Рішення

від 17.10.2013 по справі 913/2399/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

17 жовтня 2013 року Справа № 913/2399/13

Провадження № 14/913/2399/13

За позовом Приватного підприємства "Фірма "Марічка", місто Красний Луч Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" в особі Луганської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА", місто Луганськ

про стягнення 23 384 грн. 88 коп.

Секретар судового засідання Гаращук В.М.

У засіданні брали участь:

від позивача - Свиридов М.В., довіреність № 02 від 01.08.2013;

від відповідача - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 19110,01 грн. та 3% річних у розмірі 274,87 грн.

Відповідач участі у судовому засіданні повноважного представника не забезпечив, про поважність причин відсутності не повідомив, хоча про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 03.10.2013, яку було направлено рекомендованим листом з повідомленням та отримано представником відповідача 07.10.2013, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

Таким чином, справа розглядається за наявними в ній документами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 29 березня 2012 року між Приватним підприємством "Фірма "Марічка" (Позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (Відповідач) було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу 100-37 № 221/1205/12/862334.

Відповідно до умов даного Договору було застраховано належний позивачу вантажний автомобіль VOLVO FH 12.420, державний номер ВВ6564ВА, від страхових ризиків, пов'язаних з пошкодженням та незаконним заволодінням зазначеним автомобілем.

Окрім цього, 29 березня 2012 року між Приватним підприємством "Фірма "Марічка" та Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу 100- 37 № 221/1205/12/862335.

Відповідно до умов даного Договору було застраховано належний позивачу напівпричеп до вантажного автомобіля KRONE SDP 27, державний номер ВВ7640ХХ, від страхових ризиків, пов'язаних з пошкодженням та незаконним заволодінням зазначеним транспортним засобом.

28 грудня 2012 року у зв'язку з поганими погодними умовами на автодорозі Сєвєродонецьк - Новоайдар, сталася дорожньо-транспортна пригода, пов'язана з наїздом на дерево застрахованих транспортних засобів - вантажного автомобіля VOLVO FH 12.420, державний номер ВВ6564ВА, з напівпричепом KRONE SDP 27, державний номер ВВ7640ХХ. Інші учасники в зазначеній ДТП відсутні.

В результаті зазначеної ДТП вантажний автомобіль VOLVO FH 12.420 та напівпричеп KRONE SDP 27 отримані механічні ушкодження, суть яких описана в Довідці Новоайдарського районного відділу УМВС України в Луганській області від 08.01.2013 № 62/121.

В межах умов, передбачених Договорами добровільного страхування транспортного засобу 100-37 №221/1205/12/862334 та 100-37 № 221/1205/12/862335 (умови даних договорів є тотожніми за змістом), позивач ПП "Фірма "Марічка", 02 січня 2013 року було подано до страхової компанії всі необхідні документи, за результатами розгляду яких страховою компанією було зареєстровано зазначену страхову подію під № 121 (за договором 100-37 № 221/1205/12/862334) та № 126 (за договором 100-37 №2 21/1205/12/862335), було складено відповідні страхові акти та визначено суму страхового відшкодування.

31 січня 2013 року у відношенні позивача були прийняті рішення про виплату страхового відшкодування. В рахунок страхового відшкодування було визначено грошові суми - за договором страхування 100-37 № 221/1205/12/862334 в розмірі 12684,10 грн., та за договором страхування 100-37 № 221/1205/12/862335 в розмірі 19110,01 грн..

Позивачем 31.01.2013 всі необхідні документи були передані в бухгалтерію ВАТ "HACK "Оранта" з метою здійснення на користь ПП "Фірма "Марічка" страхового відшкодування.

Відповідно до п. 13.2. умов укладених Договорів (аналогічні за змістом), виплата страхового відшкодування повинна бути здійснена відповідачем на користь позивача в строк до 15 робочих днів після прийняття рішення (складання) страхового акта) про виплату страхового відшкодування.

Не дивлячись на це, до теперішнього часу відповідачем його обов'язок щодо виплати страхового відшкодування було виконано частково, а саме лише в сумі 12 684,10 грн.

Сума страхового відшкодування в розмірі 19110,01 грн. відповідачем на користь позивача сплачена не була.

Відповідачем сума страхового відшкодування у розмірі 19110,01 грн. на користь позивача виплачена не була, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з позовною заявою, якою просить суд стягнути з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 19110,01 грн. та 3% річних у розмірі 274,87 грн.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Стаття 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно частин 1 та 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення встановлено статтею 1191 Цивільного кодексу України, так, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пунктом 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Пункт 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, заподіяна внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, заподіяна одній особі з вини другої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 22.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 4 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно зі ст. 38.2.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страховика, якщо забезпечений транспортний засіб, що заподіяв шкоду, було встановлено та страховик був зобов'язаний, але не виплатив страхове відшкодування у порядку, встановленому цим Законом.

На час подання позову відповідач не відшкодував позивачу завдану шкоду, чим порушив права позивача.

19 вересня 2013 року ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" в особі Луганської обласної дирекції ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" було здійснено оплату страхового відшкодування у розмірі 19110,01 грн., про що свідчить платіжне доручення № 60169 від 19.09.2013, копія якого додана відповідачем до відзиву.

Тобто, відповідачем було сплачено заявлену до стягнення суму після порушення провадження у справі, так як справу порушено 10.09.2013, а заборгованість було погашено лише 19.09.2013.

Згідно підпункту 1-1 пункту 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки під час розгляду справи в суді відповідачем було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 19110,01 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Щодо стягнення 3% річних у розмірі 274,87 грн. за період з 22.02.2013 по 15.08.2013 слід зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку договором інше встановлено не було, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині нарахування 3% річних у розмірі 274,87 грн. за період з 22.02.2013 по 15.08.2013 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 274,87 грн., в частині стягнення страхового відшкодування у розмірі 19110,01 грн. провадження у справі підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відносно стягнення витрат на послуги адвоката у розмірі 4000,00 грн. суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Тобто, судові витрати - це витрати, які несуть сторони та/або інші учасники процесу у зв'язку з розглядом справи.

Таким чином діючим законодавством чітко закріплено, що витрати на послуги адвоката - є судовими витратами.

Статтею 48 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно ст. 2 вказаного закону адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Представником позивача надано суду копію Свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю № 1072 від 6.09.2012, виданого на ім'я Свиридова Миколи Віталійовича, Договір про надання адвокатських послуг № 1/13 від 01.08.2013, укладений між адвокатом Свиридовим М.В. та ПП "Фірма "Марічка" та видатковий касовий ордер від 02.09.2013 на суму 4000,00 грн.

В п. 4.1 Договору про надання адвокатських послуг № 1/13 від 01.08.2013 закріплено, що вартість послуг по даному Договору становить 4000,00 грн.

При вирішення питання про стягнення витрат за вказані послуги суд зобов'язаний прийняти до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат (Лист Вищого господарського суду від 14.12.2007 №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права").

Згідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття ЗО названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

Таким чином, необхідність сплати судових витрат та порядок їх відшкодування встановлений нормами ГПК України. При цьому, вони не можуть бути визначені за домовленістю сторін в договорі або бути передбачені іншим, окрім процесуального, законі, оскільки мають специфічну природу - вони тісно пов'язані з судовим захистом порушених прав та є деякою мірою відповідальності винної сторони.

Приймаючи до уваги викладене, суд рахує, що розмір вартості послуг адвоката з врахуванням складності справи є обґрунтованим, тому підлягають стягненню з відповідача у якості судових витрат позивача у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статей 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства "Фірма "Марічка" до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" в особі Луганської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про стягнення 19 384 грн. 88 коп. задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 19110,01 грн. - припинити.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (місцезнаходження юридичної особи: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код юридичної особи: 00034186) в особі Луганської обласної дирекції Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (місцезнаходження юридичної особи: 91001, м. Луганськ, вул. Робоча, 25, ідентифікаційний код юридичної особи: 26230163) на користь Приватного підприємства "Фірма "Марічка" (місцезнаходження юридичної особи: 94518, Луганська область, місто Красний Луч, Мікрорайон 4, будинок 4, квартира 43, ідентифікаційний код юридичної особи: 19078306) 3% річних у розмірі 274,87 грн. , витрати на послуги адвоката у розмірі 4000,00 грн. та витрати на сплачений судовий збір у розмірі 1720 грн. 50 коп.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 17 жовтня 2013 року було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 21 жовтня 2013 року.

Суддя Є.А.Лісовицький