Рішення

від 17.10.2013 по справі 915/1374/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р. Справа № 915/1374/13

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Колесніченко О.М.,

представника позивача: Сухарєва О.С. - договір від 20.06.2013,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра»

(57055, Миколаївська обл., Веселинівський р-н, с.Новосвітланівка, вул. Шевченка, буд. 3)

до відповідача: Приватного підприємства «Ексім Трейд Гарант»

(57211, Миколаївська обл., Жовтневий р-н, с.Горохівка, вул. Залізнична, 2)

про: стягнення заборгованості у сумі 114299,94 грн., 22490,47 грн. пені, 48193,87 грн. збитків у вигляді додаткових витрат, 22490,47 грн. пені та 4819,38 грн. - 3% річних, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 114299,94 грн., 48193,87 грн. збитків, 22490,47 грн. пені та 4819,38 грн. - 3% річних.

Відповідно до клопотання від 16.10.2013 позивач також просить стягнути судові витрати на правову допомогу у сумі 800,0 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору №3 від 03.01.2012 купівлі-продажу нафтопродуктів ТОВ «Світ якості» не поставив оплачені позивачем шляхом передплати нафтопродукти, вартістю 114299,94 грн. В подальшому, між позивачем та ТОВ «Світ якості» було укладено Договорі схову №1 від 23.01.2012, за умовами якого ТОВ «Світ якості» прийняв від позивача на зберігання нафтопродукти на загальну суму 114299,94 грн. У визначений вказаним договором термін ТОВ «Світ якості» товар не повернув, його вартість не відшкодував. 14.11.2012 між ТОВ «Світ якості» та ПП «Ексім Трейд Гарант», за згодою позивача, було укладено договір про переведення боргу, за умовами якого відповідач мав повернути позивачу грошові кошти у сумі 114299,94 грн., але свого обов'язку не виконав. Враховуючи неналежне виконання з боку ТОВ «Світ якості» та ПП «Ексім Трейд Гарант» своїх обов'язків за договорами, позивач був змушений вдатися до додаткових витрат з метою придбання паливно-мастильних матеріалів у інших осіб. Розмір понесених позивачем збитків визначений у сумі 48193,87 грн. Крім того, позивачем нараховані відповідачу пеня у сумі 22490,47 грн. (за період з 05.02.2013 по 01.07.2013) та 3% річних у сумі 4819,38 грн. (за період з 05.02.103 по 16.10.2013, з урахуванням клопотання від 16.10.2013) за неналежне виконання умов договору.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву на позов не надав, причин неявки не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалами суду від 05.08.2013, 28.08.2013 та 02.10.2013, які були надіслані за його місцезнаходженням, зазначеним в позові, та повернулись на адресу суду з відміткою поштової організації «фірма закрита».

Судом було отримано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.10.2013, за даними якого місцезнаходження відповідача не змінилось.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи належне повідомлення відповідача, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимог підтримав в повному обсязі.

У судовому засіданні 17.10.2013 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.

03.01.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ якості» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Довіра» було укладено Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №3 (надалі - Договір №3), відповідно до якого продавець (ТОВ «Світ якості») зобов'язується передати у власність покупця паливно-мастильні матеріали (надалі - товар), а покупець (позивач у справі) зобов'язується прийняти товар і оплатити його в порядку, передбаченому договором (а.с.18).

Відповідно до п.п.2.1, 3.1 кількість і вартість товару, що поставляється, визначається сторонами в рахунку-фактурі та накладних. Ціна товару встановлюється на момент відпуска паливно-мастильних матеріалів з урахуванням постачання та зберігання товару на складі продавця і вказується в накладних.

За умовами пунктів 3.2, 3.3, 4.1 Договору №3 покупець робить оплату товару попереднім платежем у повному обсязі. Підставою для перерахування коштів за товар є рахунок-фактура продавця. Оплата повинна робитися безготівковим банківським переказом коштів у банк продавця за наступними реквізитами: р/р 2600695532001 в АБ «Київська Русь» МФО 319092. Постачання товару здійснюється на підставі усної чи письмової заявки покупця.

