Постанова

від 11.09.2013 по справі 804/8944/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 р. Справа № 804/8944/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Рищенко А. Ю., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний продукт» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2013 року за №№ 0000171542, 0000221541, -

ВСТАНОВИВ :

05.07.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рідний продукт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2013 року за №№ 0000171542, 0000221541.

Ухвалою суду від 20.07.2013 року було відкрито та зупинено провадження у справі до терміну, встановленого судом, а саме: до 11.09.2013 року. Ухвалою суду від 11.09.2013 року було поновлено провадження у справі, допущено правонаступництво та замінено первинного відповідача - Дніпропетровську міжрайонну державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби України її правонаступником - Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами проведеної перевірки відповідачем були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення від 30.01.2013 року за №№ 0000171542, 0000221541. Адже за твердженнями відповідача податковому органу не надано право на встановлення в акті перевірки факту нереальності правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Також податкова інспекція, ґрунтуючи свої посилання про нереальність цих правочинів на припущеннях щодо цього, не наводить належних фактів, не підтверджує їх відповідними доказами, первинними документами. Тим більше, що під час перевірки відповідачу були надані всі необхідні первинні документи. Тому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рідний продукт» (далі за текстом - ТОВ «Рідний продукт» - позивач) придбавало товари у контрагентів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Тріо» (далі за текстом - ТОВ «Тріо»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітіль» - (далі за текстом - ТОВ «Ітіль») належним чином, не занижуючи при цьому податку на прибуток підприємства у сумі 870 606, 00 грн., податку на додану вартість у сумі 346 503, 00 грн.

Просить суд: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України № 0000171542 та № 0000221541 від 30.01.2013 року.

У судове засідання сторони не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача надав суду свої письмові заперечення проти даного адміністративного позову, відповідно до яких зазначає про те, що ТОВ «Рідний продукт» не мало права на віднесення до складу податкового кредиту тих сум вартості товарно-матеріальних цінностей, які були сформовані відповідно до проведених господарських операцій з ТОВ «Тріо» та ТОВ «Ітіль» за грудень 2010 року. Крім того, відповідачем було зафіксовано рух активів у сумі 1 582 920, 00 грн. (в тому числі ПДВ - 316 584, 00 грн.) оприбуткованих товарно-матеріальних цінностей (мука пшенична, зерно пшениці, зерно гречки, зерно проса, шпротні паштети, плівка поліетиленова), що отримані від невстановлених осіб та без документального підтвердження господарських операцій з придбання товарів та оплати за них відповідно. А вартість таких товарно-матеріальних цінностей підлягає включенню до складу валових витрат за відповідні періоди. Також за лютий 2010 року позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит, а саме: з порушенням встановленого строку - 365 днів з дати складання податкової накладної № 746/1501/3 від 28.02.2009 року, яка була виписана за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго».

У відповідності до положень ч. 6 ст. 128 КАС України суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

14.09.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рідний продукт» було зареєстровано Дніпропетровською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Видами діяльності ТОВ «Рідний продукт» за КВЕД-2010 є: виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, неспеціалізована оптова торгівля, неспеціалізована торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, виробництво інших харчових продуктів, виробництво макаронних виробів та подібних борошняних виробів. Це підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та Довідки АА № 829972 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).

У період з 17.01.2013 року по 21.01.2013 року Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Рідний продукт» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Тріо» (ідентифікаційний код юридичної особи - 30544093) за грудень 2010 року, ТОВ «Ітіль» (ідентифікаційний код юридичної особи - 36367573) за грудень 2010 року, ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» (ідентифікаційний код юридичної особи - 23359034) за лютий 2010 року. Перевірку було проведено на підставі наказу № 40 від 17.01.2013 року. Повідомлення від 17.01.2013 року та копію наказу було вручено позивачу під підпис.

Хід та результати перевірки були зафіксовані відповідачем в акті перевірки від 21.01.2013 року за № 47/150/34560700. Так, за результатами проведеної перевірки податковий орган зробив висновок про те, що ТОВ «Рідний продукт» не підтверджено реальності здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій за ланцюгом постачання. Позивачем було встановлено порушення ТОВ «Рідний продукт»: пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та занижено податок на додану вартість на суму 346 503, 00 грн., а саме: за лютий 2010 року на суму - 29 919, 00 грн., за грудень 2010 року у сумі - 316 584, 00 грн.; пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та занижено податок на додану вартість на суму 870 606, 00 грн., в тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі - 870 606, 00 грн.

