Постанова

від 02.10.2013 по справі 2а-10287/12/0170/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2013 р. 16:43 Справа №2а-10287/12/0170/18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Устіновій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державної фінансової інспекції України

до Державного підприємства санаторій "Південний ДУС"

про спонукання до виконання певних дій

представники сторін:

від позивача - Дружкова Ольга Олександрівна;

від відповідача - не з'явився.

Суть справи: Державна фінансова інспекція України (далі - Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державного підприємства санаторій "Південний ДУС" (далі - Відповідач) про зобов'язання відповідача виконати п.2 письмової вимоги ДФІ від 30.03.2012 року №25-14/1000.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на підставі направлення від 06.02.12 № 23, направлень від 15.02.12 № 143, від 02.03.12 № 194 проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Санаторій «Південний» Державного Управління справами за період з 01.01.2010 по 31.12.2011.

Позивачем зазначено, що за результатами ревізії встановлено ряд порушень фінансово-господарської діяльності з боку підконтрольного об'єкту, які викладено в акті ревізії від 16.03.2012 №25-21/46. На усунення виявлених ревізією порушень Державна фінансова інспекція в АР Крим направила письмові вимоги від 30.03.2012 р. №25-14/1000. Однак п.2 останніх до теперішнього часу не виконано.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.09.2013 року відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позові, просила останні задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день, місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, надіслав до суду заперечення на позов, у якому вказує, що з позовом Державної фінансової інспекції в АР Крим не згоден з наступних підстав.

Відповідач визнає, що дійсно в зв'язку з відсутністю грошей та скрутним фінансовим станом в 2010-11 роках сезонним працівникам не були нараховані компенсації за невикористані дні відпусток в розмірі 70 716,16 грн. Проте протягом усього часу з моменту звільнення жодний працівник за компенсацією за невикористані дні відпусток не звертався, доказів у протилежному позивач не надав.

Відповідач вказує, що крім того, жодний працівник не звернувся з позовом до суду у встановлений законодавством тримісячний термін, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум. В даному випадку протягом трьох місяців з дня остаточного розрахунку при звільненні, які вже минули.

Таким чином, відповідач свої дії вважає правомірними, а висновки про нарахування й виплату - такими, що суперечать чинному законодавству.

Також відповідач звертає увагу на те, що згідно ст.ст.221,233 КЗпП вирішення будь-яких спорів щодо виплати належних працівникові коштів, крім тих працівників, що знаходяться на публічній службі, чинним законодавством до компетенції Позивача не віднесено. Також, на думку відповідача, позивач згідно наданих повноважень не може виступати представником у судах щодо несвоєчасності виплати належних громадянинові коштів.

Таким чином, відповідач зазначає, що належних і допустимих доказів Позивачем не надано, а тому на підставі наведеного, користуючись ст.ст. 70,71,159 КАС України просить у позові відмовити (а.с. 92).

Позивач надіслав до суду пояснення на заперечення, у яких зазначає, що питання, що досліджувалося під час проведення ревізії, безпосередньо відноситься до його компетенції відповідно до Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", Положення про Державні фінансові інспекції в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 року №1236 та відповідно до програми від 01.02.2012 року.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі ст. 122, ст. 128 КАС України розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, оцінюючи правомірність проведення ревізії, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що Державне підприємство «Санаторій «Південний» є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи - 19004029), зареєстрованою виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим 22.05.1995 року, що підтверджується довідкою з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №01.60-1-73/736.

Державна фінансова інспекція України утворена відповідно до п. 1 Указу Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади"від 09.12.2010 р. № 1085/2010 шляхом реорганізації Головного контрольно-ревізійного управління України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року N 499/2011, Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Наказом Міністерства фінансів України від 03.10.2011 року № 1236, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.10.2011 року за № 1212/19950, затверджено Положення про державні фінансові інспекції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п. 1 Положення № 1236 Державна фінансова інспекція в Автономній Республіці Крим підпорядковується Державній фінансовій інспекції України (далі - Держфінінспекція) та є її територіальним органом.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 №765 "Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції" Державна фінансова інспекція в Автономній Республіці Крим утворена шляхом перетворення Контрольно-ревізійного управління в Автономній Республіці Крим.

