Рішення

від 24.09.2013 по справі 905/4781/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.09.2013 Справа № 905/4781/13

Суддя господарського суду Донецької області Соболєва С.М.,

при секретарі судового засідання Табачніковому В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "АМПІ», м.Донецьк

про стягнення 69665,15 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: Ковальова О.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "АМПІ», м.Донецьк про стягнення 69665,15 грн, з яких основного боргу у сумі 64936,86 грн.., пені 3865,16 грн., 3% річних у сумі 754,02 грн., інфляційних втрат у сумі 109,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем Договору на поставку теплової енергії в нежилі приміщення, що знаходяться у житловому фонді №75410 від 01.02.2012р.

На підтвердження викладених обставин Позивачем надано розрахунок основної суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних витрат, копії: договору на поставку теплової енергії в нежилі приміщення, що знаходяться у житловому фонді №75410 від 01.02.2012р., Технічного паспорту на житловий будинок №30 по б.Пушкіна у м.Донецьку, виданого Донецьким бюро технічної інвентаризації 24.11.2009р., Договору зберігання №18/07-ЗБ від 18.07.2011р., Акту приймання-передачі від 18.07.201р. до Договору №18/07-3Б від 18.07.2011р., наказу Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» №562 від 03.10.2011р. «Про порядок застосування тарифів на послуги опалення та гарячого водопостачання», рахунків за спожиту теплорву енергію №75410 від 26.10.2012р., 23.11.2012р., 20.12.2012р., 24.01.2013р., 20.02.2013р., 20.03.2013р., 17.04.2013р. з розписками про їх отримання, списку поштових відправлень від 18.05.2013р., листа-претензії №552сб від 18.05.2013р., акту про здійснення включення опалення від 15.10.2012р. та акту на відключення опалення від 15.04.2013р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, приписами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання».

Згідно письмових пояснень Позивача від 15.07.2013р., за спірний період Відповідачем не здійснено оплат наявної заборгованості за теплопостачання.

05.08.2013р. Відповідач надав відзив на позов, згідно якого вказує, що у п.5.2. Договору №75410 від 01.02.2012р. зазначено, що загальна сума оплати за поставлену енергію складає 107325,11 грн. А згідно розрахунку сума становить 10735,11 грн. Представник Відповідача зважаючи на вказане стверджує, що сторони не дійшли згоди стосовно ціни Договору як істотної умови договору.

Представником Відповідача надано клопотання про витребування у Позивача оригіналу Договору №75410 від 01.02.2012р., вказуючи про неповернення Позивачем екземпляру договору Відповідачу.

Дане клопотання судом не задоволено, оскільки Позивачем у судовому засіданні 10.09.2013р. надано для огляду оригінал вказаного договору, а судом здійснено його огляд.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 06.08.2013р. справу №905/4781/13 передано судді Мальцеву М.Ю.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 12.08.2013р. справу №905/4781/13 передано судді Соболєвій С.М.

Згідно письмових пояснень представника Позивача від 18.09.2013р., тариф, вказаний у п.5.2. Договору №75410 від 01.02.2012р. є ціною договору. Вказана сума 107325,11 грн. є помилковою враховуючи зазначений розрахунок щомісячної суми оплати - 10735,11 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

18.07.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрАктив» (Поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМПІ» (ЗБЕРІГАЧ) укладено договір зберігання №18/07-3Б, за яким Поклажодавець передав, а Зберігач прийняв на відповідальне зберігання нерухоме майно - нежитлове приміщення площею 377,2 кв.м. по бул.Пушкіна,30 у м.Донецьку, що знаходиться на балансі Поклажодавця (п.1.1.).

За умовами п.1.3. вказаного Договору, Зберігач зобов'язався, враховуючи специфіку майна, переданого на зберігання, забезпечити умови для його збереження, що включають можливість погіршення його якості, дотримуючись санітарно-технічних, протипожежних норм. До того ж Зберігач вживає заходів до відновлення фізичних властивостей майна.