Такі висновки стали підставою для прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 30.01.2013 року за №№ 0000171542, 0000221541, відповідно до яких відповідачем збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Рідний продукт» з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) у сумі 346 503, 00 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 173 251, 50 грн., збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 870 606, 00 грн., застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 435 503, 00 грн. Також до акту перевірки додається розрахунок фінансових санкцій за лютий, грудень 2010 року.

Позивач не погоджуючись із висновками, зробленими в ході проведення перевірки, надав податковій інспекції свої заперечення до акту перевірки, за результатами розгляду яких такі було залишено без задоволення. Також ТОВ «Рідний продукт» оскаржував винесені податкові повідомлення-рішення до Державної податкової служби у Дніпропетровській області та до Міністерства доходів і зборів України. Однак, останні своїми рішеннями від 10.04.2013 року за № 1613/10/10-25 та від 20.05.2013 року за № 3021/6/99-99-10-01-15 залишили без змін винесені податкові повідомлення-рішення, а скарги без задоволення. Тому, порушене на думку позивача право, підлягає судовому захисту.

Аналіз даних акту перевірки показує, що відповідач під час проведення перевірки фінансово-господарських взаємовідносин із контрагентами - ТОВ «Тріо» та ТОВ «Ітіль» - використовував такі відомості та надані позивачем копії первинних документів, а саме:

договір поставки від 10.08.2010 року за № 10/08, договір поставки від 01.11.2010 року за № 01-11/2010, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, товарні накладні, платіжні документи. Також відповідачем було використано інформацію бази даних податкової служби: База даних «Системи обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», АІС «Реєстр платників податків», АІС «Податки», ПК Бест-Звіт та АС «Співставлення Реєстру та Єдиного реєстру податкових накладних», дані акту перевірки Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 04.06.2011 року «Про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Тріо» (код ЄДРПОУ - 30544093)», яким встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Тріо» та ТОВ «Рідний продукт», дані акту перевірки Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.04.2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Ітіль» (код ЄДРПОУ - 36367573) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 31.12.20101 року по взаємовідносинам з ТОВ «Гелій Групп» (код ЄДРПОУ - 37222437)», яким встановлено відсутність фактичного постачання товарів (робіт, послуг) між ПП «Ітіль» та ТОВ «Рідний продукт».

Свої висновки відповідач ґрунтував на тому, що ТОВ «Рідний продукт» начебто здійснювало придбання у ПП «Ітіль» та ТОВ «Тріо» сировини, що в подальшому використовувалась у господарській діяльності ТОВ «Рідний продукт» при виробництві продуктів. Тобто, ТОВ «Рідний продукт» є кінцевим споживачем товарів, придбаних у ПП «Ітіль» та ТОВ «Рідний продукт».

Судом були досліджені наявні в матеріалах копії первинних документів, а саме: копії договорів, податкових, видаткових накладних, товарних накладних, копії товарно-транспортних накладних, виписок за особовими рахунками, копії угоди про залік взаємних вимог, господарські операції за якими стали предметом перевірки податковим органом та судового розгляду, зроблені наступні висновки.

10.08.2010 року між ТОВ «Тріо» та ТОВ «Рідний продукт» було укладено договір поставки за № 10/08, відповідно до якого ТОВ «Тріо» зобов'язується передати у власність ТОВ «Рідний продукт» товар у визначеній кількості, відповідній якості та за узгодженою ціною в порядку та строки, встановлені договором, а ТОВ «Рідний продукт» прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором.