Згідно до п. 2 вказаної постанови територіальні органи Головного контрольно-ревізійного управління, які перетворюються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам, які утворюються згідно з пунктом 1 цієї постанови.

У складі Інспекції утворюються як структурні підрозділи державні фінансові інспекції у районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах державні фінансові інспекції, а також можуть вводитись посади головних державних фінансових інспекторів в районах та містах.

Наказом Державної фінансової інспекції в АР Крим від 10.01.2012 року № 5 введені в дію територіальні підрозділи Державної фінансової інспекції в АР Крим, серед яких, зокрема, Джанкойська об'єднана державна фінансова інспекція, яка включає у себе сектори інспектування у Нижньогірському та Красногвардійському районах.

Згідно з спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Державна фінансова інспекція в АР Крим у своєму складі має відокремлені підрозділи, такі як, зокрема, Джанкойська об'єднана державна фінансова інспекція.

Судом встановлено, що згідно п.2.21 плану роботи на І квартал 2012 року, п. 1.1.6.2 плану роботи Джанкойської об'єднаної фінансової інспекції на підставі направлення від 06.02.12 №23, направлень від 15.02.12 №143, від 02.03.12 №194 проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Санаторій «Південний» Державного Управління справами за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

За результатами ревізії встановлено ряд порушень фінансово-господарської діяльності з боку підконтрольного об'єкту, які викладено в акті ревізії від 16.03.2012 №25-21/46.

Згідно з актом ревізії від 16.03.2012 №25-21/46 ревізією нарахування заробітної плати сезонним робітникам встановлено, що в порушення ст.83 Кодексу законів про працю, ст.24 Закону України «Про відпустки», сезонним робітникам при звільненні не нараховувалась та не сплачувалась компенсація за невикористані відпустки. В ході ревізії проведено розрахунок сум компенсації за невикористані відпустки звільненим працівникам за 2010 та 2011 роки на суму 70 716,16 грн., в т.ч. за 2010 рік - 30 805,55 грн., за 2011 рік - 39 910,61 грн., що призвело до недоотримання робітниками доходів у сумі 70 716,16 грн., в результаті чого не нараховано та не перераховано єдиного соціального внеску на суму 26 044,76 грн., в т.ч. за 2010 рік - 11 345,68 грн. та за 2011 рік - 14699,08 грн.

На усунення виявлених ревізією порушень Державна фінансова інспекція в АР Крим направила письмову вимогу від 30.03.2012 р. №25-14/1000, у якій вимагає від ДП «Санаторій «Південний»:

1.Опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання щодо притягнення до відповідальності винних осіб.

2. Донарахувати та сплатити робітникам ДП «Санаторій «Південний» компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 70 716,16 грн. та провести з ними розрахунки на відповідну суму.

Провести розрахунки з нарахування та сплати єдиного соціального внеску на відповідну суму.

3. Відобразити в обліку дебіторську заборгованість за ТДВ «М'ясокомбінат «Ятрань» в сумі 11 825,96 грн. Провести претензійно-позовну роботу з постачальником для повернення необґрунтовано сплачених коштів.

В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих витрат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст. 130,133,136 Кодексу законів про працю в Україні.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (назва Закону в редакції Закону N5463-VI ( 5463-17 ) від 16.10.2012 року) органам державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Судом встановлено, що 16.03.2012 року директору та головному бухгалтеру ДП «Санаторій «Південний» направлявся перелік питань, що задані в ході проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Санаторій «Південний» Державного Управління справами за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року, у якому зазначене питаннгя: чому сезонним робітникам Підприємтсва при звільненні не нараховувалась та не сплачувалась компенсація за невикористані відпустки?

16.03.2012 року посадові особи ДП «Санаторій «Південний» надали пояснення по суті заданих питань, а саме: компенсація за невикористані відпустки сезонним робітникам ДП «Санаторій «Південний» не нараховувалась та не сплачувалась у зв'язку з недостатністю грошових коштів.

Таким чином, судом встановлено, що п.2 письмових вимог від 30.03.2012 р. №25-14/1000 відповідачем виконано не було.

Позивач, не погодившись з позицією відповідача стосовно виконання п.2 письмових вимог, звернувся з позовом до суду.

Як вбачається із п. 10 ч.1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", ДФІ України звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 1 п. 4.1 Положення №1236 Інспекція відповідно до покладеного на неї завдання здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів.

Відповідно до п.4.2 Положення № 1236 Інспекція здійснює контроль за:

- виконанням функцій з управління об'єктами державної власності;

- цільовим використанням коштів державного і місцевих бюджетів;

- цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії;

- складанням бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету;

- станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів;

- усуненням виявлених недоліків і порушень.

Відповідно до п. 4.3 Положення № 1236 Інспекція вживає в установленому порядку заходів щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме:

- вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства;

- звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вказане кореспондується з нормами Положення про Державну фінансову інспекцію в АР Крим, затвердженого Головою Державної фінансової інспекції України 07.12.2011 р.

Судом встановлено, що в провадженні Окружного адміністративного суду АР Крим знаходилася справа №2а-12292/12/0170/24 за позовом Державного підприємства «Санаторій «Південний» до Державної фінансової інспекції в АР Крим про скасування пункту 2 письмової вимоги від 30.03.2012 року №25-14/1000, за результатами розгляду якої винесено постанову від 04.12.2012 року, якою адміністративний позов задоволено в повному обсязі, скасовано пункт 2 письмової вимоги від 30.03.2012 року №25-14/1000 з наступних підстав.

Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання врегульована Порядком проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 (далі - Порядок № 550).

Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб (п. 2 Порядку № 550).

Відповідно до п. 4 Порядку № 550 планові виїзні ревізії проводяться контролюючими органами відповідно до Закону та цього Порядку.

Планова виїзна ревізія - ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані контрольно-ревізійної роботи контролюючого органу і проводиться за місцезнаходженням такої підконтрольної установи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться ревізія, не частіше ніж один раз на календарний рік (п. 3).

Згідно з п. 5 Порядку № 550 планові виїзні ревізії проводяться відповідно до планів контрольно-ревізійної роботи, затверджених в установленому порядку.

Судом встановлено, що наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 14.02.2011 року № 28 затверджена Примірна програма та Примірний робочий план ревізії фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання державного сектору економіки.

Відповідно до наказу Державної фінансової інспекції України від 24.11.2011 року № 56 затверджений План контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на І квартал 2012 року, у якому, зокрема, передбачений такий контрольний захід як ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій підпорядкованих Державному управлінню справами за 2010-2011 роки, підставою для проведення якого зазначено звернення Державного управління справами від 20.09.2011 року № 01-18/2251 (а. с.137).

Наказом Контрольно-ревізійного управління в АР Крим від 15.12.2011 року № 619 затверджений план контрольно-ревізійної роботи Контрольно-ревізійного управління в АР Крим на 1 квартал 2012 року, у якому, зокрема, передбачений такий контрольний захід як ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємств, установ та організацій підпорядкованих Державному управлінню справами за 2010-2011 роки, підставою для проведення якого зазначено п. 2.21 Плану роботи Держфінінспекції на І квартал 2012 року та у переліку до якого зазначено ДП "Санаторій "Південний".

У пункті 2.21 плану контрольно-ревізійної роботи Джанкойської об'єднаної Державної фінансової інспекції на І квартал 2012 року передбачений контрольний захід - ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "Санаторій "Південний" за 2010-2011 роки.

