Рішення

від 14.10.2013 по справі 921/594/13-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" жовтня 2013 р.Справа № 921/594/13-г/14 Господарський суд Тернопільської області

у складі судової колегії

головуючого судді Руденка О.В. , судді Бурди Н.М. , судді Півторака М.Є.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-іспанського спільного підприємства "Санза-Топ", вул. Січових Стрільців, 69, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, 47501

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп", вул. Грушевського, 1а, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600

про стягнення 94086.21 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Кузів П. Г., доручення від 03.06.2013р.

відповідача: Майка М. Б., довіреність від 15.04.2013р.

Суть справи:

ТОВ українсько-іспанське спільне підприємство "Санза-Топ" звернулося в господарський суд Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" про стягнення 94086.21 грн., в т. ч. 93560.57 грн. основної заборгованості, 525.64 грн. трьох відсотків річних.

30 вересня 2013р. позивачем, відповідно до поданої заяви №78, зменшено позовні вимоги в частині заявленої до стягнення суми основної заборгованості в розмірі 8540.53 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи дану процесуальну норму, а також те, що подана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, судом вирішується спір по суті з врахуванням поданих змін.

Спільне підприємство, обґрунтовуючи заявлені вимоги, що були підтримані під час розгляду справи повноважним представником, посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманого ним, згідно товарно-транспортних накладних, товару, внаслідок чого в останнього виникла заборгованість, з врахуванням трьох відсотків річних, в розмірі 85545.68 грн., стягнення якої і є предметом судового розгляду.

Відповідач проти позову заперечує, вважає доводи заявника необґрунтованими та безпідставними. Просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості по ТТН за 2009р., який на думку останнього є пропущеним.

В судових засіданнях повноважним представникам сторін належні їм права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

Подана позивачем заява про забезпечення позову в судовому засіданні ним же відкликана (клопотання №84 від 14.10.2013р.), а відтак судом по суті не розглядалася.

За відсутності передбачених процесуальним законодавством підстав, колегією суддів відхилене клопотання відповідача про призначення у справі судово-економічної експертизи.

В порядку ст. 81-1 ГПК України здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до ст. 4-6 ГПК України, після створення судової колегії у складі трьох суддів, розгляд справи було розпочато заново.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Із матеріалів справи слідує, що на протязі спірного періоду, між учасниками спору цивільно-правові угоди укладались неодноразово.

Зокрема, 28 лютого 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Темп" (Покупець) та Спільним українсько-іспанським підприємством "Санза ТОП" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу лісоматеріалів №20/02.

За умовами даного правочину (п. 1.1), Продавець зобов'язується передати у власність Покупця лісоматеріали - товар, а Покупець його прийняти і оплатити на умовах даного договору згідно специфікацій.

Загальний об'єм закупки лісоматеріалів становить 300 м.куб. (п. 2.3).

Поставка товару виконується автомобільним транспортом Покупця і за його рахунок на протязі одного року з моменту укладення договору (п. 3.1, 6.1).

Ціна товару встановлюється згідно накладних. Його загальна вартість визначена у розмірі 171000 грн. в т. ч. ПДВ (п. 4.1, 4.2).

Кінцевий розрахунок за отриманий товар Покупець здійснює не пізніше 7 календарних днів з часу його отримання (п. 5.1).

В той же час, п. 6.2 обумовлено, що право власності на лісоматеріали переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання накладної (акта приймання).

Водночас контрагенти правочину у п. 7.1 домовились, що останній діє до його повного виконання.

03.10.2011р. між сторонами підписано договір купівлі-продажу №03/10, пунктами 1.1, 1.2 якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця пилену заготовку дубову, згідно специфікації, загальною вартістю 390000.00 грн., а Покупець її прийняти і оплатити.

Загальний об'єм закупки товару складає 500 м.куб. Вартість 1 м.куб. продукції становить 780 грн. з ПДВ (п. 2.2, 3.1).

Поставка товару виконується автомобільним транспортом Продавця (п. 2.2).

Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент прийому товару та підписання товарно-транспортної накладної (п. 4.3, 5.1).

