Вирок

від 23.10.2013 по справі 335/4430/13-к

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

23.10.2013

Справа № 335/4430/13-к

1-кп/335/143/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2013 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Макарова В.О.,

при секретарі - Зеленській Я.П.,

за участю прокурора - Маміч А.І.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22013080000000050 за обвинуваченням:

- ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до протоколу № 4 від 29.05.2007 року Загальних зборів учасників ТОВ «Окті-Пром», ОСОБА_1 був призначений на посаду директора вказаного ТОВ «Окті-Пром», зареєстрованого виконавчим комітетом Запорізької міської ради від 25.03.2005 року, про що є запис у журналі обліку реєстраційних справ під № 11031020000004336, та був платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) на підставі свідоцтва №11858405 від 06.09.2005 року, виданого Державною податковою інспекцією (далі ДПІ) в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, індивідуальний податковий № 334710008290.

Будучи службовою особою - директором ТОВ «Окті-Пром», відповідно до статуту Товариства, до обов’язків ОСОБА_1 входило вирішення всіх питань Товариства окрім віднесених до виключної компетенції Засновника; укладати угоди та згоди, здійснення обліку та внутрішнього контролю за господарською діяльністю Товариства, розпоряджатися майном та коштами Товариства, в межах своєї компетенції представляти Товариство у відносинах з будь-якими особами, укладати в країні та за її межами договори та інші угоди від імені Товариства, тобто володів організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статті 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з придбанням чи використанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях в рамках господарської діяльності платника податку.

При цьому, п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 зазначеного закону передбачено, що якщо платник податку придбав (виготовив) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначені для їх використання у господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з цим придбанням (виробництвом), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податків у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються (виробляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи зі змісту п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», невід’ємною характерною рисою господарської діяльності у податкових правовідносинах є її направленість на отримання прибутку у грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах.

Таким чином, визначальною ознакою для віднесення сплачених сум податку до податкового кредиту звітного періоду є використання придбаних товарів (послуг) у господарській діяльності та направленість самої діяльності на отримання прибутку.

Відповідно до п.1.11.2, п.1.11 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», під терміном товарний кредит розуміють - товари, що передаються резидентом чи нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах погодження, яке передбачає відстрочку кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.

Таким чином, за договорами товарного кредиту відсотки нараховуються саме на товари, збільшуючи їх вартість залежно від встановленого угодою строку кінцевого розрахунку. Оскільки об’єктом нарахування відсотків є товари, а не інші об’єкти, то відсотки за товарним кредитом не можуть бути платою за користування послугою за товарним кредитом, надання якої за угодами товарного кредиту не є можливим.

Тому, витрати на придбання товарів за угодами товарного кредиту складаються з вартості товарів, збільшеної на суму відсотків.

З урахуванням положень п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», витрати з придбання товарів за угодами товарного кредиту можуть бути віднесені до валових витрат обороту та виробництва тільки у разі використання таких товарів у власній господарській діяльності платника податків, який здійснював їх придбання.

Якщо суб'єкт підприємницької діяльності не включить до складу ціни товару сплачені грошові кошти за користування товарним кредитом, то така господарська операція не може бути визнана господарською діяльністю, яка спрямована на отримання прибутку.

08 серпня 2007 року, у м. Миколаїв, ОСОБА_1, підписав договір купівлі-продажу №08/08/07-02 на умовах товарного кредиту, відповідно до якого ТОВ «Окті-Пром», придбало у ТОВ «Прайд-Групп» (код ЄДРПОУ 34651504, м. Миколаїв) 97 пристроїв контролю тиску та обертаючого моменту «Момент» ТУ У 33.2-34651504-001-2007, на загальну суму 108 135 600 гривень, у тому числі ПДВ на суму 18 022 600 гривень.

Відповідно до п.2.4 даного договору, за відстрочку розрахунку покупцю нараховуються проценти за право користування товарним кредитом у розмірі 2 % від вартості отриманого Товару (з урахуванням) за кожен день користування товарним кредитом. Відсотки нараховуються за період, починаючи з дня, наступного за днем поставки та закінчуючи днем погашення суми заборгованості за поставлений товар. Датою нарахування процентів за користування товарним кредитом є день погашення суми заборгованості.

В цей же день, директор ТОВ «Окті-Пром» ОСОБА_1, підписав договір відповідального зберігання № В3-08/08/07-02 від 08.08.2007 року з ТОВ «Прайд-Груп», відповідно до якого зазначений вище товар, передавався на відповідальне зберігання останньому та повинен був перебувати у м.Миколаїв по вул. Баштанське шосе, 3.

