Постанова

від 16.10.2013 по справі 816/5881/13-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 рокум. Полтава Справа №816/5881/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі судового засідання - Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Трунової Т.В.,

представника відповідача - Задорожнього С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом управління Укртрансінспекції у Полтавській області до відділу державної виконавчої служби Новосанжарського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 про скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Управління Укртрансінспекції у Полтавській області (далі по тексту - позивач, Управління) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відділу державної виконавчої служби Новосанжарського районного управління юстиції (далі по тексту - відповідач, ВДВС Новосанжарського РУЮ) про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 27 серпня 2013 року ВП №36998065, зобов'язання державного виконавця поновити виконавче провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконанні у ВДВС Новосанжарського РУЮ перебувало виконавче провадження №36998065 з виконання виконавчого листа Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року №2а-4300/10/1670 про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державного бюджету України фінансових санкцій в розмірі 1700 грн. Спірною постановою зазначене виконавче провадження закінчено з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" - у зв'язку з ліквідацією Головної державної інспекції на автомобільному транспорті. На переконання позивача вказана постанова є протиправною, оскільки прийнята без врахування всіх фактичних обставин справи, зокрема, щодо здійснення відповідних повноважень новоствореним органом - Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті, функції якого на території Полтавської області здійснює Управління.

Відповідач письмових заперечень на позов до суду не надав.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково просила поновити строк звернення до суду з даним позовом, оскільки такий пропущено з поважних причин.

Представник відповідача в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечував. Пояснив, що спірна постанова є обґрунтованою та правомірною, оскільки при її винесенні державний виконавець керувався приписами Закону України "Про виконавче провадження". Зазначав, що рішення про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем прийнято з огляду на отримані відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про ліквідацію Головної державної інспекції на автомобільному транспорті. У зв'язку з викладеним, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Третя особа, залучена до участі у справі протокольною ухвалою суду від 14 жовтня 2013 року, в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце його проведення повідомлялася належним чином.

Зважаючи на положення статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проведено без участі третьої особи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2010 року у справі №2а-4300/10/1670 задоволено адміністративний позов прокурора Новосанжарського району Полтавської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Полтавській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення фінансових санкцій: стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державного бюджету України фінансові санкції в сумі 1700 грн.

На виконання даного судового рішення 13 січня 2011 року видано виконавчий лист №2а-4300/10/1670 /а.с. 12/.

Вказаний виконавчий лист позивачем неодноразово пред'являвся до виконання у ВДВС Новосанжарського РУЮ.

26 квітня 2013 року виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого листа відкрито /а.с. 36-37/.

01 липня 2013 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (визнання боржника банкрутом) /а.с. 48/.

Разом з тим, начальником ВДВС Новосанжарського РУЮ 27 серпня 2013 року винесено постанову про скасування процесуального документа, якою скасовано вищевказану постанову про закінчення виконавчого провадження від 01 липня 2013 року /а.с. 17/. Підставою для винесення даної постанови стало невірне застосування державним виконавцем положень статті 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас, того ж дня державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №36998065 на підставі пункту 3 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", яким передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва /а.с. 15/.

У якості підстави для винесення даної постанови державний виконавець зіслався на відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 28 травня 2013 року про наявний запис від 13 лютого 2013 року щодо закриття відокремленого підрозділу Головавтотрансінспекції - Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області. З огляду на викладене, державний виконавець дійшов висновку про ліквідацію органу, що є стягувачем за виконавчим листом Полтавського окружного адміністративного суду від 13 січня 2011 року №2а-4300/10/1670, а відтак, наявність передбачених законом підстав для закінчення виконавчого провадження.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При цьому, як пояснила в судовому засіданні представник позивача, про існування спірної постанови Управлінню стало відомо лише 27 вересня 2013 року в ході розгляду Полтавським окружним адміністративним судом адміністративної справи №816/5456/13-а, предметом спору в якій була постанова ВДВС Новосанжарського РУЮ про закінчення виконавчого провадження від 01 липня 2013 року ВП №36998065 /а.с. 16/.

Також представник позивача зазначила, що копію постанови ВДВС Новосанжарського РУЮ від 27 серпня 2013 року ВП №36998065 Управління не отримувало, оскільки державним виконавцем її надіслано на стару адресу Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області (вул. Великотирнівська, 7, м. Полтава, Полтавська область).

Представником відповідача вказані доводи в судовому засіданні не заперечувалися.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази повідомлення позивачем ВДВС Новосанжарського РУЮ про зміну адреси Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області /а.с. 52-54/ та з огляду на не надання відповідачем доказів надіслання копії спірної постанови на нову адресу позивача, суд визнав поважними причини пропуску Управлінням строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання в добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV.

В силу частини першої статті 11 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 49 зазначеного вище Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва.

Матеріалами справи підтверджено, що боржником у ВП №36998065 визначено ОСОБА_3, стягувачем - Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті (далі по тексту - Головавтотрансінспекція).

Натомість, приймаючи рішення про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем вказано на ліквідацію відокремленого підрозділу Головавтотрансінспекції - її Територіального управління у Полтавській області.

