Рішення

від 22.10.2013 по справі 905/4489/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.10.2013р. Справа № 905/4489/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина», ЄДРПОУ 32167932,

с.Медвин, Богуславський район, Київська область

до відповідача 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Сервіс Альянс»,

ЄДРПОУ 36710649, м.Красногорівка

до відповідача 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл», ЄДРПОУ 34233121,

смт.Рокитне, Рокитнянський район, Київська область

про визнання недійсною угоди та стягнення 232650,00 грн.

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Демідова П.В.

Суддя Колесник Р.М.

Представники:

від позивача: Куценко А.І.-по дов.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Бушинський А.В.-по дов.

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина», с.Медвин, Богуславський район, Київська область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Сервіс Альянс», м.Красногорівка, до відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл», смт.Рокитне, Рокитнянський район, Київська область, про:

- визнання недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.12.2011р. оформленої листом ТОВ «Агро-Богуславщина» №423 від 01.12.2011р.;

- стягнення з відповідачів як солідарних боржників заборгованості по сплаті за поставку цукру у кількості 94 тони за видатковою накладною №435 від 01.12.2011р. в частині суми 232650,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на відсутність в особи, яка склала та підписала заяву №423 від 01.12.2011р., повноважень на вчинення вказаних дій, невиконання відповідачем 2 своїх зобов'язань з оплати вартості товару, отриманого за видатковою накладною №435 від 01.12.2011р.

Відповідач 1 в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву від 12.07.2013р. №26 позовні вимоги не визнав, посилаючись на повну відповідність оспорюваного правочину вимогам закону. Крім цього, відповідач 2 також стверджує про фіктивність договору поруки від 28.03.2012р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача 2, господарський суд встановив:

Заявою від 01.12.2011р. №423 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» було повідомлено відповідача 2 про зарахування вартості відвантаженої продукції згідно договорів №34 від 01.12.2011р. на суму 8272,00 грн. з ПДВ, №35 від 01.12.2011р. на 649728,00 грн. з ПДВ, №36 від 01.12.2011р. на 588750,00 грн. з ПДВ в рахунок погашення заборгованості за отримані засоби захисту рослин згідно договору №45 від 17.05.2011р.

У позовній заяві позивач стверджує про невідповідність вказаного вище правочину про залік зустрічних однорідних вимог, внаслідок відсутності відповідних повноважень на здійснення даного правочину у керівника підприємства, а також будь-яких інших посадових осіб.

За таких обставин, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.12.2011р., оформленої листом ТОВ «Агро-Богуславщина» №423 від 01.12.2011р.

Одночасно, у зв'язку з невиконанням відповідачем 2 своїх зобов'язань по сплаті вартості продукції, отриманої за видатковою накладною №435 від 01.12.2011р., позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідачів як солідарних боржників заборгованості в сумі 232650,00 грн.

Відповідач 1 заперечень проти позовних вимог не надав.

Відповідач 2 позов не визнав з підстав, викладених у відзиві від 12.07.2013р. №26.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги неправомірними, такими, що підлягають залишенню без задоволення, з огляду на таке:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено, між позивачем та відповідачем 2 були підписані наступні договори поставки:

- 01.12.2011р. договір поставки №34, згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача 2 мішки на суму 8272,00 грн. Відповідач 2 здійснює оплату поставлених мішків шляхом передплати 100% вартості (п.4.1 договору);

- 01.12.2011р. договір поставки №35, згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача 2 цукор на суму 649728,00 грн. Відповідач 2 здійснює оплату поставленого цукру шляхом передоплати 100% вартості (п.4.1 договору);

- 01.12.2011р. договір поставки №36, згідно з умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача 2 кукурудзу на суму 588750,00 грн. Відповідач 2 здійснює оплату поставленої кукурудзи шляхом передоплати 100% вартості (п.4.1 договору).

За видатковими накладними №№434, 435, 436 від 01.12.2011р. позивачем було поставлено відповідачу 2 товар на загальну суму 1246750,00 грн.

При цьому, вказані видаткові накладні (у тому числі й видаткова накладна №435 від 01.12.2011р.) не містять у собі посилання на певний договір, за яким здійснювалось постачання товару відповідачу 2.

