Рішення

від 21.10.2013 по справі 913/2709/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

21 жовтня 2013 року Справа № 913/2709/13

Провадження №8пд/2709/13

За позовом Прокурора Жовтневого району міста Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Корпорації "Східна Брама", м. Луганськ,

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління Держземагентства у м. Луганську Луганської області, м.Луганськ, -

про внесення змін до договору оренди землі.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Вороніній О.С.,

в присутності учасників розгляду спору:

від прокурора (заявника) - Голоденко К.О. - прокурор відділу прокуратури м. Луганська, - посвідчення №020155 від 03.09.2013;

від позивача - Шинкарьова О.А. - начальник відділу претензійно-позовної роботи, - довіреність №И 01/03-31/5159/0/2-13 від 20.08.2013;

від відповідача - Покришка М.Ю. - представник, - довіреність №б/н від 01.10.2013;

від третьої особи - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимоги про внесення змін до договору оренди землі, укладеного між Луганською міською радою (далі - міськрада, орендодавець) та Корпорацією "Східна Брама" (далі - корпорація, орендар) у нотаріальній формі 05.09.2005, за реєстром №1748, державна реєстрація від 06.12.2005 №040540200466, предметом якого є земельна ділянка площею 4,1930 га, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. 26 Бакінскіх Комісаров, надана в оренду терміном на 49 років під будівництво та розміщення житлового багатоповерхового комплексу.

Датою внесення змін вважати дату набрання чинності рішення суду.

Позов мотивовано ухиленням відповідача від приведення договору у відповідність до чинного законодавства.

Ухвалою суду від 08.10.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління Держземагентства у м. Луганську Луганської області (далі - Управління Держземагентства).

До початку судового засідання від учасників розгляду спору надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

Прокурор та позивач позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Прокурор подав заяву від 21.10.2013 за вих. №2709вих-13, якою змінив предмет позову, а саме: просить пункт 8 розділу "Орендна плата" вищевказаного договору викласти у наступній редакції: "8.Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного) у гривнях, збільшеного на коефіцієнт 3.".

Позивач згоден з зазначеною заявою прокурора.

Приймаючи до уваги те, що вона відповідає приписам частини 4 ст. 22 ГПК України, суд прийняв її та врахував при вирішенні спору по суті.

Відповідач позов не визнав, вважаючи його незаконним та необгрунтованим, а також заявленим з порушенням чинного законодавства України (відзив на позовну заяву - без дати та без номера, - до справи надано 21.10.2013).

Третя особа вважає, що рішення суду у справі не вплине на її права та обов'язки, а тому просить здійснити її розгляд за її відсутності (відзив на позовну заяву від 17.10.2013 за вих. №1-4-14/1572).

Прокурор та сторони не заперечили проти розгляду справи за відсутності третьої особи.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4 3 ,22,27,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити цей спір по суті у даному судовому засіданні за відсутності третьої особи, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши прокурора та сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

05.09.2005 між Луганською міською радою (орендодавець) та відповідачем (орендар), у нотаріальній формі (за реєстром №1748) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Луганської міської ради від 14.06.2005 №33/58 (а.с.11-12) надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку площею 4,1930 га (п.2), нормативною грошовою оцінкою 4296944,47 грн.(п.4), під будівництво та розміщення багатоповерхового житлового комплексу (пункти 1 та 15), яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.26-ти Бакінскіх Комісаров (п.1).

Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного) у гривнях, збільшеного на коефіцієнт 2,5 (п.8), яка на день укладення договору становить 3222,70 грн. (п.15) та сплачується безготівково за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно, впродовж 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) місяця (п.11); щороку, станом на 1 січня поточного року, орендна плата індексується на коефіцієнт, який застосовується для індексації грошової оцінки земель, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України (п.9); обчислення розміру річної орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексу інфляції (п.10).

Сторони домовилися, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законом (п.12).

У п.30 договору сторони зазначили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Зі змісту договору вбачається, що вони досягли домовленості щодо усіх інших його істотних умов.

Державна реєстрація договору здійснена 06.12.2005 за №040540200466 (а.с.13-16;17-20).

Земельна ділянка передана орендареві на підставі двостороннього акту приймання-передачі від 07.12.2005 (а.с.19).

