Постанова

від 07.10.2013 по справі 808/7571/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року (16 год. 05 хв.)Справа № 808/7571/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді О.В. Конишевої,

при секретарі судового засідання Я.М.Муха

за участю представників

від позивача - Салітринський І.В.

Іоффе В.Л.

від відповідача - Панцаков С.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕСТ»

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про: визнання протиправною та скасування податкової вимоги №35-11 від 25.07.2013

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОТЕСТ» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №35-11 від 25.07.2013, згідно з якою ТОВ «ЕКОТЕСТ» було нараховане грошове зобов'язання у вигляді пені у розмірі 4946,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю нарахування пені відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України за весь період заниження податкових зобов'язань та на суми таких занижень, оскільки суму по податковому повідомленню рішенню було сплачено своєчасно, тому у відповідача не було підстав для нарахування пені.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити та надав пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали у повному обсязі, просили у його задоволенні відмовити та пояснили, що вважають, що нарахування пені здійснено правомірно, відповідно до приписів Податкового кодексу України.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, відповідачем з 09.07.2012 по 13.07.2012 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ЕКОТЕСТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Верхолаз-2007» за період з 01.10.2009 по 31.03.2010.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЕКОТЕСТ» (код ЄДРПОУ 32895716) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Верхолаз-2007» (код ЄДРПОУ 35258037) за період з 01.10.2009 р. по 31.03.2010 р. №17/22-1109/3285716 від 20.07.2012 р. (надалі - акт).

На підставі зазначеного акту відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №000151224 від 06.08.2012 р., згідно з яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 23 756,25 грн., з них за основним платежем - 19 005 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 4 751,25 грн.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням і оскаржив його в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги 21.11.2012 було скасовано податкове повідомлення-рішення №000151224 від 06.08.2012 та було вказано відповідачу прийняти податкові повідомлення-рішения після набрання законної сили рішення у кримінальній справі з обвинувачення службових осіб ТОВ «Верхолаз-2007» у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Після набрання законної сили рішення у кримінальній справі Відповідач виніс податкове повідомлення - рішення №0000352211 від 27.02.2013 р., згідно з яким Позивачу було нараховане грошове зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 17 641,25 грн., з них за основним платежем - 14 113 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3 528,25 грн.

27.03.2013 Позивач отримав податкове повідомлення-рішення у відділенні пошти, про що позивач не заперечував.

Відповідно до п. 57.3. ст.57 ПК України вказану суму Позивач мав сплатити протягом 10 календарних днів з дня, що настають з дня отримання ним податкового повідомлення-рішення.

05.04.2013 Позивач сплатив у повному обсязі суму 17 641,25 грн., визначену у податковому повідомленні - рішенні №0000352211 від 27.02.2013. Отже, Позивач у передбачений законом термін повністю сплатив суму, визначену Відповідачем у податковому повідомленні - рішенні №0000352211 від 27.02.2013.

25.07.2013 Відповідач сформував податкову вимогу про те, що станом на 25.07.2013 сума податкового боргу ТОВ «ЕКОТЕСТ» за узгодженим грошовим зобов'язанням становить 4 946,18 грн., з них пеня - 4 946,18 грн.

Позивач не згоден з даною вимогою і вважає її такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначив, що згідно з п.п.14.1.162. п.14.1. ст.14 ПК України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Пунктом 1 ст.129 ПК України передбачено, що пеня нараховується після закінчення встановлених ПК України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Відповідно до п.п. 14.1.175. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Нарахування пені розпочинається, зокрема, при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.

Статтею 14 ПК України передбачено, що грошовим зобов'язанням платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Позивач сплатив суму визначену в отриманому податковому повідомленні - рішенні в два етапи 28.03.2013 та 05.04.2013, тобто в 10 денний термін, що свідчить про своєчасну сплату грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні рішенні. Таким чином, вважає, що у Відповідача не було підстав нараховувати Позивачу пеню, оскільки Позивач не допустив виникнення податкового боргу.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України яким встановлено, що нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Відповідно до п. 129.4 ст. 129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Суд аналізуючи правову позицію позивача, вважає за необхідне зазначити.