27 вересня 2007 року, у м. Миколаїв, через 50 днів після укладення угоди купівлі-продажу, ОСОБА_1 підписав акт прийому-передачі майна з відповідального зберігання № 01, відповідно до якого ТОВ «Окті-Пром» прийняло з відповідального зберігання пристрої «Момент», а нараховані згідно з актом № 02/27/09-07 від 27.09.2007 року відсотки по товарному кредиту склали 108 135 600 гривень, у тому числі ПДВ на суму 18 022 600 гривень.

У цей же день, 27.09.2007 року, у м. Запоріжжя, ОСОБА_1, підписав договір поставки № П-27/09, відповідно до якого ТОВ «Окті-Пром», повинно було продати ТОВ «Київгарантцентр» (код ЄДРПОУ 34880963, м. Київ) всі зазначені пристрої у кількості 97 одиниць, на суму 108 235 704 гривні, у тому числі ПДВ у сумі 18 039 284 гривні.

ОСОБА_1 будучи службовою особою - директором ТОВ «Окті-Пром», у листопаді 2007 року, неналежним чином виконуючи свої службові обов’язки через несумлінне ставлення до них, не перевіривши достовірність вищезазначених господарських операцій з купівлі продажу пристроїв «Момент», та в порушення п.1.8 ст.1 п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) під час складання податкової звітності з податку на додану вартість, вніс недостовірні дані в графу № 17 податкової декларації ТОВ «Окті-Пром» з податку на додану вартість за вересень 2007 року про суму податкового кредиту в розмірі 36045200 гривень.

Після цього, ОСОБА_1 у розрахунку суми бюджетного відшкодування ТОВ «Окті-Пром» за жовтень 2007 року відобразив суму, що підлягала відшкодуванню з державного бюджету України, у розмірі 18 005 916 гривень, та у графу № 4 розрахунку суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість того ж підприємства за жовтень 2007 року у розмірі 18005916 гривень, внаслідок чого ТОВ «Окті-Пром» було завищено податок на додану вартість, який підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2007 року, у сумі 18 005 916 гривень.

13.11.2007 року разом з податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2007 року та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування на вказану суму, ОСОБА_1 надав до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя та Управління державного казначейства у м.Запоріжжя.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 були заподіяні суспільно небезпечні наслідки нематеріального характеру в частині звернення ТОВ «Окті-Пром» до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо безпідставного відшкодування державою податку на додану вартість за проведені господарські операції на загальну суму 36045200 гривень, та у подальшому внаслідок перевірки обґрунтованості вимог щодо відшкодування ПДВ ТОВ «Окті-Пром» була створена обстановка й умови, які ускладнили виконання підприємством своїх функцій, та припинення його господарської діяльності, що є істотною шкодою.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, визнав у повному обсязі, щиро розкаявся у скоєному та пояснив, що всі обставини, як вони викладені в обвинувальному акті, у зміненій прокурором редакції, дійсно мали місце. В його діях не було умислу, а все сталося в зв’язку з незнання ним законів.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349, ст.351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 є доведеною, його дії суд кваліфікує за ч.1 ст.367 КК України, як службову недбалість, тобто не належне виконання службовою особою своїх службових обов’язків, через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди державним інтересам..

При визначенні ОСОБА_1 покарання, суд керується вимогами ст.65 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року В«Про практику призначення судами кримінального покаранняВ» , враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, який згідно ст.12 КК України віднесено до категорії невеликої тяжкості, обставини справи, особу обвинуваченого, який повністю визнав провину і розкаявся в скоєному, не працює, раніше не судимий, не одружений, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його сімейне і матеріальне становище, поведінку після скоєного злочину.

Обставиною, що пом’якшуэ покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді виправних робіт, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, оскільки зазначене покарання цілком відповідає тяжкості та обставинам вчиненого злочину, особі обвинуваченого, що у сукупності на думку суду дає підстави вважати, що виправлення засудженого можливе без ізоляції його від суспільства.

Крім того, суд зважає на наступне. На підставі матеріалів справи, і даний факт не заперечується учасниками судового розгляду, встановлено, що діяння, яке поставлене ОСОБА_1 за провину, дійсно мало місце в серпні-листопаді 2007 року, воно містить склад злочину, передбачений ч.1 ст.367 КК України, який відповідно до ст.12 цього Кодексу є злочином невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у вигляді штрафу від 50 до 150 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.

