Ухвала

від 01.10.2013 по справі 2а/1570/178/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2013 р.Справа № 2а/1570/178/2011

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Колесниченко О. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Шляхтицького О.І.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М

за участю апелянта ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС- Ілечко П.М. Ідрисової І.А.

представника позивача ТОВ «Новопласт» - Грабовського О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року по адміністративній справі за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Новопласт» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000462300/3 від 02.12.2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000472300/0 та №0000482300/1 від 15.07.2010 року. -

В С Т А Н О В И Л А:

Підприємство з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Новопласт» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000462300/3 від 02.12.2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000472300/0 від 23.04.2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000482300/1 від 15.07.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем було неправомірно та всупереч нормам діючого законодавства прийняті повідомлення-рішення №0000462300/3 від 02.12.2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000472300/0 від 23.04.2010 року та №0000482300/1 від 15.07.2010 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року адміністративний позов підприємства з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Новопласт»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000462300/3 від 02.12.2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000472300/0 та №0000482300/1 від 15.07.2010 року -задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № №0000462300/3 від 02.12.2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000472300/0 та №0000482300/1 від 15.07.2010 року, прийняті державною податковою інспекції у Малиновському районі м. Одеси.

Не погоджуючись з постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та судом не в повній мірі з'ясовані обставини, що мають значення для вирішення справи, у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та винести нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень від 12.03.2010 року №146/23-10, від 30.03.2010 року №219/23-10 виданих державною податковою адміністрацією в Одеській області спеціалістами податкової інспекції згідно із п.1 ч.1 ст.11 1 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка фінансово -господарської діяльності з питань дотримання підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Новопласт»вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевірка проводилась з 17.03.2010 р. по 06.04.2010 р. Термін проведення перевірки продовжувався з 26.11.2009 р. по 06.04.2010 р. на підставі наказу ДПА в Одеській області від 30.03.2010 № 632.

За результатами перевірки був складений акт про результати виїзної перевірки підприємства з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Новопласт», код ЄДРПОУ 32726855, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р. від 12.04.2010р. № 191/23-10/32726855.

Перевіркою було встановлено порушення підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Новопласт»: 1) вимог п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 246 229,00 грн., у тому числі: в 1 кварталі 2008 р. - 124 881 грн.; в 2 кварталі 2008 р. - 179 625 грн. ; в 3 кварталі 2008 р. - 166 165 грн.; в 4 кварталі 2008 р. - 170 219 грн.; в 1 кварталі 2009 р. - 75 088 грн.; в 2 кварталі 2009 р. - 139 856 грн.; в 3 кварталі 2009 р. - 225 723 грн.; в 4 кварталі 2009 р. - 164 672 грн.; 2) вимог пп.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами і доповненнями, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 52 218 грн., в тому числі: в січні 2008 року - 1592 грн.; в квітні 2008 року - 4000 грн.; в червні 2008 року - 16417 грн.; в липні 2008 року - 17527 грн.; в серпні 2008 року - 11877 грн.; в жовтні 2008 року - 805 грн.; 3) ст.1, п.1, ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР із змінами і доповненнями, в результаті чого підприємством не проведено через реєстратор розрахункових операцій від реалізації продукції не власного виробництва на загальну суму 16830 грн.; 4) п.1 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1996 р. №98/96-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством здійснювалась торгівельна діяльність без придбання патенту на здійснення торгівельної діяльності; 5) вимог пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року № 889-IX, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 817,50 грн.

За результатами планової виїзної перевірки згідно Акту від 12 квітня 2010 р. № 191/23-10/32726855 відповідачем були прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000462300/3 від 02.12.2010 р. про визначення суми грошового зобов'язання у розмірі 1 869 344,00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств, з яких 1 246 229,00 грн. за основним платежем та 623 115,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування №0000482300/0 від 23.04.2010 р. у сумі 21,00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування та норм регулювання обліку готівки №0000472300/0 від 23.04.2010 р. у сумі 84150,00 грн., рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000482300/1 від 15.07.2010 року

Не погодившись з прийнятими відповідачем рішеннями, підприємство з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Новопласт»звернулось до суду з метою їх оскарження із даними позовними вимогами.

