Рішення

від 16.10.2013 по справі 920/1283/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2013 Справа №920/1283/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромсервіс", вул.Ватутіна,1, с.Привокзальне, Ямпільський район, Сумська область, 41200

до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", вул.Матросова,10, м.Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240

про стягнення грошових коштів.

Суддя Плотницька Н.Б.

Представники:

від позивача: Кандюков Г.Г., дов. б/н від 01.07.13,

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з Відповідача заборгованості за надані послуги згідно договору на перевезення вантажу №150КС від 28.08.2012 в розмірі 36 818,34 грн.

26.07.2013 господарським судом Сумської області було порушено провадження у справі. 29.08.2013 господарським судом Сумської області було встановлено, що місцем реєстрації Відповідача (ПрАТ "Райз-Максимко") є вул.Матросова,10, м.Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, а тому справа підлягає направленню за підсудністю до господарського суду Полтавської області. 16.09.2013 господарським судом Полтавської області було прийнято справу до провадження.

Під час розгляду справи господарським судом Сумської області Позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, за якою заявлялось до стягнення сума основного боргу 44 250,65 грн, 3 318,80 грн. пені, 945,63 грн. 3% річних та 132,71 грн інфляційних втрат.

Враховуючи рекомендації, викладені у п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами перших інстанцій", під виглядом збільшення позовних вимог судом приймаються заяви про збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Позивачем у позовній заяві вимагалась до стягнення з Відповідача лише сума основного боргу. Відтак суд відхиляє заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань, як таку, що містить інші позовні вимоги, ніж ті, що вказані в позовній заяві.

Крім того, заява Позивача про збільшення позовних вимог в частині зміни суми основного боргу також не приймається судом до уваги, оскільки подана заява не підтверджена жодними доказами та не містить обґрунтованого розрахунку.

Представник Позивача в судовому засіданні просить суд стягнути з Відповідача на його користь суму основного боргу в розмірі 10 000 грн., яка підтверджена актом звірки взаємних розрахунків станом на 20.08.2013, підписаним сторонами та скріпленим печатками, в іншій частині позовних вимог провадження припинити у зв'язку зі сплатою боргу Відповідачем.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надіслав акт звірки, підтвердив наявність боргу перед Позивачем в розмірі 10 000 грн. та проти стягнення вказаної суми не заперчує.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні судом не було встановлено. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

28 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромсервіс" (надалі Позивач) та Приватним акціонерним товариством (надалі Відповідач) було укладено Договір на перевезення вантажу №015 КС (надалі Договір).

Відповідно до умов пункту 1.1 вказаного Договору Позивач зобов'язується доставити автомобільним транспортом ввірений йому Відповідачем вантаж до пункту призначення у встановлений Договором чи замовленням строк та видати його особі, яка має право на яка має право на одержання вантажу (Вантажоодержувачу), а Відповідач зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Положеннями пункту 2.2. Договору передбачено, що розмір плати за перевезення підтверджується у окремих узгоджених додатках-заявах на перевезення Замовника, що є невід'ємною частиною цього Договору, і залежить від виду транспортного засобу, виду вантажу, терміновості, маршрутів тощо (додаток 2).

В подальшому сторони Договору уклали додаткову угоду від 11.10.2012 та додаткову угоду №2 від 21.10.2012 до Договору, якими домовилися доповнити зміст Додатку 2 до Договору щодо тарифів на перевезення зерна кукурудзи на пальному Виконавця.

На виконання умов Договору Позивачем були надані послуги по перевезенню зерна кукурудзи в загальній кількості 964,78 тонн. Загальний обсяг наданих послуг становить 87 606 тонно-кілометрів, що складає 77 801,35 грн. та підтверджується

- актом виконаних робіт №015/10-1 від 31.10.2012 (об'єм наданих послуг 42 282,7 т/км. на суму 37 378,31 грн.);

- актом виконаних робіт №015/11-1 від 23.11.2012 (об'єм наданих послуг 45 323,3 т/км. на суму 40 423,04 грн.).