Даний договір діє до його повного виконання (п. 11.1).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 ЦК України.

Взаємовідносини, що склалися між учасниками спору суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договорів поставки, згідно яких та в силу ст.712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, на виконання умов правочинів, продав відповідачу, в період з 28.02.2008р. по 01.04.2013р., товар, згідно товарно-транспортних накладних: ААК №8 від 03.03.2008р. на суму 3116.20 грн., ААК №9 від 03.03.2008р. на суму 4560.00 грн., ААК №10 від 04.03.2008р. на суму 3021.00 грн., ААК №14 від 13.03.2008р. на суму 4320.60 грн., ААК №23 від 01.04.2008р. на суму 6686.68 грн., ААК №24 від 01.04.2008р. на суму 6010.66 грн., ААК №25 від 02.04.2008р. на суму 4288.68 грн., ААК №26 від 02.04.2008р. на суму 6474.06 грн., ААК №27 від 02.04.2008р. на суму 5522.74 грн., ААК №38 від 09.07.2008р. на суму 5535.84 грн., ААК №39 від 09.07.2008р. на суму 4878.01 грн., ААК №40 від 15.07.2008р. на суму 5927.44 грн., ААК №41 від 31.07.2008р. на суму 5534.70 грн., ААК №46 від 08.09.2008р. на суму 1935.72 грн., ААК №47 від 26.09.2008р. на суму 5205.82 грн., ААК №49 від 03.10.2008р. на суму 4953.88 грн., ААК №50 від 20.10.2008р. на суму 5267.38 грн., ААК №54 від 22.10.2008р. на суму 4485.90 грн., ААК №52 від 29.10.20108р. на суму 5084.40 грн., ААК №55 від 07.11.2008р. на суму 4855.84 грн., Серія АО №58 від 20.11.2008р. на суму 4868.38 грн., Серія АО №60 від 26.11.2008р. на суму 5084.40 грн., Серія №63 від 02.12.2008р. на суму 5084.40 грн., Серія АО №68 від 15.12.2008р. на суму 5299.86 грн., Серія АО №71 від 18.12.2008р. на суму 5291.88 грн., Серія АО №78 від 25.12.2008р. на суму 1835.40 грн., Серія АО №2 від 04.02.2009р. на суму 4652.92 грн., Серія АО №3 від 06.02.2009р. на суму 9251.10 грн., Серія АО №5 від 19.02.2009р. на суму 6805.80 грн., Серія АО №6 від 23.02.2009р. на суму 5061.60 грн., Серія АО №7 від 24.02.2009р. на суму 5077.00 грн., Серія АО №8/1 від 12.03.2009р. на суму 4497.30 грн., Серія АО №9/1 від 20.03.2009р. на суму 5218.36 грн., Серія АО №9 від 27..03.2009р. на суму 2113.00 грн., Серія АО №12 від 04.06.2009р. на суму 6036.88 грн., Серія АО №13 від 05.06.2009р. на суму 6104.70 грн., Серія АО №15 від 09.07.20109р. на суму 6304.20 грн.; Серія АО №18 від 09.09.2009р. на суму 5575.70 грн., Серія АО №19 від 04.09.2009р. на суму 5478.70 грн., Серія 1 від 13.10.2011р. на суму 12210.90 грн., Серія 1 від 09.11.2011р. на суму 13408.35 грн., Серія 2 від 09.12.2011р. на суму 10605.44 грн., Серія 1 від 05.01.2012р. на суму 9394.95 грн., Серія 1 від 07.05.2012р. на суму 8584.68 грн., Серія 1 від 14.06.2012р. на суму 6418.87 грн., Серія 1 від 28.09.2012р. на суму 16371.78 грн., Серія 1 від 11.10.2012р. на суму 3872.53 грн., на загальну суму 278174.63 грн.