Відповідно до п. 7 Порядку № 550 у ході підготовки до ревізії посадовими особами контролюючого органу складається в двох примірниках програма ревізії, в якій визначаються найменування об'єкта контролю, тема, період та питання, що підлягають ревізії відповідно до компетенції контролюючого органу. Програма затверджується керівником контролюючого органу чи його заступником.

Під час проведення ревізії для повноти дослідження питань посадовими особами контролюючого органу можуть вноситися за письмовим погодженням з керівником контролюючого органу чи його заступником зміни до програми ревізії.

Судом встановлено, що 01.02.2012 року в.о. начальника Джанкойської об'єднаної державної фінансової інспекції затверджена програма ревізії питань фінансово-господарської діяльності ДП "Санаторій "Південний" ДУС за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року.

Програма містить наступні питання, з'ясування яких передбачено при проведенні ревізії: 1) стан усунення недоліків, встановлених попередніми контрольними заходами; 2) відповідність фактичної діяльності підприємства видам діяльності, передбаченим статутом, регуляторними актами та дозвільними документами; 3) перевірка фінансових планів та стану їх виконання; 4) проведення безготівкових операцій в національній та іноземній валюті; 5) повнота надходження, достовірність і правильність визначення доходів; 6) законність здійснення та достовірність відображення витрат; 7) правильність відображення дебіторської та кредиторської заборгованості, стан претензійно - позовної роботи; 8) дотримання законодавства при здійсненні державних закупівель; 9) стан збереження державного майна, використання оборотних та необоротних активів; 10) дотримання законодавства при отриманні та використанні бюджетних коштів за наявністю; 11) стан бухгалтерського обліку та достовірність фінансової звітності.

Суд приймає до уваги твердження відповідача про те, що згідно з п.п.7.3 п.7 Примірної програми ревізії фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання до вирішення питання щодо законності здійснення та достовірності відображень витрат відноситься питання формування витрат операційної діяльності за економічними елементами витрат, зокрема правомірності здійснення витрат на оплату праці, та зауважує, що до переліку зазначених витрат не входить перевірка дотримання законодавства щодо сплати компенсації за невикористану відпустку звільненим сезонним працівникам.

Відповідно до п.16 Порядку № 550 ревізія проводиться шляхом: документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною та фінансовою звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об'єкта контролю, пов'язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності (далі - документи об'єкта контролю); фактичної перевірки, що передбачає контроль за наявністю грошових сум, цінних паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних активів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей шляхом проведення інвентаризації, обстеження та контрольного обміру виконаних робіт, правильністю застосування норм витрат сировини і матеріалів, виходу готової продукції і природних втрат шляхом організації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової продукції та інших аналогічних дій за участю відповідних спеціалістів.

Документальна і фактична перевірки проводяться щодо дотримання вимог законів та інших нормативно-правових актів.

Згідно з п. 19 Порядку № 550, якщо під час ревізії виявлено факти порушення законодавства, вжиття заходів щодо яких не належить до компетенції контролюючого органу (зокрема, з питань обігу готівки, валютних операцій, формування об'єкта та/або бази оподаткування, ціноутворення, управління державним майном, дотримання антимонопольного законодавства та інших), посадові особи контролюючого органу невідкладно письмово повідомляють про це керівнику контролюючого органу чи його заступнику, які забезпечують інформування відповідних державних органів про такі факти.

Щодо наявності у відповідача повноважень перевірки законності трудових правовідносин на підприємстві, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 06.04.2011 року № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення № 386).

Відповідно до п. 1 Положення № 386 Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України (далі - Міністр).

Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п. 3 Положення № 386 основними завданнями Держпраці України є реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. п. 1 п. 4 Положення № 386 Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (далі - роботодавці) законодавства про працю з питань трудових відносин, робочого часу та часу відпочинку, нормування праці, оплати праці, надання гарантій і компенсацій, пільг для працівників, які поєднують роботу з навчанням, дотримання трудової дисципліни, умов праці жінок, молоді, інвалідів, надання пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці, забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій; дотримання режимів праці та інших норм законодавства; здійснює контроль за додержанням законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (у тому числі з питань, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Положення) та законодавством про зайнятість; видавати в установленому порядку роботодавцям, у тому числі фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування, обов'язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, законодавства про зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Таким чином контроль за дотриманням законодавства про працю належить до компетенції Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів.