Також судом першої інстанції встановлено, що вищезгаданою перевіркою встановлено, що підприємство з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Новопласт» в періоді, що перевірявся списувались залишки сировини та матеріалів, що акумулювались на рахунку 201 «Сировини та матеріали» у зв'язку із виробництвом виробів із пластмас на рахунок 23 «Виробництво».

З акту перевірки вбачається, що в період з 01.01.2008 по 31.12.2009 року підприємством списано у виробництво сировини та матеріалів на загальну суму 4 991 238 грн., в тому числі по періодах: в 1 кварталі 2008 року 419 277 грн.; в 2 кварталі 2008 року 761 227 грн.; в 3 кварталі 2008 року 623 464 грн.; в 4 кварталі 2008 року 776 023 грн.; в 1 кварталі 2009 року 285 400 грн.; в 2 кварталі 2009 року 709 531 грн.; в 3 кварталі 2009 року 796 035 грн.; в 4 кварталі 2009 року 620 281 грн.

В ході перевірки також встановлено, що обладнання, необхідне для виробництва готової продукції (Машини »у кількості 6 шт., пресформи, необхідні для виливання готової продукції, станки та інше устаткування, необхідне для здійснення процесу виробництва та виготовлення готової продукції») в періоді з 01.01.2008 по 31.12.2009 року в експлуатацію не введено, а рахувалось по рахунку 1521 «Придбання основних засобів». У зв'язку з чим, на думку податкового органу, вищевказане обладнання не являлось основними виробничими фондами та не могло використовуватись в виробничому процесі. Інші основні засоби, необхідні для здійснення процесу виробництва, на балансі підприємства відсутні. Договорів оренди іншого устаткування, необхідного для здійснення процесу виробництва виробів із пластмаси до перевірки не надавалось. До перевірки підприємством також не надано калькуляцію собівартості виготовляємої продукції, норми витрат сировини, матеріалів та енергоресурсів по всіх рецептурах на одиницю продукції.

У зв'язку із викладеним, податковим органом був зроблений висновок про те, що на підприємстві не організовано процес виробництва виробів із пластмас ( відсутні основні фонди (обладнання) введені в експлуатацію, необхідні для здійснення процесу виробництва та відсутні технічні умови для здійснення процесу виробництва).

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України ««Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до ст. 3 цього ж Закону Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Так, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються: Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Для виробників сільськогосподарської продукції, визначених статтею 14 цього Закону, норми цього пункту застосовуються для податкового періоду, що дорівнює дванадцяти календарним місяцям, починаючи з 1 липня поточного звітного (бюджетного) року.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Згідно з п. 1.43 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (далі Положення № 246) затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку, яким передбачено, що для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема, товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою подальшого продажу. (п.6 Положення № 246).

Пунктом 8 Положення № 246 передбачено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (витрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів); інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Відповідно до п. 14 Положення № 246 (стандарт) бухгалтерського обліку не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Мінфіну від 27.04.2000 № 92 є визначення поняття основних засобів та об'єкту основних засобів.

Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Об'єкт основних засобів - це: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що наказом від 31.12.2007 року № 34 Директора підприємства з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Новопласт»«Про утворення комісії по введенню експлуатацію об'єктів основних фондів», була створена комісії по введенню в експлуатацію об'єктів основних фондів: 1. машини SЧS2500/2150 ». 3. машини SЧS3300/2150 » 3. машини SЧS3300/2150 » 4. машини SЧS3300/2150 ». 5. машини SЧS24400/2150 » 6. машини SЧS5500/2150 ». Введення в експлуатацію зазначених об'єктів відповідно до зазначеного наказу -з 01.01.2008 року. (т. 3 а.с.88).

