Рішення

від 17.10.2013 по справі 901/2647/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.10.2013 Справа № 901/2647/13 За позовом Іноземного підприємства «Біазі Україна»

до фізичної особи-підприємця Шамраєва Олександра Івановича

про стягнення 111 650,26 грн.

Суддя А.Ю. Пукас

Представники:

Від позивача Решетар Н.М., представник, довіреність від 20.03.2013.

Від відповідача не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Іноземне підприємство «Біазі Україна» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до фізичної особи-підприємця Шамраєва Олександра Івановича про стягнення 111 706,81 грн., у тому числі 57 613,99 грн. заборгованості, 6 426,67 грн. інфляційних втрат, 29 259,63 грн. пені, 5 672,29 грн. 3% річних та 12 734,22 грн. штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором про поставку товару № 9 від 01.04.2009, що виразилось в неповній та несвоєчасній оплаті отриманого ним товару. Обґрунтовані посиланням на статті 193, 222, 226, 229 Господарського кодексу України та статті 525, 526, 530, 610, 611-612, 623, 624, 625 Цивільного кодексу України.

14.10.2013 до початку судового засідання від підприємства «Біазі Україна» до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 111 650,26 грн., у тому числі 57 613,99 грн. заборгованості, 6 426,67 грн. інфляційних втрат, 29 211,80 грн. пені, 5 663,58 грн. 3% річних та 12 734,22 грн. штрафу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заяву про зменшення позовних вимог.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, відзив на позов не надав, про причини відсутності суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, за адресою зазначеною на веб-сайті Єдиного державного реєстру, технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр», на якому відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011 відображається інформація з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в ЄДРПО. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття представників сторін в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2009 між Іноземним підприємством «Біазі Україна» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Шамраєвим Олександром Івановичем (замовник) укладено Договір

№ 9, відповідно до пункту 2.1 якого постачальник зобов'язався поставляти покупцеві товари, а покупець - прийняти та оплатити товари у відповідності до положень цього Договору (а.с. 20-24).

Прийняття продукції здійснюється покупцем по видатковій накладній(им), що підтверджує згоду останнього на купівлю товару даного асортименту, в кількості та по цінам, що визначаються в видатковій накладній(их). Право власності переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатковою накладною (пункт 2.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.1 Договору постачальник здійснює поставку товару(-ів) покупцеві на підставі видаткових накладних, за підписами уповноважених представників та печатками сторін. Видаткова накладна з підписами уповноважених представників та печатками сторін, а також за умови дотримання покупцем умов платежу, що визначені цим Договором, є разом з цим Договором єдиною підставою для здійснення постачальником замовлення та поставки товару. Підставою для оплати товару є виставлений постачальником рахунок (рахунок-фактура).

Ціни на товар, що постачається постачальником по даному Договору, є вільними відпускними і вказуються у прайс-листах (Додаток №1 до даного Договору) постачальника і є дійсними на момент підписання додаткової угоди. Ціни, зазначені у прайс-листах діють протягом зазначеного у прайс-листах часу і можуть змінюватись в залежності від показників, що формують ціну товару. Прайс-листи із зміненими цінами доводяться до покупця засобами електронного або факсимільного зв'язку, за адресою/номером, вказаним в даному договорі (пункт 5.1 Договору).

Пунктом 6.1 Договору сторони домовились про те що, відносно кожної конкретної поставки, що здійснюється на підставі даного Договору, ними може бути визначений наступний порядок розрахунків: на умові 100% передоплати, або на умові розстрочки платежів на строк, що не перевищує 60 календарних днів з дати відвантаження товару покупцю. Розрахунки здійснюються покупцем в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 198 941,27 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 27,28,30-33,35-39), копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали досліджені судом в судовому засіданні, які прийняті та підписані представником відповідача.

За твердженням позивача, відповідачем частково сплачена вартість отриманого товару в сумі 141 327,28 грн., що призвело до утворення заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 57 613,99 грн.

Несплата відповідачем вартості отриманого товару в сумі 57 613,99 грн. у добровільному порядку з'явилася підставою для звернення Іноземного підприємства «Біазі Україна» до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.

Правові наслідки невиконання зобов'язань за договором поставки регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Проте, в порушення умов вищезазначеного Договору, відповідач не виконав свої зобов'язання за договором та не сплатив вартість отриманого товару, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість.

Відповідно до частин 1,2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

З наявних в матеріалах справи накладних вбачається, що після поставки товару за кожною накладною сплив встановлений строк оплати товару.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 57 613,99 грн. відповідачем суду не надано.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 29 211,80 грн. пені, 12 734,22 грн. штрафу, 5 663,58 грн. 3% річних та 6 426,67 грн. інфляційних втрат.

Суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищенаведена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 по справі № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12) та в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/908/2012 від 13.07.2012.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2, 9.3 Договору у випадку порушення покупцем строків платежів, визначених цим Договором, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Крім пені, покупець сплачує постачальнику штраф за порушення порядку оплати, визначеного у даному договорі, у розмірі 10% від суми простроченого платежу. У випадку порушення покупцем строків прийняття товару, визначених цим Договором, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неприйнятого у продавця товару за кожен день прострочення зобов'язання. Нарахування та сплата неустойки (штрафу, пені) за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань за цим Договором здійснюється без обмеження певним строком, протягом усього періоду від дня, коли грошові зобов'язання повинні були виконані, до дня їх фактичного виконання.

Згідно з наданого позивачем розрахунку, пеня за порушення строків оплати нарахована відповідачу на суми заборгованості за кожний період прострочення та її загальний розмір становить 29 211,80 грн.

Судом перевірений наданий позивачем розрахунок пені, який складений вірно, з урахуванням вимог чинного законодавства та положень контракту, у зв'язку з чим вимоги про стягнення 29 211,80 грн. пені підлягають задоволенню (а.с. 109-111).

Також, судом перевірений наданий позивачем розрахунок штрафу, який складений вірно, у зв'язку з чим суд, враховуючи, що відповідачем допущено порушення порядку оплати, задовольняє вимоги про стягнення штрафу в сумі 12 734,22 грн.

Право позивача вимагати сплатити 3% річних та інфляційних втрат передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірені надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які складені вірно та вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню (а.с.112-118).

Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

В судовому засіданні 17.10.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 22.10.2013

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Шамраєва О.І. (вул. Горна, 66, с. Виноградне, м. Феодосія, АР Крим, 98100, р\р 26000052000111 в Філії «Кримське регіональне управління» ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 384436, ЄДРПОУ 1921308034) на користь Іноземного підприємства «Біазі Україна» (вул. Озерна, 17, с. Софіївська Борщагівка, Київська область, р\р 26001010005553 в ТОВ «УніКредит Банк», МФО 300744, ЄДРПОУ 36263446) 57 613,99 грн. заборгованості, 29 211,80 грн. пені, 5 663,58 грн. 3% річних, 6 426,67 грн. інфляційних втрат, 12 734,22 грн. штрафу та 2 235,00 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Пукас