Постанова

від 21.10.2013 по справі 810/5438/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2013 року 810/5438/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМТЕКСТ»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМТЕКСТ» про стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб, з рахунків у банку обслуговуючого платника податку, у розмірі 96153,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у відповідача наявний податковий борг зі сплати узгодженої суми орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, штрафних санкцій та пені у розмірі 96153,52 грн. Проте, оскільки вжиті податковим органом заходи не призвели до погашення даної заборгованості наявні підстави для стягнення даного боргу у судовому порядку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.10.2013 було відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 21.10.2013.

В судове засідання 21 жовтня 2013 року сторони, повідомлені належним чином про розгляд справи, не з'явились.

Повідомлення належним чином позивача про розгляд справи, підтверджується наявним в матеріалах справи витягом із офіційного сайту Укрпошти, а повідомлення відповідача про розгляд справи підтверджується наявним в матеріалах справи звітом про направлення телеграми, яка повернулась до суду із відміткою пошти - «вкажіть номер корпуса».

Ухвала суду та телеграма про повідомлення направлялись відповідачу за адресою вказаною у позовній заяві та Свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи, Довідці з Єдиного державного реєстру підприємства та організацій України, а саме: Київська область, м. Ірпінь, вул. Дзержинського, буд. 1.

Відповідно до частини одинадцятої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на те, що сторони були належним чином повідомлені про час, дату та місце судового засідання, а також відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІМТЕКСТ» зареєстроване 01.08.2007 Виконавчим комітетом Бучанської міської ради Київської області та перебуває на податкову обліку в Ірпінській ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області з 25.07.2003 за № 549.

У відповідача утворилася заборгованість перед бюджетом зі сплати орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та штрафних (фінансових) санкцій та пені, з таких підстав.

Відповідачем подано до податкового органу декларації за 2011 рік від 10.02.2012 № 1039 та за 2012 рік від 16.02.2012 № 9005981323 з орендної плати за землю та самостійно визначено податкове зобов'язання, у розмірі щомісячного платежу у розмірі 4006,40 гривень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2012, адміністративний позов Ірпінської ОДПІ було задоволено на суму податкового боргу у розмірі 59415,53 грн.

Відповідно до Акту від 06.10.2011 № 592/2020 «Про результати камеральної перевірки щодо своєчасності сплати орендній платі за землю з юридичних осіб» встановлено порушення п.57.1 ст. 57 та п.287.3 ст.287 Податкового кодексу України. На підставі вказаного Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.10.2011 №00070001210 на суму 4807, 67 грн.

Крім того, відповідачем подано до податкового органу декларацію від 16.02.2012 № 9005981323 з орендної плати за землю за 2012 рік, за якою самостійно визначено щомісячний платіж на суму 4006,40 грн.

За 2013 рік відповідачем не подано в граничний термін, а саме до 20.02.2013 податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та орендну плату за земельні ділянки державної або комунальної власності), що стало підставою проведення камеральної перевірки.

Так, податковим органом було проведено перевірку відповідача щодо термінів подачі декларації з плати за землю, за результатами якої складено акт від 24.05.2013 № 596/15-4/32580573 «Про результати камеральної перевірки щодо несвоєчасного подання податкової звітності по орендній платі за землю з юридичних осіб» та на підставі вказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.05.2013 №0002721540 на суму 170,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення надсилались податковим органом на адресу відповідача, однак позивачу повернулись конверти із відмітками пошти - «за закінченням терміну зберігання».

У зв'язку із наявним у відповідача боргом позивачем було надіслано на адресу відповідача першу податкову вимогу форми «Ю1» від 28.05.2009 № 1/401», відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 12511,04 грн.

У подальшому, відповідачу було направлено другу податкову вимогу форми «Ю2» від 14.07.2009 № 2/612, відповідно до якої загальна сума податкового боргу платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становила 18629,49 грн.

За даними податкового органу станом на день розгляду справи податкова заборгованість відповідача перед позивачем становить - 96153,52 грн.