Проте, зазначені, зокрема, у накладній №435 від 01.12.2011р. найменування товару, його кількість та вартість є повністю тотожніми предмету договору поставки №35 від 01.12.2011р. Одночасно, наявності інших підстав для здійснення постачання цукру позивачем відповідачу 2 судом не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що постачання товару позивачем відповідачу 2 за видатковими накладними №№434, 435, 436 від 01.12.2011р. здійснювалось саме в межах дії підписаних договорів поставки №№34, 35, 36 від 01.12.2011р.

17.05.2011р. між позивачем та відповідачем 2 був підписаний договір купівлі-продажу №45, за умовами якого відповідач 2 зобов'язався передати, а позивач прийняти та сплатити вартість засобів захисту рослин, відповідно до умов даного договору.

За договором №45 від 17.05.2011р. відповідачем 2 було поставлено позивачу засоби захисту рослин на суму 1246284,48 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-00164 від 29.06.2011р., №РН-00172 від 30.06.2011р., №РН-00174 від 30.06.2011р., №РН-00207 від 09.08.2011р., №РН-00208 від 12.08.2011р., №РН-00257 від 10.10.2011р., №РН-163 від 25.06.2011р., №РН-00155 від 22.06.2011р., №РН-00141 від 06.06.2011р., №РН-00130 від 30.05.2011р., №РН-00136 від 31.05.2011р., №РН-00123 від 27.05.2011р., №РН-00114 від 25.05.2011р.

Факт постачання позивачем відповідачу 2 товару за видатковими накладними №№434, 435, 436 від 01.12.2011р. на суму 1246750,00 грн. та постачання відповідачем 2 позивачу засобів захисту рослин за накладними №РН-00164 від 29.06.2011р., №РН-00172 від 30.06.2011р., №РН-00174 від 30.06.2011р., №РН-00207 від 09.08.2011р., №РН-00208 від 12.08.2011р., №РН-00257 від 10.10.2011р., №РН-163 від 25.06.2011р., №РН-00155 від 22.06.2011р., №РН-00141 від 06.06.2011р., №РН-00130 від 30.05.2011р., №РН-00136 від 31.05.2011р., №РН-00123 від 27.05.2011р., №РН-00114 від 25.05.2011р. на суму 1246284,48 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи актом звірки взаємних розрахунків станом на 02.12.2011р. (а.с.68, т.1), який підписаний сторонами без будь-яких зауважень та заперечень.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вказувалось вище, згідно договорів поставки №№34, 35, 36 від 01.12.2011р. відповідач 2 здійснює оплату поставленого позивачем товару шляхом передоплати 100% вартості. Одночасно, умовами договору №45 від 17.05.2011р. не встановлено певного строку виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем 2.

Загальні положення частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (на які посилається позивач у позовній заяві) не можуть бути застосовані до спірних правовідносин сторін, оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин поставки (купівлі-продажу), чітко встановлений зазначеною вище спеціальною нормою права - покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, як відповідач 2, так і позивач, мали сплатити вартість отриманого один від одного товару в день його прийняття.

Заявою від 01.12.2011р. №423 Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина» було повідомлено відповідача 2 про зарахування вартості відвантаженої продукції згідно договорів №34 від 01.12.2011р. на суму 8272,00 грн. з ПДВ, №35 від 01.12.2011р. на 649728,00 грн. з ПДВ, №36 від 01.12.2011р. на 588750,00 грн. з ПДВ в рахунок погашення заборгованості за отримані засоби захисту рослин згідно договору №45 від 17.05.2011р. На вказаній заяві розташований підпис генерального директора товариства Луценка В.М.

Статтею 601 Цивільного кодексу України однією із підстав припинення зобов'язань передбачено зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Виходячи зі змісту ст.601 Цивільного кодексу України вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

За висновками суду, вимоги відповідача 2 та позивача один до одного відповідають вказаним вище вимогам.

Відповідно до ст.602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як встановлено судом, випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог, передбачені ст.602 Цивільного кодексу України, за даних обставин відсутні.

У позовній заяві позивач посилається на недійсність проведеного ним зарахування зустрічних позовних вимог, враховуючи наявність обмежень повноважень у особи, яка здійснила таке зарахування з його боку.

При цьому, за твердженням позивача, лист №423 від 01.12.2011р. підписаний від імені генерального директора товариства Луценка В.М. взагалі невідомою особою. В підтвердження даних обставин, позивач посилається наданий до матеріалів справи висновок експерта №479 від 15.07.2013р., складений в межах розгляду Мар'їнським районним судом Донецької області справи №2/237/972/2013р.

