передано 44,66 тон пшениці на загальну суму 46893,00 грн., що підтверджується видатковими накладним № РН -000078 від 10.12.2009 р. на суму 23730,00 грн. та № РН -000079 від 12.12.2009 р. на суму 23163,00 грн. просить стягнути з приватного малого підприємства "Імперія" заборгованість, яка виникла внаслідок не сплати вартості отриманої пшениці в розмірі 88,22 тон на підставі видаткових накладних № РН-0000071 від 09.04.2010 р. на суму 53472,00 грн. та № РН-0000072 від 19.04.2010 р. на суму 54575,17 грн.

Оцінюючи відповідність даної заяви вимогам процесуального законодавства суд враховує, що в силу частини 2 статті 22 ГПК України позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви виключно до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Пунктом 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п.3.12 пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Вирішуючи по суті вказану заяву, суд прийшов до висновку, що товаристо змінило обставини, якими обґрунтовує свої позовні вимоги про стягнення заборгованості і є, по суті зміною підстави позову, що дозволяє Господарський процесуальний кодекс України.

З огляду на те, що за станом на момент подання такої заяви розгляд справи по суті не розпочато, подана заява відповідає вимогам ст.ст.54-57 ГПК України , враховуючи положення ч.4 ст.22 ГПК України та п.3.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ", суд приймає її до розгляду.

Крім того, 14 жовтня 2013р. представником позивача подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основної заборгованості у зв'язку із її сплатою, яка становить 1000.00 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи відповідачем долучено копію платіжного доручення №56 від 30.08.2013р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи дану процесуальну норму, а також те, що заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, остання приймається судом.

Таким чином, розгляд спору по суті здійснюється із урахуванням поданих змін.

В судове засідання 14.10.2013 р. представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити.

Згідно пояснень в судовому засіданні повноважного представника, відповідач проти позовних вимог не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши подані ними докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 11 ЦК України , цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ст. 205 , ст. 638 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом, при цьому договір є укладеним в належній формі, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору щодо предмету договору, умов які визначені законом як істотні для даного виду договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

На виконання умов правочину, укладеного контрагентами в усній формі, товариство з обмеженою відповідальністю "Грейн Ленд Україна" передало, а приватне мале підприємство "Імперія", на підставі видаткових накладних № РН-0000071 від 09.04.2010 р. та № РН-0000072 від 19.04.2010 р. , прийняло 88,22 тони пшениці загальною вартістю 108047,17 грн.

Водночас, із банківських виписок по особовому рахунку ТОВ "Грейн Ленд Україна" (копії у справі), вбачається, що відповідач починаючи з 19.04.2010 р. проводив оплату за придбаний товар не в повному обсязі, внаслідок чого, на час вирішення спору, у нього утворилась заборгованість перед господарським товариством в сумі 32000,00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Дана сума заборгованості відображена і в акті звірки взаємних розрахунків, який підписаний представниками сторін, підписи яких скріплені відтисками печаток

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору поставки, згідно якого та в силу ст. 712 Цивільного кодексу України , продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У пункті 2 ст. 530 ЦК України законодавець вказав на те, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням наведених приписів, позивачем 27.02.2013 р. та 12.04.2013 р. направлялись приватному малому підприємству "Імперія" претензії з вимогою оплатити суму боргу, які останнім залишені без реагування.

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Обов'язок покупця оплатити вартість одержаного товару обумовлений приписами ст. 655 ЦК України .

Незважаючи на це, відповідач в установлений законом строк грошові зобов'язання по оплаті вартості отриманого товару в повному обсязі не виконав.

Відповідно до ст.ст. 33 , 34 ГПК України кожна сторона повинна довести доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Незважаючи на наведену процесуальну норму, доказів на підтвердження погашення заборгованості в добровільному порядку станом на час розгляду справи в суді, чи документів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем не представлено.

Станом на день розгляду спору за ПМП "Імперія" рахується заборгованість в сумі 32000,00 грн., а тому позов підлягає до задоволення, як обґрунтовано заявлений та належним чином доведений.

Судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1 , 2 , 32-34 , 44 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного малого підприємства "Імперія" (м. Тернопіль, вул. Хліборобна, 35а, код ЄДРПОУ 25347147) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн Ленд Україна" (с. Млинівці, вул. Залозецька, 35, Зборівський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 34285384):

- 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар;

- 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 16.10.2013 р., через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька