Рішення

від 15.10.2013 по справі 923/1229/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 р. Справа № 923/1229/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Червоній Т.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Генічеського району Херсонської області в особі генічеської районної державної адміністрації, м. Генічеськ Херсонської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватермал", с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області

про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку

за участі:

прокурора м. Херсона Антонщук С.В., посв. №004810 від 20.09.2013 р.

представників сторін:

від позивача - Лебедєва Н.В. - представник, довіреність №302/04-140/02/13 від 22.03.2013 р.

від відповідача - не прибув

Прокурор Генічеського району Херсонської області в інтересах держави в особі Генічеської районної державної адміністрації (позивач) звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Акватермал" (відповідач) про визнання недійсним договору від 29.03.2010р. про виконання робіт з утримання об'єкта благоустрою - території уздовж автомобільної дороги, укладений між Генічеською районною державною адміністрацією та товариством з обмеженою відповідальністю "Акватермал" та зобов'язання відповідача повернути Генічеській районній державній адміністрації по акту приймання-передачі земельну ділянку - пляжну територію орієнтовною площею 4 га.

Прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позивач підтримав вимоги прокурора та зазначає, що районна державна адміністрація при укладенні спірного договору не мала наміру щодо приховання договору оренди земельної ділянки.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду двічі не з'являвся, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 26.09.2013року направлена відповідачу у встановленому порядку відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року №75 (з подальшими змінами). Доказів які б свідчили про її неотримання до господарського суду не надходило, отже відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Справа розглядається у відповідності до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

На підставі розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 26.11.2009р. №861 "Про благоустрій рекреаційних територій району" 26 березня 2010р. проведено конкурс з відбору осіб (балансоутримувачів) з утримання об'єктів благоустрою рекреаційних територій за межами населених пунктів району.

Розпорядженням голови Херсонської обласної обласної державної адміністрації № 773 від 01.09.10 розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 26.11.2009р. №861 "Про благоустрій рекреаційних територій району" було скасоване, як таке, що суперечить чинному законодавству.

Факт проведення відповідного конкурсу підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з протоколу від 26.03.2010 року № 11.

За результатами конкурсу за TOB "Акватермал" закріплено пляжну територію, уздовж автомобільної дороги Генічеськ-Стрілкове та огородженої території, що належить ТОВ "Термал".

Між Генічеською районною державною адміністрацією та відповідачем 29.03.2010 р. укладено договір про виконання робіт з утримання об'єкта благоустрою, згідно з умовами якого ТОВ "Акватермал" зобов'язалось утримувати об'єкт благоустрою із розташованими на ньому елементами благоустрою, вести бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, а також забезпечувати управління цим об'єктом і нести відповідальність за його експлуатацію згідно з законодавством, а позивач в свою чергу зобов'язався у рамках своїх повноважень надавати відповідачу інформацію та документи, обумовлені відповідними нормативними актами, що регулюють відносини у сфері благоустрою.

Крім того, відповідно до п. 3.2 договору позивач зобов'язався забезпечити ТОВ "Акватермал" пріоритетне право у використанні закріпленої території шляхом надання йому права на розміщення малих архітектурних форм, некапітальних пунктів дрібно-роздрібної торговельної мережі, інших будівель та споруд, рекламних носів тощо.

Прокурор посилаючись на ті обставини, що укладений між Генічеською районною державною адміністрацією та відповідачем договір від 29.03.2010 року з утримання об'єкта благоустрою відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України є удаваним правочином, який спрямовано на приховування договору оренди землі та прокурор зазначає, що спірний договір було укладено на підставі розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 26.11.2009 року № 861 "Про благоустрій рекреаційних територій району", яке скасовано розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 04.09.2010 року №773 "Про скасування розпорядження голови Генічеської районної державної адміністрації від 26.11.2009 року № 861", звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути земельну ділянку.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши їх з нормами чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Спірний договір, як вбачається із преамбули договору, укладений на підставі результатів конкурсного відбору осіб (балансоутримувачів) утримання об'єктів благоустрою рекреаційних територій за межами населених пунктів району.

Таким чином при укладені вказаного договору сторони не могли посилатись на Закон України "Про благоустрій населених пунктів", оскільки п.1 цього Закону передбачає, що благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, тобто він розповсюджує свою дію лише на об'єкти благоустрою лише в межах населених пунктів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

Згідно зі ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, саме невідповідність змісту правочину Цивільному та Господарському кодексам України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства є однією з необхідних умов визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі спірного договору Генічеська районна державна адміністрація передала відповідачу, для благоустрою територію орієнтованою площею 4 га уздовж автомобільної дороги Генічеськ-Стрілкове строком на 49 років, надавши йому право, використовувати цю земельну ділянку в комерційній діяльності, шляхом розміщення на цій території малих архітектурних форм, некапітальних пунктів дрібно - роздрібної торгівельної мережі, інших будівель та споруд, рекламних носіїв тощо.

