Рішення

від 07.10.2013 по справі 910/16002/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16002/13 07.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг - Фіш» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Рибспецторг» простягнення 665 472,30 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Федоненко А.Є. - дов. № б/н від 05.09.2013 року;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айсберг - Фіш» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибспецторг» про стягнення 537 551,12 грн. - основного боргу, 38 261,00 грн. - пені, 53 755,11 грн. - штрафу, 26 877,54 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами,8 866,50 грн. - 3% річних та 161,03 грн. -інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов'язання щодо оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 537 551,12 грн.

Ухвалою від 22.08.2013 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.09.2013 року.

09.09.2013 року представник позивача подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 16.09.2013 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 16.09.2013 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причину неявки суд не повідомив про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою від 16.09.2013 року розгляд справи було відкладено на 07.10.2013 року.

02.10.2013 року представник позивача подав через канцелярію суду письмові пояснення по справі, згідно яких просив суд стягнути заборгованість з відповідача, яка виникла як в межах так і поза межами дії договору. Також, представник позивача надав претензію адресовану відповідачу та докази її направлення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

В судове засідання 07.10.2013 року представник відповідача не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 07.10.2013 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Айсберг - Фіш», іменоване надалі «Постачальник» (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рибспецторг», іменоване надалі «Покупець» (відповідач) був укладений договір поставки № 1063 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого на умовах даного договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю рибоморепродукцію (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити отриманий товар.

Відповідно до пункту 5.1 договору загальна вартість договору визначається, як сума вартості товару, отриманого покупцем на підставі товарних накладних на кожну партію товару, на протязі дії цього договору.

Згідно з пунктом 6.1 договору покупець зобов'язаний сплатити за кожну отриману партію товару грошові кошти в національній валюті зазначені в товарній накладній, шляхом їх безготівкового перерахування на поточний рахунок постачальника (або внесення готівкою в касу постачальника) протягом 28 (двадцяти восьми) календарних днів з моменту поставки. Днем здійснення платежу є день, коли грошові кошти зараховуються на рахунок постачальника або надходять до його каси.

Позивач за період з липня 2012 року по квітень 2013 року поставив відповідачу товар на загальну суму 1 668 693,17 грн., що підтверджується видатковими накладними № Ки-0000038 від 09.07.2012 року на суму 43 077,80 грн., № Ки-0000063 від 08.08.2012 року на суму 275 790,00 грн., № Ки-0000104 від 12.09.2012 року на суму 320 400,00 грн., № Ки-0000121 від 18.09.2012 року на суму 2 433,25 грн., № Ки-0000125 від 18.09.2012 року на суму 85 668,00 грн., № Ки-0000199 від 22.10.2012 року на суму 130 750,20 грн., № Ки-0000226 від 08.11.2012 року на суму 37 624,60 грн., № Ки-0000275 від 26.11.2012 року на суму 125 199,10 грн., № Ки-0000305 від 03.12.2012 року на суму 125 199,10 грн., № Ки-0000307 від 04.12.2012 року на суму 1 269,40 грн., № Ки-0000326 від 11.12.2012 року на суму 78 098,70 грн., № Ки-0000327 від 11.12.2012 року на суму 8 250,00 грн., № Ки-0000337 від 14.12.2012 року на суму 41 799,30 грн., № Ки-0000344 від 17.12.2012 року на суму 16 605,52 грн., № Ки-0000357 від 19.12.2012 року на суму 58 199,90 грн., № Ки-0000367 від 21.12.2012 року на суму 89 474,00 грн., № Ки-0000372 від 21.12.2012 року на суму 62 275,20 грн., № Ки-0000383 від 26.12.2012 року на суму 49 949,90 грн., № Ки-0000384 від 27.12.2012 року на суму 75 249,20 грн., № Ки-0000182 від 15.03.2013 року на суму 11 000,00 грн., № Ки-0000262 від 12.04.2013 року на суму 30 380,00 грн. та довіреностями на отримання товаро - матеріальних цінностей.

В свою чергу відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого в останнього виникла перед позивачем заборгованість у розмірі 537 551,12 грн.

