Постанова

від 02.10.2013 по справі 801/8725/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 жовтня 2013 р. 16:34 Справа №801/8725/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., за участю секретаря Устінової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Сімферопольський міський центр зайнятості

до ОСОБА_1

про стягнення 149,63 грн.

представники сторін:

представник позива: Ярославцев А.В.;

відповідач: ОСОБА_1

Суть справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_1 суму вартості наданих соціальних послуг на випадок безробіття у розмірі 149,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не мав права працювати на оплачуваних громадських роботах, що проводилися за рахунок коштів державної служби зайнятості за межами строку, протягом якого відповідач знаходився на обліку в Державній службі зайнятості.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.09.13 року відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 02.10.2013 року на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, пояснив, що в спірний період вона фактично не була працевлаштована, а тому суму вартості наданих соціальних послуг на випадок безробіття у розмірі 149,63 грн. отримала правомірно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна у Сімферопольському міському центрі зайнятості з 31.08.2011 року, що підтверджується Додатком №1 до Персональної картки №01501108310003 (а.с. 8-11).

З 07.09.2011 року ОСОБА_1 на підставі її заяви від 07.09.2011 року надано статус безробітного, що підтверджується Витягом із наказів про прийняті рішення по особі: ОСОБА_1 (а.с. 5)

02.04.2012 року відповідача було знято з обліку у зв'язку з самостійним працевлаштуванням відповідно до абзацу 2 п.п. 1 п. 20 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу та безробітних», що підтверджується Витягом із наказів про прийняті рішення по особі: ОСОБА_1 (а.с. 5).

Відповідно до ч. 2 статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення" є: пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних: фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У період знаходження на обліку у Сімферопольському міському центрі зайнятості безробітну за її згодою було направлено на оплачувані громадські роботи, що відображено в Додатку №1 до Персональної картки №01501108310003 (а.с. 8-11).

У тому числі ОСОБА_1 на підставі договору від 27.01.2012 року №015012012700001 за її згодою було направлено на оплачувані громадські роботи, що проводилися за рахунок коштів Державної служби зайнятості в КП «ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя» з 02.04.2012 року по 03.04.2012 року.

05.04.2012 року на прийомі у спеціаліста Сімферопольського міського центру зайнятості ОСОБА_1 представила копію цивільно-правового договору № 23-02 від 02.04.2012 року, що відображено в Додатку №1 до Персональної картки №01501108310003 (а.с. 8-11).

Згідно ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII, що діяв на момент існування спірних правовідносин, зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана з задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Ч. 3 ст. 1 Закону № 803 закріплює, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

а) працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб;

б) громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство";

в) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

г) які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;

е) які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

ж) працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Отже, з 02.04.2012 року відповідач відносилася до категорії зайнятого населення відповідно до п. а) ч. 3 ст. 1 Закону.

Таким чином, на підставі зазначеного та того, що, як було встановлено судом, відповідача було знято з обліку з 02.04.2012 року, вона не мала права працювати на оплачуваних громадських роботах, що проводилися за рахунок коштів Державної служби зайнятості, за межами строку, протягом якого відповідач знаходилася на обліку у Державної служби зайнятості.

Частиною 2 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, в порушення ст. 36 Закону відповідач не повідомила позивача про працевлаштування та отримання прибутку.

Таким чином, внаслідок умисного невиконання відповідачем своїх обов'язків, нею завдано матеріальну шкоду у вигляді необґрунтованих витрат з фінансування організації оплачуваних громадських робіт на загальну суму 149,63 грн., (в тому числі заробітна плата 109,40 грн. та Єдиний соціальний внесок 40,23 грн.), що вбачається з довідки-розрахунку нарахованої заробітної плати безробітній ОСОБА_1, що приймала участь у оплачуваних громадських роботах, що проводилися за рахунок коштів Державної служби зайнятості в КП «ЖЕО Залізничного району м. Сімферополя» з 02.04.2012 року по 03.04.2012 року.

Згідно з п 6, та п.7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року №357 (далі -Порядок), у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку. Рішення про повернення коштів особою та відшкодування приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Також частиною 3 ст. 36 Закону №1533 встановлено, що сума виплаченого забезпечення внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

15.11.2012 року Сімферопольським міським центром зайнятості було направлено ОСОБА_1 Повідомлення-запрошення №02-2793, у якому зазначено, що їй необхідно сплатити зайве нараховану допомогу з безробіття в розмірі 149,63 грн.

Відповідачем зазначеної суми сплачено не було, на підставі чого позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 02.03.2000 №1533-III загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Ст. 8 Закону №1533 встановлено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно ч.6 ст.10 Закону № 1533 функції виконавчої дирекції Фонду виконує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та цього Закону. Керівник центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, входить до складу правління Фонду.

Відповідно до ч.2 ст. 21 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.

Указом Президента України від 16.01.2013 р. № 19/2013 затверджене Положення про державну службу зайнятості України (далі - Положення).

Відповідно до п. 3 зазначеного Указу Державна служба зайнятості України є правонаступником відповідних органів державної служби зайнятості.

Згідно з п.п. 11 п. 3 Указу одним з основних завдань Служби є здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду.

Згідно п.п. 25.28.29 п. 4 Положення Служба відповідно до покладених на неї завдань виконує функції виконавчої дирекції Фонду, забезпечує організацію діяльності правління Фонду; представляє інтереси Фонду в судових та інших органах, у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, громадськими об'єднаннями з питань соціального захисту, а також з органами соціального страхування на випадок безробіття іноземних держав, міжнародними організаціями, діяльність яких пов'язана із захистом соціальних прав людини; проводить у встановленому порядку розслідування страхових випадків та обгрунтованості виплати матеріального забезпечення, в тому числі шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

П.п. 8 п. 6 Положення передбачено, що служба для виконання покладених на неї завдань має право стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою, а також несплачені у добровільному порядку штрафи, накладені відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та статті 24-1 Закону України «Про рекламу».

Згідно п.7 Положення Служба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах.

Відповідно до п. 1 Положення про центр зайнятості Автономної Республіки Крим, затвердженого директором Державного центру зайнятості від 09.03.2011 року, Центр зайнятості Автономної Республіки Крим є органом державної служби зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у Автономній Республіці Крим. Центр підпорядковується та підзвітний Державному центру зайнятості - виконавчій дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Отже Сімферопольський міський центр зайнятості є суб'єктом владних повноважень, на який на даний час покладені функції, в тому числі щодо звернення до суду з вимогами про стягнення відповідно до законів коштів Фонду, виплачених особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним.

На підставі зазначеного, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час судового засідання, яке відбулось 02.10.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ у повному обсязі постанову складено 07.10.2013 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) суму вартості наданих соціальних послуг на випадок безробіття у розмірі 149,63 грн. на користь Сімферопольського міського центру зайнятості (ЗКПО 20708706, банк: ДКС України в м. Сімферополь, в АР Крим м. Сімферополь, р/р 37174130201100, МФО 824026).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.