Дослідивши в судовому засіданні копію матеріалів виконавчого провадження №36998065 судом встановлено, що відповідно до копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 28 травня 2013 року №16526374, посилання на який, як на підставу для винесення спірної постанови, містяться у мотивувальній частині даної постанови, за пошуковим запитом "код ЄДРПОУ 33643691" в Єдиному державному реєстрі записів не знайдено /а.с. 44/.

Водночас, у матеріалах виконавчого провадження наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 14 травня 2013 року, за змістом якого станом на 14 травня 2013 року Головавтотрансінспекція перебувала в стані припинення підприємницької діяльності /а.с. 45-47/. При цьому, даний витяг містить відомості про те, що відокремлений підрозділ Головавтотрансінспекції - Територіальне управління у Полтавській області (код ЄДРПОУ 33643691) закрито.

Таким чином, доводи, викладені у мотивувальній частині оскаржуваної постанови, не відповідають фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що на виконання пункту 4 статті 7 Указу Президента України від 09 грудня 2010 року №1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року №346 "Про ліквідацію урядових органів" ліквідовано Головавтотрансінспекцію.

Згідно з частиною другою статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року №755-IV юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запис про ліквідацію Головавтотрансінспекції до Єдиного державного реєстру внесено 02 серпня 2013 року.

Як визначено частиною другою статті 81 Цивільного кодексу України, юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Порядок утворення, реорганізації та ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади врегульовано статтею 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17 березня 2011 року №3166-VI.

Відповідно до частини першої даної статті міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Частиною п'ятою вказаної статті передбачено, що міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України /частина сьома статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади"/.

При цьому, як визначено частиною 8 статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", Указом Президента України про ліквідацію міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади визначається орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що ліквідується.

Натомість, ні Указом Президента України від 09 грудня 2010 року №1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади", ані постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2011 року №346 "Про ліквідацію урядових органів" орган виконавчої влади, якому передаються повноваження та функції Головавтотрансінспекції не визначено.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що питання припинення юридичної особи публічного права, на відміну від ліквідації юридичних осіб приватного права, слід розуміти не лише в контексті припинення її майнових зобов'язань, оскільки така особа створювалась для виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.

Відповідно, функції держави не зникають із ліквідацією юридичної особи публічного права, крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, а тому, в будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади, має бути вирішено питання про функціональне правонаступництво юридичної особи публічного права.

У зв'язку з викладеним, суд зауважує, що Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №370/2011 "Питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті.

Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №387/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті.

Згідно з пунктом 1 вказаного Положення Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України. Укртрансінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування.

Порівняльний аналіз завдань та функцій (повноважень) Головавтотрансінспекції та Укртрансінспекції, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2004 року №1190 "Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті" та Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №387/2011 "Про Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті" відповідно, є підставою для висновку про їх ідентичність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що після ліквідації Головавтотрансінспекції її функції фактично виконує Укртрансінспекція.

У свою чергу, викладене є підставою для твердження про перехід до Укртрансінспекції прав та обов'язків Головавтотрансінспекції.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до пункту 7 Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті Укртрансінспекція реалізовує свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2012 року №153 "Про утворення територіальних органів Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті" утворено управління Укртрансінспекції у Полтавській області як юридичну особу публічного права.

04 липня 2012 року відомості про позивача занесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Тобто, управління Укртрансінспекції у Полтавській області (як юридична особа публічного права) фактично є правонаступником прав та інтересів Територіального управління Головавтотрансінспекції у Полтавській області (без права юридичної особи, відокремлений підрозділ Головавтотрансінспекції).

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд вважає, що спірну постанову про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем винесено передчасно, без врахування фактичних обставин справи.

В силу частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене та те, що приймаючи оскаржувану постанову державний виконавець належним чином не з'ясував факт правонаступництва прав та інтересів стягувача у виконавчому провадженні №36998065, суд дійшов висновку про протиправність спірної постанови, у зв'язку з чим така підлягає скасуванню, а позов в даній частині - задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання державного виконавця поновити виконавче провадження, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною першою статті 51 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може регулювати суспільні відносини на майбутнє.

Таким чином, суд не може зобов'язати відповідача вчинити дії, які він зобов'язаний зробити в силу Закону. Крім того, станом на дату розгляду даної справи у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде відмовлятись від виконання таких дій.

А відтак, позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 грн. 21 коп.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов управління Укртрансінспекції у Полтавській області до відділу державної виконавчої служби Новосанжарського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 про скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №36998065, винесену 27 серпня 2013 року відділом державної виконавчої служби Новосанжарського районного управління юстиції.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями відділу державної виконавчої служби Новосанжарського районного управління юстиції (код ЄДРПОУ 34171338) на користь управління Укртрансінспекції у Полтавській області (код ЄДРПОУ 38276876) витрати зі сплати судового збору в розмірі 17 (сімнадцять) гривень 21 (двадцять одна) копійка.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 21 жовтня 2013 року.

Суддя О.О. Кукоба