На день розгляду справи судом, строки давності, передбачені ст.49 КК України , минули, а дані про вчинення ним нового злочину чи ухилення овинуваченого від суду, в справі відсутні.

Згідно ч.5 ст.74 КК України, особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.

За таких умов суд вважає, що відповідно до ст. 49 , ч.5 ст. 74 КК України є підстави звільнити обвинуваченого від покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

Долю речових доказів необхыдно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати по справі склали 15 220 гривень 25 копійок. Однак, враховуючи те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні дані про вартість витрат по вказаним експертизам, суд вважає, що ці витрати не відносяться до судових витрат і їх слід віднести на рахунок держави.

В ході проведення досудового слідства, на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва №22351 про право власності, виданого Комунарською райадміністрацією м. Запоріжжя 02.06.2004 року, накладено арешт, який підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 368, 369-371, 373-376 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.367 КК України, та призначити покарання у виді 2 (двох) років виправних робіт, з відрахуцванням 20 % заробітку в доход держави, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки.

На підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України , звільнити ОСОБА_1 від основного та додаткового покарання, в зв'язку із закінченням строків давності.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, скасувати.

Арешт накладений постановою слідчого на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва №22351 про право власності, виданого Комунарською райадміністрацією м. Запоріжжя 02.06.2004 року, - скасувати.

Речові докази:

- податкові декларації ТОВ «Окті-Пром» з податку на додану вартість за вересень-жовтень 2007 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування за жовтень 2007 року, заяву про відшкодування суми бюджетного відшкодування в розмірі 18 005 916 гривень, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- рахунок-фактуру № 2 від 08.08.2007 року, договір купівлі-продажу №08/08/07-02 (на умовах товарного кредиту) від 08.08.2007 року, специфікацію № 1 від 08.08.2007 року, додаткову угоду № 1 до Договору купівлі-продажу № 08/08/07-02, акт прийому-передачі товару № 1 до Договору купівлі-продажу № 08/08/07-02, видаткову накладну № 8 від 08.08.2007 року, податкову накладну № 8 від 08.08.2007 року, акт прийому-передачі товару № 2 до Договору купівлі-продажу № 08/08/07-02, видаткову накладну № 9 от 08.08.2007 року, податкову накладну № 9 від 08.08.2007 року, акт прийому-передачі № 3 до Договору купівлі-продажу №08/08/07-02, видаткову накладну № 10 від 08.08.2007 року, податкову накладну № 10 від 08.08.2007 року, акт прийому-передачі товару № 4 до Договору купівлі-продажу № 08/08/07-02, видаткову накладну № 11 від 08.08.2007 року, податкову накладну № 11 від 08.08.2007 року, акт прийому-передачі товару № 5 до Договору купівлі-продажу № 08/08/07-02, видаткову накладну № 12 від 08.08.2007 року, податкову накладну № 12 від 08.08.2007 року, акт прийому-передачі товару № 6 до Договору купівлі-продажу №08/08/07-02, видаткову накладну № 13 від 08.08.2007 року, податкову накладну № 13 від 08.08.2007 року, акт прийому-передачі товару № 7 до Договору купівлі-продажу №08/08/07-02, видаткову накладну № 14 від 08.08.2007 року, податкову накладну № 14 від 08.08.2007 року, акт №02/27/09-07 від 27.09.2007 року, рахунок-фактуру № 6 від 27.09.2007 року, податкову накладну № 18 від 27.09.2007 року, договір № ВЗ-08/08/07-02 (відповідальне зберігання) від 08.08.2007 року, акт прийому-передачі майна на відповідальне зберігання № 01 від 08.08.2007 року, додаткову угоду до Договору № ВЗ-08/08/07-02 (відповідальне зберігання) від 27.09.2007 року, акт прийому-передачі майна з відповідального зберігання № 01 від 27.09.2007 року, акт № 1 про виконання умов відповідального зберігання до Договору № ВЗ-08/08/07-02 (відповідальне зберігання) від 27.09.2007 року, рахунок-фактуру № 5 від 27.09.2007 року, податкову накладну № 17 від 27.09.2007 року, акт № 1 пред’явлення векселів до оплати від 27.09.2007 року, акт № 2 прийому-передачі погашених векселів від 27.09.2007 року, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення їй копії вироку, до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Орджонікідзевського

районного суду м. Запоріжжя: ОСОБА_3