Рішення

від 22.10.2013 по справі 910/16476/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16476/13 22.10.13

За позовом Приватного підприємства "Галіт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Південь»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Ільєнко О.О.

У засіданні брали участь:

від позивача: Криницький О.М. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 22 жовтня 2013 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

27 серпня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Приватного підприємства "Галіт" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 130813 від 13 серпня 2013 р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково виробниче об'єднання Південь" (відповідач) заборгованості в сумі 36 999,60 грн. (тридцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 60 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив поставку камери порошкового фарбування КН-1700, вартість якої позивачем оплачена в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2013 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 24.09.2013 року.

20 вересня 2013 року через канцелярію до суду від позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, оформлені супровідним листом № 17/09/13 від 17.09.2013 року, які долучено судом до матеріалів справи № 910/16476/13.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2013 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача відкладено до 22.10.2013 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року відповідач (надалі - Продавець або Постачальник або Виконавець) виставив позивачу (по тексту - Покупець або Замовник або Отримувач) на оплату товару рахунок-фактуру № СФ-0000012 від 25.02.2013р., який Покупець в повному обсязі оплатив.

Загальна вартість товару згідно рахунку-фактури № СФ-0000012 від 25.02.2013р. становить - 36 999,60 грн.

Позивача зазначає, що Продавець оплаченого товару не передав, оплачених грошових коштів за товар не повернув, а відтак, за твердженнями позивача, відповідач має повернути Покупцю перераховані ним кошти пропорційно розміру непоставленого товару в сумі 36 999,60 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вже було встановлено судом, в лютому 2013 року Продавець виставив Покупцю на оплату товару рахунок-фактуру № СФ-0000012 від 25.02.2013р. (копія в справі).

З матеріалів справи вбачається, що в період з лютого по квітень 2013 року позивач сплатив на користь відповідача 36 999,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№: 145 від 25.02.2013р. і 371 від 11.04.2013р. та становить вартість товару згідно рахунку-фактури № СФ-0000012 від 25.02.2013р. (копії розрахункових документів містяться в справі).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про підтвердження та доведеність позивачем факту оплати товару згідно рахунку-фактури № СФ-0000012 від 25.02.2013р. в повному обсязі.

Правовідносини між сторонами щодо поставки-прийняття товару виникли на підставі рахунку-фактури № СФ-0000012 від 25.02.2013р. та його оплати, що свідчить про вчинення між позивачем та відповідачем правочину у сфері купівлі-продажу товарів у спрощеній формі, так як поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 670 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що позивач, внаслідок не поставки Продавцем товару, в червні 2013 року звернувся до відповідача з листом № 04/06/13-02 від 04.06.2013р. в якому вимагав поставити товар, а у випадку його не поставки повернути кошти згідно рахунку-фактури № СФ-0000012 від 25.02.2013р. (копія вимоги міститься в матеріалах справи). У відповідь на вимогу позивача у своєму гарантійному листі № 21062013 від 21.06.2013р. відповідач повідомив, що відвантаження товару буде здійснено не пізніше 15.07.2013р. (копія листа міститься в справі).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 28.08.2013р. та 24.09.2013р. відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам вказаних ухвал контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Доказів поставки Продавцем оплаченого Покупцем товару до суду не надано.

Зважаючи на викладене, з урахуванням того, що доказів поставки відповідачем позивачу товару не пізніше 15.07.2013р. за оплаченим Покупцем рахунком-фактурою № СФ-0000012 від 25.02.2013р. та доказів повернення Продавцем на користь Покупця грошових коштів за не поставлений товар, станом на жовтень 2013 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Покупця про стягнення з Продавця вартості не поставленого товару в розмірі - 36 999,60 грн.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Південь» (ідентифікаційний код 36957278, адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9, р/р 26008056253201 у філії AT «Імексбанк» філія № 2 м. Київ, МФО 300766), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства "Галіт" (ідентифікаційний код 30938037, адреса: 47711, Тернопільської обл., Тернопільський р-н, с. Байківці, вул. 15 Квітня, буд. 6Є, р/р № 2600801663321 в Тернопільському відділенні «Укрексімбанку», МФО 338879), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 36 999,60 грн. (тридцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 60 копійок) та судові витрати - 1 720,50 грн. (одна тисяча сімсот двадцять гривень 50 копійок). Видати наказ.

Копію даного рішення направити відповідачу у справі № 910/16476/13.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення підписано 23.10.2013р.

Суддя О.В. Котков