Постанова

від 09.10.2013 по справі 808/7317/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року о 16 год. 28 хв.Справа № 808/7317/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г.

за участю представників

позивача - Берегової С.М., Мажара О.О.,

відповідача - Глухової Н.В., Маріхіна К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30.04.2013 №0000302600 та №0000312600.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідача не було правових підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення, прийнятого за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ПП «Лада Плюс» та ТОВ «Южінвестпром», оскільки у позивача наявні всі документи для підтвердження проведених господарських операцій з ПП «Лада Плюс» та ТОВ «Южінвестпром». Просить задовольнити позовні вимоги. Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що відповідачем отримано акт перевірки ПП «Лада Плюс» з питань дотримання діючого податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «БК «Палада», ТОВ «Вінкана Сервіс» та ТОВ «Рангоут» за період з 01.10.2010 по 01.10.2012., а також акт перевірки ТОВ «Южінвестпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП «Метал-Приватсервіс Груп», ПП «Укрторгтранс», ПП ВКФ «СВ-Плюс», ТОВ «БК «Паллада», ТОВ «Ігленбуд», ТОВ «Ініціатива», ТОВ «Інфо тех монтаж», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Техпромстрой», ТОВ «Траверз карго», ТОВ «Фенікс груп», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «Мавікс» за період з 01.01.2010 р. по 01.11.2012 р. В актах перевірки податкові органи дійшли висновку про порушення ПП «Лада Плюс» та ТОВ «Южінвестпром» ч.1, 3, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Лада Плюс» та ТОВ «Южінвестпром». Крім того, відповідачем отримано інформацію від старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Запорізькій області капітана податкової міліції Ткаченко С.П., відповідно до якої ТОВ «Южінвестпром» у період 2009-2012 незаконно сформувало податковий кредит від наступних фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «БК «Паллада» у сумі 30124,00 грн., ТОВ «Рангоут» у сумі 16167,00 грн. та ТОВ «Вінкана Сервіс» у сумі 20230,00 грн. Таким чином, позивач неправомірно задекларував податковий кредит по операціях, на підставі документів, виписаних від імені ПП «Лада Плюс» та ТОВ «Южінвестпром». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 25.03.2013 р. по 05.04.2013 р. відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 02.11.2012 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Южінвестпром» (код ЄДОПОУ 30506042), за період з 01.04.2012 р. по 31.07.2012 р. по взаємовідносинам з ТОВ «С.Т.Б.» (код ЄДРПОУ 32860217) за період з 01.10.2010 р. по 01.10.2012 р. по взаємовідносинах з ПП «Лада Плюс» (код ЄДРПОУ 32780027), за результатами якої складено акт №181/26-0/00191885 від 12.04.2013 р. Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 301736,30 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.10 п.5.2, абз.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.2 п.8.1, пп.8.4.2 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 347659,91 грн.

30 квітня 2013 року відповідачем на підставі акту перевірки №181/26-0/00191885 від 12.04.2013 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0000302600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 424203,50 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 301736,00 грн. та 122467,50 грн. штрафні санкції, та податкове повідомлення - рішення №0000302600, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 381486,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 347660,00 грн. та 33826,00 грн. штрафні санкції.

Позивачем оскаржено податкове повідомлення - рішення до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та Міністерства доходів і зборів України, проте рішеннями вказаних органів податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга без задоволення. Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду.

Суд, вважає за необхідне відмітити наступне. Підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток стали висновки податкового органу про безтоварний характер господарських правовідносин між позивачем та ПП «Лада Плюс» та ТОВ «Южінвестпром».

