Ухвала

від 10.10.2013 по справі 820/4931/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 р.Справа № 820/4931/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання - Городової А.О.,

за участю представників сторін:

позивача - Зубова В.М., Абдулаєв Е.Ш.,

відповідача - Нартова М.М., Калініна О.О., Лундіна С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. по справі № 820/4931/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал-2" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківметал-2", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби (надалі відповідач), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС від 22.02.2013р.№0000034801, № 0000014801, №0000044801.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал-2" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові міжрегіонального головного управління міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби №0000014801 та №0000044801 від 22.02.2013 року. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківметал-2", пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом - 01882999 (т. 1 а.с.13-14).

Підприємство взято на податковий облік 27.09.2011р. за номером 10810, на теперішній перебуває на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові міжрегіонального головного управління міндоходів. Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_2 серії НОМЕР_1 підприємство є платником ПДВ ( т. 1 а.с. 15).

На підставі направлень, виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Харкові ДПС №657 від 27.12.2012р. ОСОБА_6, завідувачем сектору податкового контролю відділу податкового супроводження підприємств медичної та хімічної промисловості СДПІ ВПП у м.Харкові ДПС, радником податкової служби III рангу, №656 від 27.12.2012р. ОСОБА_7 завідувачем сектору податкового контролю відділу податкового супроводження підприємств медичної та хімічної промисловості СДПІ ВПП у м.Харкові ДПС, радником податкової служби III рангу, №659 від 27.12.2012р. ОСОБА_8, головним державним податковим ревізором інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі СДПІ ВПП у м.Харкові ДПС, інспектором податкової служби I рангу, №658 від 27.12.2012р. ОСОБА_9, головним державним податковим ревізором інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі СДПІ ВПП у м.Харкові ДПС, інспектором податкової служби I рангу, №660 від 27.12.2012р. ОСОБА_10, головним державним податковим ревізором інспектором відділу податкового супроводження підприємств торгівлі СДПІ ВПП у м.Харкові ДПС, інспектором податкової служби I рангу, № 661 від 27.12.2012р. ОСОБА_11, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контролю за операціями у сфері ЗЕД СДПІ ВПП у м.Харкові, радником податкової служби III рангу, згідно із пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, наказу СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові ДПС від 10.12.2012р №648 та відповідно до плану графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання, проведена документальна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал-2" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. - по 30.09.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.09.2012р. відповідно до затвердженого плану перевірки.

Результати перевірки оформлені актом № 60/48.1/01882999 від 08.02.2013р. (т.1, а.с.22-114)

За висновками, викладеними у вказаному вище акті перевірки (т.1, а.с. 112 стор. акту 91), відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п.п. 5.3.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР зі змінами і доповненнями та пп.153.2.6 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, на суму 3321160,00грн. у тому числі: за 1 квартал 2010р. на суму 47 625 грн., за 2 квартал 2010 р. на суму 250 344 грн., за 3 квартал 2010 р. на суму 378 887 грн., за 4 квартал 2010 р. на суму 452 125 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 311 930 грн., за 2 квартал 2011 р. на суму 278 466 грн., за 3 квартал 2011 р. на суму 327 685 грн., за 4 квартал 2011р. на суму 446 136 грн., за 1 квартал 2012 р. на суму 270 735 грн., за 2 квартал 2012 р. на суму 345 368 грн., за 3 квартал 2012 р. на суму 211 859 грн.;

- п.п.7.4.1. п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 85 231 грн., у тому числі по періодах: липень 2010 р. - 19 691грн., серпень 2011 р. - 350 грн., січень 2012 р. - 65 190 грн.;

- п.п.271.1.1 п.271.1 ст.271. п.287.7 ст.287 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями, а саме: занижено плату за землю за земельні ділянки, що знаходяться під наданими в оренду будівлями та спорудами (їх частинами), що призвело до заниження земельного податку на суму на 5962,44 грн., у тому числі: за 2011 рік у сумі 3810,74 грн., за 2012 рік (перевіряємий період січень-вересень) у сумі - 2151.70 грн.

- п. 176.2 (б) ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), п.3.2, п.3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020 та (реєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 року за № 46/18784. подано податковий розрахунок по формі 1-ДФ за 2 квартал 2011 року з недостовірними відомостями та не в повному обсязі, не враховано дохід виплачений під ознакою " 157" на суму 1 1057.28 грн.;

- пп.2.11 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", затвердженого Постановою Правління Національного банку від 15.12.2004р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року № 40/10320 із змінами і

доповненнями, а саме: перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки на загальну суму виданих під звіт коштів 7 527 500,00 грн.