Строк договору №3 сторони визначили з 03.01.2012 по 31.12.2013.

На виконання умов договору №3 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача передплату в сумі 114299,94 товар, що підтверджується доданими до позовної заяви платіжними дорученнями №367 від 05.01.2012 та №368 від 11.01.2012 (а.с.21-22).

В матеріалах справи містяться виписані ТОВ «Світ якості» податкові накладні №10 від 05.01.2012 на суму 10330,0 грн. та №13 від 11.01.2011 на суму 103969,93 грн. (27-28); видаткова накладна №МК-000897 від 04.01.2012 та товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №1798 від 23.01.2012, які свідчать про отримання ТОВ «Довіра» товару на суму 114299,94 грн. (а.с.24-25).

В подальшому між позивачем та ТОВ «Світ якості» укладено договір схову №1 від23.01.2012 (надалі - Договір схову), за умовами якого поклажодавець (позивач у справі) передає, а зберігач (ТОВ «Світ якості») зобов'язується на умовах, встановлених даним Договором, зберігати передані йому нафтопродукти (надалі - товар), та повернути ці ж товари за першою вимогою поклажодавця (а.с.29).

Відповідно до Розділу 1 Договору схову передача товару на зберігання не тягне за собою переходу права власності від поклажодавця до зберігача. Вартість та кількість товару, переданого на зберігання, оцінюється по балансовій вартості поклажодавця з урахуванням ПДВ 20% і фіксується в акті прийому-передачі на зберігання. Місце зберігання майна: Миколаївська область, с.Горохівка, вул.Залізнична, 2, нафтобаза ТОВ «Світ якості».

На виконання умов договору схову, сторонами був підписний акт прийому-передачі на зберігання №1 до договору схову №1 від 23.01.2012 (а.с.30), за даними якого позивачем на зберігання було передано 2427 л бензину А-80 та 10102 л дизельного палива на загальну суму 114299,94 грн.

Строк договору сторони встановили з 23.01.2012 по 31.05.2012.

Крім того пунктом 8.2 Договору схову сторони домовились, що якщо жодна зі сторін протягом двох місяців до закінчення терміну дії договору не заявить про своє бажання змінити або припинити дію договору, термін договору вважається продовженим на три роки.

Згідно п.4.3 Договору схову, поклажодавець має право у будь-який час зажадати нафтопродукти, здані на зберігання, попередивши зберігача за три календарних дні про зняття товару зі зберігання.

Листом від 01.02.2012 №2/1 позивач заявив вимогу про повернення товару з відповідального зберігання с строк до 05.02.2012, який залишився з боку ТОВ «Світ якості» без розгляду та задоволення (а.с.64).

31.07.2012 позивачем на адресу ТОВ «Світ якості» була направлена претензія №1 про невиконання взятих на себе зобов'язань, в якій позивач заявив вимогу про відшкодування вартості взятого на відповідальне зберігання товару (а.с.33), яка також була залишена ТОВ «Світ якості» без задоволення.

14.11.2012 між ТОВ «Світ якості» та відповідачем було укладено договір про переведення боргу (надалі - Договір від 14.11.2012), за умовами якого первісний боржник (ТОВ «Світ якості) переводить свій борг на нового боржника, внаслідок чого новий боржник (відповідач у справі) заміняє первісного боржника як зобов'язану сторону у Договорі схову №1 від 23.01.2012, укладеному між первісним боржником і ТОВ «Довіра» (надалі - кредитор) в порядку та на умовах, визначених договором про переведення боргу (а.с.31).

Пунктом 2 Договору від 14.11.2012 встановлено, що за цим договором новий боржник стає зобов'язаним здійснити замість первісного боржника обов'язок останнього: перерахувати суму основного боргу 114299,94 грн.