Суд зазначає, що відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. На підставі пп.5.2.1 Закону до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) у термін звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажу продукції і охороною праці, з урахуванням обмежень, встановлених п.5.3-5.7 Закону.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Отже, для встановлення факту порушення пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" необхідним є встановлення віднесення до складу валових витрат, які не підтверджені документально.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ПП «Лада Плюс» та ТОВ «Южінвестпром» зареєстровані у встановленому законодавством порядку, як платники податку на додану вартість (а.с. 85, 89, т.3), податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ПП «Лада Плюс» та ТОВ «Южінвестпром» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, немає підстав для невключення сум ПДВ по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ПП «Лада Плюс» суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем з ПП «Лада Плюс» (код ЄДРПОУ 32780027) укладено договір №0508 від 05.08.2011, відповідно до умов договору виконавець ПП «Лада Плюс» зобов'язується виконувати послуги з поточного ремонту та технічного обслуговування автотранспорту замовника - ПАТ «Запоріжвогнетрив» за видами робіт, а замовник зобов'язується оплачувати вартість цих послуг протягом 15-ти календарних днів по факту виконаних робіт (а.с. 94-95, т.3). На виконання умов договору ПП «Лада Плюс» надано послуги позивачу з ремонту та технічного обслуговування автомобіля Daewoo Sens державний номер АР 4839 АН.

На підтвердження здійснення господарської операції до матеріалів справи надано податкові накладні №10 від 05.08.2011, №11 від 08.08.2011, №30 від 17.11.2011, №36 від 22.11.2011, №10 від 05.03.2012, №7 від 13.06.2012, №1 від 02.07.2012 та акти приймання виконаних робіт, рахунки, виставлені за виконання робіт (а.с. 96-117, т.3). З матеріалів справи встановлено, що оплата послуг за вказаним договором здійснювалась платіжними дорученнями №1 від 09.08.2011, №2 від 30.11.2011, №3 від 01.12.2011, №4 від 20.03.2012, №5 від 25.06.2012, №6 від 16.07.2012. (а.с. 117-118, т.3).

На підтвердження наявності у позивача автотранспортного засобу, на якому здійснювався поточний ремонт та технічне обслуговування, до матеріалів справи надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 3, т.9), а також інвентарну картку обліку основних засобів №50007094 на автомобіль ЗАЗ-Daewoo (а.с. 4, т.9).

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Южінвестпром» суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем та «Южінвестпром» укладено договори підряду договір № 18-797 від 24.06.2010, договір № 18-874 від 21.07.2010, договір № 4M.10/10 від 21.10.2010, договір № 10/02 від 11.02.2011, договір № 07/2011 від 25.05.2011, договір № 5.7.2011 від 05.07.2011, договір № 14/2011 від 13.07.2011, договір № 15/2011 від 14.07.2011, договір № 18-1304 від 15.08.2011, договір № 06/09 від 06.09.2011, договір № 2/09 від 26.09.2011, договір № 3-9/2011 від 03.10.2011, договір № 11/2011 від 11.11.2011, договір № 9/2011 від 09.12.2011, договір № 9/2012 від 09.02.2012, договір № 5/2012 від 05.03.2012, договір № 29/2012 від 29.03.2012, договір № 16-5/2012 від 16.05.2012, договір № 14-6/2012 від 14.06.2012.

На підтвердження здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Южінвестпром» до матеріалів справи надано акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (а.с. 119-143, т.3), податкові накладні (а.с. 144-199, т.3)

Крім того, ПАТ «Запоріжвогнетрив» були направлені на адресу ТОВ «Южінвестпром» листи про надання трактора-екскаватора для виконання оплатних робіт на підприємстві: від 01.07.2011 №143/1, від 01.08.2011 №184, від 02.11.2011 №244, від 02.03.2012 №40, від 03.05.2012 №69, від 09.07.2012 №117, від 12.09.2012 №156 (а.с. 83-89, т.4). На підтвердження здійснення господарських операцій до матеріалів справи надано рахунки-фактури, акт здачі-прийняття робіт, подорожній лист вантажного автомобіля (трактор-єксковатор Борекс) (а.с. 90-241, т.4, 1-126, т.5). На підтвердження здійснення оплати по вказаним господарським операціях позивачем надано до матеріалів справи платіжні вимоги-доручення (а.с. 200-205, т.3, 1-48, т.4), реєстри надходження грошових коштів (а.с. 49-53, т.4), виписки по рахунку (а.с. 54-64, т.4) та акти проведення взаємозаліку (а.с. 65-82, т.4).

На підтвердження відображення господарської операції в податковому обліку позивача до матеріалів справи надано податкові декларації з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (т.2).

