Рішення

від 11.10.2013 по справі 201/9155/13-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Cправа №201/9155/13-ц

Провадження №2/201/2642/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2013 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

головуючого судді - Браги А.В.,

при секретарі - Лампіки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Щедрик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2013 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1-л від 05 квітня 2006 року у сумі 129801,39 гривень; звернути стягнення на предмет застави згідно договору № 1-л від 05 квітня 2006 року, а саме: на автомобіль марки ТЗ HONDA ACCORD, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1; визнати право власності за позивачем на автомобіль марки ТЗ HONDA ACCORD, реєстраційний номер НОМЕР_1. В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача посилався на те, що 05 квітня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 1-л про надання кредиту на умовах кредитної лінії в розмірі 500000,00 гривень. На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачу грошові кошти в розмірі 75000,00 гривень, що підтверджується видатковим касовим ордером № 3 від 05 квітня 2006 року. Згідно п. 1.3 договору, кредит надано відповідачу строком на два роки та десять місяців на період з 05 квітня 2006 року по 20 лютого 2009 року і відповідно до вимог цього ж пункту договору, відповідач зобов'язаний був повернути кредитні кошти та проценти до 20 лютого 2009 року. Своїх зобов'язань по поверненню кредиту та процентів відповідач не виконав. 17 квітня 2009 року сторонами було підписано додаткову угоду та узгоджено графік погашення заборгованості до 2010 року. Незважаючи на неодноразові вимоги позивача по поверненню отриманого кредиту, заборгованість відповідача на 23 травня 2013 року до договору становить 129801,39 гривень, з яких 75000,00 гривень заборгованість за кредитні кошти, 54801,39 гривень заборгованість за нараховані проценти. На забезпечення виконання кредитного договору між позивачем та відповідачем було укладено договір застави транспортного засобу №1-з від 28 липня 2006 року, відповідно до умов якого відповідач передав у заставу рухоме майно - транспортний засіб HONDA ACCORD, реєстраційний номер НОМЕР_1. Відповідно до п. 2.2 договору застави сторони оцінили предмет застави в 100000,00 гривень. Згідно п. 5.1 договору застави право звернення на предмет застави виникає у заставодержателя у випадках передбачених законодавством і цим договором. Пунктом 5.10 договору застави передбачено, що заставодержатель набуває права, зазначені в п. 5.1 договору застави у разі порушення основного зобов'язання та обов'язків заставодавця, встановлених цим договором застави, у разі, але не виключно: виникнення одноразової простроченої заборгованості за процентами, що виникли на підставі договору, вказаного в п. 1.2 цього договору; виникнення прострочення погашення чергової частини кредиту; погіршення стану предмета застави та зменшення його ринкової вартості; якщо в момент настання терміну виконання забезпечення заставою зобов'язання, передбаченого п. 1.1 договору, воно не буде виконано заставодавцем. Отже, з огляду на те, що відповідач у добровільному порядку існуючу у нього перед позивачем кредитну заборгованість не погашає, позивач і змушений був звернутися до суду з даним позовом про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки у примусовому порядку.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити згідно обґрунтування, викладеного в позовній заяві, посилаючись на докази наявні в матеріалах справи.

Відповідач в судове засідання не з'явився, проте неодноразово надавав суду заяви про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав у повному обсязі, проти їх задоволення не заперечував (а.с. 33, 37).

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 05 квітня 2006 року між Кредитною спілкою «Щедрик» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір на відкриття кредитної лінії № 1-л, згідно п. 1.1 якого кредитор відповідно до положення "Про фінансові послуги КС «Щедрик» відкриває позичальникові кредитну лінію на видачу кредитів, загальна заборгованість по якій у будь-який момент часу не може перевищувати 500000,00 гривень, а позичальник зобов'язався повертати отримані в кредитному союзі кредити, на умовах, які передбачені цим договором (а.с. 7 - 8).

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, кредитна лінія відкривається строком на три роки і діє з 05 квітня 2006 року по 30 квітня 2009 року. До дати закриття договору позичальник зобов'язався цілком погасити всю наявну заборгованість по кредиту.

Згідно п. 1.4 договору відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок загальної заборгованості по основній сумі за фактичне число днів користування кредитом, виходячи з процентної ставки у розмірі 20% річних. Нарахування відсотків за користування кредитом відбувається щомісячно і повинні бути повністю сплачені позичальником не пізніше останнього дня місяця.

Пунктом 2.6 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язався повертати всі кредити, отримані в рамках цього договору в кредитному союзі і відсотки за їх використання. Всі кредити (транші) мають бути повернені не пізніше, ніж 30 квітня 2009 року.

Також судом встановлено, що на виконання укладеного кредитного договору позивачем було надано відповідачу грошові кошти в розмірі 75000,00 гривень, що підтверджується видатковим касовим ордером № 3 від 05 квітня 2006 року (а.с. 10).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 1-л від 05 квітня 2006 року, між Кредитною спілкою «Щедрик» та ОСОБА_1 був укладений договір застави транспортного засобу № 1-з від 28 липня 2006 року, згідно п. 1.1 якого заставодавець передає в заставу власне рухоме майно - транспортний засіб, зазначений у розділі 2 цього договору, а заставодавець приймає це майно (предмет застави) для забезпечення виконання зобов'язань в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафу та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором № 1-л від 05 квітня 2006 року (основне зобов'язання), укладеному між заставодержателем та заставодавцем, та будь-якими додатковими угодами до нього, які змінюють основне зобов'язання (а.с. 11 - 12).