Згідно із ст.4 Закону України "Про господарські товариства", ст.82 Господарського кодексу України, ст.143 Цивільного кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю повинен містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, а також відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Як встановлено судом, відповідно до п.1.3 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Богуславщина" (в редакції, яка діяла на момент вчинення оспорюваного правочину) товариство є юридичною особою. При цьому, учасниками товариства є ТОВ «Агро-Богуславщина» в особі генерального директора Луценка В.М. та Іщук І.В. (п.1.6 статуту).

Згідно ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Також юридична особа може набувати прав та обов'язків через інститут представництва. Правовідносини представництва виникають відповідно на підставі закону, договору або акту органу юридичної особи (ст.237 Цивільного кодексу України).

Тобто, законодавством визначено, що юридична особа бере участь у цивільному обороті через органи юридичної особи або через представників. При цьому визначальною є підстава, за якою діє суб'єкт - статут чи довіреність.

Згідно п.9.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Богуславщина" вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства, які обирають голову зборів. До повноважень та компетенції зборів учасників відноситься, зокрема, надання повноважень генеральному директору товариства на укладання угод та використання кредитних коштів, прийняття рішень про укладання договорів позики, фінансових договорів тощо. Одночасно, згідно п.9.3.3 статуту до компетенції голови зборів учасників належить надання повноважень генеральному директору товариства на укладання, зміну та розірвання цивільно-правових угод, сума яких перевищує 100000,00 грн. в місяць.

За приписом п.п.9.7, 9.7.5 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Богуславщина" виконавчим органом товариства є генеральний директор. Генеральний директор має право без довіреності діяти від імені товариства, укладати цивільно-правові угоди від імені товариства, які не суперечать діючому законодавству України з урахуванням обмежень, передбачених у п.п.9.2.10, 9.2.11, 9.2.12, 9.3.2, 9.3.3 статуту.

Згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Агро-Богуславщина» від 24.12.2010р. №9 було ухвалено, зокрема, в разі відсутності в господарстві генерального директора Луценка В.М. (відрядження, лікарняний, відпустка та інше) обов'язки генерального директора товариства з правом підпису та всіх прав передбачених статутом як генеральний директор покласти на заступника генерального директора Мостипана В.В., а в разі відсутності Мостипана В.В. обов'язки генерального директора виконує заступник генерального директора Смоляр В.Д.

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ „Агро-Богуславщина" від 29.12.2010р. №9 було надано дозвіл генеральному директору товариства Луценку В.М. заключати будь-які угоди на суму понад 100000,00 грн. на протязі 2011р. з ТОВ «Агроскоп», ТОВ «Аванхімікл» та з іншими юридичними особами щодо закупівель (посівного матеріалу, міндобрив, хімічних препаратів, пального та іншого), а також реалізації вирощеної продукції, проведення розрахунків та іншого.

За змістом ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

До матеріалів справи відповідачем 2 було додано копію заяви від 01.12.2011р. №423 (а.с.8, т.2), на якій міститься відмітка Мостипан В.В. про ті обставини, що вказана заява підписана ним власноручно. При цьому, візуально копія підпису на листі №423 від 01.12.2011р. є тотожною оригіналу підпису Мостипан В.В.

Позивачем факт підписання заяви від 01.12.2011р. №423 від його імені Мостипан В.В. не спростований.

Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, за висновками суду, Мостипан В.В. був уповноважений на підписання від імені ТОВ «Агро-Богуславщина» правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог, оформленого заявою від 01.12.2011р. №423.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Так, ст.203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких необхідно для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, та також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочини, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

При цьому, згідно із ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем підстав для визнання недійсним спірного правочину до матеріалів справи не надано (зокрема, позивачем не доведено ані незаконність змісту правочину, ані недотримання форми, ані невідповідність волі та волевиявлення).

Крім цього, відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Тобто законодавство пов'язує право звернення за судовим захистом з суб'єктивною думкою юридичної особи щодо порушення чи оспорювання її інтересів; об'єктивна наявність чи відсутність таких порушень встановлюється під час розгляду справи.

Згідно із ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За приписом ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

За висновками суду, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено факту порушення або оспорювання його прав і охоронюваних законом інтересів з боку відповідачів.