27.05.2011 Луганська міська рада прийняла рішення №9/12 "Про деякі питання щодо орендної плати за землю у м. Луганську", - пунктом 1 якого визначено, що у разі укладення нових договорів оренди землі або внесення змін до раніше укладених розмір річної орендної плати за земельну ділянку встановлюється у цих рішеннях та у договорах оренди землі у розмірі земельного податку із застосування до нього договірного коефіцієнту залежно від мети використання земельної ділянки, яка (мета) та які (договірні коефіцієнти) зазначені у додатку до цього рішення, при цьому розмір річної орендної плати за будь-яку земельну ділянку повинен бути не меншим, ніж трикратний розмір земельного податку за цю земельну ділянку, який (розмір земельного податку), передбачений Податковим кодексом України, та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки (а.с.46).

З метою виконання цього рішення 09.11.2011 за вих. №И01/03-13/7146/0/2-11 орендодавець спрямував на адресу орендаря (відповідача) письмову пропозицію про внесення змін до договору оренди землі від 05.09.2005, за реєстром №1748, державна реєстрація від 06.12.2005 №040540200466, - при цьому запропонувавши йому у 20-тиденний термін від дня отримання цієї пропозиції повідомити Луганську міську раду про результати її розгляду - з метою подальшого прийняття нею рішення про внесення змін до договору, але, як стверджує позивач, орендар не вчинив таких дій, - що стало підставою для звернення прокурора та позивача до суду з цим позовом.

Відповідач заперечив факт отримання згаданої пропозиції.

З урахуванням того, що відповідач не вжив заходів до виконання вищезгаданого рішення міської ради шляхом внесення змін до договору оренди землі від 05.09.2009, за реєстром №1748, це стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, пояснив, що посилання прокурора та позивача на необхідність приведення укладеного між сторонами договору у відповідність до чинного законодавства, а саме: до приписів ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), - не може бути підставою для внесення змін до договору, оскільки цей Кодекс набрав чинності 01.01.2011, а тому згідно ст.58 Конституції України він не має зворотної дії у часі.

На думку відповідача, позивач у даному випадку не дотримався вимог ст.188 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) щодо порядку внесення змін та доповнень до господарських договорів.

Дослідивши зазначені доводи відповідача, суд не погоджується з ними з огляду на таке.

З обставин справи вбачається, що прокурор та позивач висунули вимогу про приведення укладеного між сторонами договору у відповідність до чинного законодавства з моменту внесення змін до нього, а не з моменту його укладення.

Крім того, доводи відповідача суперечать роз'ясненням чинного законодавства, наданим у абзаці 4 пункту 2.19 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (далі - Постанова №6), у якому сказано, що статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору за наявності спору (тобто за відсутності згоди відповідача на зміну умов договору).

Отже, дії позивача щодо форми внесення пропозиції відповідачу про внесення змін до договору оренди землі не суперечать чинному законодавству.

Відповідач позов не визнав та не спростував.

ІІ.Заслухавши прокурора та сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) з наступних підстав.

Згідно частинам 1 та 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини 1 та 2 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання (ст. 629 ЦКУ).

З обставин справи та наявних у ній доказів вбачається, що спірний договір належить до категорії господарських, оскільки укладений з метою забезпечення здійснення господарської (підприємницької) діяльності відповідача (ч.1 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГКУ).

В силу частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу (ст.180 ГКУ) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір, укладений між сторонами по цій справі, належить до категорії орендних.

Згідно ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) (ст.1 спеціального Закону України від 06.10.1998 № 161-ХІУ "Про оренду землі") право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За договором оренди землі орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону "Про оренду землі").

В силу ст.125 ЗКУ (ст.20 Закону "Про оренду землі") укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Укладений сторонами основний договір відповідає приписам вищецитованого законодавства.

За загальним правилом (ст.651 ЦКУ) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наявних у справі доказів вбачається, що підставою для позову стала істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Такою істотною зміною позивач вважає зміну встановленого чинним законодавством України рівня орендної плати за користування землею (ст.288 Податкового кодексу України).

У частинах 1 та 2 ст. 632 Цивільного кодексу України сказано, що ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, передбачена можливість застосування цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

У абзаці 3 п.2.19 вищезгаданої Постанови №6 наведена правова позиція Вищого господарського суду України, згідно якій судам слід враховувати, що розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Сторони договору передбачили можливість внесення змін до нього (п.30).

Статтею 652 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, останній може бути змінений за згодою сторін. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При вирішенні цього спору суд керується приписами частини 2 названої статті Кодексу, відповідно до якої, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У даному випадку позивачем належним чином доведена наявність сукупності передбачених даною нормою закону 4-х обставин.