Згідно умов договору контрагентами були виписані такі податкові та товарні накладні за товаром: мука пшенична в/с у загальній кількості - 100 000 кг, на загальну суму - 260 000, 40 грн. (в тому числі - податок на додану вартість (ПДВ) - 43 333, 40 грн.). Транспортування товару відбулось на умовах поставки EXW, с. Солоне, вул. Чукмарева, 5/В, 45/Б, відповідно Правил «Інкотермс» 2000: товарно-транспортні накладні від 06.12.2010 року, 11.12.2010 року, 18.12.2010 року, 23.12.2010 року. Дані факти не заперечувались і самим відповідачем та підтверджуються актом перевірки. Реальність проведеної господарської операції підтверджена позивачем належними письмовими доказами, які є наявними в матеріалах справи.

Також 01.11.2010 року між ТОВ «Рідний продукт» та ПП «Ітіль» було укладено договір поставки № 01-11/2010, відповідно до якого ПП «Ітіль» зобов'язується передати у встановлений строк у власність ТОВ «Рідний продукт» товар, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до вказаного договору контрагентами були оформлені такі видаткові та податкові накладні за товаром: зерно пшениця, зерно просо, редис довгий, плівка прозора, скотч, шпротний паштет, зерно гречка, всього на суму - 1 639 503, 20 грн. (в тому числі ПДВ - 273 250, 53 грн.). Транспортування товару відбулось на підставі укладеного договору на перевезення вантажу № 4 від 15.06.2007 року з ТОВ «С.І. Груп Транс». В акті перевірки дані факти були відображені відповідачем в повному обсязі, також зазначено те, що товари були придбані для ведення господарської діяльності: для переробки із зерна у крупу з подальшим фасуванням та реалізацією у торгових мережах під торговою маркою «Хуторок», «Хуторок Панський», «Золотий врожай». Тобто, позивач підтвердив реальність проведеної господарської операції належними первинними документами, які надав відповідачу та суду у повному обсязі.

У зв'язку із чим позивачем були включені витрати на придбання товарів за вказаними правочинами, укладеними між ТОВ «Рідний продукт» та ТОВ «Тріо», ТОВ «Ітіль» до складу валових витрат, сформовано податковий кредит за звітні періоди. Вказані дані були задекларовані ТОВ «Рідний продукт» у відповідній податковій звітності.

Однак, незважаючи на досліджені первинні документи, відповідач в акті перевірки робить передчасні висновки про ймовірність придбання ТОВ «Рідний продукт» у ПП «Ітіль» та ТОВ «Тріо» сировини для подальшого використання у господарській діяльності такого, нереальність проведених господарських операцій, базуючи свої висновки на актах перевірок вищевказаних інших податкових інспекцій, без урахування даних первинних документів.

З цього приводу суду зазначає таке.

На момент проведення перевірки відповідач керувався нормами Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У відповідності до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 85.2, п. 85.4, п. 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Так, згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (у відповідній чинній редакцій) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Аналіз вищевикладених норм податкового законодавства показує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Тому, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтвердженні належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, податковий орган передчасно прийшов до висновків щодо нереальності проведених позивачем із контрагентами господарських операцій, без безпосереднього дослідження даних первинних документів, які було надано відповідачу у повному обсязі під час проведення перевірки. А це в свою чергу потягло за собою хибні висновки щодо сплачених сум податку на прибуток підприємства, податку на додану вартість, щодо визначення складу податкового кредиту, які були відображені позивачем у податковій звітності.

Так, у перевіряємий податковим органом період чинними нормативно-правовими актами були: Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за № 2181-ІІІ, Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 30.01.2013 року за № 0000221541 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму - 870 606, 00 грн., застосовуючи штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 435 303, 00 грн., податковий орган посилався на порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Підпунктом 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) визначено порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті.

Доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у абзаці першому цього підпункту.

Проте, у своєму акті перевірки відповідач на підставі наданих первинних документів зазначає про те, що розрахунки між суб'єктами господарювання за відвантажений товар проводились у безготівковій формі, в тому числі шляхом взаємозаліку, суми зазначені у національній валюті - гривні. Отже, факту безоплатно наданих товарів (робіт, послуг) як під час перевірки відповідачем, так і судом встановлено не було. З огляду на що, відповідні посилання відповідача є безпідставними.

У відповідності до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

А пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Після набрання чинності Податковим кодексом України питання щодо складу та порядку визнання витрат стало регулюватися положеннями ст. 138 Податкового кодексу України.

