Рішення

від 15.10.2013 по справі 910/15233/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15233/13 15.10.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія» ЛТД

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз МВ»

про стягнення 35 885,16 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Ляшок В.В. (представник за довіреністю від 10.10.2012р.);

від відповідача: не з'явились.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія» ЛТД (надалі також - позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз МВ» (надалі також - відповідач) заборгованості по оплаті вартості товару в розмірі 35 885,16 грн., в тому числі 29 339,52 грн. основного боргу, 120,29 грн. 3% річних, 557,45 грн. пені та 5 867,90 грн. штрафу.

Під час перебування справи в провадженні позивачем було уточнено суму позовних вимог, а саме, до стягнення з відповідача заявлено суму в розмірі 16 545,64 грн., в тому числі 10 000,00 грн. основного боргу, 120,29 грн. 3% річних, 557,45 грн. пені та 5 867,90 грн. 20% штрафу.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Разом з тим, згідно п. 3.11. зазначеної постанови ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Тому, з урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про подачу позивачем заяви про зменшення позовних вимог і враховуючи виконання позивачем вимог ст. 22, 56, 57 ГПК України приймає до розгляду зменшені позовні вимоги.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором в повному обсязі не виконав, повну вартість поставленого товару у строки визначені Договором не оплатив.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2013р., в справі було порушено провадження суддею Станік С.Р., справі присвоєно №910/15233/13, розгляд було призначено на 17.09.2013р.

В судовому засіданні 17.09.2013р. розгляд справи було відкладено до 24.09.2013р.

Розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва Кривенко О.М. від 23.09.2013р матеріали справи №910/15233/13 були передані на повторний автоматичний розподіл у зв'язку з обранням судді Станіка С.Р. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду.

Проведеним 23.09.2013р. автоматичним розподілом справ, матеріали справи №910/15233/13 були розписані на суддю Морозова С.М.

Ухвалою суду від 23.09.2013р. справа було прийнята до провадження суддею Морозовим С.М., слухання призначено на 24.09.2013р.

В судове засідання 24.09.2013р. представники сторін не з'явились, у зв'язку з чим, розгляд справи було відкладено до 15.10.2013р.

В судове засідання 15.10.2013р. представник відповідача не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 15 жовтня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30 травня 2013 року між позивачем (фірма за Договором) та відповідачем (дистриб'ютор за Договором) було укладено Дистриб'юторський договір №123/13-Д (надалі - Договір), згідно п. 2.1. якого позивач на умовах, визначених даним Договором, постачає товар відповідачу, а відповідач здійснює його пряму дистриб'юцію в межах цін та націнок, вказаних у прасах-листах позивача, а також здійснює своєчасну оплату отриманого від позивача товару.

Право власності на партію товару переходить від позивача до відповідача в момент передачі йому партії товару від позивача. (п. 2.2. Договору).

Поставка товару за цим Договором може здійснюватись на умовах EXW Франко завод (назва місця призначення) - склад продавця або на умовах СРТ фрахт/перевезення оплачено до (з доставкою товару) - склад покупця в редакції Інкотермс 2000. (п. 3.1. Договору).

У разі поставки товару на умовах СРТ, сторони паогоджують вартість поставки та зазначають її у специфікації. Поставки товару здійснюються за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневее, вул. Балукова, 24. (п. 3.2. Договору).

Постачання здійснюється окремими партіями, що вілпускаються представнику відповідача, який має при собі довіроеність на отримання товарно-матеріальних цінностей на його ім'я та документ, що підтверджує особу (паспорт). (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору датою постачання вважається дата передачі товару відповідачу, зазначена у супровідних документах, підписаних представниками сторін.

Позивачем відповідно до умов Договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 29 339,52 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної №ВН-1000104 від 06.06.2013р.

Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджено підписом його представника у видатковій накладній та відбитком печатки товариства.

У відповідності до пункту 4.1. Договору ціни на товар, що продається за даним Договором, встановлюються в українських гривнях. Ціни на кожну партію товару зазначаються в видаткових накладних, згідно чинного на дату відвантаження прайс-листа.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата за кожну отриману партію товару здійснюється відповідачем у безготівковій формі протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання товару. При здійсненні платежу покумець зобов'язаний вказувати у платіжному дорученні номер, дату цього Договору та номер і дату видатково-прибуткової накладної, за якою поставлена партія товару. При відсутності такого посилання, постачальник має право віднести оплату на погашення боргу по видатковій накладній, борг по якій виник найпізніше.