18.07.2011р. на виконання Договору зберігання №18/07-Зб від 18.07.2011р. сторонами підписаний Акт №1 приймання-передачі на відповідальне зберігання зазначеного нерухомого майна.

01.02.2012р. ККП Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «АМПІ» (Споживач) уклали договір на поставку теплової енергії в нежитлові приміщення, які знаходяться у житловому фонді №75410, за яким Постачальник зобов'язався постачати теплову енергію до точки розподілу згідно балансової належності для опалення та гарячого водопостачання нежитлового приміщення площею 377,2 кв.м. по б.Пушкіна,30 у м.Донецьк (п.1.1.). Відповідач зобов'язався прийняти теплову енергію та здійснити оплату за використану теплову енергію (п.1.2.).

Теплова енергія, що поставляється по даному договору, використовується Споживачем виключно для теплопостачання приміщень, вказаних у п.1.1. (п.1.3.).

Розрахунковим періодом для оплати є календарний місяць. Розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний у договорі (п.5.3). Розрахунки за спожиту Споживачем теплову енергію здійснюються, як правило, на умовах 100% передплати виключно у грошовій формі (п.5.4.).

Згідно Наказу ККП «Донецькміськтепломережа» від 03.10.2011р. №562 «Про порядок застосування тарифів на послуги опалення та гарячого водопостачання» встановлено тариф на послуги теплопостачання з 01.10.2011р. для усіх споживачів (крім населення) у розмірі 23,72 грн. без ПДВ; при наявності приладів обліку споживання теплової енергії - 763,69 грн..

Факт надання Позивачем послуг з теплопостачання у спірний період підтверджується Актом на включення опалення від 14.10.2012р. та Актом про відключення опалення від 15.04.2013р.

Позивачем долучено до матеріалів справи рахунки №75410 від 26.10.2012р., 23.11.2012р., 20.12.2012р., 24.01.2013р., 20.02.2013р., 20.03.2013р., 17.04.2013р.

Позивачем долучено до матеріалів справи листи-розписки про отримання спірних рахунків.

Господарський суд вказує, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України ; тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити надані послуги Позивача з теплопостачання.

Дана позиція встановлена Верховним судом України згідно Постанови від 29.09.2009р. у справі №37/405.

Крім цього, умови спірного договору не передбачають обов'язку Позивача у конкретно визначений проміжок часу виставляти рахунки Відповідачу.

Згідно наданого розрахунку Позивача, він визначив моментом настання прострочення по кожному з рахунків - 1 число місяця, наступного за розрахунковим. Господарський суд вказує, що сторонами у п.5.4. Договору №75410 від 01.02.2012р., погоджено, що розрахунки за спожиту Споживачем теплову енергію здійснюються, як правило на умовах 100% передплати виключно в грошовій формі. Інший порядок розрахунків між сторонами у вказаному договорі не визначений.

Як вбачається з п.5.4. Договору №75410 від 01.02.2012р., за текстом Договору вказується розрахунок суми опалення спірного нерухомого приміщення з її визначенням 10735,11 грн. У графі «Загалом до оплати (в місяць) зазначено суму 1073 2 5,11 грн.

Посилаючись на вказану неточність, Відповідач наполягає на непогодженні між сторонами істотної умови Договору №75410 від 01.02.2012р. - його ціни.

Господарський суд з цього питання вказує, що за змістом п.5.4. Договору №75410 від 01.02.2012р., у даному Договорі здійснено розрахунок щомісячної плати за постачання теплової енергії на підставі встановленої формули із визначенням її складових (тарифу, площі приміщення) з кінцевим результатом обрахування - 10735,11 грн. Зазначення у цьому ж пункті Договору після розрахунку щомісячної оплати 1073 2 5,11 грн. є технічною помилкою, яка не змінює суті та цифрового виразу щомісячної оплати, визначеної згідно деталізованої формули у Договорі та відповідно до виставлених рахунків Позивачем Відповідачу.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, послуги з теплопостачання Позивачем Відповідачу фактично надавались, приймались останнім, рахунки за вказані послуги Відповідачем отримувались. Зауважень щодо методу обчислення та вартості надаваних послуг з опалення від Відповідача Позивачу не надходили.

