Постанова

від 11.10.2013 по справі 804/11937/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2013 р. Справа № 804/11937/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЛозицької І.О. при секретаріВасиленко К.Е. за участю: представника позивача представників відповідача Єпіфанової Ю.О. Максимової А.І., Гужви Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богарт Буд» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№ 0001652305, 0001662305 від 04.09.2013р.-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Богарт Буд» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 04 вересня 2013 року №0001652305 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 437 263,25 грн. (в тому числі за основним платежем 396 259,00 грн., 41 004,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 04.09.2013 р. № 0001662305 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 390 970,75 грн. (в тому числі за основним платежем 328 531,00 грн., 62 386,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позову, позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Богарт Буд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 06.08.2013 року №190/221/35987296. На підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення від 04 вересня 2013 року №0001652305 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 437 263,25 грн. (в тому числі за основним платежем 396 259,00 грн., 41 004,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та від 04.09.2013 р. № 0001662305 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 390 970,75 грн. (в тому числі за основним платежем 328 531,00 грн., 62 386,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Позивач вважає висновки податкового органу в акті перевірки безпідставними та необґрунтованими, а тому винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому Державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 04 вересня 2013 року №0001652305 та від 04.09.2013 р. № 0001662305 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На підставі вищенаведеного, просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, просили в задоволені позовних вимог відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Богарт Буд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення:

1. в порушення п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1, п..138.1, ст.138 Податкового Кодексу України, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 п.п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " TOB «Богарт Буд» завищено витрати, у зв'язку з включенням до його складу витрат собівартості товарів, що проведені на підставі нікчемного правочину, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 397 931 грн., у тому числі:

- 3 квартал 2010 року у сумі 62828 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 101 185 грн., за 1 квартал 2011 року в сумі 66 579 грн., за 2 квартал 2011 року в сумі 29 584 грн., за 3 квартал 2011 року в сумі 136 083грн.,

2. п.198.2, ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 328531,00 грн. в т.ч: серпень 2010р. у сумі 50262,00 грн., грудень 2010 у сумі 80948,00 грн., лютий 2011р. у сумі 22534,00 грн., березень 2011р. у сумі 30729,00 грн., квітень 2011р. у сумі 25725,00 грн., серпень 2011 р. у сумі 28333,00 грн., вересень 2011р. у сумі 90000,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт від 06.08.2013 року №190/221/35987296 на підставі якого винесені податкові повідомлення-рішення від 04 вересня 2013 року №0001652305 про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 437 263,25 грн. (в тому числі за основним платежем 396 259,00 грн., 41 004,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та від 04.09.2013 р. № 0001662305 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 390 970,75 грн. (в тому числі за основним платежем 328 531,00 грн., 62 386,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В судовому засіданні встановлено, що TOB «Богарт Буд» у серпні 2010 року здійснювалися фінансово-господарські операції з ТОВ «Будтехнологія» на підставі наступних договорів:

- підрядний договір № 05/07-10 від 05 липня 2010 р.;

- підрядний договір № 108 від 05 липня 2010 р.;

- підрядний договір № 109 від 05 липня 2010 р.;

- підрядний договір № 111 від 06 липня 2010 р.;

- підрядний договір № 112 від 07 липня 2010 р.;

- підрядний договір № 110 від 27 липня 2010 р.;

- підрядний договір № 113 від 29 липня 2010 р.

На виконання вказаних договорів виписано: податкова накладна від 31.08.2010 р. № 160331081; податкова накладна від 31.08.2010 р.№ 160331085; податкова накладна від 31.08.2010 р. № 160331082; податкова накладна від 31.08.2010 р. № 160331084; податкова накладна від 31.08.2010 р. № 160331083; податкова накладна від 31.08.2010 р. № 16033108; податкова накладна від 31.08.2010 р. № 160331086; платіжне доручення № 683 від 31 серпня 2010 р.

Взаємовідносини з TOB «Січ-Заспа» у зазначених в Акті періодах, здійснювались на підставі:

- підрядного договору № 140 від 01 вересня 2010 року;

- підрядного договору №141 від 01 вересня 2010 року;

- підрядного договору №142 від 01 вересня 2010 року;

- підрядного договору № 143 від 10 вересня 2010 року;

- підрядного договору №129 від 08 листопада 2010 року;

- підрядного договору №55 від 15 лютого 201 1 року;

- підрядного договору №135 від 01 березня 2011 року;

- підрядного договору № 166 від 08 квітня 2010 року;

- підрядного договору №165 від 08 квітня 2010 року;

- підрядного договору №193 від 29 серпня 2010 року.

