Рішення

від 22.10.2013 по справі 913/2246/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

22 жовтня 2013 року Справа № 913/2246/13

Провадження № 31/913/2246/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ремік ЛТД", м. Луганськ

до відповідача Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "ДАРС", м. Луганськ

про стягнення 21524 грн. 36 коп.

Суддя Марченко Ю.І.

при секретарі судового засідання Антоновій І.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - Пєгіна С.І., довіреність б/н від 28.12.2012;

від відповідача - представник не прибув.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Ремік ЛТД", звернувся до суду з позовом до відповідача, Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "ДАРС", про стягнення заборгованості у сумі 20036 грн. 12 коп. та пені за період з 29.09.2012 року по 28.03.2013 року у розмірі 1488 грн. 24 коп. за договором поставки № 88 від 01.02.2011.

Ухвалою суду від 27.08.2013 було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 24.09.2013.

Ухвалою суду від 24.09.2013 розгляд справи відкладено на 22.10.2013 у зв'язку з неприбуттям відповідача у судове засідання.

У судовому засіданні 24.09.2013 року представник позивача звернувся з заявою про зменшення позовних вимог б/н від 23.09.2013, згідно якої позивач, просить зменшити розмір пені до 1496 грн. 46 коп.

Заява представника позивача задоволена судом та долучена до матеріалів справи.

Позовними вимогами слід вважати: сума боргу складає 20036 грн. 12 коп., пеня у розмірі 1496 грн. 46 коп.

У судове засідання 20.10.2013 року прибув повноважний представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що відповідачем борг не сплачено.

Підставою свого позову позивач зазначає неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання по оплаті отриманого ним товару за договором поставки № 88 від 01.02.2011.

Позивач у судовому засіданні надав заяву від 22.10.2013, у якій просить не враховувати заяву про зменшення позовних вимог б/н від 23.09.2013.

У судовому засіданні 22.10.2013 року представник позивача знову звернувся з заявою про зменшення позовних вимог б/н від 20.10.2013, згідно якої позивач, просить зменшити розмір пені до 1488 грн. 24 коп.

Заява представника позивача задоволена судом та долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Таким чином, новою ціною позову є 21524 грн. 36 коп.

Позовними вимогами слід вважати: сума боргу складає 20036 грн. 12 коп., пеня у розмірі 1488 грн. 24 коп.

Відповідач, Приватне підприємство "Виробничо-комерційна Фірма "ДАРС", у засідання суду повторно не прибув, відзив на позовну заяву не надав, причини неявки суду не повідомив, участь представника у судовому засіданні не забезпечив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Суд звертає увагу, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд, враховуючи думку позивача, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у неї матеріалами за відсутності представника відповідача.

Справа розглядається за наявними в ній документами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма "Ремік ЛТД" (позивач у справі) та Приватним підприємством "Виробничо-комерційна Фірма "ДАРС" (відповідач у справі) укладено договір поставки № 88 від 01.02.2011 року (а.с. 8).

Згідно до пп. 1.1 постачальник (позивач) зобов'язується поставити матеріали для виготовлення меблів (товар), а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором, згідно рахунку-фактури, виставленого на підставі заявки покупця на окрему партію товару.

Відповідно до пп. 3.6 договору товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту передачі товару безпосередньо покупцю або уповноваженому представнику покупця відповідно до накладної.

Відповідно до пп. 4.1 договору покупець здійснює 100 відсоткову попередню оплату вартості партії товару на підставі рахунку-фактури постачальника протягом двох робочих днів з моменту його отримання.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011, а в частині взаєморозрахунків до повного їх закінчення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, що мали місце під час дії договору (пп. 9.1).

На виконання умов договору позивач відвантажив товар відповідачу згідно видаткової накладної № 13781 від 27.09.2012 року (а.с. 10) на підставі рахунку № 1595 від 26.09.2012 року на суму 20036 грн. 12 коп. з ПДВ (а.с. 9).

Відповідач за зазначеною видатковою накладною товар прийняв, про що свідчить підпис та печатка, однак, в порушення умов зазначеного договору товар залишився не сплаченим.

Проте, гарантійним листом без номеру від 07.11.2012 року заборгованість за товар, згідно договору поставки від 01.02.2011 № 88, у сумі 20062 грн. 12 коп. зобов'язується сплатити протягом до 09.11.2012 року (а.с. 11).

Претензіями № 2 на суму 20440 грн. 89 коп. від 12.11.2012 № 149 та № 2 на суму 22473 грн. 39 коп. від 24.07.2013 № 88 позивач просив відповідача погасити борг, але відповідач залишив зазначені претензії без відповіді (а.с. 12-13), що стало підставою для звернення з даним позовом.

Оцінивши всі обставини справи, суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладення ними договору поставки від 01.02.2011 № 88.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Таким чином, матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджений факт поставки товару позивачем відповідачеві обумовлених договором, а також наявності заборгованості відповідача в сумі 20036 грн. 12 коп.

Факт отримання товару, так само як і наявність заборгованості відповідачем не оспорені.

Тому, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню у сумі 20036 грн. 12 коп.

Також, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 1488 грн. 24 коп.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 ГК України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Положенням ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.

Відповідно до пп. 6.4 договору передбачено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно наданого позивачем розрахунку пеня обчислена за період з 29.09.2012 по 28.03.2013 включно на суму 1488 грн. 24 коп.

Даний розрахунок є обґрунтованим, тому вимоги позивача про стягнення пені на суму 1488 грн. 24 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі з віднесенням на відповідача витрат зі сплати судового збору згідно зі ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ремік ЛТД" до Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "ДАРС" про стягнення 21524 грн. 36 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна Фірма "ДАРС" , 91050, м. Луганськ, кв. 50 лет Октября, буд. 9, кв. 90, код 34386971, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Ремік ЛТД" , 91020, м. Луганськ, вул. Руднєва, 1Б, код 20158648, заборгованість у сумі 20036 грн. 12 коп., пені у розмірі 1488 грн. 24 коп., судовий збір у сумі 1 720 грн. 50 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22.10.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.10.2013 .

Суддя Ю.І. Марченко