Отримання даної продукції підтверджується підписами повноважних осіб або ж відтиском печатки з підписом відповідача у відповідних графах товарно-транспортних накладних. Право на вчинення таких дій надано представникам ТОВ "Темп" згідно довіреностей, що долучені до матеріалів справи: Серія ЯОЦ №715005 від 01.03.2008р., Серія ЯОЦ №715011 від 01.04.2008р., Серія ЯОЦ №715022 від 09.07.2008р., Серія ЯОЦ №715023 від 15.07.2008р., Серія ЯОЦ №715027 від 31.07.2008р., Серія ЯОЦ №715031 від 08.09.2008р., Серія ЯОЦ №715034 від 26.09.2008р., Серія ЯОЦ №715035 від 03.10.2008р., Серія ЯОЦ №715037 від 20.10.2008р., Серія ЯОЦ №715042 від 07.11.2008р., Серія ЯОЦ №715043 від 02.12.2008р., Серія ЯОЦ №715046 від 15.12.2008р., Серія ЯОЦ №715049 від 05.02.2009р., Серія ЯЗЖ №947745 від 12.03.2009р., Серія ЯЗЖ №947747 від 04.06.2009р., Серія ЯЗЖ №947743 від 09.07.2009р., №3 від 03.09.2009р., №15 від 13.10.2011р., №17 від 09.11.2011р., №19 від 09.12.2011р., №1 від 05.01.2012р.,№8 від 07.05.2012р., №11 від 14.06.2012р., №16 від 28.09.2012р., №17 від 11.10.2012р.

Оригінали перелічених вище первинних документів долучені до матеріалів справи позивачем для їх огляду та дослідження у судовому засіданні.

Натомість, відповідно до платіжних доручень, які знаходяться у матеріалах справи: №329 від 29.02.2008р. на суму 4560.00 грн.,№350 від 11.03.2008р. на суму 4000.00 грн., №402 від 17.04.2008р. на суму 15000.00 грн., №419 від 23.04.2008р. на суму 20440.62 грн., №194 від 10.12.2008р. на суму 10000.00 грн., №246 від 13.01.2009р. на суму 15000.00 грн., №403 від 12.06.2009р. на суму 10000.00 грн., №547 від 09.11.2009р. на суму 5000.00 грн., №684 від 01.03.2010р. на суму 5000.00 грн., №710 від 17.03.2010р. на суму 10000.00 грн., №751 від 06.04.2010р. на суму 5000.00 грн., №1399 від 17.11.2011р. на суму 20038.40 грн., №1474 від 29.12.2011р. на суму 19000.00 грн., №1512 від 31.01.2012р. на суму 16574.95 грн., №1605 від 23.04.2012р. на суму 5000.00 грн., №1663 від 06.06.2012р. на суму 10000.00 грн., №9 від 01.10.2012р. на суму 10000.00 грн., №2089 від 03.07.2013р. на суму 8540.53 грн., вартість отриманої продукції контрагентом позивача оплачена лише частково, в сумі, з врахуванням оплати під час розгляду справи, 193154.50 грн.

При цьому варто зазначити, що дані відомості ( крім сплати 8540.53 грн., яка відбулась 03.07.2013р.) містяться і в акті звірки розрахунків, який , як встановлено з пояснень представника відповідача у судовому засіданні, зі сторони ТОВ "Темп" підписаний головним бухгалтером господарського товариства.

Оцінюючи посилання відповідача на те, що дана особа була неуповноваженою товариством на вчинення такої дії , а відтак при вирішенні спору по суті акт не може прийматись до уваги як належний доказ, суд констатує наступне.

За приписами статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" саме бухгалтер підприємства забезпечує ведення бухгалтерського обліку.

Всі відтворені у акті звірки фінансово-господарські операції, підтверджуються наданими суду первинними бухгалтерськими документами ( ТТН, платіжні доручення, довіреності на отримання ТМЦ), які, в свою чергу, підписані повноважними особами обох сторін.

Більше того, сам відповідач у запереченні проти позову від 26.07.2013 р. ( у справі) вказує на те що даний документ містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на підприємствах.

Посилання відповідача на те, що його контрагентом невірно зараховані сплачені відповідачем кошти, оскільки такі, повинні бути спрямовані в рахунок погашення вартості конкретно визначеного товару по товарно-транспортних накладних, суд вважає непереконливими з наступних міркувань.