Сума за даним Договором встановлюється у розмірі суми усіх накладних за даним Договором. (п. 4.3. Договору)

Як вказано позивачем та не спростовано відповідачем, доведено матеріалами справи, останній провів розрахунок за отриманий товар у розмірі 19 339,52 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями: - №472 від 07.08.2013р. на суму 10 339,52 грн. та №480 від 14.08.2013р. на суму 9 000,00 грн.

За твердженнями позивача, відповідач оплату повної вартість отриманого ним товару не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 10 000,00 грн.

Укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою, є договором поставки.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем повної оплати вартості поставленого позивачем товару на рахунок останнього проведено не було.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, з урахуванням п. 4.2. Договору, обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару на суму 29 339,52 грн. повинен був бути виконаний в строк до 13.06.2013р.

А тому, з урахуванням вказаного, у відповідача виникло прострочення оплати товару за Договором.

Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо повної оплати вартості товару в строк визначений Договором виконав лише частково на суму 19 339,52 грн., то заборгованість останнього по оплаті вартості поставленого позивачем товару складає 10 000,00 грн.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 10 000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 557,45 грн.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.3. Договору сторони встановили, що у разі затримки оплати за товар, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Також, в силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені, наведений в позовних матеріалах, судом визнано його не обґрунтованим, оскільки нарахування пені було здійснено позивачем без врахування того, що 2013 рік має 365 днів, а не 366 як це зазначено в розрахунку.

З урахуванням викладеного, за порушення відповідачем строків оплати вартості товару за Договором, до стягнення з останнього підлягає сума пені, нарахована наступним чином: 29 339,52 грн. (вартість поставленого товару) * 14% (подвійна облікова ставка) * 50 (кількість днів прострочки з 14.06.2013р. по 02.08.2013р.)/ 365 = 562,67 грн. (сума пені).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 557,45 грн., заявлена позивачем до стягнення.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені за порушення виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором підлягає задоволенню в повному обсязі на суму в розмірі 557,45 грн.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5 867,90 грн.

Відповідно до пункту 6.3. Договору поставки у разі прострочення платежу більше, ніж на 20 календарних днів відповідач, окрім пені, сплачує позивачу також штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Пунктом 4 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. №01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» встановлено, що чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Таким чином, перевіривши наведений позивачем розрахунок суми штрафу, суд вважає його обґрунтованим, а відповідна позовна вимога в справі №910/15233/13 про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 5 867,90 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 120,29 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, наведений в позовних матеріалах, судом визнано його не обґрунтованим, оскільки нарахування 3% річних було здійснено позивачем без врахування того, що 2013 рік має 365 днів, а не 366 як це зазначено в розрахунку.

З урахуванням викладеного, за порушення відповідачем строків оплати вартості товару за Договором, до стягнення з останнього підлягає сума 3% річних, нарахована наступним чином: 29 339,52 грн. (вартість поставленого товару) * 3% * 50 (кількість днів прострочки з 14.06.2013р. по 02.08.2013р.)/ 365 = 120,57 грн. (сума 3% річних).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 120,29 грн., заявлена позивачем до стягнення.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 3№ річних за порушення виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором підлягає задоволенню в повному обсязі на суму в розмірі 120,29 грн.

З огляду на викладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними в справі доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/15233/13 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір позивача у розмірі 1 720,50 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз МВ» (код ЄДРПОУ 30634511, адреса: 03127, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 120, корпус 1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваврик і Компанія» ЛТД (код ЄДРПОУ 21154931, адреса: 48500, Тернопільська область, Чортківський район, м. Чортків, вул. Гранична, 14А) основний борг в розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 копійок), пеню в розмірі 557,45 грн. (п'ятсот п'ятдесят сім гривень 45 копійок), штраф в розмірі 5 867,90 грн.(п'ять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень 90 копійок), 3% річних в розмірі 120,29 грн. (сто двадцять гривень 29 копійок) та судовий збір у сумі 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.10.2013р.

Суддя С.М. Морозов