Постанова

від 30.09.2013 по справі 910/4791/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2013 р. Справа№ 910/4791/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 30.09.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року

у справі № 910/4791/13 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва

про стягнення 81 238,55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року по справі № 910/4791/13 позов публічного акціонерного товариства «Київенерго» до стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва про стягнення 81 238,55 грн. - задоволено повністю. Стягнуто зі стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 81 238, 55 грн., та 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 14.06.2013 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року по справі № 910/4791/13 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позову повністю. В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ «Київенерго» вважає подану апеляційну скаргу стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, позивач просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року.

У судових засіданнях 07.08.2013 року, 14.08.2013 року та 30.09.2013 року представник стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва надав суду апеляційної інстанції свої пояснення по справі в яких, подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник ПАТ «Київенерго» у судових засіданнях 07.08.2013 року та 14.08.2013 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги на підставі доводів зазначених у відзиві на скаргу. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. При цьому, представник позивача у судове засідання 30.09.2013 року не з'явився, про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином про що, в матеріалах справи міститься розписка представника ПАТ «Київенерго».

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника скаржника що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ПАТ «Київенерго» про дату та місце розгляду справи було повідомлене належним чином, участь представника позивача у судовому засіданні 30.09.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. До того ж, представник ПАТ «Київенерго» був присутній у судових засіданнях 07.08.2013 року та 14.08.2013 року та надавав суду свої пояснення по справі, які судовою колегією прийняті до уваги.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, та за клопотанням сторін у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи вже продовжувався.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

01 лютого 2003 року між публічним акціонерним товариством «Київенерго» (енергопостачальна організація) та стоматологічною поліклінікою Дніпровського району міста Києва (абонент) укладено договір № 620020 на постачання теплової енергії у гарячій воді (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити теплову енергію відповідно до умов цього договору, а відповідач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно додатку № 1 до цього договору.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено додатки до договору якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності, порядок розрахунків за теплову енергію та інше.

Згідно з п. 2.3.1 договору відповідач зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії за встановленими тарифами. Порядок розрахунків сторони погодили в додатку № 4 до договору.

Пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що позивач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. № 11 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, позивач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця ( пункт 3 додатку № 4 до договору).

Як зазначає позивач, ПАТ «Київенерго» свої зобов'язання за договором виконало належним чином, що підтверджується обліковими картками та актами приймання-передавання товарної продукції, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим, за період з 01.09.2011 року по 01.01.2012 року, у останнього виникла заборгованість у розмірі 81 238,55 грн.

Так, у березні 2013 року ПАТ «Київенерго» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва про стягнення 81238,55 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію за договором.

Заперечуючи проти заявленого позову, відповідач зазначає про відсутність заборгованості у стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва перед позивачем за договором, посилаючись, зокрема, на акти здачі - прийняття робіт та додаткові угоди від 21.02.2011 року та від 25.02.2012 року до договору, в яких, за твердженням відповідача відсутня заборгованість відповідача перед позивачем відповідно до акту12/2011-620020 за грудень 2011 року та відповідно до актів 01/2012 -6200220 за грудень 2012 року.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року по справі № 910/4791/13 позов ПАТ «Київенерго» до стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва про стягнення 81 238,55 грн. - задоволено повністю. Стягнуто зі відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 81238,55 грн., та 1720,50 грн. судового збору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вказаного позову, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вірно визначив місцевий господарський суд, умови спірного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч.1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, пунктом 2 додатку № 4 до договору передбачено, що позивач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: вул. Меліоративна, буд. № 11 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду, та платіжну вимогу доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду. Сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, позивач виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п. 3 додатку № 4 до договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується обліковими картками за спірний період, актами приймання - передавання товарної продукції, які підписані уповноваженими особами сторін, відомостями обліку споживання теплової енергії. Тоді, як відповідач за надані позивачем послуги по договору, за період з 01.09.2011 року по 01.01.2012 року не розрахувався у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що сума заборгованості відповідача за період з 01.09.2011 року по 01.01.2012 року в сумі 81238,55 грн. виникла по договору № 620020 від 01.02.2003 року. Зазначена заборгованість відповідає фактичним обставинам та підтверджується обліковими картками (табуляграмами), а також довідкою про надходження коштів за спожиту відповідачем теплову енергію.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що скаржник, ні під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надав суду доказів оплати боргу за використану теплову енергію у розмірі 81238,55 грн., наявність заборгованості відповідачем не спростовано, а отже підлягає стягненню.

Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача відсутня заборгованість, оскільки, на вказану заборгованість відсутнє посилання у додаткових угодах від 21.02.2011 року та від 25.02.2012 року до договору та акту 12/2011-620020 за грудень 2011 року, та акту 01/2012-6200220 за грудень 2012 року, судова колегія апеляційного господарського суду вважає необґрунтованим та безпідставним виходячи з наступного.

Як вірно вказав суд першої інстанції, та обставина, що у вказаних додаткових угодах відсутнє посилання на заборгованість відповідача не свідчить про відсутність факту заборгованості.

Крім того, як встановлено судом, бухгалтерія ПАТ «Київенерго» помилково включила недовраховану ними кількість Гкал. за грудень 2011 року в рахунок січня 2012 року та з чим погодився й сам відповідач.

Твердження скаржника про те, що ним сплачено суму основного боргу за спірний період у даній справі, а позивач невірно зарахував сплачену суму за інший період є необгрунтованим, оскільки, ні під час розгляду даної справи у суді першої інстанції ні, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції доказів оплати боргу саме за спірний період відповідачем подано не було. Також, відповідачем не було подано суду й докази, зокрема лист про корегування зарахувань платежів по спірному договору у сумі 81238,55 грн. за спірний період з 01.09.2011 року по 01.01.2012 року. Отже позивачем було правомірно віднесено платіж в поточний період оскільки, відповідач не зазначив призначення платежу щодо періоду сплати.

При цьому, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, апеляційним господарським судом встановлено, що сума оплати по спірному договору на які посилається скаржник були зараховані позивачем за інший період, а саме, з 01.01.2012 року по 01.01.2013 року. Тобто, за період, який був предметом розгляду господарської справи № 910/4790/13 за позовом ПАТ «Київенерго» до стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва про стягнення заборгованості, та по якій (справі), господарським судом міста Києва 12.04.2013 року було прийняте рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Київенерго» (том 2 а.с.16-18). Судом встановлено, що на час розгляду даної справи № 910/4791/13 вказане рішення суду по справі № 910/4790/13 не оскаржувалося та набрало законної сили.

Судова колегія звертає увагу на те, що рішенням господарського суду м. Києва у справі №910/4790/13 від 12.04.2013 року встановлено факт зарахування ПАТ «Київенерго» грошових коштів за період 01.01.2012 року по 01.01.2013 року та у зв'язку з чим позивачу було відмовлено. Зазначене підтверджується й належним чином засвідченою копією довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» теплової енергії стоматологічною поліклінікою Дніпровського району міста Києва за вказаний період, в якій (довідці) ПАТ «Київенерго» було зараховано спірну суму заборгованості (81238,55 грн.) по даній справі № 910/4791/13, та яка була взята місцевим господарським судом як доказ по справі № 910/4790/13 (том 2 а.с.19-21).

Скаржник фактично заявляє про зарахування однієї і тієї ж сплаченої ним суми боргу в розмірі 81238,55 грн. за два різних періоди - за 01.01.2012 року по 01.01.2013 року (період за який було враховано судом вказану суму боргу по справі № 910/4790/13) та за період з 01.09.2011 року по 01.01.2012 року (спірний період по даній справі № 910/4791/13).

При цьому судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відповідач, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не надав суду доказів сплати боргу в розмірі 81238,55 грн. саме за спірний період з 01.09.2011 року по 01.01.2012 року.

У відповідності до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції стоматологічною поліклінікою Дніпровського району міста Києва не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу стоматологічної поліклініки Дніпровського району міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року у справі № 910/4791/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року у справі № 910/4791/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/4791/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Лобань О.І.

Судді Майданевич А.Г.

Федорчук Р.В.

Дата підписання 21.10.2013 року