На час виникнення спірних правовідносин порядок розрахунків за укладеними між контрагентами договорами регламентувався Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою НБУ від 21.01.2004р. 22. та зареєстрована 29.03.2004р. в Мін'юсті України (далі - Інструкція НБУ),

Пунктом 3.8, глави розрахунки із застосуванням платіжних доручень, зазначеного нормативно-правового акту визначено, що реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Натомість, самим відповідачем у графах "Призначення платежу" платіжних доручень, які долучені до матеріалах справи, не вказано, за який період, на підставі якого договору чи ТТН здійснюється розрахунок, а внесена у них інформація не відповідає тим вартісним показникам поставленого товару, яка б дала можливість чітко встановити факт оплати саме за відповідну партію продукції.

З наведеного, суд вважає, що у разі , коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та особою, на користь якої проведено оплату.

Якщо ж відповідні застереження у договорі відсутні, то за наявності заборгованості платежі мають, відноситись на погашення боргу в хронологічному порядку, тобто, починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її сплати.

Наведені висновки суду ґрунтуються на тому, що зарахування коштів без чіткого посилання платника на призначення платежу в погашення заборгованості за минулі періоди не заборонено нормами законодавства.

За таких обставин, позивач правомірно зараховував сплачені йому кошти в рахунок погашення заборгованості за поставки товару, які на умовах договору №20/02, були здійснені в попередні періоди. При цьому варто зазначити, що таку ж правову позицію з даного приводу висловив і Вищий господарський суд України у постановах від 14.04.2005р. у справі №11/274 (12/5), від 25.12.2003р. у справі № 10/172 та Верховний Суд України в ухвалі від 23.06.2005р. у справі №11/274 (12/5).

З наведеного в сукупності, твердження відповідача про те, що спірні суми заборгованості не можуть бути стягненні через збіг позовної давності, судом оцінюється критично.

При цьому судом, враховано, що згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

В той же час суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

В свою чергу, після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

При цьому варто зазначити, що платіжними дорученнями, які знаходяться у матеріалах справи, підтверджується оплата заборгованості, яка виникла за поставками товару у 2008-2010 роках На переконання суду, ці дії свідчать про визнання ТОВ "Темп" свого боргу перед позивачем, а відтак переривають перебіг строку позовної давності.

Спростовуються матеріалами справи і посилання ТОВ "Темп" на неотримання ним товару від позивача на підставі товарно-транспортної накладної Серії АО №15 від 09.07.2009р. в сумі 6304.20 грн. в т. ч. ПДВ.

Зокрема, із інформації отриманої від Козівської ОДПІ (лист №2030/10/15 від 05.09.2013р.у справі) слідує, що наслідки даної господарської операції самим відповідачем відображені у його податковій звітності за відповідний звітний період.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і заперечення господарського товариства щодо отримання ним продукції по ТТН: №41 від 31.07.2008р. на суму 5534.70 грн., №46 від 08.09.2008р. на суму 1935.72 грн., №47 від 26.09.2008р. на суму 5205.82 грн., №2 від 04.02.2009р. на суму 4652.92 грн., з посиланням на відсутність на даних документах печатки відповідача, а також підпису його уповноваженого представника.

Так, аналізуючи перелічені товарно-транспортні накладні як і довіреності ТОВ "Темп" на отримання за ними продукції, які надаються в оригіналі контрагенту виключно при отриманні товару, судом встановлено, що у кожному із цих документів зазначено № , дату доручення та міститься підпис уповноваженої особи відповідача у графах "прийняв" або "вантаж одержав". При цьому, законодавство не містить імперативної норми щодо обов'язкового відтиску печатки товариства на підписах даних осіб, оскільки останні діють на підставі довіреностей, в даному випадку тих, що знаходяться у матеріалах справи.

Натомість, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, пунктом 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В Інформаційному листі №494-2012-р від 17.07.2012р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України справ окремих норм матеріального права "Вищий господарський суд України щодо частини першої статті 692 ЦК України щодо визначення строку виконання боржником грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу (у співвідношенні з частиною другою статті 530 ЦК України) зазначив: якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін (виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. № 5002-8/481-2011).