Щодо наявності у відповідача повноважень перевірки порядку нарахування та сплати єдиного соціального внеску, у постанові від 09.09.2013 року зазначено наступне.

Спеціальним Законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного соціального страхування є Закон України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464).

Завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (ч. 1 ст. 12 Закону № 2464).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 2464 Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону №2464 Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право проводити не частіше ніж один раз на календарний рік планову, а у випадках, передбачених законом, - позапланову перевірку на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб - підприємців усунення виявлених порушень законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону № 2464 Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Суд не погодився з висновком відповідача щодо порушення позивачем п.11 П (С) БО 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 р., оскільки вказаний документ визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансової звітності.

Відповідно до п. 3 Положення (стандарту) БО 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 р., зазначене положення застосовується до обліку витрат за будівельним контрактами з урахуванням особливостей їх визнання і складу, установлених Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти».

При цьому судом не було встановлено факту, що витрати, пов'язані з оплатою праці сезонних працівників, по яким не було здійснено матеріальної компенсації за невикористану відпустку, пов'язані з виконанням робіт за будівельними контрактами.

Відповідно до п. 5, п. 6 Положення (стандарту) 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань, що призводить до зменшення капіталу підприємства, за умови, якщо ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

При цьому, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

За приписами п. 9 зазначеного Положення не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення.

За приписами п. 11 Положення собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

За приписами п. 11 Положення, на порушення якого посилається відповідач в акті перевірки, перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Відповідно до п. 13 Положення до складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Проте, як встановлено судом, позивач не здійснював витрати за невикористану відпустку за згодою сторін, а, відтак, не має обов'язку відображати у бухгалтерських документах витрати, які не були здійснені.

Для встановлення факту заниження собівартості реалізованої продукції необхідно встановити факт порушення законодавства при розрахунку із звільненими працівниками законодавчо визначеними органами та правильно визначити суму компенсації, адже відповідно до ст.116 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII встановлені строку для розрахунку із звільненими працівниками, а згідно з ст. 117 цього Кодексу при відсутності спору про розмір сум, підприємство повинно сплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки виплат.

Суд у постанові зауважив, що вказані норми не були прийняти до уваги при винесені оскаржуваної вимоги, в порушення вимог п.19 Порядку 550 та п.8.13 Методичних рекомендацій щодо здійснення інспектування органами Державної фінансової інспекції України, які затверджені Наказом "Про затвердження методичних рекомендацій" від 14.12.2011 № 90 не було вжито заходів щодо повідомлення або залучення до перевірки представників Пенсійного фонду України.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 зазначених Методичних рекомендацій вони деталізують загальні вимоги та особливості підготовки до проведення ревізії, проведення та оформлення її результатів і реалізації матеріалів ревізії в межах вимог.

Відповідно до п. 8.3 зазначених Рекомендацій, ревізія витрат на оплату праці має розчинатися з перевірки обґрунтованості розрахунків до кошторису установи по КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ» та 1120 «Нарахування на заробітну плату».

Відповідно до п. 8.13 зазначених Рекомендацій оскільки, контроль за сплатою єдиного соціального внеску та повноваження щодо притягнення до відповідальності за відповідні порушення покладено на органу Пенсійного фонду України, у разі виявлення порушень з даного питання, до проведення ревізії необхідно залучати представників цього Фонду чи повідомляти їх в установленому законом порядку про виявлені порушення.

При цьому, враховуючи розмежування компетенції органів державної влади з встановлення порушення законодавства, за результатами чого суб'єкти господарювання можуть бути притягнені до відповідальності, допустимим та належним доказом безпідставного не нарахування та несплати сезонним працівникам матеріальної компенсації, нарахування на таки суми єдиного соціального внеску тощо, могли би бути відповідні рішення органів Пенсійного фонду України або Держпраці України, про встановлення фактів порушення позивачем у справі трудового та пенсійного законодавства.