Господарським судом встановлено, що Договір №75410 від 01.02.2012р. є чинним, виконується з боку Позивача. Крім цього, суд зауважує, що вказуючи про недосягнення між сторонами істотної умови договору як ціни, Відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів з метою захисту зазначеного власного права, яке Відповідач вважає порушеним. А отже його посилання про непогодженість сторонами ціни в Договорі №75410 від 01.02.2012р. є безпідставним та не приймається господарським судом до уваги.

Враховуючи вищевикладене, Позивачем у період з жовтня 2012р. по квітень 2013р. надано послуг Відповідачу на загальну суму 64936,86 грн.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов , визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 24 Закону України „Про теплопостачання" до основних обов'язків Споживача теплової енергії віднесено, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Розрахунки за спожиту Споживачем теплову енергію здійснюються, як правило, на умовах 100% передплати виключно у грошовій формі (п.5.4.).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).

Приймаючи до уваги викладені норми матеріального права, а також умови договору №75410 від 01.02.2012р., належним виконанням зобов'язання з оплати, є її вчинення Відповідачем.

Пред'являючи даний позов, Позивач вказує про несплату в повному обсязі Відповідачем наявної суми заборгованості на час подання позовної заяви.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості є такими, що підлягають задоволенню, а саме на суму 64936,86 грн .

Позивачем до стягнення заявлено також 3% річних у сумі 754,02 грн. та інфляційних у сумі 109,11 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ», зважаючи на межі позовних вимог судом встановлено правомірність задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних - частково, у сумі 95,55 грн . та 3% річних - у сумі 754,02 грн .

Одночасно Позивачем заявлено до стягнення 3865,16 грн. пені.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Сторони у п.6.4. Договору погодили, що пеня у розмірі 0,75% за кожний день прострочення від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки, встановленої Національним банком України, нараховується Постачальником протягом 1 року .

Враховуючи здійснення розрахунків між сторонами на умовах 100% передплати згідно п.5.4. Договору, враховуючи п.6.4. Договору, періоди, визначені Позивачем щодо нарахування пені згідно спірних рахунків, є правомірними.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок вказаних позовних вимог, зважаючи на межі позовних вимог, господарський суд пришов до висновку про правомірність задоволення даних позовних вимог, а саме в сумі 3865,16 грн .

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донецькміськтепломережа", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "АМПІ», м.Донецьк про стягнення 69665,15 грн, з яких основного боргу у сумі 64936,86 грн.., пені 3865,16 грн., 3% річних у сумі 754,02 грн., інфляційних втрат у сумі 109,11 грн. - задовольнити частково .

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АМПІ» (83050, м.Донецьк, бул. Пушкіна, буд.30, р/р 2600800000050 в ПАТ «ВБР» ЄДРПОУ 30101157, МФО 380719) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськтепломережа» (83001, м.Донецьк, вул.Постишева, 68, р/р 26003040177 в ПАТ «Мегабанк», м. Харків, МФО 351629, ЄДРПОУ 33257089, ІПН 332570805621) 69651,59 грн., з яких основного боргу у сумі 64936,86 грн.., 3865,16 грн. пені, 3% річних у сумі 754,02 грн., інфляційних втрат у сумі 95,55 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у сумі 1720,17 грн.

3. Після набрання рішенням чинності видати наказ.

4. В задоволенні в іншій частині позову відмовити.

5. В судовому засіданні 24.09.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено 30.09.2013р.

Суддя С.М. Соболєва