Як зазначено у частині 4 ст. 652 Цивільного кодексу, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Враховуючи обставини даної справи, суд дійшов висновку, що заявлена прокурором та позивачами вимога повністю узгоджується з приписами ч.4 ст.652 названого Кодексу.

За змістом статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчиняється в такій самій формі, що й договір.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на день укладення спірного договору) грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 01 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

На день виникнення та вирішення цього спору по суті розмір орендної плати встановлено абзацом 3 підпункту 288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 (Закон "Про плату за землю" того ж дня втратив чинність), а саме: для земель інших категорій (крім сільськогосподарських) - на рівні 3-кратного розміру земельного податку.

Відповідно до підпункту 288.5.2 п.288.5 ст. 288 орендна плата не може перевищувати 12% нормативної грошової оцінки - залежно від її призначення.

Оцінивши дії позивачів, спрямовані на врегулювання цього спору, суд дійшов висновку, що вони, крім вищевикладених підстав, відповідають приписам чинного законодавства України ще і з огляду на таке.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад (п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку згадувана у рішенні земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська міська рада.

Як сказано вище у цьому рішенні, правовідносини щодо оренди землі врегульовані низкою спеціальних нормативних актів, у тому числі - Законом України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі", Земельним та Цивільним кодексами України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 34 частини 1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення земельних питань віднесено до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Частиною 2 статті 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України та ст.ст.59 і 73 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

З урахуванням викладеного вищезгадане рішення Луганської міської ради від 27.05.2011 №9/12 відповідає приписам чинного законодавства; воно є чинним на даний час, - а тому при вирішенні цього спору по суті суд керується абзацами першим та другим п. 2.19 Постанови №6, у яких сказано, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У визначених законом випадках застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Згідно частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача шляхом стягнення його на користь Державного бюджету України, оскільки відповідно до приписів п.11 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-УІ "Про судовий збір" органи прокуратури звільнені від сплати судового збору на користь Державного бюджету України у разі звернення до суду з позовом в інтересах держави.

Відповідно до п/п 2 п.2 ч.2 ст. 4 вищеназваного Закону у разі звернення до господарського суду з позовом немайнового характеру (до їх категорії належить спір по цій справі), на користь Державного бюджету України підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет на 2013 рік" на 1 січня 2013 року (1147,00 грн.).

На підставі викладеного, ст.ст.19,144 Конституції України, ст.ст.11,16,202,626,651-654 Цивільного кодексу України; ст.ст.93, 125 Земельного кодексу України; ст.ст.179-181,188 Господарського кодексу України; ст.ст.1,13,20,30 Закону України від 06.10.98 року № 161-ХІУ "Про оренду землі"; ст.ст. 26,59,73 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні", керуючись ст.ст.4 3 ,4 7 ,22,27,32-34,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Внести зміни до договору оренди землі, укладеного 05 вересня 2005 року, у нотаріальній формі, за реєстром №1748, між Луганською міською радою (орендодавець) та Корпорацією "Східна Брама" (орендар), державна реєстрація від 06 грудня 2005 року №040540200466, - предметом якого є земельна ділянка площею 4,1930 га, надана під будівництво та розміщення багатоповерхового житлового комплексу (пункти 1 та 15), яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул.26-ти Бакінскіх Комісаров, а саме:

викласти пункт 8 розділу "Орендна плата" договору у наступній редакції:

"8.Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного) у гривнях, збільшеного на коефіцієнт 3.".

2.1.Відповідно до приписів ст. 125 Земельного кодексу України, ст.20 Закону України від 06.10.1998 №161-ХІУ "Про оренду землі" та ст. 4 Закону України від 01.07.2004 №1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зміни до договору оренди землі, про які йдеться у пункті 2 цього рішення, підлягають державній реєстрації.

3.Стягнути з Корпорації "Східна Брама", ідентифікаційний код 32419072, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Херсонська, 31, - на користь Державного бюджету України на рахунок: №31214206783006, банк - ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013; одержувач коштів: УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО 37991503, ККД - 22030001, символ звітності банку - 206, - судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 1147 (одна тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп.; після набрання рішенням законної сили видати наказ Державній податковій інспекції у Жовтневому районі міста Луганська Головного управління Міндоходів.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 21.10.2013 оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 23 жовтня 2013 року.

Суддя А.П.Середа