Згоду кредитора на переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором, оформлено у письмовій формі, яка є невід'ємною частиною цього договору (а.с.32).

Згідно п.п.7, 8 Договору, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Крім того, строк цього договору визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами.

Договір від 14.11.2012 містить примітку, за якою директор ПП «Ексім Трейд Гарант» зобов'язався виконати зобов'язання перед кредитором ТОВ «Довіра» за цим договором в строк до 30.04.2013.

Доказів виконання з боку ПП «Ексім Трейд Гарант» зобов'язань по Договору від 14.11.2012, у встановлений строк, суду не надано. Матеріали сплави містять лише лист б/н та б/д, в якому відповідач повідомив позивача про зміну керівництва та запевнив, що вживе всіх необхідних заходів щодо погашення заборгованості перед позивачем (а.с.35).

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений - у строк, визначений відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України.

За умовами Договору від 14.11.2012 відповідач мав виконати зобов'язання ТОВ «Світ якості» перед позивачем по Договору схову лише в частині повернення вартості ПММ у сумі 114299,94 грн. у строк до 30.04.2013.

Отже, прострочення виконання зобов'язання з боку відповідача у справі - ПП «Ексім Трейд Гарант» мало місце з 01.05.2013 , а не 05.02.2012, як помилково зазначає позивач.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного та Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Всупереч встановленим договором та приписами цивільного законодавства, відповідач у визначені строки зобов'язання не виконав.

Станом на час розгляду справи розмір основної заборгованості відповідача складає 114299,94 грн., доказів погашення яких відповідачем суду не надані.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 114299,94 грн., обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання своїх зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 4819,38 грн. за період з 05.02.2012 по 16.10.2013.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Обов'язок сплатити позивачу грошові кошти у сумі 114299,94 грн. виник у відповідача на підставі Договору про переведення боргу, за умовами якого ПП «Ексім Трейд Гарант» зобов'язалось перерахувати заборгованість у строк до 30.04.2013.

Умови договору не містять приписів, за якими відповідач відповідає за якимось іншими зобов'язаннями ТОВ «Світ якості» перед позивачем, крім повернення вартості нафтопродуктів у сумі 114299,94 грн.

Таким чином, порушення прав позивача з боку ПП «Ексім Трейд Гарант» мало місце з 01.05.2013 та на час розгляду справи триває.

Отже, суд вважає, що в частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 4819,38 грн. позивачем невірно застосовано період нарахування.

Позовні вимоги в цій частині уточнені судом. Так, розмір 3% річних за період з 01.05.2013 по 16.10.2013 (169 днів), виходячи з суми боргу 114299,94 грн., становить 1587,67 грн. (114299,94 х 3% х 169 дн. / 365 дн.), які підлягають стягненню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 22490,47 грн. за 513 днів прострочення з 05.02.2013 по 01.07.2013.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема виділяється сплата неустойки.

У пункті 1 статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. У пункті 3 статті 546 ЦК України зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пунктами 1, 3 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передавати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В той же час, ч.1 ст.547 ЦК України передбачає, що правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання (у тому числі домовленість щодо нарахування неустойки у вигляді пені за неналежне виконання зобов'язання) вчиняються у письмовій формі .

Умовами Договору схову та Договору про переведення боргу, сторони не передбачили стягнення пені в разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язаною стороною своїх обов'язків.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення пені в розмірі 22490,47 грн. за порушення строків повернення паливно-мастильних матеріалів та грошових коштів.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача збитки, понесені через не своєчасне поставлення з боку ТОВ «Світ якості» паливно-мастильних матеріалів, внаслідок чого позивач був змушений взяти позику, сплачувати проценти та здійснити закупку товару у інших осіб. Визначений позивачем розмір збитків становить 48193,87 грн.

Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Під збитками розуміють витрати, зроблені кредитором, втрату або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, які він одержав би за умови виконання боржником зобов'язання. Таке визначення збитків міститься в ч.2 ст.224 Господарського кодексу України. Відповідно до ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також неодержаних кредитором доходів, які б він одержав, коли зобов'язання було виконано боржником.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення , яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст.623 ЦК України.