Оскільки, відповідачем у самостійному порядку сума заборгованості у розмірі 14 733, 87 грн. не була сплачена, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи нормативно-правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю» використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Статтею 14 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю» передбачено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно зі статтею 17 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII «Про плату за землю» податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) є Закон України вiд 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі - Закон України № 2181, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Платник податків, відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України № 2181, самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті та подає її до податкового органу за базовий податковий (звітний) період у строки, встановлені підпунктом 4.1.4 Закону України № 2181.

Водночас, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України № 2181, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації та не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

При цьому, відповідно до підпункту 1.11 статті 1 цього Закону під податковою декларацією розуміється документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-ІІІ) податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону №2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, визначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступним за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

В силу підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону №2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 17.1.17 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181-ІІІ у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №2181-ІІІ активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

З 01.01.2011 року до спірних правовідносин за 2011 рік застосовуються положення Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 59.1 статі 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 54.2 статті 54 Податкового кодексу України грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки у відповідача наявний податковий борг, позивач надіслав відповідачу першу та другу податкові вимоги.

Із позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що відповідачем не надано суду доказів оскарження ним податкових повідомлень-рішень чи податкових вимог.

Таким чином, враховуючи, що станом на день розгляду справи податковий борг відповідачем не сплачено, доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем не надано суду, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 96153,52 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, як слідує із матеріалів справи позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості відповідача з рахунків у банку обслуговуючих такого платника.

Разом з тим, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII відповідач, - є органом державної влади.

Відповідно до норм пунктів 4, 5, 6 статті 19 Господарського кодексу України, органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами. Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються. Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Позивач по справі надав суду перелік відкритих банківських рахунків відповідача.

Однак, позивач не надав суду підтвердження того, що стягнення податкового боргу з усіх рахунків відповідача не перешкодить нормальним розрахункам відповідача при здійсненні господарської діяльності, як не навів доказів співрозмірності боргу та коштів на рахунках, з яких позивач просить вести стягнення.

Окрім того, з матеріалів справи слідує, що борг у відповідача виник в українській гривні, в цій же валюті позивач просить стягнути борг з відповідача. В переліку рахунків, з яких відповідач поросить стягнути борг є і рахунки в іноземній валюті.

Позивач ніяким чином не обґрунтував звернення стягнення боргу з рахунків в іноземній валюті, рівно як і не довів в суді недостатність коштів для звернення стягнення боргу на рахунках в українській валюті. Таким чином, суд не може встановити доцільність звернення стягнення заборгованості з валютних рахунків відповідача, оскільки вважає, що за відсутності належних доказів позивача щодо такої доцільності, таке стягнення може порушити законний інтерес відповідача щодо невтручання державних органів в господарські розрахунки відповідача за банківськими рахунками в іноземній валюті.

Отже, зважаючи на те, що позивач не довів в суді недостатність коштів на сплату заявленого позивачем боргу на основному рахунку відповідача, а також на те, що статтею 19 Господарського кодексу України закріплений принцип «поваги органів державної влади» до законних інтересів господарюючих суб'єктів, з якого слідує неможливість немотивованого втручання органів державної влади в господарську діяльність, зокрема у порядок здійснення розрахунків господарюючого суб'єкта, однак встановивши заборгованість відповідача, яка підлягає сплаті до державного бюджету, суд вирішив задовольнити позов в частині.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, а саме стягнення з відповідача заборгованості з рахунків у банку ПАТ «АКБ «Київ» , в українській гривні, № 26001152293001 та з рахунку у банку АТ «Раффайзен Банк Аваль» у м. Києві, в українській гривні, № 2600149667.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтвердженні судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 35, 69, 70, 71, 128, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Задовольнити позов частково.

2. Стягнути кошти з Товариства з обмеженою відповідальність «ІМТЕКСТ» (код ЄДРПОУ - 32580573) з банківських рахунків цього товариства у банку ПАТ «АКБ «Київ», в українській гривні, № 26001152293001 та з рахунку у банку АТ «Раффайзен Банк Аваль» у м. Києві, в українській гривні, № 2600149667 в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом у сумі 96153 (дев'яносто шість тисяч сто п'ятдесят три) грн. 52 коп.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.