Судом першої інстанції встановлено,що обладнання, необхідне для виробництва виробів із пластмаси підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Новопласт»було прийнято в експлуатацію відповідно до наданих позивачем належним чином завірених копії актів прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів с 31.12.2007 року 31.12.2008 року. ( т. 3 а.с. 131 - 170), що спростовує доводи податкової інспекції про те, що обладнання, необхідне для виробництва готової продукції, в тому числі Машини »у кількості 6 шт. в періоді з 01.01.2008 по 31.12.2009 року в експлуатацію не були введені, у зв'язку із чим позивачем правомірно рахувалось по рахунку «Придбання основних засобів».

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що на підтвердження факту виробництва товарів із пластмаси в періоді , що перевірявся, підприємством була надана кінцева калькуляція вартості виготовляємої продукції за період з 31.08.2008 року по 31.12.2009 року ( т. 1 а.с. 170-245, т. 2 а.с. 1- 250, т. 3 а.с. 1-87), наказ щодо поставки продукції на серійне виробництво від 10.11.2007 року № 33, наказ щодо встановлення амортизаційних норм основних засобів (т. 3 а.с. 89-90).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавств, завтрердженого Наказом податкової адміністрація від 10.08.2005 № 327, Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п. 2.3.2. цього ж Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Колегія судді погоджується з позицією суду першої інстанції, що з акту перевірки не вбачається, на підставі яких первинних документів відповідачем був зроблений висновок, що підприємством в порушення норм п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в період з 01.01.2008 по 31.12.2009 року списано у виробництво сировини та матеріалів на загальну суму 4 991 238 грн., не викладений зміст самого порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, в той час позивачем факт віднесення витрат на виробництво товарів із пластмаси підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат. Акти приймання-передачі основних засобів, кінцева калькуляція вартості виготовляємої продукції, наказ щодо поставки продукції на серійне виробництво від 10.11.2007 року № 33 та наказ щодо встановлення амортизаційних норм основних засобів, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат вказані витрати повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що відповідач встановивши розбіжності не здійснив їх детальний опис та не зазначив, на підставі чого зробила висновок, що підприємством в порушення норм п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» списувались залишки сировини та матеріалів, що акумулювались на рахунку 201 «Сировини та матеріали»у зв'язку із виробництвом виробів із пластмас на рахунок 23 «Виробництво».

Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Частиною 8 ст.19 Господарського кодексу України передбачено, що усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Як відомо, зловживання правом - здійснення суб'єктивного цивільного права з порушенням можливих меж його дії. Передбачені законом положення, що визначають міру можливої поведінки, і є межами (рамками) дії суб'єктивного цивільного права. За ч.3 ст.13 ЦКУ не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що позивачем здійснювався облік приросту (убутку) товарних запасів згідно п. 5.9. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», який встановлює, що платник податку повинен вести облік приросту (убутку) балансової вартості товарів на складах, при чому витрати на їх придбання, поліпшення, зберігання, перетворення включаються до складу валових витрат. Таке правило також містить у собі п. 5.2.1. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», закріплюючи, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції. Облік приросту здійснювався відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку. У зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення №0000462300/3 від 02.12.2010 року про визначення суми грошового зобов'язання у розмірі 1 869 344,00 грн. з податку на прибуток приватних підприємств, з яких 1 246 229,00 грн. за основним платежем та 623 115,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, підлягає скасуванню.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо ріщення відповідача про застосування штрафних санкцій виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що встановлені під час перевірки порушення підприємством з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Новопласт»норм Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Закону України «Про патентування деяких видів господарської діяльності»мали місце в квітні 2008 року, застосування штрафної санкції податковим органом в 2010 року, тобто з порушенням строків встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 200,206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року по адміністративній справі №2а/1570/178/2011 за позовом підприємства з іноземними інвестиціями у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Новопласт» до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0000462300/3 від 02.12.2010 року, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000472300/0 та №0000482300/1 від 15.07.2010 року, - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 02 жовтня 2013 року

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Шляхтицький О.І.

Семенюк Г.В.