Ухвала

від 19.10.2013 по справі 360/1234/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 360/1234/13-ц Головуючий у І інстанції Унятицький Д.Є. Провадження № 22-ц/780/5552/13 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв Категорія 52 19.10.2013

УХВАЛА

Іменем України

15 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Яворського М.А., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Бевзюк М.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство «КЕМП» на рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 липня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство «КЕМП» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року позивач звернулася до суду та просила стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 липня 2010 року по 30 січня 2012 року в сумі 6 638 грн. 57 коп. та середній заробіток за період затримки розрахунку з 01 лютого 2012 року по 31 травня 2013 року в сумі 5 737 грн. 59 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працювала на посаді інженера планово-виробничого відділу у ТОВ підприємство «КЕМП». 30 січня 2012 року позивача звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. На період звільнення ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за період з 01 липня 2010 року по 30 січня 2012 року в сумі 6 638 грн. 57 коп., однак у день звільнення виплата зазначеної суми не проводилася. У зв'язку з цим позивач просила також стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 09 липня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство «КЕМП» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 липня 2010 року по 30 січня 2012 року в сумі 6 638 грн. 57 коп. та середній заробіток за період затримки розрахунку з 01 лютого 2012 року по 31 травня 2013 року в сумі 5 737 грн. 59 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що підприємство фактично не вело жодної діяльності і у зв'язку з цим не отримувало доходів, а заробітна плата - це винагорода за виконану роботу. Прострочення заробітної плати сталося не з вини відповідача, а у зв'язку з економічною кризою, оскільки основним видом підприємства є будівництво, яке перестало користуватися попитом.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено , що з 1990 року ОСОБА_1 працювала у ТОВ підприємство «КЕМП», про що свідчить запис у трудовій книжці НОМЕР_1. 30 січня 2012 року позивач була звільнена на підставі Наказу № 1 від 30.01.2012 року у зв'язку зі скороченням чисельності працівників (а.с.9-10).

З довідки від 01 червня 2013 року, виданої ТОВ підприємство «КЕМП», вбачається, що заборгованість по заробітній платі позивача станом на 30 квітня 2013 року складає 6 638 грн. 57 коп. (а.с.15).

Згідно розрахунку сум, належних до виплати, наданого позивачем, який ґрунтується на довідці відповідача про середньоденну заробітну плату позивача, загальна сума заборгованості відповідача перед ОСОБА_1 складає 12 376 грн. 59 коп., з яких 6 638 грн. 57 коп. - заборгованість по заробітній платі, 5 737 грн. 59 коп. - компенсація за час затримки заробітної плати при звільненні (а.с.4. 14).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції керувався вимогами ст.ст. 116, 117 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного для після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунку, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працювала у ТОВ підприємство «КЕМП» і була звільнена у зв'язку зі скороченням чисельності працівників. Оскільки виплата всіх сум, які підприємство мало б виплатити позивачу, здійснена не була, і цей факт відповідачем не заперечується, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про оплату праці" джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В апеляційній скарзі ТОВ підприємство «КЕМП» зазначає, що підприємство не вело діяльності, працівники працювали формально і жодної оплачуваної роботи не виконували, а заробітна плата за невиконану роботу не виплачується. Однак жодних доказів на підтвердження даних обставин відповідачем суду не надано.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство «КЕМП» відхилити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 09 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Яворський М.А.

Кашперська Т.Ц.