У відповідності до вимог ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Не включаються до складу витрат, в тому числі витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати позивача на придбання вказаної продукції у ТОВ «Тріо» та ТОВ «Ітіль» для подальшого використання у власній господарській діяльності були включені ТОВ «Рідний продукт» до складу валових витрат, адже первинними документами підтверджується реальність проведених господарських операцій, що також вбачається з даних акту перевірки та матеріалів справи.

Тому, з огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що вказаного заниження податку на прибуток підприємства у сумі - 870 606, 00 грн. не відбулось, а нараховані штрафні (фінансові) санкції є передчасними.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 30.01.2013 року за № 0000171542 податковий орган посилався на порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», збільшуючи при цьому суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) за основним платежем на 346 503, 00 грн. та застосовуючи при цьому штрафні (фінансові) санкції у розмірі - 173 251, 50 грн.

Так, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 Закону України «Про податок на додану вартість» (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Однак, актом перевірки та матеріалами справи підтверджено факт сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни товару (послуг), факт отримання відповідної продукції за укладеними договорами, факт надання належних первинних документів: копій договорів, податкових накладних, видаткових накладних, товарних накладних, товарно-транспортних накладних, виписок за особовими рахунками, угоди про залік взаємних вимог. Крім того, вище судом було спростовано висновки відповідача щодо нереальності проведених господарських операцій.

Так, згідно пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Визначення та порядок формування податкового кредиту наведено у п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону та зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тому під час формування податкового кредиту за вказані періоди, що перевірялися, позивач правомірно включив відповідні суми податку на додану вартість, сплаченого у складі ціни товару, що придбавався, до складу податкового кредиту. Отже, висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту у грудні 2010 року на суму 316 584, 00 грн. є хибними та передчасними.

Також у акті перевірки відповідач робить висновок про те, що ТОВ «Рідний продукт» в уточнюючому розрахунку за лютий 2010 року (наданий 17.02.2011 року за № 9000381928) включає до складу податкового кредиту податкову накладну № 746/1501/3 від 28.02.2009 року на суму ПДВ - 29 919, 32 грн., виписану ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго». Та, посилаючись на вимоги п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, вказує на порушення позивачем встановленого терміну включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі такої податкової накладної, та на завищення у зв'язку із цим податкового кредиту за лютий 2010 року на суму - 29 919, 00 грн. Цей термін згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України становить - 365 календарних днів з дати складання податкової звітності.

Проте, на момент виникнення у ТОВ «Рідний продукт» права на податковий кредит порядок та строки включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту, як вже було зазначено вище, регулювались Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Тому, враховуючи, що податковий кредит являє собою суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, то строки давності за Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» регулювались нормою ст. 15, а в даному випадку саме пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15.

Відповідно до положень вказаного підпункту ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» (у відповідній чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами редакції) заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. Тобто не пізніше 1095 дня з дати виписаних податкових накладних - в даному випадку це податкова накладна від 28.02.2009 року № 746/1501/3 (сума ПДВ - 29 919, 32 грн.). Отже, у своєму уточнюючому розрахунку від 17.02.2011 року позивач правомірно відобразив вказану суму ПДВ у складі податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не врахував приписів ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Та помилково застосував норму п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України до спірних податкових правовідносин. У зв'язку із чим і прийшов до хибних висновків.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що прийняті на підставі акту перевірки від 21.01.2013 року № 47/150/34560700 податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України № 0000171542 та № 0000221541 від 30.01.2013 року - є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Тому, позовні вимоги ТОВ «Рідний продукт» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також суд зазначає, що положеннями ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Так, на підтвердження сплати судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру позивачем було надано оригінал квитанції від 12.06.2013 року за № 39544.34.7 на суму 2 294, 00 грн.

Тому, суд вважає за необхідне також присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Рідний продукт» документально підтверджені судові витрати у сумі 2 294, 00 грн. з Державного бюджету України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний продукт» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.01.2013 року за №№ 0000171542, 0000221541 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України № 0000171542 та № 0000221541 від 30.01.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рідний продукт» (ідентифікаційний код юридичної особи - 34560700) суму сплаченого судового збору у розмірі 2 294, 00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Суддя А.Ю. Рищенко