З посилання на даний акт перевірки, 22.02.2013р. податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000034801, яким підприємству нараховане грошове зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на суму 6977, 71 грн., з яких 5962, 44 грн. - основний платіж та 1015,27 грн. - фінансові санкції (т. 1, а.с. 16);

- 0000014801, яким підприємству нараховане грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 160538, 75 грн., з яких 85231,00грн. основний платіж та 21307,75грн. - фінансові санкції (т.1, а.с. 18);

- №0000044801, яким підприємству нарахована фінансова санкція (штраф) у розмірі 1881875,00грн. (т.1, а.с. 20).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині скасування податкових повідомлень рішень СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС від 22.02.2013р. № 0000014801, виходив з того, що укладені позивачем правочини є дійсними, виконаними сторонами в повному обсязі, без претензій та зауважень, не ким не оскаржені та у судовому порядку не визнані не дійсними, матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту.

А задовольняючи позов в частині скасування податкових повідомлень рішень СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС від 22.02.2013р. №0000044801, виходив з того, що підстав для застосування до підприємства штрафних фінансових санкцій у відповідача не було.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 60/48.1/01882999 від 08.02.2013р. підставами для висновку про завищення податкового кредиту та винесення податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013р. № 0000014801, став висновок податкового органу про те, що правочини укладені від імені ТОВ "Харківметал-2" з ТОВ "Інтербізнесконсалтінг", ТОВ "Сервер-21" та ТОВ "ТК С.В.С.-2006" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у перевіреному періоді позивач - ТОВ "Харківметал-2", мав господарські взаємовідносини з підприємствами: ТОВ "Інтербізнесконсалтінг", ТОВ "Сервер-21" та ТОВ "ТК С.В.С.-2006".

Так, ТОВ "Харківметал-2" (покупець) був укладений договір купівлі - продажу від 23.08.2011р. № 23-08/1 з ТОВ "Сервер-21" (продавець), код ЄДРПОУ: 33674452, на придбання металопродукції в асортименті (т.1, а.с. 162)

Реальність виконання вказаного договору підтверджується приєднаними до матеріалів справи: податковою накладною № 42 від 30.08.2011р. на загальну суму 325951, 67 грн., накладними від 30.08.2011р. № РН-23-08/01, № 1АДМ000986, видатковою накладною № 12ХМ029050 від 01.09.2011р. (т. 1, а.с. 164 -166, 168-169).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи свідчить платіжне доручення № 58 від 22.09.2011р. на суму 391142, 00 грн. ( т.1, а.с.167).

В подальшому отримана позивачем металопродукція була реалізована ВАТ "Турбоатом", що підтверджується ТТН № 12 ХМ029050 від 02.09.2011р., податковою накладною № 43 від 01.09.2011р., платіжними дорученнями № 7328 від 21.09.2011р. та № 7322 від 21.09.2011р. (т.1, а.с. 170-173).

Між ТОВ "Харківметал-2" (клієнт) та ТОВ "Інтербізнесконсалтінг" (компанія), код ЄДРПОУ: 25274023, укладено договір про надання послуг № 125/2/2011 від 01.02.2011р., за яким компанія зобов'язується надати клієнту послуги з інформатизації методом надання індивідуального доступу до інформації, а клієнт зобов'язується сплачувати компанії абонплату за використання робочих місць на умовах визначених договором. (т.1, а.с. 149-150).

Реальність виконання даного договору підтверджується податковою накладною від 25.08.2011р.№23 на суму з ПДВ 2100,00грн.(т.1 а.с.151), платіжним дорученням від 25.08.2011р. № 1680 на суму 2100,00грн (т.1 а.с. 152) та актами виконаних робіт від 31.10.2011р. № 274/1, від 01.02.2011р. №274/2, №274/3, № 274/4, №274/5, №274/6 та №274/7. (т.1 а.с. 153-159).

Між ТОВ "Харківметал-2" (продавець) та ТОВ "ТК С.В.С.-2006" (продавець), код ЄРПОУ: 34583597, був укладений договір купівлі-продажу №01.10/49/1 від 05.01.2010р. (т.1 а.с.174), за яким ТОВ "ТК С.В.С.-2006" (продавець) зобов'язується передати у власність товар, кількість, якість, асортимент, ціна та інші характеристики визначаються у специфікаціях або рахунках - фактурах до договору, а ТОВ "Харківметал-2" (покупець) зобов'язується прийняти товар та сплатити його грошову суму, визначену договором. (т.1 а.с.174).

