Рішення

від 25.09.2013 по справі 910/15752/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15752/13 25.09.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» доДержавного підприємства «Центральний науково-дослідний інститут навігації та управління» простягнення 29 111, 45 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники сторін:

від позивача:Кучкова Ю.В. від відповідача:Цулай А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Центральний науково-дослідний інститут навігації та управління» (далі-відповідач) про стягнення 29 111,45 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №220228 від 22.11.2002 р. у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 26 908,00 грн. за спожиту теплову енергію у гарячій воді. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 833,63 грн. та 3% річних у розмірі 369,82 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.08.2013 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 04.09.2013 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.09.2013 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладено до 25.09.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

У судове засідання представник відповідача з'явився, надав письмові пояснення по справі за змістом яких зазначав про тяжкий фінансовий стан підприємства відповідача, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.11.2002 р. між Позивачем (постачальник) та Відповідачем укладено договір №220228 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно з п. 2.2.1 Договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількості та обсягах згідно із Додатком №1 до Договору.

Між позивачем та відповідачем укладено додатки до Договору, якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до Звернення-доручення про укладення договору по приладам обліку за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації, а з 01.01.2011 р. за тарифами, встановленими та затвердженими Постановами Національної комісії регулювання електроенергетики.

Зобов'язання за Договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується обліковими картками за липень 2012 р. - червень 2013 р., що містяться в матеріалах справи. Вказаними доказами стверджується, а відповідачем не заперечується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді.

Однак, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав не належним чином, внаслідок чого за період з 01.01.2013 р. по 01.07.2013 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.07.2013 р. складає 26 908,00 грн., що зумовило звернення позивача із позовом до суду.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, згідно зі статтями 14, 526 Цивільного кодексу України, між сторонами у справі наявні цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з п. 5 наявного в матеріалах справи Додатку №4 визначено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі тепло збуту №3, за адресою: вул. Щекавицька, буд. №37/4,Є розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки «Абонент» повертає в РВТ).

Пунктом 2 Додатку №4 визначено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує «Енергопостачальній організації» вартість, заявленої у Договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати споживання теплової енергії.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи (облікові картки, довідка про надходження коштів від відповідача та детальний розрахунок заборгованості) підтверджується надання позивачем послуг із постачання теплової енергії у гарячій воді, часткова оплата відповідачем вартості спожитої енергії та існування заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті вартості спожитої теплової енергії за спірний період у розмірі 26 908,00 грн.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 833,63 грн. та 3% річних у розмірі 369,82 грн., що нараховані за кожен місяць окремо у загальний період з січня по липень 2013 р.

Судом встановлено, що відповідач взяте на себе грошове зобов'язання за договором щодо оплати вартості спожитої теплової енергії не виконав, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із п. 7 Додатку №4 до Договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) «Енергопостачальною організацією» нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином позивач правомірно здійснює нарахування пені на суму основного боргу за подвійною обліковою ставкою НБУ.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені, суд задовольняє її у розмірі заявленому позивачем до стягнення оскільки розрахунок наданий позивачем є правомірним та арифметично вірним.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань на цей борг та трьох процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 р. у справі № 13/210/10 .

Оскільки розрахунок 3% річних наданий позивачем є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 369,82 грн. є правомірними та обґрунтованими.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 26 908,00 грн., пені у розмірі 1 833,63 грн. та 3% річних у розмірі 369,82 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються у повному обсязі.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Центральний науково-дослідний інститут навігації та управління» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, 160/20, код ЄДРПОУ 23696820) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, вул. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) заборгованість у розмірі 26 908 (двадцять шість тисяч дев'ятсот вісім) грн. 00 коп., пеню у розмірі 1 833 (одна тисяча вісімсот тридцять три) грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 369 (триста шістдесят дев'ять) грн. 82 коп. та судовий збір у розмірі 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Куркотова Є.Б.

Повний текст рішення складено та підписано: 25.09.2013 р.