Вказані акти підписані уповноваженими особами сторін Договору та скріплені печатками.

Позивач зазначає, що факт надання Відповідачу послуг з перевезення вантажів підтверджується також товарно-транспортними накладними, які підписані та скріплені печаткою Відповідача, а саме: Буринською філією ПрАТ „Райз-Максимко" (копії в матеріалах справи).

Положеннями пункту 2.3. Договору передбачено, що плата за перевезення здійснюється після його фактичного виконання, протягом 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів та факту підписання актів передачі- прийняття наданих послуг.

Таким чином, як стверджує Позивач, останнім днем строку виконання Відповідачем свого обов'язку щодо оплати наданих Позивачем послуг є 10.11.2012 за актом виконаних робіт №015/10-1 від 31.10.2012 та 03.12.2012 за актом виконаних робіт №015/11-1 від 23.11.2012. В порушення вимог умов Договору Відповідач не провів повний розрахунок з Позивачем за надані останнім послуги у передбачені строки.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Частина 1 статті 193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, а відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно статей 625, 629 ЦК України боржник не звільняється від виконання ним грошового зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що платіжним дорученням від 31.07.2013 №2029 (копія в матеріалах справи) на поточний рахунок ТОВ "Агропромсервіс" було перераховано кошти в сумі 24 293,34 грн., після чого заборгованість Відповідача перед Позивачем обліковується у сумі 10 000 грн.

В зв'язку з тим, що Позивачем в позовній заяві, а в подільшому у заяві про збільшення позовних вимог було зазначено різні суми заборгованості, а Відповідачем надані суду докази існування іншої суми боргу, суд ухвалою від 03.10.2013 зобов'язав сторін провести звірку взаємних розрахунків, акт звірки надати суду.

На вимогу суду 10.10.2013 Відповідач надіслав суду копію акту звірки, підписаного сторонами та скріпленого печатками (оригінал, наданий представником Позивача, оглянуто в судовому засіданні), відповідно до якого сума заборгованості станом на 20.08.2013 становить 10 000 грн.

Представник Позивача в судовому засіданні повідомив, що Відповідачем після порушення провадження у справі було сплачено частину основного боргу у сумі 24 293,34 грн. та станом на момент розгляду справи розмір заборгованості складає 10 000 грн.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

У п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Беручи до уваги акт звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами та визнаний Позивачем в судовому засіданні, суд приходить до висновку, що на час розгляду даної справи між сторонами існувала заборгованість у розмірі 34 293,34 грн. Відповідач під час розгляду справи сплатив Позивачу суму основного боргу в розмірі 24 293,34 грн., а тому в цій частині провадження підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

В частині стягнення основної заборгованості у сумі 10 000 грн. позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. В іншій частині суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Статтею 49 ГПК України встановлено правила розподілу судових витрат за результатами вирішення спору, відповідно до яких у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

В разі якщо зазначені дії є наслідком дій відповідача (погашення боргу після звернення позивача з позовом до суду), то припиняючи провадження у справі, згідно з положеннями частини третьої статті 80 ГПК України суд має вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами (покладення таких на позивача або на відповідача у справі).

Звернення позивача до суду обумовлено порушеннями умов договору саме з боку відповідача, припинення існування спору по стягненню частини основного боргу відбулось через погашення його відповідачем вже після порушення провадження у справі за поданим позовом.

Зважаючи на викладене, суд покладає витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам та в частині припинення провадження на Відповідача. Судові витрати в частині відмови у позові покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. В частині стягнення основного боргу в сумі 24 293,34 грн. провадження у справі припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко", вул.Матросова,10, м.Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область, 37240, код 30382533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромсервіс", вул.Ватутіна,1, с.Привокзальне, Ямпільський район, Сумська область, 41200, код 31284971) 10 000,00 грн. основного боргу та 1 602,51 грн. судового збору.

4. В іншій частині у позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 21.10.2013.

Суддя Плотницька Н.Б.