На підтвердження необхідності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Южінвестпром» до матеріалів справи надано наказ генерального директора ВАТ «Запоріжвогнетрив» від 24.03.2011 №189 в якому визначено перелік заходів та строки, протягом яких необхідно вжити заходи з підготовки підприємства до роботи у 2011 року (а.с. 22, т.9). Також надано інші документи на виконання вказаного наказу, а саме: технічне завдання на проектування, акти обстеження автомобільних доріг (а.с. 15-21, 23-25, т.9). На підтвердження наявності у позивача майна, для реконструкції якого укладалися договори з ТОВ «Южінвестпром», до матеріалів справи надано переліки майна, переданого до статутного фонду ВАТ «Запоріжвогнетрив» (а.с. 26-34, т.9) та інвентарні картки (а.с. 35-51, т.9).

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність первинних документів є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а так як дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, що зумовлює відсутність підстав для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, а висновок відповідача про безпідставність включення сум податку на додану вартість з операцій по придбанню товарів, послуг від ПП «Лада Плюс», ТОВ «Южінвестпром» та заниженню податку на прибуток по операціях з ПП «Лада Плюс», ТОВ «Южінвестпром» є необґрунтованим.

Також, судом встановлено, що висновок податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій базується на даних акту перевірки ПП «Лада Плюс» від 30.11.2012 з питань дотримання діючого податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «БК «Палада», ТОВ «Вінкана Сервіс» та ТОВ «Рангоут» за період з 01.10.2010 по 01.10.2012, а також акту перевірки ТОВ «Южінвестпром» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП «Метал-Приватсервіс Груп», ПП «Укрторгтранс», ПП ВКФ «СВ-Плюс», ТОВ «БК «Паллада», ТОВ «Ігленбуд», ТОВ «Ініціатива», ТОВ «Інфо тех монтаж», ТОВ «Рангоут», ТОВ «Техпромстрой», ТОВ «Траверз карго», ТОВ «Фенікс груп», ТОВ «Вінкана сервіс», ТОВ «Мавікс» за період з 01.01.2010 р. по 01.11.2012 р. Зі змісту даних актів перевірки встановлено, що податкові органи дійшли висновку про порушення ПП «Лада Плюс» та ТОВ «Южінвестпром» ч.1, 3, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Лада Плюс» та ТОВ «Южінвестпром».

Крім того, висновок податкового органу про відсутність факту реального вчинення господарських операцій базується на інформації, отриманій від старшого слідчого з ОВС СУ ДПС у Запорізькій області капітана податкової міліції Ткаченко С.П., відповідно до якої ТОВ «Южінвестпром» у період 2009-2012 незаконно сформувало податковий кредит від наступних фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності ТОВ «БК «Паллада» у сумі 30124,00 грн., ТОВ «Рангоут» у сумі 16167,00 грн. та ТОВ «Вінкана Сервіс» у сумі 20230,00 грн. За фактом створення вказаних фіктивних підприємств СУ ДПС у Запорізькій області проводилось досудове розслідування у рамках кримінального провадження №32012080000000002 відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч.2 ст.205 КК України. На підтвердження зазначеного надано протоколи допиту свідків (службових осіб та засновників), а саме ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які пояснили, що реєстрували вказані підприємства без мети ведення подальшої фінансово-господарської діяльності.

Суд вважає за необхідне відмітити, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд зазначає, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи. В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб контрагентів позивача.

Судом встановлено, що позивач при укладанні вказаних правочинів проявляв достатньо розумну обачність та отримував у підприємств-контрагентів: відомості щодо реєстрації юридичної особи (згідно відповіді управління статистики усі підприємства-контрагенти наразі знаходяться в ЄДРПОУ), свідоцтво платників ПДВ, тощо. Перевірка інших обставин діяльності сторони за правочином на платника податків чинним законодавством не покладається та фактично є неможливим.

В ході розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ПП «Лада Плюс», ТОВ «Южінвестпром» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними. Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність свого рішення.

Враховуючи наведене, позивач у відповідності норм Податкового кодексу України, правомірно включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість. Податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, відповідач дійшов такого висновку з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є помилковим, так як позивач не несе відповідальності за їх дії.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 30.04.2013 №0000302600 та №0000312600.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Запоріжвогнетрив» судовий збір в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.В.Мінаєва