Реальність здійснення умов вказаного вище правочину підтверджується податковою накладною від 20.07.2010р. № 175 на загальну суму з ПДВ 118148,60грн. (т.1, а.с. 177), видатковою накладною від 28.07.2010р. № 12ХМ026015 на суму 156879,27грн. ( т.1, а.с.182), прибутковою накладною від 20.07.2010р. № 1АДМ000991 на суму 118148,59грн.(т.1 а.с.180), платіжним дорученням № 1423 від 16.07.2010р. на суму 118880,00грн., №466 від 21.07.2010р. на суму 731,41грн. (т.1 а.с. 178-179).

В подальшому отриманий позивачем товар був реалізований зі складу підприємствам: "Агро-Дарина" СП ТОВ, СК "Мегабуд", ПП "Будсістемс", ВП "Технолог", ТОВ "Привод", ТОВ "Вентиляторний завод Укрвентсистем", що підтверджується належно оформленими накладними, податковими накладними, ТТН, довіреностями на отримання товару, виписками банку (т.1 , а.с. 181 - 228).

Суд першої інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, а суд апеляційної інстанції погодився, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції робиться висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Так, наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Вищезазначені норми до набрання чинності 01 січня 2011 року Податкового кодексу України були закріпленні і у Законі України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів зазначає, що ані в суді першої інстанції ані в суді апеляційної інстанції, Відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення- рішення. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт) у своїх контрагентів відповідач не подав.

З огляду на викладене, суд першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність висновків відповідача стосовно порушення позивачем вимог п.п.7.4.1. п.п. 7.4.4, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР зі змінами та доповненнями та п. 198.1, п. 198.3. п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями.

Також, колегія судів зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем ані в суді першої інстанції так ані в суді апеляційної інстанції не було доведено наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на проведенні заходи податкових інспекцій на обліку в яких знаходиться контрагенти позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювались, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Разом з тим, колегія судів зазначає, що підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 22.02.2013р. №0000044801 стало встановлення відповідачем порушення пп.2.11 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", зареєстрованого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004р. № 637.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 60/48.1/01882999 від 08.02.2013р. підставами для висновку про перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки на загальну суму виданих під звіт коштів 7 527 500,00 грн, став висновок податкового органу про те, що грошові кошти були повернуті до каси підприємства 04.04.2011 р., тобто на 3 робочий день з дня отримання готівки, що і є перевищенням строків.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, відповідно до наказу № 134 від 31.12.2010р. за підписом директора ТОВ "Харківметал -2" - про заходи по організації оптової торгівлі сільгосппродукції, з метою стабілізації та розвитку економіки підприємства, а також освоювання нових перспектив підприємства та в порядку проведення експерименту, головному бухгалтеру та заступнику директора з комерційних питань наказано розробити бізнес - план по здійсненню оптової торгівлі сільгосппродукції (т.2, а.с. 76), а також сам бізнес - план компанії (т.2, а.с. 83-96).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 30.06.2011р. № 1АДМ000001, директору підприємства Рибальченку І.М. відповідно до виданого по підприємству наказу № 85 від 30.06.2011р., були видані під звіт 2250000, 00 грн. на господарські потреби по закупці сільгосппродукції (т. 2, а.с. 77-78).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 31.03.2011р. № 12ХМ000163, директору підприємства Рибальченку І.М. відповідно до виданого по підприємству наказу № 44 від 31.03.2011р., були видані під звіт 1890000, 00 грн. на господарські потреби по закупці сільгосппродукції (т. 2, а.с. 79-80).

Відповідно до видаткового касового ордеру від 30.09.2011р. № 12ХМ000495, директору підприємства Рибальченку І.М. відповідно до виданого по підприємству наказу № 125 від 23.09.2011р., були видані під звіт 3387500, 00 грн. на господарські потреби по закупці сільгосппродукції (т. 2, а.с. 81-82).

Тобто грошові кошти були видані з каси підприємства під звіт на господарські потреби по закупці сільгосппродукції.

Згідно з п. 2.11 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на інші виробничі (господарські) потреби на строк, не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

На підставі зазначеного колегія робить висновок, що строк повернення коштів, які були видані з каси підприємства під звіт на господарські потреби по закупці сільгосппродукції, не перевищує 10 робочих днів, як то і передбачає п. 2.11 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" № 637.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2013р. по справі № 820/4931/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П’янова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 14.10.2013 р.