За таких обставин, враховуючи викладене, позовні вимоги про недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.12.2011р., оформленої листом ТОВ «Агро-Богуславщина» №423 від 01.12.2011р., підлягають залишенню без задоволення.

Виходячи з того, що згідно із ст.601 Цивільного кодексу України для зарахування зустрічних однорідних вимог досить заяви однієї із сторін, враховуючи однорідність зустрічних вимог сторін (вимоги про стягнення грошових коштів) судом встановлено, що, зокрема, зобов'язання відповідача 2 щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 1246284,48 грн. (у тому числі й коштів за товар, поставлений згідно з видатковою накладною №435 від 01.12.2011р. в сумі 232650,00 грн.) припинились.

Враховуючи висновки суду щодо припинення зобов'язань відповідача 2 перед позивачем на момент звернення останнього з позовом до суду, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2 на користь позивача заборгованості в сумі 232650,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

Що стосується вимог позивача до відповідача 2, суд виходить з наступного:

28.03.2012р. між позивачем та ТОВ «АВ Сервіс Альянс» був підписаний договір поруки, за умовами якого відповідач 1 зобов'язується перед позивачем за виконання грошових зобов'язань ТОВ «Аванхімікл» відносно виконання грошового зобов'язання за придбаний цукор за накладною від 01.12.2011р.

Виходячи з приписів ст.ст.553-559 Цивільного кодексу України попереднє погодження із боржником укладання договору поруки не є обов'язковим.

Відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

За висновками суду, договір поруки від 28.03.2012р. підписаний між позивачем та відповідачем 1, як і будь-який правочин поруки, обов'язково має містити умови щодо предмету договору та інших суттєвих умов, які сторони визначили як обов'язкові.

Дослідивши зміст зазначеного договору поруки, суд дійшов висновку, що сторони не дійшли згоди щодо предмету договору, оскільки даним договором не визначено розмір частини, в якій відповідач 1 має відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 2 своїх зобов'язань, внаслідок чого неможливо встановити обсяг забезпечення виконання, який прийняв на себе поручитель. При цьому, вказаний договір взагалі не містить у собі ідентифікуючих ознак грошового зобов'язання відповідача 2, зокрема, номеру накладної, її суми, кількості товару тощо.

З урахуванням викладеного, договір від 28.03.2012р. не містить у собі умов щодо предмету поруки.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Таким чином, внаслідок неузгодженості сторонами умов щодо предмету поруки, за висновками суду, останній є неукладеним.

За відсутністю між сторонами укладеного договору, недоведеною є наявність договірних відносин, на підставі яких виникли відповідні права та обов'язки сторін.

Інших доказів наявності обов'язку відповідача 1 сплатити позивачу грошові кошти в сумі 232650,00 грн. до матеріалів справи не надано.

При цьому, як вже вказувалось вище, внаслідок проведеного зарахування зустрічних однорідних вимог зобов'язання відповідача 2 перед позивачем на суму 1246284,48 грн. взагалі припинились.

Враховуючи викладене, позовні вимоги до відповідача 1 про стягнення заборгованості в сумі 232650,00 грн. є неправомірними та підлягають залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає віднесенню на позивача повністю.

Клопотання, що надійшло до суду 06.08.2013р., ТОВ «Агро-Богуславщина» про призначення почеркознавчої експертизи по справі судом залишено без задоволення, враховуючи, що предметом розгляду у цій справі не є протокол загальних зборів учасників ТОВ «Агро-Богуславщина» №9 від 29.12.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 32, 33, 36, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина», с.Медвин, Богуславський район, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Сервіс Альянс», м.Красногорівка, Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл», смт.Рокитне, Рокитнянський район, Київська область про визнання недійсною угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.12.2011р., оформленої листом ТОВ «Агро-Богуславщина» №423 від 01.12.2011р.; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Сервіс Альянс», м.Красногорівка та Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванхімікл», смт.Рокитне, Рокитнянський район, Київська область як солідарних боржників заборгованості по сплаті за поставку цукру у кількості 94 тони за видатковою накладною №435 від 01.12.2011р. в частині суми 232650 грн. 00 коп.

В судовому засіданні 22.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 22.10.2013р.

Головуючий суддя Г.В. Левшина

Суддя П.В. Демідова

Суддя Р.М. Колесник