Обов'язковими умовами покладання відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Позивач просить стягнути з відповідача додаткові витрати у сумі 48193,87 грн., які понесені ним на виплату 30% річних по позичці у розмірі 120000,0 грн., яка отримана від гр.Лясковської А.П. на підтвердження чого суду надана розписка від 10.02.2012 (а.с.67).

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суду не надано позивачем жодних доказів понесення додаткових витрат у сумі 48193,87 грн. на виплату процентів по позичці. Сама розписка від 10.02.2012 надана суду у незавіреній копії, тобто не може вважатись належним доказом отримання позички.

Слід також звернути увагу, що Договір про переведення боргу укладено сторонами 14.11.2012, а отримання позивачем позички та придбання ПММ замість тих, що не були своєчасно поставлені ТОВ «Світ якості» відбувалось у лютому та вересні 2012 року, тобто до заміни боржника у зобов'язанні, тому відповідач ніяким чином не міг бути винним у спричиненні позивачу збитків за договором схову.

Одночасно, за умовами п.1 Договору про переведення боргу від 14.11.2012, сторони домовились, що первісний боржник (ТОВ «Світ якості») переводить свій борг на нового боржника (ПП «Ексім Трейд Гарант») в порядку та на умовах, визначених вказаним договором .

Пунктом 2 Договору від 14.11.2012 новий боржник, який є відповідачем у даній справі стає зобов'язаним здійснити замість первісного боржника лише обов'язок перерахувати суму основного боргу у розмірі 114193,94 грн. у строк до 30.04.2013. Домовленостей про відшкодування новим боржником збитків, штрафних санкцій тощо між сторонами, на підставі Договору від 14.11.2012, не виникло.

Таким чином, позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності протиправних дій з боку ПП «Ексім Трейд Гарант» та вини останнього у заподіянні позивачу збитків, а також причинного зв'язку між діями ПП «Ексім Трейд Гарант» та збитками, які позивач просить стягнути.

За вказаних обставин, позовні вимоги в частині стягнення 48193,87 грн. збитків у вигляді додаткових витрат задоволенню не підлягають.

У судовому засідання 16.10.2013 позивачем було подано заяву, в якій він просить стягнути з відповідача витрати, понесені у зв'язку з отриманням юридичної допомоги в сумі 800,0 грн.

В обґрунтування своїх вимог про стягнення витрат на адвокатську допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги від 20.06.2013 та прибутковий касовий ордер №01/07 від 01.07.2013 (а.с.46-47).

Відповідно до Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (в редакції 01.02.2005) витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (пункт 10 в редакції Роз'яснення Вищого господарського суду № 04-5/609 від 31.05.2002).

Судом установлено, що надання позивачеві адвокатських послуг адвокатом Сухарєвим О.С. на суму 800,0 грн., підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Таким чином, виплачений відповідачем на користь адвоката Сухарєва О.С. гонорар в сумі 800,0 грн. може бути віднесений до складу судових витрат.

Отже, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача судових витрат пов'язаних з оплатою позивачем послуг адвоката у сумі 800,0 грн. обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до приписів ст.49 ГПК України, судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 82 1 , 84, 85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Ексім Трейд Гарант», 57211, Миколаївська обл., Жовтневий р-н, с.Горохівка, вул. Залізнична, 2 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 365872200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра», 57055, Миколаївська обл., Веселинівський р-н, с.Новосвітланівка, вул. Шевченка, буд. 3 (п/р 26009060305212 в Миколаївському РУ «Приватбанк», МФО 326610, код ЄДРПОУ 30840445) 114299,94 грн. основного боргу, 1587,67 грн. - 3% річних, 800,0 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 2317,75 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили..

Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом

Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.В.Мавродієва

Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України

та підписано суддею 18 жовтня 2013 року.