На виконання вказаних договорів виписано: податкова накладна від 29.12.10 р. № 118; податкова накладна від 29.12.10 р. № 117; податкова накладна від 29.12.10 р. № 114; податкова накладна від 29.12.10 р. № 116; податкова накладна від 29.12.10 р. № 119; податкова накладна від 28.02.2011 р. № 9; податкова накладна від 31.03.2011 р. № 12; податкова накладна від 29.04.2011 р. № 8; податкова накладна від 29.04.2011 р. № 9; податкова накладна від 29.08.2011 р. № 7; податкова накладна від 12.09.2011 р. № 3; податкова накладна від 19.09.2011 р. № 4; платіжне доручення № 858 від 28 лютого 2011 р.; платіжне доручення № 862 від 03 березня 2011 р.; платіжне доручення № 870 від 16 березня 2011 р.; платіжне доручення № 932 від 05 травня 2011 р.; платіжне доручення № 946 від 17.травня 2011 р.; платіжне доручення № 947 від 17 травня 2011 р.; платіжне доручення № 949 від 18 травня 2011 р.; платіжне доручення № 968 від 26 травня 2011 р.; платіжне доручення № 1186 від 12 вересня 2011 р.; платіжне доручення № 1143 від 29 серпня 2011 р.

Крім того, суду надано банківські виписки, які підтверджують рух коштів по вказаним операціям.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для встановлення порушень з боку позивача стало те, що Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області при перевірці використано наступні акти перевірок:

1) ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було отримано від ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська акт документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства TOB «Будтехнологія» з питання дотримання вимог діючого податкового валютного та іншого законодавства за період 2010 року від 24.01.2011р. №72/232/32495881, згідно якого, не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від TOB «Будтехнологія» (код ЄДРПОУ 32495881) підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між TOB «Будтехнологія» (код ЄДРПОУ 32495881) та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до пп.1, 2 ст. 215, пп.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

2) ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було отримано від ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя акт документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства TOB «Січ-Заспа» з питання дотримання вимог діючого податкового валютного та іншого законодавства за період грудень 2010 року, березень 2011р. від 17.07.2011р. № 2915/23-08/30388839, згідно якого TOB «Січ-Заспа» у грудні 2010 року здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди при «ймовірному» придбанні - продажу товарів від постачальників з ознакою «фіктивності» та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам - набувачам «податкової вигоди», збільшивши як суми податкових зобов'язань, так і суми податкового кредиту за січень, лютий 2011 року, з метою прикриття власної незаконної діяльності, організації та створення ряду фіктивних суб'єктів господарювання, та нанесенням шкоди Державі в особливо великих розмірах;

3) ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було отримано від ДПІ у Ленінському районі М.Запоріжжя акт документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства TOB «Січ-Заспа» з питання дотримання вимог діючого податкового валютного та іншого законодавства за 01.01.2011р. по 30.09.2011р., від 26.03.2012р. № 688/23- 08/30388839, згідно якого у TOB «Січ-Заспа» відсутній факт реального вчинення фінансово - господарських операцій 2011 р.

Зі змісту акту перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Богарт Буд» від 06.08.2013 року №190/221/35987296 вбачається, що за результатами розгляду вказаних вище актів перевірки контрагентів позивача податковий орган прийшов до висновків щодо порушення підприємством ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними та суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового Кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 Податкового Кодексу України із змінами та доповненнями, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 ПКУ, з урахуванням правил, встановлених ст.152 ПКУ.

Відповідно до п.135.1 ст.135 Податкового Кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до ст.137 ПКУ, на підставі документів, зазначених у п.135.2 ст.135 ПКУ та складаються з:

- доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до п. 135.4 ст.135 ПКУ;

- інших доходів, які визначаються відповідно до п.135.5 ст.135 ПКУ, за винятком доходів, визначених у п.135.3 ст.135 та у ст.136 ПКУ.

Згідно п. 135.2 ст.135 Податкового Кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких, передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Відповідно до п.п.135.5.4 п. 135.5 ст.135 Податкового Кодексу України інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

За змістом п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV, бухгалтерський облік, є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано суму податкового кредиту (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення), а придбаний позивачем товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, тобто презумпція правомірності правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В постанові Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

- правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

- правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правова позиція Верховного Суду України у розглядуваній категорії спорів, відображена, зокрема, у постанові цього суду від 31.01.2011 року № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Так, за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Верховний Суд України у вказаному рішенні також наголосив, що такий висновок «узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У зв'язку з чим, стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Богарт Буд" судовий збір в розмірі 2 294,00 грн.

Враховуючи не доведеності правомірності вчинених дій податковим органом, суд доходить висновку, що позовні вимоги, є обґрунтованими, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 69, 70, 71, 86, 94, 122, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Богарт Буд» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №№ 0001652305, 0001662305 від 04.09.2013 р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04 вересня 2013 року № 0001652305 про визнання грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 437 263,25 грн. (в тому числі за основним платежем 396 259,00 грн. та 41 004,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 04 вересня 2013 року № 0001662305 про визнання грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 390 970,75 грн. (в тому числі за основним платежем 328 531,00 грн. та 62 386, 75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богарт Буд» судовий збір в розмірі 2 294,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України .

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 11.10.13 Суддя І.О. Лозицька І.О. Лозицька