Постанова

від 15.10.2013 по справі 805/13955/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2013 р. Справа № 805/13955/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області

до відповідача Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції

третя особа ОСОБА_2

про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції, третя особа ОСОБА_2 про визнання бездіяльності щодо виконання вимоги від 04.05.2012 року № Ф-275 про стягнення з СПД ОСОБА_2 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 2978 грн. 31 коп., зобов'язання розглянути належним чином заяву від 31.05.2012 року № 4612/02, провести відповідну перевірку майнового стану боржника за місцем проживання та здійснення господарської діяльності, у разі наявності майна накласти арешт на майно боржника у межах суми стягнення, звернутись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України, зобов'язання здійснити усі передбачені законодавством заходи для повного та фактичного виконання виконавчих документів стосовно боржника ОСОБА_2.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем під час знаходження у нього на виконанні виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 2978 грн. 31 коп., не вжиті передбачені законом заходи примусового виконання виконавчих документів, що призвело до порушення інтересів держави в особі Пенсійного фонду України.

Зазначає, що на державного виконавця покладений обов'язок вжити заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії.

Позивач вважає, що зазначене виконавче провадження не закінчене на теперішній час через те, що державним виконавцем не встановлений майновий стан боржника, не здійснений вихід за місцем здійснення підприємницької діяльності та вилучення готівки, не направлена позовна заява до суду щодо обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Враховуючи наведене, вважає, що відповідач своєю бездіяльністю порушує норму закону та просить зобов'язати його вчинити необхідні дії з метою повного та фактичного виконання виконавчих документів.

В запереченнях на позовну заяві відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що на виконанні в ВДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області заборгованості у загальному розмірі 2978 грн. 31 коп. та в межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем здійснювались усі передбачені чинним законодавством заходи примусового виконання виконавчих документів.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяву про розгляд справи за його участю не надали.

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, суд встановив.

06.06.2012 року ВДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження 32939180 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області заборгованості в сумі 2978 грн. 31 коп. на підставі вимоги від 04.05.2012 року № Ф-275 про стягнення з СПД ОСОБА_2 заборгованості зі сплати єдиного внеску.

10.07.2013 року фахівець ВДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції ознайомився з матеріалами виконавчого провадження 32939180, за результатами якого складений протокол ознайомлення зі станом реалізації виконавчого провадження згідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» у Державній виконавчій службі (а.с.13).

Як вбачається з зазначеного протоколу, на час ознайомлення ВДВС Артемівського міськрайонного управління юстиції заходи по примусовому виконанню вимоги від 04.05.2012 року № Ф-275 про застосування до СПД ОСОБА_2 заборгованості з єдиного внеску в сумі 2978 грн. 31 коп. на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області вживав заходи по примусовому виконанню виконавчого документу, а саме, 27.08.2012 року, 25.09.2012 року надсилались запити до органів Державної податкової служби, 25.09.2012 року - до Відділу реєстраційно-екземенаційної роботи, 25.09.2012 року - до БТІ, 25.09.2012 року, 04.07.2013 року - боржнику надсилались виклики державного виконавця (а.с. 13).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить визнати бездіяльність неправомірною та зобов'язати вчинити необхідні дії з метою повного та фактичного виконання виконавчих документів.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.

Щодо вимоги позовної заяви про визнання неправомірною бездіяльності відповідача під час виконання виконавчих документів на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд враховує наступне.

В розумінні ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Пунктом 6 частини 2 зазначеної норми Закону визначено, що підлягають виконанню державною виконавчою службою постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець:

- здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

- надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

- розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання.

Статтею 32 Закону України «Про виконавче провадження» визначені заходи примусового виконання рішень, відповідно до якої заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Згідно п.п. 5.1.1 п. 5.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 року за № 865/4158, звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем у справі, державним виконавцем з часу знаходження на виконанні виконавчих проваджень щодо стягнення з ОСОБА_2 боргу вживались заходи по примусовому виконанню виконавчих документів позивача, передбачені зазначеними нормами чинного законодавства, а саме, неодноразово надсилались запити до органів Державної податкової служби, Відділу реєстраційно-екземенаційної роботи, боржнику надсилались виклики державного виконавця.

Тобто, під час виконання виконавчих документів у спірних взаємовідносинах відповідачем здійснювались заходи щодо примусового виконання виконавчих документів, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», що спростовує довід позивача про бездіяльність державного виконавця, тому суд не вбачає підстав для задоволення позовної заяви в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача вжити певні заходи з примусового виконання виконавчого документу, а саме, розглянути належним чином заяву від 31.05.2012 року № 4612/02, провести відповідну перевірку майнового стану боржника за місцем проживання та здійснення господарської діяльності, у разі наявності майна накласти арешт на майно боржника у межах суми стягнення, звернутись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду ОСОБА_2 за межі України, суд враховує, що вжиття таких заходів виконання виконавчих документів є правом державного виконавця, наданим йому Законом України «Про виконавче провадження», тому суд не вбачає, також, підстав для задоволення позовної заяви в цій частині.

Стосовно вимоги про зобов'язання здійснити усі передбачені законодавством заходи для повного та фактичного виконання виконавчих документів стосовно боржника ОСОБА_2, суд враховує, що Законом України «Про виконавче провадження» встановлений обов'язок державного виконавця вжити усі заходи для виконання виконавчого документу, інші заходи по виконанню вимоги позивача на час звернення до суду відповідачем не вживались, тому суд вважає за можливе зобов'язати державного виконавця вжити усі передбачені законодавством заходи для повного та фактичного виконання виконавчих документів стосовно зазначеного боржника.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. 2, ст. 7-15, ст. 71, ст. 72, ст. 86, ст. 94, ст. 122-154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції, третя особа ОСОБА_2 про визнання бездіяльності неправомірною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Артемівського міськрайонного управління юстиції вжити дієві заходи з примусового виконання вимоги від 04.05.2012 року № Ф-275 про стягнення з СПД ОСОБА_2 заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 2978 грн. 31 коп. на користь Управляння Пенсійного фонду України м. Артемівську та Артемівському районі Донецької області.

В задоволені іншої частини адміністративного позову - відмовити.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Давиденко Т.В.