Відповідно до п.2.12 Постанови Пленуму ВГСУ №11 від 29.05.2013р. якщо в законі не передбачено вид договору, то господарюючі суб'єкти вправі самостійно визначати свої взаємовідносини через договори, що містять елементи різних договорів, і навіть таких, що не передбачені чинним законодавством, але оптимально регулюють їх права і обов'язки. У таких випадках господарському суду необхідно дати оцінку усім умовам договору, з'ясувати законність застосування актів законодавства, елементи яких складають зміст договору, та обставини їх виконання, і, приймаючи рішення, застосувати законодавство, яке відповідає умовам договору та діям сторін й вирішити питання щодо законності частин договору за правилами, що стосуються визнання правочинів недійсними.

Проаналізувавши зміст спірного договору про утримання об'єкта благоустрою, суд дійшов висновку, що оскаржуваний договір містить ознаки договору оренди землі, тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Закону України "Про оренду землі" від 08.09.1999 року N 1019-XIV (зі змінами та доповненнями).

За приписами ст. 15 Закону істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Проаналізувавши наведену норму та спірний договір, суд дійшов висновку, що сторонами не виконано в повному обсязі наведені умови, а саме в спірному договорі сторонами не зазначено: кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки, яка передається в оренду; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку його внесення і перегляду та відповідальності за його несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови збереження стану об'єкта оренди; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" невід'ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом. У разі якщо договором оренди землі передбачається здійснити заходи, спрямовані на охорону та поліпшення об'єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Оскаржуваний договір про надання відповідачу земельної ділянки не містить всіх істотних умов, що передбачені вказаною статтею, а тому повинен бути визнаний недійсним.

Оскільки укладення оскаржуваного договору в частині надання послуг по утриманню території з порушенням норм чинного законодавства встановлено, господарський суд досліджує законність договору в частині надання відповідачу права користування земельною ділянкою.

Оскільки земельна ділянка на якій уздовж автомобільної дороги Генічеськ-Стрілкове, що стала об'єктом оренди, розташований в рекреаційні зоні за межами населеного пункту, то при його укладанні сторонами не дотриманий порядок надання земельних ділянок в оренду, встановлений ст.ст.116, 120, 123, 125 Земельного кодексу України.

Так, згідно ст. 19 Конституції України, ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування, його посадові особи повинні діяти тільки на підставі та в межах повноважень і засобами, які передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що спірний договір з утримання об'єкту благоустрою має укладатися у відповідності до вимог Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Відповідно до ст. 13 згаданого Закону визначено перелік об'єктів, які можуть бути віднесені до об'єктів благоустрою, однак усі об'єкти мають бути розміщені на території населеного пункту. Як витікає із довідки відділу містобудування та архітектури Генічеської райдержадміністрації № 11-01/07-32 від 14.10.13 об'єктом оскаржуваного договору є земельна ділянка площею 4,0 га, що знаходиться на території Щасливцевської сільської ради межами населеного пункту с. Щасливцеве.

Таким чином, зазначена земельна ділянка не може бути об'єктом благоустрою населеного пункту та передаватись у користування на умовах Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Відповідно, при укладенні спірного договору Генічеська райдержадміністрація перевищила свої повноваження. передавши на отримання предмет, який не може бути віднесений до об'єктів благоустрою.

Відповідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок надання земельної ділянки юридичній особі здійснюється відповідно до ст. 12, ч. 2 ст.116, ст.ст. 120, 123, 125 ЗК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ЗК України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою або технічної документацій з землеустрою щодо складання документа, який посвідчує право користування земельною ділянкою.

У абзаці 3 частини 1 статті 1 Закону України "Про землеустрій" наведено визначення терміну "документація з землеустрою", відповідно до якого - це затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та в оренду врегульовано ст. 123 та ст. 124 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 - ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення або формування нових земельних ділянок.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. В такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати розпорядження цією земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається з матеріалів справи, порядок передачі земельної ділянки у тимчасове користування сторонами не дотримано.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до абз. 16 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. № 963-IV (зі змінами та доповненнями) самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

На підставі викладеного та враховуючи той факт, що товариство з обмеженою відповідальністю "Акватермал" доказів передачі йому в установленому порядку у тимчасове користування земельної ділянки, уздовж автомобільної дороги Генічеськ-Стрілкове орієнтованою площею 4 га, не надало, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог і щодо зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку.

Щодо розподілу судових витрат суд керується п. 4.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" в якому зазначено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору.

В зв'язку із задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним на майбутнє договір від 29 березня 2010р. про виконання робіт з утримання об'єкта благоустрою - території уздовж автомобільної дороги, укладений між Генічеською районною державною адміністрацією (75500 Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 24103822) та товариством з обмеженою відповідальністю "Акватермал" (75580, с. Щасливцеве Генічеського району Херсонської області, вул. Набережна,10, код ЄДРПОУ 33879318).

3. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Акватермал" повернути Генічеській районній державній адміністрації (75500 Херсонська область, м. Генічеськ, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 24103822) по акту приймання-передачі земельну ділянку - територію уздовж автомобільної дороги Генічеськ-Стрілкове орієнтовною площею 4,0 га.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Акватермал" на користь держави до Держбюджету на рахунок р/р 31215206783002 банк ГУ ДКСУ в Херсонській області, МФО 852010, ЄДРПОУ 37959779 отримувач платежу УДКСУ у м. Херсоні, - 2294 грн. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.10.2013р.

Суддя Л.М. Немченко