Ухвала

від 05.09.2013 по справі 9101/195276/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. справа № 2а/0470/9612/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чередниченко В.Є.

суддів: Коршуна А.О. Панченко О.М.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у справі № 2а/0470/9612/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «ТехноНІКОЛЬ» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «ТехноНІКОЛЬ» 15 серпня 2012 року звернулось до суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, згідно якого просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000420220 від 31.07.2012 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказане податкове повідомлення-рішення повинно бути скасоване, оскільки висновки відповідача, викладені у акті № 2022/109/22-206/32944149 від 12 липня 2012 року (далі - акт перевірки), на підставі якого його було прийнято, є безпідставними та необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.07.2012 року № 0000420220.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її до апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки, про недодержання позивачем вимог пункту 5 статті 203 ЦК України в момент вчинення правочинів з ТОВ «Алекс-А ЛТД», які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, які заперечували, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Торгстройінвест» (код ЄДРПОУ 34366845) та ТОВ «Алекс-А ЛТД» (код ЄДРПОУ 33443792) за лютий 2011 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт № 2022/109/22-206/32944149 від 12 липня 2012 року в якому зроблено висновок про порушення позивачем:

- статей 203, 215, 228, 662, 626, 629, 658, 655, 656 ЦК України в частині недодержання в момент

вчинення правочинів вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених при придбанні природного газу у ТОВ «Алекс-А ЛТД».

- п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п.198.1 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього на загальну суму 9295 грн., у тому числі: за березень 2011 року у сумі 9295 грн.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв'язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту березня 2011 року податку на додану вартість в сумі 9294,77 грн. за податковими накладними від 01.02.2011 року № 2 та 13.04.2011 року № 31 виданими ТОВ «Алекс-А ЛТД» (а.с.8-29).

Згідно акту перевірки відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписані за господарською операцією, яка здійснена позивачем на підставі нікчемного правочину з ТОВ «Алекс-А ЛТД», без мети реального настання правових наслідків, оскільки вказане підприємство має стан «місцезнаходження не встановлене», фінансово-господарська діяльність ТОВ «Алекса-А ЛТД» здійснюється за межами правового поля».

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000420220 від 31.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 9295 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн. (а.с. 7).

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення відповідача прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Алекс-А ЛТД» укладено договір купівлі-продажу №27/01/01-ПГ 2011 року від 27.01.2011 року (а.с. 42-44) предметом якого є поставка природного газу. Згідно акта приймання-передачі від 28.02.2011 року до договору № 27/01/01-ПГ 2011 року від 27.01.2011 року ТОВ «Алекса-А ЛТД» передало позивачу вказаний товар (а.с. 45). Поставка зазначеного товару підтверджується актами прийому-передачі природного газу та його транспортування від 28.02.2011 року, актом виконання робіт по транспортуванню від 28.02.2011 року (а.с. 46,47).

Таким чином доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі щодо відсутності первинної документації, що підтверджує транспортування товару є необґрунтованими.

Зауважень щодо наданих позивачем для проведення перевірки реєстрів податкових накладних, видаткових та податкових накладних, договорів журналів - ордерів по рахункам 63, платіжних доручень у відповідача не виникало.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Алекс-А ЛТД», оскільки встановлені обставини справи свідчать про поставку товару, транспортування товару від продавця до покупця, оприбуткування товару покупцем, оплату його вартості, використання у власній господарській діяльності.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що придбавши товар для використання у власній господарській діяльності, та сплативши його вартість, у т.ч. ПДВ у вартості товару, позивач набув право на віднесення сплачених сум ПДВ у вартості товару до складу податкового кредиту підприємства.

Крім того в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відображено наступні обставини -«станом на день підписання акту перевірки ТОВ «Алекса-А ЛТД» має стан «місцезнаходження не встановлено», «фінансово-господарська діяльність ТОВ «Алекса-А ЛТД» здійснюється за межами правового поля».

Виходячи з вищевикладених обставин, перевіряючими зроблено висновок про відсутність реальної можливості у ТОВ «Алекса-А ЛТД» здійснити поставку товарів (робіт, послуг) позивачу.

З цього приводу, суд апеляційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

Між тим відповідачем не було надано суду першої інстанції доказів фіктивності контрагента позивача, або доказів у спростування документів наданих позивачем у підтвердження використання товару (послуг) отриманих від зазначеного контрагента у подальшій своїй господарській діяльності.

Європейський Суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України» зазначив: коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган також посилався на частину 5 статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Тобто, перевіряючими особами в акті перевірки вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі статтею 234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до частини 2 статті 234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Натомість встановлені судом першої інстанції обставини свідчать про те, що між позивачем та ТОВ «Алекса-А ЛТД» укладено вищезазначений договір купівлі-продажу природного газу, при укладенні якого його сторонами було погоджено усі істотні умови, договір укладено у письмовій формі, як того вимагає цивільне законодавство, і він спрямований на встановлення правовідносин, в контексті статті 626 ЦК України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

Згідно пункту 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак відповідач зазначеного обов'язку не виконав, правомірність свого рішення не довів.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у справі № 2а/0470/9612/12 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбачені статтею 212 КАС України.

Головуючий: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко