Рішення

від 17.10.2013 по справі 924/1232/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" жовтня 2013 р.Справа № 924/1232/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Виноградова В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький

до приватного підприємства "Дентал Плюс Поділля" м. Хмельницький

про стягнення 854,34 грн., з яких 780,89 грн. основного боргу, 12,77 грн. 3% річних, 60,68 грн. пені

за участю представників сторін:

від позивача: Прокопова Т.В. за довіреністю №2170/02 від 29.08.2013 року

від відповідача: не з'явився

встановив: позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.10.2013 року, 854,34 грн., з яких 780,89 грн. боргу за надані послуги з теплопостачання і згідно договору на постачання теплової енергії №2038/565 від 14.10.2013р., 12,77 грн. 3% річних, 60,68 грн. пені, посилаючись на умови договору № 2038/565 від 14.10.2013 р., ст.ст. 193, 198, 231, 232 ГК України, ст. 625 ЦК України.

Повноважний представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов з документальним обґрунтуванням своїх доводів не подав, про причини неявки та неподання доказів не повідомив. При цьому відповідач був належним чином повідомлений про судовий розгляд спору, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 26.09.2013р. та 09.10.2013р.

З огляду на викладене, відповідно до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між міським комунальним підприємством „Хмельницьктеплокомуненерго" (Енергопостачальна організація) та приватним підприємством "Дентал Плюс Поділля" (Споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії від 14.10.2008р. №2038/565, за умовами якого Енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1.1. договору).

Кількість і обсяги теплової енергії визначаються в додатку №1 до договору, який є невід'ємною частиною договору і поновлюється в залежності від зміни характеристики тепловикористовуючого об'єкта виробничої діяльності споживача тощо. У додатку №1 до договору сторони передбачили постачання тепла у стоматологічний кабінет по вул. Старокостянтинівське шосе, 17/1, кв. 89, площею 41,8 кв.м.

Відповідно до р. 6 договору, розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем наступним чином: попередня оплата в розмірі 50% розрахункової місячної норми теплової енергії до 15 числа поточного (розрахункового) місяця; остаточні розрахунки проводять до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 3.2.2. договору, на споживача покладено обов'язок оплачувати послуги в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 7.2.3. договору передбачено відповідальність споживача за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Договір набуває чинності з 14.10.2008р. та діє до 14.10.2009р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Договір підписаний представниками та скріплений печатками сторін. Доказів про припинення договору суду не подано.

Позивачем за період березень - серпень 2013р. за надані послуги теплопостачання, виставлялись відповідачу рахунки на оплату послуг, всього на суму 2994,12 грн. Відповідач частково оплатив надані послуги, утворивши станом на 01.09.2012р. борг в сумі 2102,18 грн., що підтверджується поданим розрахунком, довідкою про оплату за надані послуги. Крім того, відповідачем 17.09.2013р. та 03.10.2013р. було здійснено оплату на загальну суму 1321,29 грн. Заборгованість відповідача за надані послуги з теплопостачання склала 780,89 грн.

Оскільки відповідач не сплатив борг в самостійному порядку, позивач просить стягнути з відповідача 780,89 грн. основного боргу, 12,77 грн. - 3% річних, 60,68 грн. - пені.

Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності судом враховується таке:

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір про постачання теплової енергії від 14.10.2008 року №2038/565.

Відповідно ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Аналогічні положення містить ст. 275 ГК України.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надавав відповідачу послуги з теплопостачання, виставляв відповідні рахунки на оплату теплової енергії, однак відповідач своєчасно та в повному обсязі свої договірні зобов'язання щодо оплати наданих послуг з теплопостачання не виконав, утворивши заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 780,89 грн. Доказів про оплату боргу суду не подано. Тому позовні вимоги щодо стягнення 780,89 грн. боргу необхідно задовольнити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 12,77 грн. нарахованих за період з квітня 2013р. по серпень 2013р. згідно поданого розрахунку.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних судом встановлено, що останні нараховано в межах можливого розміру, а тому вимога про їх стягнення підлягає задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 60,68 грн. пені нарахованої згідно поданого розрахунку.

Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548, Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст.3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2.3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачується пеня в розмірі 0,5% належної до оплати суми за кожен день прострочення.

Проаналізувавши поданий позивачем розрахунок пені, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно, з врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" нараховано відповідачу 60,68 грн. пені.

З огляду на вищенаведене, враховуючи приписи ст. 33 ГПК України в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позовні вимоги заявлені правомірно, є обґрунтовані та підлягають задоволенню. Доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подано.

Відповідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з вини останнього. При цьому судом враховується п. 4.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, 82, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький до приватного підприємства "Дентал Плюс Поділля" м.Хмельницький про стягнення 854,34 грн., з яких 780,89 грн. основного боргу, 12,77 грн. 3% річних, 60,68 грн. пені задовольнити.

Стягнути приватного підприємства "Дентал Плюс Поділля" м. Хмельницький, Старокостянтинівське шосе, буд. 17/1, квартира 89 (код 36171277) на користь комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" м. Хмельницький, вул. Пересипкіна 5 (код 03356571) 854,34 грн. (вісімсот п'ятдесят чотири грн. 34 коп.), з яких 780,89 грн. (сімсот вісімдесят гривень 89 коп.) боргу, 12,77 грн. (дванадцять гривень 77 коп.) 3% річних, 60,68 грн. (шістдесят гривень 68 коп.) пені, 1720,50 грн. (одну тисячу сімсот двадцять гривень 50 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 18. 10.2013 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (м. Хмельницький, вул. Пересипкіна 5); 3,4 - відповідачу (м. Хмельницький, вул. Довженка 1, кв. 142; м. Хмельницький, вул. Старокостянтинівське Шосе 17/1, кв. 89) відпов. рек. з пов. про вруч.