Згідно п.58.4. ст.58 ПК України у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Судом було встановлено, що за результатами розгляду в адміністративному порядку скарги на податкове повідомлення рішення №000151224 від 06.08.2012, зазначене рішення було скасоване та лише після набрання законної сили рішення по кримінальній справі було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000352211 від 27.02.2013, що свідчить про дотримання відповідачем норм Податкового кодексу України.

Після прийняття податкового повідомлення-рішення починається процедура адміністративного оскарження.

Згідно пп. 56.17.5 п. 56.17. ст.56 ПК України «…День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків»

Згідно п.56.18 ст.56 ПК України «…При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили».

У судовому та адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення №0000352211 від 27.02.2013 не оскаржувалося. Тобто по закінченню терміну на оскарження сума зазначена в податковому повідомленні рішенні є узгодженою.

Згідно п. 1 ст.129 ПК України пеня нараховується після закінчення встановлених ПК України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу.

Дана стаття говорить про виникнення права у відповідача нараховувати пеню з моменту узгодження грошового зобов'язання, а ні про період на який нараховується пеня. Тобто, момент виникнення такого права це закінчення встановлених ПК України строків погашення узгодженого грошового зобов'язання, а період на який нараховується пеня як зазначено у пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 ПК України « … на суму такого заниження та за весь період заниження», а ні як вважає позивач, що права на нарахування пені та період з якого нараховується пеня виникає у разі не своєчасної сплати позивачем суми визначеної у податковому повідомленні-рішенні, виник би податковий борг, який є узгодженою сумою грошового зобов'язання.

Суд задовольняючи позовні вимоги позивача керувався наступними нормами законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2011), пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Згідно з підпунктом 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань.

Відповідно до частини 3 пункту 129.4 вказаної статті, пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Згідно з підпунктом 111.1.1 пункту 111.1 та пункту 112.2 Податкового кодексу України, пеня є різновидом фінансової відповідальності, яка застосовується за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, що встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами.

Таким чином, фінансова відповідальність у вигляді нарахування пені у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), введена з набранням чинності Податковим кодексом України - з 01.01.2011.

Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", який установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами з податків і зборів, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувались до платників податків контролюючими органами до 01.01.2011, не передбачав нарахування пені у разі виявлення заниження податкового зобов'язання на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), а встановлював лише нарахування пені після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання, яке розпочиналось при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеному у податковому повідомленні (підпункти 16.1.1, 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Закону).

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм.

Отже, склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Зокрема, відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти місять тотожні склади правопорушення. При цьому кваліфікація дій порушника повинна відбуватися з посиланнями на норми того нормативного акта, який був чинним на момент вчинення відповідних дій.

Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

Норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами" (у редакції, чинній на час заниження податкових зобов'язань) не передбачали фінансову відповідальність платника податків у вигляді нарахування пені у разі виявлення заниження податкового зобов'язання на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), а встановлювали лише нарахування пені після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання, яке розпочиналось при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеному у податковому повідомленні.

Як встановлено судом, визначенні контролюючим органом податкові зобов'язання, у зв'язку із виявленням їх заниження, сплачені позивачем у встановлені строки.

Таким чином, несплата визначених контролюючим органом податкових зобов'язань, у разі виявлення їх заниження, які є неузгодженими, не визначалась податковим законодавством як податкове правопорушення, та не передбачала відповідальність у вигляді нарахування пені на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Крім того, як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 0.02.1999 № 1/99-рп, конституційний принцип про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом'якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Норми Податкового кодексу України не містять прямої вказівки, що фінансова відповідальність у вигляді пені, яка нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), застосовується за податкові правопорушення, вчиненні до набрання цим кодексом чинності.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що заниження податкових зобов'язань позивачем вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно здійснено нарахування сум пені.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158, 160- 164 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимог №35-11 від 25.07.2013.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ТОВ «Екотест» судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена в повному обсязі 15 жовтня 2013 року.

Суддя О.В. Конишева