Рішення

від 16.10.2013 по справі 760/15153/13-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа 2-4509/13 760/15153/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 р. Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Кушнір С.І.

при секретарі Загородній І.С., Глушко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція охорони та безпеки «ГРИФ» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 15.07.2013 р. звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1147 грн., грошової вихідної допомоги в розмірі 3441 грн. та середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум при звільненні, посилаючись на те, що 10.04.2012 р. був прийнятий на посаду охоронника в Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція охорони та безпеки «ГРИФ». 18.03.2013 р. позивачем було подано заяву про надання щорічної відпустки з 15.04.2013 р. Виявилось, що у відпустці було відмовлено без пояснень причин. 15.04.2013 р. позивачем було подано заяву про звільнення, а 16.04.2013 р. звільнено за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. При звільненні не було видано компенсацію за невикористану відпустку та вихідну допомогу в розмірі 3441 грн., відповідно до ст.44 КЗпП України. Відповідач відповідно до ст.117 КЗпП України повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки виплати.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти позову, зазначив, що позивач з 10.04.2012 р. працював на посаді охоронника. 15.04.2013 р. позивачем було подано заяву про звільнення за власним бажанням. Позивачем не вказано будь-яких підстав для її написання, зокрема про його звільнення у зв»язку з порушенням трудових прав. Наказом від 15.04.2013 р. позивача звільнено з посади охоронця з 16.04.2013 р. за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. З письмовою заявою про надання відпустки позивач не звертався, а тому при виданні 15.04.2013 р. наказу про звільнення позивача було вирішено виплатити йому компенсацію за невикористану відпустку. Згідно з актом від 16.04.2013 р. позивач відмовився під підпису у відомості про виплату грошей № 11/1 за квітень 2013 р. та отриманні компенсації за невикористану ним щорічну відпустку з 10.04.2012 р. по 16.04.2013 р. в сумі 808,23 грн. у зв»язку з тим, що вказана сума його не задовольнила.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 10.04.2012 р. був прийнятий на посаду охоронника в Товариство з обмеженою відповідальністю «Агенція охорони та безпеки «ГРИФ» (а.с.20).

15.04.2013 р. позивачем було подано заяву про звільнення з посади 16.04.2013 р. за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.23).

Наказом № 13-ос від 15.04.2013 р. позивача звільнено з посади охоронника 16.04.2013 р. за власним бажанням за ст.38 КЗпП України. В наказі зазначено здійснити остаточний розрахунок з ОСОБА_1 й виплатити йому грошову компенсацію за невикористану ним щорічну відпустку за період з 10.04.2012 р. по 16.04.2013 р. (а.с.22).

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст.38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Позивачем не доведено, що він звільнений внаслідок порушення відповідачем законодавства про працю. В заяві про звільнення позивачем зазначено, що він просить звільнити його за власним бажанням, в заяві не зазначено, що причина звільнення є порушення відповідачем законодавства про працю.

Не знайшло підтвердження в судовому засіданні, що позивачу було відмовлено в наданні щорічної відпустки з 15.04.2013 р. Графік, наданий позивачем (а.с.3), не може бути належним доказом про надання позивачу відпустки з 15.04.2013 р., оскільки він містить назву підприємства «ТОВ «ПАЛМЕТ ГРУП» , а також підписано директором ОСОБА_2, який не є посадовою особою відповідача.

Суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Відповідно до наданого ТОВ «Агенція охорони та безпеки «ГРИФ» розрахунку компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1 за період з 10.04.2012 р. по 16.04.2013 р. грошова компенсація за невикористану відпустку становить за 24 календарних дні - 986,37 грн. З урахуванням утримань до пенсійного фонду та єдиного соціального внеску сума до виплати становить 808,23 грн. (а.с.41).

Відповідно до ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку компенсації за невикористану відпустку, обчислення середньої заробітної плати позивача проведено з виплат за останні 12 календарних місяців. Розмір виплат позивачу за 12 місяців підтверджується відомостями про виплату грошей та звітами про суми нарахованої заробітної плати до органів Пенсійного фонду України.

Суд приходить до висновку, що розрахунок компенсації за невикористану відпустку в сумі 808,23 грн. є вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за невикористану щорічну відпустку з 10.04.2012 р. по 16.04.2013 р. в сумі 808,23 грн.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст. 117 КЗпП України при невиплаті з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до виписки АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» по особовому рахунку ТОВ «Агенція охорони та безпеки «ГРИФ» за 16.04.2013 р. відповідач отримав в касі банку кошти в сумі 1389,26 для проведення розрахунку при звільненні позивача (а.с.27).

Відповідно до акту від 16.04.2013 р. охоронник ТОВ «Агенція охорони та безпеки «ГРИФ» ОСОБА_1 відмовився розписуватись у відомості на отримання нарахованої йому компенсації за невикористану щорічну відпустку в сумі 808,23 грн., зазначивши, що ця сума грошей його не задоволяняє, що він повинен отримати значно більшу суму. (а.с.28.)

В судовому засіданні позивач не заперечував, що йому пропонували отримати компенсацію за невикористану відпустку, але він відмовився, оскільки йому пропонували отримати значно меншу суму.

Оскільки відповідачем вірно нараховано позивачу компенсацію за невикористану щорічну відпустку з 10.04.2012 р. по 16.04.2013 р. в сумі 808,23 грн., а позивач відмовився отримати нараховану компенсацію, вважаючи, що розрахунок проведено не вірно, суд приходить до висновку, що затримка розрахунку при звільненні виникла не з вини відповідача, а тому позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за весь час затримки необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Судовий збір в сумі 229,4 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 208, 209, 212 - 215, 223, 294 ЦПК України, ст.ст.38, 44, 94, 74, 75, 83, 116, 117, 232 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція охорони та безпеки «ГРИФ» про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція охорони та безпеки «ГРИФ» (код ЄДРПОУ 36218367) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку в сумі 808 (вісімсот вісім) грн.23 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агенція охорони та безпеки «ГРИФ» (код ЄДРПОУ 36218367 ) на користь держави судовий збір в сумі 229,4 грн.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Кушнір С.І.