Постанова

від 30.09.2013 по справі 808/6148/13-а

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2013 року о/об 17 год. 33 хв.Справа № 808/6148/13-а м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Колесникової С.Г., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «АА Тандем»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11 липня 2013 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «АА Тандем» ( далі - позивач або ПП «АА Тандем») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області ( далі - відповідач або ДПІ Ленінському районі м. Запоріжжя), в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ДПС №0001201503 від 29.05.2013, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем - податок на додану вартість в розмірі 6 773,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 693,25 грн. та №0001211501 від 29.05.2013, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем податок на прибуток в розмірі14 793,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 698,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу в акті перевірки є безпідставними, протиправними і такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Господарські операції, фактично здійснені ПП «АА Тандем» підтверджуються оформленими належним чином документами, які були надані ревізорам під час проведення перевірки та відображені в акті перевірки. На думку позивача вчинені господарські операції ПП «АА Тандем» та ТОВ «Ферріт-Д» не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту та свідчать про добросовісність позивача.

Заперечуючи проти позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарі чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 30 вересня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №021618 Приватне підприємство «АА Тандем» 21.03.2007 зареєстроване Виконавчим комітетом Запорізької міської ради за адресою: 69006, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, буд. 27, кв. 69, ідентифікаційний код 35036837 (а. с. 14).

Відповідно до Свідоцтва №100032768 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач перебуває на обліку у Державної податкової інспекції Ленінському районі м. Запоріжжя (а. с. 124).

Згідно Свідоцтва про внесення суб'єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції Серії ДК №2899 виданого 10.07.2007 Державним комітетом телебачення і радіомовлення України видом діяльності у видавничій справі Приватного підприємства «АА Тандем» є: видавнича діяльність, виготовлення видавничої продукції (а. с. 122).

ДПІ Ленінському районі м. Запоріжжя на підставі направлення від 19.04.2013 №633 (а. с. 86) та Наказу від 19.04.2013 №548 (а. с. 18) проведено документальну позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «АА Тандем» з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «ВК «Ферріт-Д» за період з 01.04.2012 по 31.08.2012. За результатами зазначеної перевірки складено акт від 08.05.2013 №647/22-15/35036837 (далі - акт перевірки) (а. с. 19-28).

Згідно висновків перевірки встановлено порушення п.14.1.36, п.14.1.181 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI ПП «АА Тандем» занижено подок на прибуток у сумі 14 793,00 грн. в тому числі по періодам: за півріччя 2012 року у сумі 7 681,00 грн., за 3 квартали 2012 року у сумі 14 793,00 грн. та п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 за №2755-VI занижено податок на додану вартість, який підлягає до сплати в бюджет на загальну суму 6 773,00 грн., в тому числі по періодам: за серпень 2012 року у сумі 2 430,00 грн., за вересень 2012 року на суму 2 359,00 грн., за жовтень 2012 року на суму 1 984,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя винесено податкові повідомлення-рішення від 29.05.2013 №0001201503, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 6 773,00 грн., за штрафними санкціями 1 693,25 грн. та від 29.05.2013 №0001211501, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 14 793,00 грн., за штрафними санкціями 3 698,25 грн. (а. с. 34).

Судом встановлено, що між ТОВ «Ферріт-Д» (Продавець) та ПП «АА Тандем» (Покупець) укладено Договір поставки від 04.04.2012 №11 (далі - Договір). За умовами договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим Договором продукцію (а. с. 67).

На виконання умов договору ТОВ «Ферріт-Д» виписало позивачу видаткову накладну від 19.04.2012 №РН-1725, за якою Продавцем передано у власність Покупця продукцію: друковані книжні блоки - 500 шт. 36 575,00 грн. (сума без ПДВ) (а с. 66), також ТОВ «Ферріт-Д» виписано позивачу податкову накладну від 19.04.2012 №148 на загальну суму 43 890,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 7 315,00 грн.) (а. с. 62)

Крім того, між ТОВ «Ферріт-Д» (Виконавець) та ПП «АА Тандем» (Замовник) укладено Договір від 03.08.2013 №20 (далі - Договір). За умовами договору Виконавець провадить всі роботи, пов'язані з наданням послуг друку, а Замовник зобов'язується оплатити за послуги на підставі виставленого Виконавцем рахунку та акту виконаних робіт, по факту виконання послуг (а. с. 64).

На виконання умов договору сторони підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.08.2012 №4662 (а. с. 61) за яким Виконавцем на підставі Договору виконані наступні роботи:

- друк аркушів - 4000 шт. 17 640,00 грн. (сума без ПДВ);

- друк сольвентний на банерному полотні - 58 кв. м. 5 597,00 грн. (сума без ПДВ);

- друк сольвентний на самоклійкій плівці - 50 кв. м. 10 630,00 грн. (сума без ПДВ).

Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 33 867,00 грн. (тридцять три тисячі вісімсот шістдесят сім гривень 00 копійок гривень), ПДВ 20% - 6 773,40 грн. Таким чином, загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ складає 40 640,00 (сорок тисяч шістсот сорок гривень 00 копійок).

На підтвердження виконання умов договору ТОВ «Ферріт-Д» виписало позивачу податкову накладну від 03.08.2012 №2 на загальну суму 40 640,00 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 6 773,40 грн.) (а. с. 63).

Оплата товару та робіт (послуг) здійснювалася у безготівковому рахунку, що підтверджується банківськими виписками (а. с. 60, 65).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 201.14 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Як зазначено у ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п.1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до п.2.1 Положення №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як зазначено у п.2.4 Положення №88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Як зазначено у п.1.1 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів», затверджених 10.01.2007 наказом Міністерства фінансів України №2 (далі - Методичні рекомендації №2), методичні рекомендації можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Відповідно п.3.1 Методичних рекомендацій №2 надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пп.«а» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У ст.186 Податкового кодексу України визначається «місце постачання товару», згідно якого місцем постачання товарів є: фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» цього пункту); місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Як зазначено у пп.«а» п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 198.3. ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст. 187.1 цього ж Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків - покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до п. 133.1 ст. 133 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства. Водночас, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товар контрагента на виконання зобов'язань по укладеному договорі.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентом, який знаходиться в Єдиному державному реєстрі, був зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Довідки АА №480318 з ЄДРПОУ видами діяльності позивача за КВЕД є: 22.11.0 - видання книг; 22.22.0 - інша поліграфічна діяльність; 22.25.0 - надання інших послуг у поліграфічній діяльності; 74.13.0 - дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 74.40.0 - рекламна діяльність (а. с. 125).

Відповідно до Свідоцтва №100223124 ТОВ «Ферріт-Д» зареєстроване як платник податку на додану вартість ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ (а. с. 120). При цьому, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 №052700 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферріт-Д» зареєстроване 01.04.2009 Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради за адресою: 49040, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, ж/м Тополя-2, буд. 33, кв. 25, ідентифікаційний код 36441206 (а. с. 119). Крім того, видами діяльності контрагента позивача за КВЕД є: 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); 18.12 - друкування іншої продукції; 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.72 - оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 - вантажний автомобільний транспорт; 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (а. с. 121).

Разом з тим, суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій базуються лише на інформації листа ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.2012 №33973/7/23-321 про надання інформації та матеріалів щодо встановлених нікчемних правочинів, що саме по собі не є достатнім для можливості стверджувати про фіктивність господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом.

Крім того, суд критично оцінює посилання відповідача на те, що придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів, оскільки матеріали справи містять протилежне.

За наведених норм та обставин справи суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ТОВ «Ферріт-Д».

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 1-3, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судові рішення, якими правочини були би визнані недійсними, матеріали справи не містять. Водночас, акти перевірки контрагентів позивача не можуть бути належним доказом відсутності господарських операцій між підприємствами.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Отже, правильність та обґрунтованість формування платником податків податкового кредиту та валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковим органом не доведено, що придбання послуг та товарів не пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Згідно ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку і податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПП «АА Тандем» суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1.2 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Водночас згідно абзацу п'ятого наведеного пункту статті 75 ПК України документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

З матеріалів справи вбачається, що у запиті «Про надання документів» ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 22.01.2013 р. № 1121/10/22-12, який надіслано на адресу позивача, не було жодного посилання на виявлені відповідачем факти, які б свідчили про можливі порушення ПП «АА Тандем» податкового законодавства, а також не зазначено чи отримано податковим органом таку інформацію та яким саме чином таку інформацію отримано (а. с. 16). ПП «АА Тандем» на зазначений запит, у встановлені законом строки, супровідним листом від 01.02.2013 № 2 надано належним чином засвідчені копії документів та пояснення з питань взаємовідносин ПП «АА Тандем» з ТОВ «Ферріт-Д» за період з 01.04.2012 по 31.08.2012 (а. с. 17).

На підставі доповідної записки №91/22-15 від 16.04.2013 наказом №548 від 19.04.2013, який в той же день отримав директор позивача, працівникам контролюючого органу доручено провести документальну позапланову виїзну перевірку ПП «АА Тандем». Разом з тим, працівники податкового органу на підприємство не виїжджали та перевірку за місцем розташування позивача не проводили. Наведене підтверджується поясненнями представника позивача в судовому засіданні та журналом реєстрації перевірок №4 ПП «АА Тандем», копія якого міститься в матеріалах справи. Водночас, відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили протилежне.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «АА Тандем» - задовольнити.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки Приватного підприємства «АА Тандем».

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя №0001201503 від 29.05.2013.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя №0001211501 від 29.05.2013.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «АА Тандем» судовий збір в розмірі 303,09 грн. (триста три гривні 09 копійок ).

Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.В. Горобцова