Згідно кредитного договору № 1-л від 05 квітня 2006 року, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умови якого заставодавець зобов'язаний повернути заставодержателю в строк до 20 лютого 2009 року кредит, наданий у сумі 500000,00 гривень з умовою щомісячної сплати заставодержателю процентів за ставкою 20,00 % річних та повернення суми кредиту у відповідності до умов кредитного договору № 1-л від 05 квітня 2006 року (основне зобов'язання) (п. 1.2 договору застави).

Відповідно до п. 2.1 договору застави предметом застави є рухомий транспортний засіб HONDA ACCORD, рік випуску 2005, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, колір сірий, зареєстрований РЕВ 1-го МВ ДАЇ при УМВС в Дніпропетровській області 06 липня 2006 року, № свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, який належить ОСОБА_1

Згідно п. 2.2 договору застави предмет застави оцінюється сторонами в сумі 100000,00 гривень.

Відповідно до п. 5.1 договору застави право звернення на предмет застави для задоволення своїх вимог виникає у заставодержателя у випадках передбачених законодавством і цим договором.

Пунктом 5.10 договору застави передбачено, що заставодержатель набуває права, зазначені в п. 5.1 договору застави у разі порушення основного зобов'язання та обов'язків заставодавця, встановлених цим договором застави, у разі, але не виключно: виникнення одноразової простроченої заборгованості за процентами, що виникли на підставі договору, вказаного в п. 1.2 цього договору; виникнення прострочення погашення чергової частини кредиту; погіршення стану предмета застави та зменшення його ринкової вартості; якщо в момент настання терміну виконання забезпечення заставою зобов'язання, передбаченого п. 1.1 договору, воно не буде виконано заставодавцем.

Згідно п. 8.1 договору предмет застави забезпечує вимоги заставодержателя по основному зобов'язанню, що визначається на момент фактичного задоволення в повному обсязі, у тому числі, але не виключно, включаючи суму кредиту, процентів та збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань, неустойки, та інше.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання заставодавцем зобов'язань за основним зобов'язанням. Договір діє при зміні умов за основним зобов'язанням, у тому числі, але не виключно, у разі продовження строку його дії і зміні процентної ставки за користування кредитом (п. 8.10 договору застави).

Також судом було встановлено, що 17 квітня 2009 року сторонами було підписано додаткову угоду до кредитного договору № 1-л від 05 квітня 2006 року, згідно якої п. 1.3 кредитного договору був викладений в новій редакції: «кредитний договір укладається терміном 4 роки і 6 місяців і діє з 05 квітня 2006 року по 05 жовтня 2010 року. До дати закінчення договору позичальник зобов'язався повністю погасити всю наявну заборгованість по кредиту».

Згідно п. 2 додаткової угоди було внесено зміни в п. 1.4 кредитного договору, який було доповнено наступним абзацом: «Починаючи з 17 квітня 2009 року процентна ставка встановлюється у розмірі 0,00 % річних».

Відповідно до п. 3 додаткової угоди було визначено, що станом на 17 квітня 2009 року заборгованість за кредитним договором № 1-л від 05 квітня 2006 року становить 129801,39 гривень (а.с. 9).

Також представником позивача було надано до суду витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, виданий приватним нотаріусом ОСОБА_2 від 10 жовтня 2013 року, згідно якого вбачається, що в даному реєстрі зареєстроване обтяження за договором застави № 1-з від 28 липня 2006 року на транспортний засіб HONDA ACCORD, рік випуску 2005, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, колір сірий, зареєстрований РЕВ 1-го МВ ДАЇ при УМВС в Дніпропетровській області 06 липня 2006 року, № свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, який належить ОСОБА_1

Будь-яких інших обтяжень на вище вказаний транспортний засіб станом на 10 жовтня 2013 року в реєстрі не зареєстровано.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаних вище договорів, врегульовані нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про заставу», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реалізацію обтяжень».

Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором, який укладається в письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Стяттею 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 20 Закону «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду. Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реалізацію обтяжень» обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реалізацію обтяжень» унормовано, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реалізацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Згідно частини 1 статті 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реалізацію обтяжень» обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реалізацію обтяжень» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реалізацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передачу рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідач позовні вимоги Кредитної спілки «Щедрик» визнав в повному обсязі, проти задоволення позовних вимог не заперечував, підтвердив наявну у нього перед позивачем заборгованість за укладеним між сторонами кредитним договором.

Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач дійсно не виконує своїх зобов'язань стосовно повернення кредиту та має перед позивачем заборгованість у розмірі 129801,39 гривень, у зв'язку з чим, та з урахуванням визнання відповідачем позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги Кредитної спілки «Щедрик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави.

Суд відмовляє позивачу в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення коштів з відповідача з метою недопущення подвійного стягнення, з урахуванням того, що позивач також просить суд звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення існуючої заборгованості.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1298,01 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 109, 169, 197, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Кредитної спілки «Щедрик» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави, - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет застави згідно договору № 1-л від 05 квітня 2006 року, а саме: на автомобіль марки ТЗ HONDA ACCORD, рік випуску 2005, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, колір сірий, зареєстрований РЕВ 1-го МВ ДАЇ при УМВС в Дніпропетровській області 06 липня 2006 року, номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, який належить ОСОБА_1.

Визнати за Кредитною спілкою «Щедрик» (ЄДРПОУ 33974594) право власності на рухоме майно автомобіль марки ТЗ HONDA ACCORD, рік випуску 2005, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, колір сірий, зареєстрований РЕВ 1-го МВ ДАЇ при УМВС в Дніпропетровській області 06 липня 2006 року, номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Щедрик» (ЄДРПОУ 33974594) судовий збір понесений позивачем при зверненні до суду у розмірі 1298,01 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: А.В. Брага