Ухвала

від 03.10.2013 по справі 826/6096/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6096/13-а ( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

03 жовтня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС - Піскуна Ігоря Олександровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Робікон» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідачем спірне податкове-повідомлення-рішенняприйнято з порушенням вимог податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2013 року задоволено вказаний позов. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС від 14 грудня 2012 року № 0014412202.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС - Піскун Ігор Олександрович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволення даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києві податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВФ «Робікон» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ДП «Робикон» за період з 01.11.2011 року по 30.11.2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 1104/22-2/32825921 від 29.11.2012 року, за змістом якого відповідачем встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість за листопад 2011 року на загальну суму 161968,00 грн., в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 Декларації) на загальну суму 161968,00 грн., в тому числі: за листопад 2011 року - 161968,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0014412202 від 14 грудня 2012 року, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 161968,00 грн.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обгрунтованими.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що приводом для висновків відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства стали матеріали акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ДП «Робикон» щодо підтвердження господарських відносин платника податків за листопад 2011 року від 12.09.2012 року, наявність якого і стало підставою для здійснення перевірки позивача.

З акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ДП «Робикон», а також з акту перевірки позивача вбачається, що вказаний контрагент позивача не має основних фондів, відсутній за місцезнаходженням, кількість працюючих - 1 особа, податковий кредит сформований за рахунок ТОВ «ОНІКС КОМПАНІ ЛТД», яке є фіктивним підприємством.

Враховуючи наведені обставини, відповідач прийшов до висновку про здійснення діяльності ДП «Робикон» поза рамками правового поля, у зв'язку з чим правочини, укладені цим підприємством є нікчемними, податкові накладні є такими, що не мають юридичної сили, тому позивачем неправомірно віднесено суми податкового кредиту з ПДВ на підставі таких податкових накладних.

Проте, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про критичне сприйняття таких висновків, в зв'язку з чим звертає увагу на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції між позивачем і ДП «Робикон» укладено договір поставки № 04-09 від 27.04.2009 року, у зв'язку з яким на адресу позивача поставлено різні деталі згідно із специфікаціями та виписано відповідні податкові накладні.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем також було надано до суду копії актів звірки взаєморозрахунків, специфікації за весь період господарських взаємовідносин з ДП «Робикон», видаткові накладні та податкові накладні.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом першої інстанції було досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Крім цього, судом першої інстанції було встановлено, що на час виписки податкових накладних ДП «Робикон» було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Також колегія суддів не може взяти до уваги висновки акту перевірки щодо відсутності у ДП «Робикон» необхідних умов для здійснення господарської діяльності, оскільки такі висновки не підтверджені відповідними доказами. Більше того, в акті перевірки не міститься будь-яких посилань на такі докази, а самі доводи податкового органу базуються на акті про неможливість проведення зустрічної звірки, яка фактично не відбулася, первинні документи не досліджувались.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС - Піскуна Ігоря Олександровича - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.