Рішення

від 15.10.2013 по справі 914/3263/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2013 р. Справа № 914/3263/13

За позовом: Львівської обласної спілки споживчих товариств, м. Львів, до відповідача:Дрогобицької районної спілки споживчих товариств, м. Дрогобич, про: стягнення заборгованості в розмірі 141 571,63 грн. Суддя М.М. Синчук при секретарі О. Гринчишин За участю представників: позивача:Васьків О. Ю. - довіреність №01-248/05-50 від 16.09.13р. відповідача:Не з'явився.

Представнику позивача права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Львівської обласної спілки споживчих товариств до Дрогобицької районної спілки споживчих товариств про стягнення заборгованості в розмірі 141 571,63 грн. Ухвалою від 22.08.2013 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 17.09.2013 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення положень договору позики від 20.06.2008 року не повернув суму позики, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 96 000,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 283,39 грн. - 3% річних та 45 288,24 грн. - за користування чужими коштами.

В судове засідання 17.09.2013 р. представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвали суду надав витяг з ЄДРПОУ на відповідача. Вимоги ухвали суду від 22.08.2013р. виконав. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 17.09.2013 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про що свідчить посвідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №00791133 від 27.08.2013 р., причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив. Вимог ухвали суду від 22.08.13р. не виконав.

В судовому засіданні 17.09.2013 р. розгляд справи відкладено на 07.10.2013 р.

В судове засідання 07.10.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 07.10.2013 р. представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду від 17.09.2013р. не виконав. Позовні вимоги в частині суми основного боргу в сумі 96 000,00 грн. визнав, щодо решти позовних вимог заперечує.

В судовому засіданні розгляд справи відкладено на 15.10.2013 р.

В судове засідання 07.10.2013 р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 07.10.2013 р. представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду від 17.09.13р. не виконав. Позовні вимоги в частині суми основного боргу в сумі 96 000,00 грн. визнав, щодо решти позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 07.10.2013 р. розгляд справи відкладено на 15.10.2013 р.

В судове засідання 15.10.2013 р. представник позивача з'явився, подав заяву про зменшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 96 000,00 грн. - основного боргу, 283,39 грн. - 3% річних та проценти за користування коштами в сумі 1 951,68 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі, до прийняття рішення по справі, зменшити розмір позовних вимог. Суд приймає зменшення розміру позовних вимог, так як ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.

Крім того, через канцелярію суду 15.10.2013 р., представник позивача подав заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві. Доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду не надав.

Суд, розглянувши зазначене клопотання, приходить до висновку про відмову в його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 66 , 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора, або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК України .

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, в тому числі грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент винесення та виконання рішення.

Позивачем не обґрунтовано та не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, у задоволенні клопотання позивача щодо забезпечення позову слід відмовити.

В судове засідання 15.10.2013 р. представник відповідача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про що розписався на повідомленні про відкладення розгляду справи. Вимоги ухвал суду від 22.08.13р., від 17.09.2013 р., від 07.10.2013 р. не виконав.

15.10.2013 р. до господарського суду Львівської області від відповідача надійшло електронне повідомлення №6 про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про безпідставність його до задоволення з огляду на наступне. Провадження у даній справі порушено 22.08.2013р. Розгляд справи відкладено на 07.10.2013 р., на 15.10.2013 р. Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 15.10.2013 р. не забезпечив, відзив на позов не надав, однак подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю уповноваженого представника в іншому судовому засіданні. Разом з тим суд зазначає, що неможливість відповідача забезпечити участь уповноваженого представника в судове засідання, не є підставою для відкладення розгляду справи. Представництво інтересів сторони у судовому процесі може забезпечувати будь-яка інша особа, якій видано довіреність від імені підприємства в установленому порядку. Тому суд не вбачає достатніх підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника в судове засідання.

Суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 7 ухвали господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі від 16.09.2013 р. до відома сторін доведено, що згідно зі ст. 75 Господарського процессуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки про місце, час та дату розгляду справи останній повідомлений належно, проте не скористався правами передбаченими діючим господарським процесуальним законодавством, а також в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.

Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між сторонами по справі укладено договір позики від 20.06.2008 р. (надалі - Договір). За умовами якого позикодавець (позивач у справі), згідно п. 1.1. Договору, надає позичальнику (відповідач у справі) грошові кошти в сумі 100 000,00 грн.

Згідно п. 2.2. Договору та п. 2.4. Договору, враховуючи Додаткову угоду №4 від 29.06.2013 р., позичальник зобов'язався повернути повну суму позики на розрахунковий рахунок позикодавця до 30.06.2013 р. (а.с.11)

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу позику на суму 100 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №254 від 20.06.2008 р. (а.с.18 )

Відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 4 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача від 20.07.2012 р., від 21.09.2012 р. (а.с.19, 20 )

29.04.2013 р. позивач звернувся до відповідача листом від 26.04.2013 р. №01/127-05/121 з (копія поштової квитанції від 29.04.2013 р. є в матеріалах справи) вимогою повернути суму позики в сумі 96 000,00 грн. в термін до 30.06.2013 р. (а.с.12 )

04.07.2013 р. позивач звернувся до відповідача листом від 03.07.2013 р. (копія поштової квитанції від 04.07.2013 р. є в матеріалах справи) №01/185-05/39 з повторною вимогою повернути суму позики в сумі 96 000,00 грн. в 3-х денний термін. (а.с.17 )

В судовому засіданні 15.10.2013 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 96 000,00 грн. - основного боргу, 283,39 грн. - 3% річних та проценти за користування коштами в сумі 1 951,68 грн.

Відповідно до п. 3.1. Договору дія цього Договору припиняється після повного погашення позики позичальником.

В судовому засіданні 07.10.2013 р. представник відповідача позовні вимоги в частині суми основного боргу в сумі 96 000,00 грн. визнав. Доказів погашення заборгованості в сумі 96 000,00 грн. суду не надав.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Між сторонами виникли правові відносини на підставі укладеного договору позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості (ст. 1046 ЦК ).

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 2.2. Договору та п. 2.4. Договору, враховуючи Додаткову угоду №4 від 29.06.2013 р., позичальник зобов'язався повернути повну суму позики на розрахунковий рахунок позикодавця до 30.06.2013 р.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України , договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України , де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2013 р. позивач звернувся до відповідача листом від 26.04.2013 р. №01/127-05/121 з (копія поштової квитанції від 29.04.2013 р. є в матеріалах справи) вимогою повернути суму позики в сумі 96 000,00 грн. в термін до 30.06.2013 р.

04.07.2013 р. позивач звернувся до відповідача листом від 03.07.2013 р. (копія поштової квитанції від 04.07.2013 р. є в матеріалах справи) №01/185-05/39 з повторною вимогою повернути суму позики в сумі 96 000,00 грн. в 3-х денний термін.

Однак, зазначені листи були залишені відповідачем без належної відповіді та реагування.

Як встановлено судом, відповідач визнав заборгованість в розмірі 96 000,00 грн., проте доказів погашення заборгованості суду не надав.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 96 000,00 грн. заборгованості за Договором є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В судовому засіданні 15.10.2013 р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог в частині нарахування процентів за користування коштами, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача проценти за користування коштами в сумі 1 951,68 грн.

Таким чином, уточненні вимоги позивача про стягнення 1 951,68 грн. - процентів за користування коштами є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 283,39 грн. - 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем були надані суду належні та допустимі докази на підтвердження викладеного в позові.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, судовий збір потрібно покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Дрогобицької районної спілки споживчих товариств (адреса: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Малий Ринок, буд. 6; ідентифікаційний код 01758360 ) на користь Львівської обласної спілки споживчих товариств (адреса: 79000, м. Львів, вул. Технічна, буд. 1, ідентифікаційний код 01759299 ) 96 000,00 грн. заборгованості, 1 951,68 грн. - процентів за користування коштами, 283,39 грн. - 3% річних.

3. Стягнути з Дрогобицької районної спілки споживчих товариств (адреса: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Малий Ринок, буд. 6; ідентифікаційний код 01758360 ) на користь Львівської обласної спілки споживчих товариств (адреса: 79000, м. Львів, вул. Технічна, буд. 1, ідентифікаційний код 01759299 ) 1 964,70 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

4. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.