Суд також погодився з твердженнями позивача, що відповідно до п.п. 4.1 п. 4 Положення № 1236 Інспекція відповідно до покладеного на неї завдання здійснює державний фінансовий контроль за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів.

Проте Державне підприємство «Санаторій «Південний» з 22.01.2007 р. зареєстроване як комерційний і прибутковий суб'єкт підприємницької діяльності, віднесений до державного сектору економіки.

Згідно з установчими документами, фонд заробітної плати позивач цілком формує за рахунок власних коштів, отриманих за результатами господарсько-економічної діяльності, а саме: надання послуг у сфері охорони здоров'я (санаторсько-лікувальних послуг).

Чинне законодавство та статут підприємства не забороняють позивачеві отримувати державні кошти згідно із затвердженими бюджетними програмами, але вони мають виключно цільове призначення і в будь-якому разі не можуть бути спрямованими на виплату заробітної плати та інших виплат і компенсацій, пов'язаних з цим, в тому числі й на компенсації відпусток сезонним працівникам.

Зазначене підтверджується копіями наданих позивачем документів, відповідно до яких у 2011 році позивачем було отримано 10 млн. грн.. капітальних видатків з державного бюджету тільки на виконання капітальних ремонтів будівель та покрівель ДП» Санаторій Південний», в 2010 році позивачем бюджетні кошти не отримувалися.

Враховуючи викладене, вимоги відповідача, викладені у пункті другому письмової вимоги щодо усунення порушення від 30.03.2012р. №25-14/1000 про проведення розрахунків з нарахування та сплати єдиного соціального внеску, суд вважає виходом відповідачем за межі своїх повноважень, а відтак, протиправними в сенсі положень ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Стосовно донарахування та сплати робітникам ДП «Санаторій «Південний» компенсації за невикористані відпустки в розмірі 70 716,16 грн. та проведення з ними розрахунків на відповідну суму, суд зауважив наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про відпустки» сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджується Кабінетом Міністрів України.

За статтею 47 Кодексу роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З огляду на наведене, для звернення працівника до суду з заявою про вирішення спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Разом з тим, відповідно до приписів ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Враховуючи, що до складу матеріальної компенсації за невикористані дні щорічної відпустки може належати й компенсація за несвоєчасне проведення розрахунків зі звільненим працівником, суд дійшов висновку, що визначення у п. 2 письмової вимоги від 30.03.2012р. №25-14/1000 суми компенсації в розмірі 70716,16 грн. було здійснено без урахування вищенаведених положень законодавства щодо порядку та строків виплати такої компенсації. А відтак, й вимога в частині сплати єдиного соціального внеску на суму компенсації не відповідає вимогам законодавства, оскільки такий внесок нараховується в тому числі на усі заохочувальні та компенсаційні виплати.

Ухвалою Севастопольського Апеляційного адміністративного суду від 12.08.2013 року вказану постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.12.2012 року залишено без змін.

Судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією в АР Крим було подано касаційну скаргу на ухвалу Севастопольського Апеляційного адміністративного суду від 12.08.2013 року до Вищого адміністративного суду України.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Отже, постанова Окружного адміністративного суду АР Крим від 04.12.2012 року на момент судового розгляду по справі №2а-10287/12/0170/18 набрала законної сили. З цього випливає, що п. 2 письмових вимог від 30.03.2012 р. №25-14/1000 скасований.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Ч. 3 ст. 159 КАС України встановлює, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На час судового розгляду справи дійсність п. 2 письмових вимог від 30.03.2012 р. №25-14/1000 не підтверджується доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, це означає, що суд не має підстав задовольнити позовні вимоги Державної фінансової інспекції в АР Крим.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 02.10.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено 07.10.2013 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.