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, в даному випадку товарно-транспортної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов'язань, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (постанова Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року № 9/252-10).

Приймаючи до уваги наведені правові позиції та перелічені вище положення цивільного законодавства, суд констатує, що ТОВ "Темп" зобов'язане було оплатити вартість отриманого по ТТН товару згідно договору №20/02 від 28.02.2008р. із застосуванням відстрочки платежу на сім днів, а у відповідності до угоди №03/10 від 03.10.2011р. наступного дня після його прийняття, що останнім виконано не в повному обсязі та не у встановлені строки.

При цьому, судом не беруться до уваги доводи представника відповідача про зарахування сплачених, на підставі платіжних доручень: №1810 від 12.10.2012р. та №1880 від 19.11.2012р.(копії у справі), коштів, в рахунок погашення спірних сум боргу.

Зокрема, ТОВ "Темп" вказує на наявність помилки у даних платіжних дорученням в частині призначення платежу, просить вважати вірною інформацію "за договорами поставки №20/02 від 28.02.2008р. та №03/10 від 03.10.2011р." замість "за переробку згідно договору від 10.09.2012р." (лист від 10.10.2013р.№1а у матеріалах справи).

Проте, господарським товариством залишено поза увагою підпункт 2.29 пункту 2 Інструкції НБУ, яким обумовлено, що платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит "Призначення платежу" до списання коштів з його рахунку , оформивши нове платіжне доручення.

Натомість, лист про зміну призначення платежу від 10.10.2013 року, адресований позивачу фактично через рік після списання коштів з рахунку платника. Матеріали справи не містять доказів того, що подібна дія була погоджена спільним підприємством.

Більше того, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що крім спірних, між сторонами 10.09.2012 року було укладено договір на переробку давальницької сировини (копія у справі), з огляду на що сплачені згідно платіжних доручень №1810 від 12.10.2012р. та №1880 від 19.11.2012р. кошти, зараховано по господарських операціях саме за даним правочином. як це і було визначено в платіжних документах.

З наведеного в сукупності суд констатує, що сума основної заборгованості перед позивачем станом на день вирішення спору становить 85020.04 грн., яка відповідачем у встановленому процесуальним кодексом порядку не спростована, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити борг з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем порушено, визначені строки проведення розрахунків за поставлений товар.

Згідно долученого позивачем до позовних матеріалів розрахунку, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по товарно-транспортних накладних Серії1 від 07.05.2012р. на суму 8584.68 грн., від 14.06.2012р. на суму 6418.87 грн., від 28.09.2012р. на суму 16371.78 грн., від 11.10.2012р. на суму 3872.53 грн., боржнику нараховані три відсотки річних в сумі 525.64 грн.

Оцінивши даний розрахунок суд констатує, що здійснені позивачем обчислення в повній мірі ґрунтуються на приписах ст. 625 ЦК України, з огляду на що, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача. В частині зменшення розміру позовних вимог, судові витрати підлягають поверненню позивачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" (вул. Грушевського, 1а, смт. Козова, Козівський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 31104405) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-іспанського спільного підприємства "Санза-Топ" (вул. Січових Стрільців, 69, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 31274081) - 85020 (вісімдесят п'ять тисяч двадцять) грн. 04 коп. суми основної заборгованості, 525 (п'ятсот двадцять п'ять) грн. 64 коп. три відсотки річних та 1711 ( одну тисячу сімсот одинадцять) грн. 11 коп. судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю українсько-іспанському спільному підприємству "Санза-Топ" (вул. Січових Стрільців, 69, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 31274081) з Державного бюджету України - 170 (сто сімдесят) грн. 89 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №66 від 04.04.2013р.

4. Наказ та довідку видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.

Головуючий суддя О.В. Руденко

суддя Н.М. Бурда

суддя М.Є. Півторак

Повний текст рішення

складено: 21.10. 2013р.