П. 10.2 договору сторони погодили, що цей договір діє до 31 грудня 2012 року. У відношенні зобов'язань сторін здійснити взаєморозрахунки при закінченні строку дії даного договору, договір діє до виконання всіх обов'язків сторін в повному обсязі.

Тобто, поставка товару за період з липня 2012 року по грудень 2012 року включно здійснювалась на підставі договору поставки № 1063 від 11.06.2012 року, а тому обов'язок відповідача щодо сплати заборгованості за вказаний період виник на підставі п. 6.1 договору.

Згідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, загальна прострочена заборгованість по договору поставки № 1063 від 11.06.2012 року складає 496 171,12 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, обов'язок у відповідача щодо оплати поставленого поза межами дії договору товару на загальну суму 41 380,00 грн. (накладні № Ки-0000182 від 15.03.2013 року, № Ки-0000262 від 12.04.2013 року), з урахуванням поданого письмового уточнення, виник на підставі надісланої позивачем вимоги № 639 від 27.09.2013 року.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Ст. 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2 ст. 207).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за поставлений товар нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 537 551,12 грн. (496 171,12 грн. + 41 380,00 грн.)

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 7.3 договору за порушення покупцем термінів оплати товару зазначених в п. 6.1 цього договору, останній сплачує на користь постачальника, крім суми основної заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

П. 7.4 договору сторони узгодили, що у разі, якщо прострочення по сплаті заборгованості складе більше 10 календарних днів, покупець, крім сплати платежів, що передбачені п.п. 7.2, 7.3 даного договору зобов'язаний додатково сплатити постачальнику штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. п. 7.3 та 7.4 договору нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у сумі 53 755,11 грн. та пеню в сумі 38 261,00 грн.

Здійснивши перерахунок пені та штрафу з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті заборгованості за поставлений на підставі договору товар (496 171,12 грн.) та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме пеня в сумі 36 592,59 грн. та штраф в сумі 49 617,11 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами слід зазначити наступне.

Ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.2 договору в разі прострочення оплати за товар, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику повну вартість товару із урахуванням індексу інфляції, 3% річних від простроченої суми, 5% від розміру заборгованості за користування чужими грошовими коштами та сплатити неустойку у вигляді пені та штрафу.

Позивач керуючись п. 7.2 договору та нормами чинного законодавства нарахував та просить стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 26 877,54 грн.

Правова природа відсотків за користування чужими грошовими коштами полягає в їх нарахуванні за невиконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення, проте умовами договору, а саме п. 7.2 сторони передбачили відсотки в розмірі 5% від загальної суми заборгованості, що по своїй суті є штрафом, який було стягнуто вище.

Таким чином, враховуючи те, що сторони невірно погодили порядок нарахування відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також зважаючи на те, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині стягнення задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 8 866,50 грн. та інфляційних втрат в сумі 161,03 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, періодів нарахування визначених позивачем та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 8 518,08 грн. та інфляційних втрат в сумі 160,59 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає до стягнення пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибспецторг» (місцезнаходження: 03087, м. Київ, Солом'янський р -н, бульв. Чоколівський, буд. 30, приміщення 1; фактичне місцезнаходження: 03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 16-А, код ЄДРПОУ 37982513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Айсберг - Фіш» (місцезнаходження: 49000, м. Дніпропетровськ, Жовтневий р -н, вул. Дзержинського, буд. 7, кв. 55; фактичне місцезнаходження: 49127, м. Дніпропетровськ, вул. Виробнича, буд. 4, код ЄДРПОУ 35863179) 537 551 (п'ятсот тридцять сім тисяч п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 12 коп. - основної заборгованості, 36 592 (тридцять шість тисяч п'ятсот дев'яносто дві) грн. 59 коп. - пені, 49 617 (сорок дев'ять тисяч шістсот сімнадцять) грн. 11 коп. - штрафу, 8 518 (вісім тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 08 коп. - 3% річних, 160 (сто шістдесят) грн. 59 коп. - інфляційних втрат, 12 648 (дванадцять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 78 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

14.10.2013 року

Суддя Спичак О.М.